Історія школи

ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………….3
1. Перші згадки про школу………………………………………..........4
2. Народна освіта в роки Другої Світової війни ………………..........6
3. Система освіти у повоєнний період …………………………...........9
4. Діяльність Рівненської загальноосвітньої школи № 16 І-ІІ ст. у
Радянській період……………………………………………………….11
5. Навчальний заклад у роки незалежності…………………………...13
6. Школа у спогадах учнів та вчителів………………………………..18
Висновки………………………………………………………………...21
Список джерел та літератури…………………………………………..22
Додатки ……………………………………………………………........24

ВСТУП
Актуальність дослідження. В сучасних умовах розвитку суспільства школа повинна забезпечити ріст і розвиток високого рівня грамотності населення нашої країни. Основне її призначення бачиться у формування особистості випускника: особистості самостійної, творчої, підготовленою до рішення важливих проблем сучасності, до подальшої самоосвіти.
З цією метою школа повинна зацікавлювати дітей у навчанні, заохочувати ініціативність, розвивати активність і самостійність учнів. Школа має захистити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами і технологіями розробки життєвих стратегій, життєвих проектів.
У сучасних умовах стрімкого розвитку науки і техніки, революції у галузі інформаційних технологій, демокра¬тизації суспільства, зміни структу¬ри і змісту освіти, її гуманізації та гуманітаризації особливого значення набуває питання підготовки людини до повноцінного життя в інформацій¬ному суспільстві. Пріоритетним на¬прямком розвитку сучасної освіти має стати використання інновацій¬них технологій.
Одним з найважливіших завдань, яке є перед суспільством – здійснення докорінних перетворень у сфері культури. Адже значне піднесення культури мас, їх освіченості неодмінна умова свідомої й активної участі в історичному творенні. Осередком освіти і культури в Новому Дворі завжди була школа.
Мета дослідження - проаналізувати діяльність школи Нового Двору.
Об’єктом дослідження - навчальний заклад.
Предмет дослідження - діяльність школи в контексті суспільно-політичного та культурного життя краю.
Хронологічні межі роботи охоплюють період з 1928 - 2009 року – часу заснування та до сьогодення.
Перед нами були поставлені такі завдання :
– з’ясувати, коли виникла перша школа;
– дослідити, як розвивалася народна освіта в роки Другої світової Війни;
– простежити систему освіти у повоєнний період;
– показати діяльність школи у радянський період;
– проаналізувати роботу закладу у роки незалежності;
– відстежити життєві шляхи педагогів та учнів школи.
Наукова новизна полягає в тому, що діяльність школи вперше комплексно розглянуто у межах ХХ ст. На основі свідчень очевидців вдалося реконструювати невідомі сторінки життя школи. Проаналізовано різнопланові джерела, показано діяльність освітнього закладу в різні періоди.
1. Перші згадки про школу
У відповідь на національне гноблення і дискримінаційну політику щодо українського населення патріотично настроєна українська інтелігенція створює громадські організації. Серед них найбільш масовою була "Просвіта". Осередки "Просвіти" організовувалися в усіх містах, багатьох містечках і селах, члени засновували українські школи, хати-читальні. Активних учасників просвітницьких організацій польські власті переслідували. [6, 197]
Осередком освіти і культури в Новому Дворі завжди була школа. По вулиці Тополевій (нині поблизу приміщення магазину) до 1928 року в хатині (яка нажаль не збереглася) знаходилася школа. Навчалися тоді діти лише два роки. Вчителями в цій школі були Артюшови – чоловік з дружиною.
У 1928 році жителі Нового Двору зібрали гроші і побудували нову школу. В ній було дві класні кімнати, в кожній з яких навчалося по дві групи дітей.
За Польщі навчання проводилося на польській мові. Навчання було необов’язковим. Учнів дозволялося бити. Особливо жорстоким був директор Лис Леон.
“Коли я був маленьким хлопчи¬ком, то мріяв швидше піти до шко¬ли. Мені тоді здавалося, що школя¬рі — розумні, дорослі люди, які ба¬гато чого знають і вміють, з якими цікаво спілкуватися. І я теж хотів стати таким, як і вони. І ось я став учнем новодвірської школи. Ще не розумію¬чи, що навчання — це велика пра¬ця, я почав опановувати найперші ази читання, письма і математики. Навчання відбувалося на польській мові, що уповільнювало вивчення нового матеріалу. Класи були переповнені учнями різного віку. Моя перша вчителька була для ме¬не другом і помічником. Вона кож¬ного учня любила і вміла до кожної дитини підійти і сказати своє сло¬во. Ми її дуже любили. Я про неї згадую як про добру, справедливу і чуйну людину” – Булавський Антон.
“Я навчався в школі добре. Вчителька в нас була полячка вимоглива і справедлива. Якщо не виконував завдань била метровою лінійкою по руках. На уроки в школу ходив у першу зміну, а у другу заставляли прибирати територію біля школи : загрібати листя у саду, замітати шкільне подвір’я, складати дрова , відкидати сніг. До школи ходили 2 км., тяжко йти було зимою коли заметіль, але уроків ніхто не пропускав. Прийшовши зі школи, допомагали батькам по господарству: пасти корів, коней, гусей, складати пшеницю в снопи, сушити сіно… Лише пізно в вечері при керосиновій лампі сідав до столу і виконував домашнє завдання. Улюбленим уроком були співи. Закінчивши 2 класи залишився в дома й далі працював у господарстві. В пам’яті залишилися вчителі та директор” – Скачков Михайло.
“ Пам’ятаю нову школу. В ній було дві класні кімнати. Я з братом вчилися у різних кімнатах. З початку було страшно і тяжко, але з часом почала розуміти. Що і як потрібно робити. Вчителем у мене був Артюшов: високий, кремезний з кучерявим волоссям, таким як у тата. Постійно ходив по класу і розмахував руками, напевно хотів, щоб ми краще зрозуміли, але від того було тільки страшно і ніхто не мав права глянути йому у вічі. Навчав нас писати, читати польською мовою. Дуже гарно малював. Одного разу я бігла по коридорі ми грали у піжмурки, біжучи по коридору я зіткуналася з директором. Саме тоді я особисто дізналася про його жорстокість на своєму тілі синці довго нагадували мені про той нещасний день. Деякий час я не ходила до школи чекала поки загояться рани на руках. Я не серджуся значить так було потрібно. Сьогодні вже й не пам’ятаю тієї науки, але добре знаю й кажу дітям, внукам, правнукам, що вчитися потрібно” - Пилипчик Софії
Отже, школа була головним осередком освіти і культури в Новому Дворі.
Школа – це простір життя дитини; тут дитина пізнає світ, учиться знаходити рішення в незвичайних ситуаціях.

2. Народна освіта в роки війни
Війна руйнувала матеріальні основи культу¬ри. Особливо згубно відбилася вона на народній освіті. В умовах окупації тисячі шкільних приміщень було спалено, пограбовано, перетворено на склади, госпіталі, казарми. Гітлерівці не мали наміру їх відбудовувати. Навчальний процес у них почався в 1942 р. і провадився за складеними німецькими чиновниками програмами [8, 254] .
ВІДОМІСТЬ
про кількість дітей шкільного віку (від 8 до 17 років включно)
в районі в 1941 році

Назва населе
но
го пункту Кількість
Загальна к-сть населен-ня
Дітей шк. віку в % до населен.
Школа

Де знахо диться
Як далеко до школи
від населеного пункту
Хлоп-
ців Дів
чат Разом
Новий Двір 107 110 217 1061 21.7 % Неповна середня школа Новий Двір 1,2 км

Вчителі школи 1942-1943 н.р.: Галатюк Михайло, Вакуліна Олена, Кривокульський Антон, Кривокульська Людмила, Ніколаїв Костянтин, Рафонтська Анна, Цимбалюк Олена.
Налагодження шкільної справи після вигнання гітлерівців наштовхувалося на величезні труднощі. Не було наочних по¬сібників, лабораторних приладів, зошитів, підручників, карт, класних дошок. Десятки тисяч учителів воювали на фронтах. Постало завдання в стислі терміни відбудувати школи й охопи¬ти навчанням усіх дітей шкільного віку. На кінець 1943/44 на¬вчального року в початкових, семирічних і середніх школах навчалося лише 1,77 млн. учнів, тобто менше третини дітей шкільного віку. Багато дітей втратили батьків, мільйони стали напівсиротами, матері яких не могли забезпечити їм навіть мінімуму необхідного для нормального навчання [14, 456].
В цей період новим директором в школі Нового Двору була призначена Віра Герасіївна Віжевська, дочка корнинського священника. Вона закінчила гімназію в Рівному, викладала російську мову, була директором до 1946 року.
В 1946 році директором школи став Вертилецький Іван Йосипович. Тоді до нашої школи ходили діти із села Корнин, а також діти із дитячого будинку, який знаходився у приміщенні сучасної станції юних натуралістів. Приміщення школи розширили, забравши квартири у вчителів. Навчання проводилося у дві зміни.
Через два роки директором став Петро Форсюк, який багато зробив для розширення шкільної садиби. Школі була надана ділянка землі під фізкультурний майданчик.
Таким чином, налагодження шкільної справи після вигнання гітлерівців наштовхувалося на величезні труднощі. Та не зважаючи на це освіти продовжувала розвиватися.
3. Система освіти у повоєнний період
Відродження культурного життя в Україні у повоєнні роки проходило з великими труднощами. В умовах, коли на першому плані стояла відбудова важкої промисловості і нарощування військового потенціалу, на інші сфери життя, зокрема й на культуру, не вистачало коштів. У першу чергу кошти надавалися на відродження та утворення нових шкіл і вузів, науково-дослідних установ. Без налагодження їхньої роботи відбудова економіки була неможлива. Що ж до клубних установ, кінотеатрів, драмтеатрів, філармоній, бібліотек, радіомережі та інших культурно-освітніх об'єктів, то з цим, на думку керівництва, можна було зачекати.
У 1953 р. в Україні в основному було впроваджено обов'язкове семирічне навчання дітей. Для цього довелося додатково побудувати шкільних приміщень на 400 тис. учнівських місць.
Тривала розпочата ще наприкінці війни від¬будова системи народної освіти. У 1950 р. у повному обсязі від¬новлюється довоєнна мережа шкіл, у яких навчалося 6,8 млн. дітей. Для матеріальної підтримки тих, кому батьки не могли забезпечити необхідного мінімуму для навчання, створювався фонд всеобучу. В 1948/49 навчальному році з цього фонду одер¬жали допомогу для придбання одягу та взуття, на харчування тощо 140 тис. дітей [16, 234].
Як і в довоєнні роки, більшовицька партія прагнула перетво¬рити школу на знаряддя збереження і посилення свого контро¬лю над учнівською молоддю. Було відновлено роботу піонерсь¬ких та комсомольських організацій, зростала їхня чисельність.
У повоєнні роки значного поширення набули вечірня, а по¬тім і заочна форми навчання. У вечірніх школах освіту здобува¬ли представники робітничої й селянської молоді, які не мали можливості навчатися в роки війни або мусили рано розпочати трудову діяльність.
У післявоєнний період зросла кількість учнів у семирічній школі. Бажаючих дітей здобути освіту було більше ніж у воєнні роки. Це все свідчить лише про те, що освіта є необхідною для кожного хто прагне до знань. Але учительських кадрів не вистачало. Понад 50 % їх не мали відповідної освіти.
Нові історичні умови не змінили державного курсу на русифікацію шкіл та освіти. Сфера вживання української мови постійно звужувалася.
З 1948 по 1954 р. число українських шкіл зменшилося з 26 до 25 тис, а російських – збільшилось з 2720 до 4051, або в 1,5 раза. До того ж російськомовні школи були значно численнішими. У 1953 р. в українських школах навчалося 1,4 млн, а в російських і змішаних — 3,9 млн дітей.
Закривалися національні школи. Майже вдвічі зменшилося число молдавських, угорських і польських шкіл. Зникли румунські, узбецькі та вірменські школи. Усі вони перепрофілювалися на російські.
Отже, у післявоєнний період було впроваджено обов'язкове семирічне навчання дітей, додатково побудувано шкільних приміщень на 400 тис. учнівських місць, але разом з тим кількість російських шкіл збільшувалась, а українських зменшувалась.

4. Діяльність Рівненської загальноосвітньої школи № 16 І-ІІ ст. у радянській період
Завдання, які поставали перед державою у розвитку соціально-економічного життя, вимагали піднесення культурно-технічного рівня населення, що насамперед обумовлювало необхідність удосконалення системи
народної освіти.
Запровадження загальної восьмирічної освіти було назрілою проблемою. Але її вирішення наштовхувалося на серйозні кадрові проблеми. Кваліфікованих учителів у школах не вистачало. Щоб виправити становище, розширювалася мережа заочної освіти і було поліпшено умови підготовки педагогів на відповідних факультетах університетів. У навчальному році у школах працювало понад 300 тис. учителів. У наступні роки їхня кількість збільшилася, забезпечивши реальне впровадження восьмирічного всеобучу і роботу середніх шкіл.
Стратегічним напрямом у роботі школи законом було визначено політехнізацію, зміцнення зв'язку школи з виробництвом. З цією метою в школах вводилося виробниче навчання, частина занять проводилася на підприємствах, у колгоспах і радгоспах. Поширення набуло створення учнівських виробничих бригад різного профілю, в педвузах було організовано підготовку вчителів виробничого навчання.
Однак хронічна нестача коштів, матеріально-технічних засобів не дозволила реалізувати ці норми закону. Від восьмирічки невдовзі відмовились; поступово занепало й виробниче навчання у школах.
У 1953 р. в Україні в основному було впроваджено обов'язкове семирічне навчання дітей. Для цього довелося додатково побудувати шкільних приміщень на 400 тис. учнівських місць. В Україні працювали видатні майстри педагогічної спра¬ви [2, 243].
Навчання в Новому Дворі відбувалося згідно навчальних планів з новим директором Савченко Дарією Олексіївною (1950 – 1962 рр.). Після неї школою керував Лавренов В.М.
Карнатовський Павло Олександрович – це той директор, який зумів розкрити талант в кожному учневі, що приносило великий успіх для школи.
Пшенична Валентина Овер’янівна - заступник директора 1973-1975 н.р.
Горбатюк Марія Іванівна вчитель української мови та літератури
Савчук Оксана Василівна вчитель початкових класів
Турницька Марія Михайлівна вчитель біології
Симонович Марія Пилипівна вчитель математики
Ривко Ольга Зосимівна вчитель англійської мови
Потапчук Галина Федорівна вчитель англійської мови
Насонова Тамара Федорівна вчитель історії
Іщук Лідія Дмитрівна вчитель російської мови
Герус Євгенія Семенівна вчитель початкових класів
Пархомюк Лідія Семенівна вчитель початкових класів
Козюхно Ольга Мануїлівна вчитель початкових класів
Навчальний
рік Класи Всього
учнів Всього вчите-лів
1 2 3 4 5 6 7 8 9
1979 - 1980 17 16 18 17 20 22 13 12 - 135 13
1980 - 1981 20 17 15 18 15 21 19 13 - 118 13
1981 - 1982 18 18 17 13 16 15 21 19 - 137 14

Отже, можна лише здогадуватися про якість навчання в школі та з певненістю можна сказати про ріст кількості, як учнів так і класів з огляду на дані у таблицях.

5.Навчальний заклад у роки незалежності
Примноження інтелектуального потенціалу суспільства, науково-технічний і соціальний прогрес вимагають постійного поліпшення системи освіти й виховання підростаючого покоління, вдосконалення підготовки фахівців вищою і середньою освітою. Та постійні реформи у цій сфері, продукування чималої кількості відповідних партійних і урядових установ мало що змінили.
Це й не дивно. Адже школа є точною копією суспільства. Тоталітарна система культивувала жорстку регламентацію кожного кроку навчання, придушувала його свободу. Вчителів-новаторів вона вважала дисидентів з усіма адміністративними висновками, що з цього випливали.
Школа, яка має навчати і виховувати дітей, належним чином не опанувала цих завдань. Тому й виходило з її стін немало напівосвіченої і напівкультурної молоді. Кардинальні зміни у роботі школи передбачає закон України «Про освіту» (1991 р.). За цим законом освіта є основою духовного і соціально-економічного розвитку держави[ 3, 315].
З того часу й до початку 1991 р. відкрито 400 шкіл з українською мовою навчання, організовано понад українськомовних класів у школах з російською мовою навчання. Процес відмирання українськомовних шкіл вдалося припинити хоч і навчається в таких школах лише половина учнів. Слід до кінця відмовитися від примусовості у навчанні, продумати систему пошуку і виховання обдарованих дітей, створити сприятливі умови для розвитку виявлених здібностей. З цією метою треба відроджувати ліцеї та гімназії (деякі з них вже відкрито). Але виконати своє призначення вони зможуть лише тоді, коли керуватимуть¬ся професійно складеними навчальними програмами, коли буде забезпечено високий рівень викладання і самостійної роботи учнів. Удосконалення системи народної освіти залежить насамперед професійних і моральних якостей учителів. У їхньому середовищі Україні було і є чимало майстрів своєї справи, новаторів, які не тільки передають знання, прищеплюють прагнення до них, а й виховують в школярів, у тому числі й своїм особистим прикла¬дом, порядність, почуття людської гідності і справедливості, розвивають у них самостійність, свободу мислення й дій.
Під мудрим керівництвом Шавловської Лариси Львівни, яка стала директором у 1992 року, школа стає відомою не лише у місті, а й за межами його. Адже вона керівник високо ерудований і компетентний, розуміє свої функціональні обов’язки і творчо їх здійснює. Ґрунтовно знає сучасну педагогіку і психологію, обізнана в питаннях науки і культури, має естетичний смак, що свідчить про її широкий культурний кругозір.
Лариса Львівна вміє відрізняти в своїй роботі головне від другорядного, чітко та раціонально розподіляти обов’язки між працівниками школи, бачити не лише сьогоднішні завдання, а й перспективи розвитку школи.
Рівненська загальноосвітня школа I - II ступенів № 16 Рівненської ради.
Педагогічний колектив школи працює над реалізацією науково - методичної проблеми "Забезпечення ycпixy i повноти життєтворчості особистості в умовах розвитку школи".
Мета школи життєтворчості особистості: навчання, виховання, розвиток вільної, здорової компетентної i творчої особистості, громадянина України, носія національних цінностей i загальнолюдських надбань, соціально зрілого, культурного, здатного до власної життєтворчості.
Школа життєтворчості. Що ж таке школа життєтворчості?
Це школа:
– в якій реалізуються ідеї особистісно орієнтованої педагогіки;
– в якій забезпечується єдніть інтелектуального, фізичного, духовного i морального розвитку особистості, утверджуються чотири найважливіші принципи: навчитися пізнавати; навчитися працювати; навчитися жити разом;
навчитися жити.
– в якій діяльності дитини постійно супроводжується ситуацією ycпixy i яка послідовно готує її для досягнення ycпixy упродовж усього життя.
Головне правило школи: дати можливість дитині подолати чергову перешкоду, розвиваючи при цьому її інтелектуальний, моральний, емоційний, вольовий потенціал, дати їй відчути себе людиною, здатною на вчинок.
Педагогічний колектив постійно використовує інноваційні технології навчання.
Педагогічні інновації пов’язані із застосуванням методів у навчальній та виховній діяльності. Такі як кооперативне навчання, колективно — групове, ситуативне моделювання застосовується у початкових класах.
Вчитель зарубіжної літератури є автором методичних посібників "Українська перекладацька школа", "Ідея інтеграції літератури та музики", "Нові освітні технології". А також розробив зошити для тематичних атестацій для учнів 5-11 класів.
Для підвищення педагогічної майстерності вчителів протягом року працював семінар – практикум "Педагогічна майстерня вчителя". Були проведені: методична нарада "Сучасні методи і прийоми підвищення ефективності уроку"; семінар "Сучасний урок з позиції особистісно зорієнтованого навчання"; методичний тиждень "Сучасний урок - спільна творчість учителя й учнів".
Працюючи над проблемним питанням, вчителями школи були розроблені: програма розвитку "Школа життєтворчості"; "Комплексна програма розвитку вчителя школи життєтворчості"; "Школа - родина "; "Школа - наш дім" та комплексна програма розвитку особистості учня школи життєтворчості", до якої входять підпрограми "Я і рідна моя земля"; "Я і мій край"; "Я - громадянин України"; "Я і моя сім"я"; "Я і світ науки"; "Я і казка"; "Виховання здорового способу життя"; "Я і творчість"; "Я і чарівний світ книги"; "Культура життєвого самовизначення".
Всі вчителі школи забезпечили виконання навчальних планів та програм, Про це свідчать записи в класних журналах, результати контрольних робіт та звіти вчителів предметників.
З метою формування навичок самоврядування, соціальної активності і відповідальності у процесі громадської діяльності школярів в школі створено Учнівську Асоціацію "Єдність", головними завданнями якої є виховання дитини, відродження духовних цінностей, прищеплення навичок спілкування, співпраці різних поколінь, моральної рівності, інтеграція дитини в культуру.
Учнівська Асоціація "Єдність" - це добровільне об'єднання учнів, засноване на принципах самоврядування, що забезпечує комплексний виховний вплив на учнів, залучаючи їх до усвідомленої участі в справах школи, класу, до розв'язання важливих питань у школі.
Є - дина
Д - ружна
Н – адійна
І – ініціативна
С – самостійна
Т – ворча
Ь
Отже, відбулися кардинальні зміни у роботі школи, які передбачає закон України «Про освіту» (1991 р.), за цим законом освіта є основою духовного і соціально-економічного розвитку держави; з того часу й до початку 1991 р. відкрито 400 шкіл з українською мовою навчання, організовано понад українськомовних класів у школах з російською мовою навчання; процес відмирання українськомовних шкіл вдалося припинити хоч і навчається в таких школах лише половина учнів.

6. Школа у спогадах учнів та вчителів
" Школа під номером 16 єдина школа в місті І- ІІ ступенів. В уяві постає мальовничий куточок Нового Двору.
1928 рік, вона зустріла перших своїх учнів. 192 учні, 40 працівників школи, батьківський колектив і працівники клубу "Вересневий" прагнуть до того, аби вона в майбутньому стала для школярів рідним домом, в якому дитина живе, а не навчається жити.
“ Шкільний дім – дім, в якому дитина прагнула б жити, знаючи, що її цінують за те, що вона - людина, а не за її навчальні досягнення.
Батьки й діти працювали б разом, дружили б. Школа – це дім, в якому кожній дитині було б добре, де вона стала б найкращою особистістю. Навчання в школі орієнтовані на підвищення ролі знань, на важливість вміти вчитися самостійно" - директор школи Шавловська Лариса Львівна
"Наша школа невеличка, знаходиться далеко від центру, але в ній працюють 25 закоханих в свою професію вчителів.
Директор школи – відмінник освіти України, вчитель вищої категорії, методист - Шавловська Лариса Львівна. Це людина, яка в пошуку шляхів, що дають можливість рости педагогічному колективу. Так із 25 чоловік – 3 методисти, 2 старші вчителі, 8 вчителів вищої категорії. 16 школа – це школа, в якій реалізуються ідеї зорієнтованої педагогіки. Знання є основою для різнобічного розвитку особистості" - заступник директора Легка Лариса Мефодіївна.
"Ми чітко уявляємо свого випускника, завданням якого є виховання творчої особистості. Ми створили програму школи життєтворчості. Це школа – родина та школа – наш дім. Враховуючи досвід уже існуючих дитячих організацій, в школі створено шкільну асоціацію "Єдність", метою якої було створення умов для життя учнів в школі та виховання у школярів людських цінностей. Загальноосвітня школа за числом 16 є опорою не тільки для учнів, а й батьків. Недарма однією із програм школи є "Школа – родина" " - вчитель географії Матчук Оксана Василівна
"Школа стала для мене не лише стартом у навчанні, але й у формуванні майбутнього фаху. Після закінчення університету , я пішла працювати психологом в цю школу . Східна приказка говорить "Щоб розпізнати океан, потрібно розпізнати краплинку". І цю "краплинку" я розпізнала в школі № 16" –учениця школи Сирота Людмила Борисівна, психолог школи, а нині методист психології управління освіти м. Рівного.
" Я була ученицею 16 школи і вона була для мене не лише навчальним закладом, але й храмом науки. Більшу частину свого часу я проводила саме тут – на уроках, в групі продовженого дня, в різноманітних гуртках. Користуючись нагодою, я хочу сказати велике спасибі всім вчителям за їх чуйні серця, любов до дітей, щирість і доброту" - учениця школи Меленюк Тетяна Анатоліївна
"Взагалі я думаю, що шкільна пора – це найкраща пора в житті кожної людини, а школа – це одне з найкращих місць у світі. Тут мене навчили читати і писати, тут я знайшла найкращих друзів. І який би в мене не був настрій, коли я приходжу в школу, він покращується завдяки чудовій атмосфері. І де б я не була в майбутньому, в моїй уяві зразу постає моя 16 школа, її малиновий дзвінок на урок, мої улюблені, але строгі і вимогливі вчителі" - учениця Онищук Ольга
“...Школа – це місце, де кожна дитина здобуває знання, але, крім певних знань, саме в школі формуються деякі риси її характеру. Отож, насамперед, у школі було оточення, яке сприяло розвиткові позитивних рис характеру. Моя школа є чистою, охайною, затишною, що спонукає кожну дитину в майбутньому такою ж робити свою оселю. Серед учнів панувала дружба,
доброзичливість, привітність. Ставлення до дітей, з боку інших учнів і з боку викладачів, було саме таким. Школа дала знання, які відповідають сучасному розвиткові науки” – учень Ткачук Максим.
“Школа... Коли вперше йшла до школи, ще не мала ніякого уявлення про неї, сподіва¬лась, що там буде багато цікавих іг¬рашок, розваг. З часом усе мінялося. Хотілося пізнавати світ у всіх його проявах. Потім був окремий пункт (на той час головний): друзі. Було бажання товаришувати з усіма, спіл¬куватися.
Тепер зовсім змінилися погляди. Велика мрія і ціль у житті – бути ос¬віченою, всебічно розвинутою лю¬диною. А для цього повинна бути школа, де висококваліфіковані вчи¬телі натхненно прищеплюють лю¬бов до предметів, вбачають у людині передусім гідну особистість”- учениця Корнійчук Тетяна.
“Дев’ять шкільних років – це не так багато, але вони залишили свій помітний слід. Школа багато чого навчила: вчитися, працювати, товаришувати, вирішувати хоч незначні, але свої (шкільні, класні) проблеми. Можливо, щось було не так, як хотілось би, та все залагоджувалося завдяки доброму, щирому ставленню вчителів до нас. Саме завдяки їм шкільні будні були яскравими і ми відчували себе не менш щасливими, ніж учні великих, добре обладнаних шкіл” – учень Солодчук Михайло.
Кращі випускники школи:
1. Пасічник Микола Петрович - архітектор
2. Сирота Людмила Борисівна - методист центру практичної психології та соціальної роботи при методичному відділі управління освіти
3. Самчук Олександр Олександрович - художник, член спілки художників
4. Липовий Віталій Петрович - художник, член спілки художників
5. Швидун Сергій Віталійович - директор Тайкурівської ЗОШ І -II ступенів Рівненського району
6. Мазурик Юрій Станіславович - військово - морський інститут ім. Нахімова, ракетно - артилерійське озброєння, начальник лабораторії.
7. Давидюк Володимир Борисович - начальник медичного відділу Рівненського обласного онкологічного диспансера
8. Лукашевич Орест Гурійович – вчитель математики ЗОШ №16
9. Євсович Марія Василівна – вчитель української мови та літератури ЗОШ №16
10. Мішук Наталія Андріївна – вчитель початкових класів

Висновки
На сучасному етапі розвитку на¬ціональної школи першоряд¬ним є виховання свідомого гро¬мадянина України - лідера, усебічно розвиненого, творчого, ініціативно¬го, здатного до самовиховання, са¬мовдосконалення, самоствердження й самореалізації, а отже - конку¬рентоспроможного. Суть соціального замовлення суспільства школі поля¬гає у вихованні особистості, яка во¬лодіє не тільки певною сумою знань, умінь і навичок, а й здатна актив¬но включитися в демократичні про¬цеси.
Історія засвідчує: школа на всіх етапах розвитку сприймалася як освітньо-виховний комплекс, як організм, що розвивається разом з прогресом держави. Тому і називають її “ школою життєтворчості”, а ще “школою майбутнього”.
Школа, як і людина, має свою історію, свої надбання, втрати, а головне те, що вона має свою душу. Хоч як і не дивно, але школа має свій настрій, і свій характер. І все це формується під впливом її постійних жителів
Не викликає сумніву твердження, що прогресивне суспільство можуть будувати лише прогресивні люди, яких виховує прогресивна школа.
Школа – це простір життя дитини; тут дитина має не готуватися до життя, а жити, тобто школа має бути для учні, а не учень для школи.
В цілому освіта в школі Нового Двору розвивалася як складова частина освіти в державі, що дало змогу з’ясувати, коли виникла перша школа, простежити розвиток народної освіта в роки Другої світової Війни та систему освіти у повоєнний період, показати діяльність школи у радянський період, проаналізувати роботу закладу у роки незалежності, відстежити життєві шляхи педагогів та учнів школи.
Отже, школа має готувати не просто учнів, які багато знають, а таких, які вмітимуть постійно вчи¬тися, орієнтуватись у безмежному інформаційному просторі та засто¬совувати набуті знання у житті. Знання, одержані в школі, — міцна основа, з якою можна продовжувати навчання далі, здобувати бажану професію, іти у світ науки.
Список джерел та літератури
1. ДАРО. – Ф. 52, оп. 2. – справа 30, арк. 12.
2. Бойко О.Д., Нариси з новітньої історії України (1985 – 1991 рр.): Навчальний посібник. – К., 2004 р.
3. Бойко О.Д. Історія України (запитання і відповіді) – К ВЦ "Академія". 1997 – 320 с.
4. Дещинський Л.Є., Гаврилів І.О., Зінкевич Р.Д. Історія України та її державності. Навчальний посібник. - Львів: Видавництво "Бескид Біт", 2005, - 368 с.
5. Мельник Л.Г.,Верстюк В.Ф., Демченко М.В. Історія України: Курс лекцій: у 2 кн. – К: Либідь, 1992.- 464 с.
6. Жуковський А., Субтельний О., Нарис історії України / Ред. Я.Грицак, О.Романів – Львів: Вид-во Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, 1992 – 230 с.
7. Історія України ХХ – початку ХХІ століття: Навчальний посібник / За заг. ред.. В.А. Смолія. – К., 2004 р.
8. Історія України: Курс лекцій: У 2 кн. Кн.. 2 – 1 – 90 ХХ століття: Навчальний посібник / Мельник Л.Г.
9. Коваль А.П., Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України: Науково-популярний., вид. – К: Либідь 2001, - 304 с
10. Кульчицький С.В., Мицик Ю.А. історія України: довідник для абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: літера ЛТД, 2009. – 528 с.
11. Лисиця А.В., Місто Рівне. Сторінки історії. – Рівне: Волинські обереги, 2008. - 204 c.
12. Мицик Ю.А., Бажан О.Г. Історія України.: Посібник для вступників до вищих навчальних закладів – К.: Вид. дім "КМ Академія", 2001 р.
13. Панасенко О. Рівненщина, Сторінки минулого. 20012 р. – 298 с.
14. Пащук І. Меморіальні дошки у Рівному", 2008 р. – 75 с.
15. Петровський В.В., Радченко Л.О. Історія України: Неупереджений погляд: Факти. Міфи. Коментарі – К.: ВД "Школа", 2007, - 592 с.
16. Полянська – Василенко Н. Історія України: У 2 т. Мюнхен, 1972 – 1976.
17. Пороль І.Ю. Історія України: Навчальний посібник. – К., 2005 р.
18. Прищепа О.П. Вулицями старого міста. Рівне . 1997. - 154 с.
19. Рівне – 720:від давнини до сучасності Книга 1. – Рівне: Волинські обереги, 2003 р. – 240 с. іл.
20. Рівне – 720: від давнини до сучасності. Книга 2 - Рівне: Волинські обереги, 2003 р. – 144 с.: іл.
21. Сирота І.Н. Рівне. Рівнезнавство. Мала ілюстрована енциклопедія. Рівне, 2007. – 113 с.
22. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2008. -400 с.
23. Субтельний О. Україна і історія //– 2-е видання – К: Либідь, 1992, 512
24. Сторінки історії України: ХХ століття: Посібник для вчителя / За ред. С.В.Кульчицького. – К.: Освіта, 1992. – 336 с.
25. Терещенко Ю., Історія України від найдавніших часів до утвердження незалежної держави: Навчальний посібник. – К., 2004 р.
26. Цимбалюк Є.П. і інші Рівненщина: подорож у глибинку. Нариси бувальщини, легенди. Випуск 1. – Рівне: ВАТ "Рівненська друкарня", 2008. – 124 с.
27. Записано зі слів Булавського Антона 1919 р.н., 25 жовтня 2009 р.
28. Записано зі слів Галатюка Михайла 1919 р.н., 13 грудня 2009 р.
29. Записано зі слів Легкої Лариси Мефодіївни 1967 р.н., 25 жовтня 2009р.
30. Записано зі слів Матчук Оксани Василівни 1968 р.н., 26 жовтня 2009р
31. Записано зі слів Меленюк Тетяни Анатоліївни 1985 р.н., 14 грудня 2009р.
32. Записано зі слів Онищук Ольги 1990 р.н., 15 грудня 2009р.
33. Записано зі слів Пилипчик Софії 1920 р.н., 15 листопада 2009 р.
34. Записано зі слів Сироти Людмили Борисівни 1971 р.н., 11 грудня 2009р.
35. Записано зі слів Шавловської Лариси Львівни 1956 р.н.,

ДОДАТОК Б

Директори школи

Директор Лис Леон - 1928-1937рр.
Директор Кривокульський Анатолій Петрович 1937-1945рр.
Директор Віженська Віра Сергіївна 1945-1946рр.
Директор Вертилецький Іван Йосипович 1946-1948рр.
Директор Форсюк Михайло Олександрович 1948-1950рр.
Директор Савченко Дарія Олексіївна 1950-1962рр.
Директор Лавренов Володимир Миколайович 1962-1964рр.
Директор Цудзинович Фердинанд Іпполітович 1964-1973рр.
Директор Карнатовський Павло Олександрович 1973-1982рр.
Директор Ясинський Віктор Леонідович 1982-1992рр.
Директор Шавловська Лариса Львівна 1992р.- на даний час

ДОДАТОК В

22 квітня 1968 р. Посвята в піонери

Фото використано зі стенду 19 шкільного
музею «Мій край – моя історія жива»

ДОДАТОК Д

Свято першого дзвоника 1975 р.

Фото використано зі стенду 24 шкільного музею «Мій край – моя історія жива»

ДОДАТОК Ж

Емблема учнівської асоціації «Єдність»

Відомість про кількість учнів і класів станом на 1949 – 1957 н. р.р.
Навчальний
рік Класи / кількість учнів у класах
Всього
учнів Всього вчителів
1 2 3 4 5 6 7 8 9
1949-1950 31 46 49 63 - - - - - 189 6
1950-1951 22 35 49 52 62 37 42 - 299 13
1951 -1952 23 24 32 30 35 40 28 - - 212 13
1952-1953 20 23 26 32 26 35 34 - - 196 15
1953-1954 17 17 25 27 28 20 32 - - 167 15
1954-1955 20 15 20 28 20 26 20 - - 149 16
1955-1956 16 22 18 25 30 21 27 - - 159 16
1956-1957 16 19 23 11 18 18 20 - - 125 15

Додаток складено на основі: ДАРО – Ф. 52, оп. 2. – справа 30, арк. 12.

Відомість про кількість учнів і класів станом на 2000 – 2008 н. р.р.
Навчальний
рік Класи / кількість учнів у класах
Всього
учнів Всього вчителів
1 2 3 4 5 6 7 8 9
2000 -2001 25 23 21 22 21 20 20 20 31 203 27
2001 - 2002 18 21 23 17 23 25 25 16 19 187 27
2002 - 2003 23 19 21 28 18 22 23 21 14 189 28
2003 - 2004 24 22 20 21 28 17 23 22 19 196 26
2004 -2005 22 24 22 20 21 28 17 23 22 194 28
2005 - 2006 15 10 30 22 22 24 28 17 21 189 27
2006 - 2007 18 16 12 29 21 23 24 28 16 187 25
2007 - 2008 15 18 18 11 28 20 23 22 24 179 25

Алфавітна книга запису учнів школи 2000 – 2008 н. р.р.
Список вчителі школи № 16 станом з 2000 по 2009 начальні роки
№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові вчителів Посада
1. Шавловська Лариса Львівна Директор школи
2. Легка Лариса Мефодіївна Заступник директора
3. Козак Наталія Анатоліївна Вчитель української мови та літератури
4. Лавренчук Володимир Павлович Вчитель зарубіжної літератури
5. Мацюха Євген Володимирович Вчитель математики
6. Грицина Оксана Володимирівна Вчитель початкових класів
7. Мішук Наталія Андріївна Вчитель початкових класів
8. Гнатюк Лілія Богданівна Вчитель початкових класів
9. Давидюк Тетяна Володимирівна Вчитель початкових класів
10. Лукашевич Орест Гурійович Вчитель математики
11. Герасимчук Василина Дмитрівна Вчитель біології, хімії
12. Євсович Марія Василівна Вчитель української мови та літератури
13. Синюк Оксана Павлівна Вчитель географії
14. Шавловський Ярослав Олександрович Вчитель історії
15. Юрченко Ігор Миколайович Вчитель трудового навчання
16. Ревуцька Ольга Станісдавівна Педагог - організатор
17. Черняховська Катерина Волод. Практичний психолог
18. Іванюк Любов Адамівна Вчитель англійської мови
19. Кісільчук Ірина Миколаївна Вчитель музики
20. Дзюбук Галина Володимирівна Вихователь ГПД

Класи: Середня школа