Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


урок літератури

0

Тема: Суспільно-історичні обставини наприкінці XVIII ст. Основні художні напрями. Найвидатніші митці
Мета: охарактеризувати суспільно-історичний контекст становлення нової української літератури; з’ясувати причини духовного поневолення нації, особливості розвитку літератури, мистецтва; визначити основні художні напрями літератури цього періоду, найвизначніших письменників того часу; ознайомити школярів із представниками нової української літератури;
розвивати діалогічне та монологічне мовлення, вміння аналізувати й узагальнювати історичні факти, робити висновки, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; раціонально використовувати час;
виховувати почуття гордості за український народ, його історію, культуру, мову; прищеплювати почуття відповідальності за доручену справу.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання: карта «Україна наприкінці ХVІІ ст.», портрети найвидатніших митців нової української літератури: І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, М. Шашкевича,
Т. Шевченка, Л. Глібова, Марка Вовчка, Ю. Федьковича; репродукції дорізних стилів мистецтва; дидактичний матеріал.
Методична довідка: робота на уроці здійснюється у творчих групах, кожна з яких взаємодоповнює іншу: історики, літературознавці, читці
ХУД УРОКУ
I. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Психологічна рефлексія «Кольорові смужки». Оберіть свій колір, який відповідає вашому настрою.
Червоний – піднесеність
Оранжевий – радість
Жовтий – приємність
Зелений – спокій
Синій – сум
Фіолетовий – тривожність

Чорний – незадоволення
Білий – не визначився
ІІІ. Актуалізація навчальної діяльності
Інтерактивна вправа «Асоціація». ( на столі букет степових квітів, з чим він у вас асоціюється: степ, воля, Україна, пісня )
ІV. Повідомлення теми уроку
Отже, тема нашого уроку: Нова українська література.
Суспільно-історичні обставини наприкінці XVIII ст. Основні художні напрями. Найвидатніші митці
Поміркуйте і спробуйте визначити мету уроку.
Ми повинні: з?ясувати
ознайомитися
навчитися
розвивати
Інтерактивна вправа «Очікування» (запис на пелюстках)
V. Основний зміст уроку
Наш урок присвячений сумним і трагічним, великим і величним сторінкам історії нашого багатостраждального народу, подіям, які були спрямовані на винищення українців як нації. Атакож поговоримо про, людей, які змогли відстояти гідність, культуру, літературу народу.
Ми будемо працювати за планом (запис плану у зошит).
План
1. Суспільно-історичні умови розвитку України у 18 столітті.
2. Розвиток літератури, мистецтва, культури.
3. Основні художні напрями.
4. Поява нових тем, образів, жанрів.
Диференційоване завдання:
Початковий, середній рівні – заповнити таблицю;
Достатній, високий рівні – скласти тези матеріалу уроку.
Вчитель. МИ УКРАЇНЦІ
Ми українці - нація Тараса,
Ми - сагайдачні і кармелюки,
Коли прийшли ми - не полічиш часу,
Ми древні і безсмертні, як віки.
Нас мордували, нас тягли на плахи.
О! Скільки потекло кривавих рік!
Хотіли ополячити нас ляхи,
А росіяни зрусити навік.
Та все даремно. Знову ми і знову
Жбурляли всіх у темряву й багно,
Залишилися ми і наша мова
Настояна на сонці, як вино.
Ми живемо, і нас не подолати,
Не покривити наші язики.
Бо є Шевченки майже в кожній хаті,
Є Сагайдачні і Кармелюки.
Володимир Сіренко
Суспільно-історичні умови розвитку України наприкінці XVIII ст. були надзвичайно складними. Щоб розібратися у тому, шо відбувалося в Україні у цей складний період, ми звернемося до історії, літератури, мистецтва. Допоможуть у цьому учні, які опрацьовували певний матеріал. Це група істориків, літературознавців, читці.
Історики Українські землі були пошматовані сусідніми державами. Лівобережна Україна та Київ перебували в складі Московської держави, згодом перетвореної в Російську імперію, Правобережжя входило до складу Польщі, а потім приєдналося до Росії. Внаслідок поділів Польщі між Росією, Австрією та Пруссією Галичина в відійшли до Австрійської імперії. До складу імперії Габсбургів входила Буковина, а на Закарпатті порядкували угорські феодали.
Російська держава, яка володіла найзначнішою частиною українських земель, уже з середини XVII ст. стала грубо порушувати Переяславську угоду, всіляко обмежувати українську автономію. Упродовж наступних десятиріч проводилася послідовна політика знищення решток козацького самоврядування, назавжди було ліквідовано Гетьманщину. В 1775 р. за наказом Катерини ІІ російськими військами було підступно зруйновано Запорозьку Січ, а її гетьмана Петра Калнишевського довічно ув'язнено.
Історик Запорізька Січ припинила існування. Не стало сили, яка понад три століття захищала українські землі від ворогів. Водночас Запоріжжя було вагомим чинником, який стримував процес закріпачення селян по всій Україні. Тут збиралися втікачі від поневолення, та переслідування, і кожний знаходив на Січі захист і волю. Зі зруйнуванням Запорізької Січі впала остання твердиня українських традицій, української державності.
Читці Тарас Шевченко «Полякам»
Ще як були ми козаками,
А унії не чуть було,
Отам-то весело жилось!
Братались з вольними ляхами,
Пишались вольними степами,
В садах кохалися, цвіли,
Неначе лілії, дівчата.
Пишалася синами мати,
Синами вольними росли,
Росли сини і веселили
Старії скорбнії літа
Аж поки іменем Христа
Прийшли ксьондзи і запалили
Наш тихий рай. І розлили
Широке море сльоз і крові,
А сирот іменем Христовим
Замордували, розп'яли.
Читці Поникли голови козачі,
Неначе стоптана трава.
Украйна плаче, стогне-плаче!
За головою голова
Додолу пада. Кат лютує,
А ксьондз скаженим язиком
Кричить: "Te deum! алілуя!.."
Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі так жили.
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!
І знову іменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай.
Історик Відбувалося закріпачення селянства. Царський уряд цинічно розтоптав права "козацького народу", який, за Переяславською угодою 1654 p., мав бути назавжди вільним. 1783 р. на Лівобережжі і Слобожанщині царським указом було юридично оформлено кріпосне право поміщиків. Катерина II роздала своїм фаворитам десятки тисяч десятин землі. Учорашні козаки потрапляють у кріпосницьку залежність і від російських поміщиків, і від власної старшини. Закріпачені люди позбавляються будь-яких прав.
Історик Соціальні й національні утиски поневоленого селянства приводять до загострення класової боротьби. На Правобережжі у 1768—1769 pp. розгорнулося могутнє козацько-селянське повстання, відоме під назвою Коліївщина. Цей рух виявив талановитих ватажків — Максима Залізняка, Івана Ґонту, Семена Швачку, Івана Бондаренка, Василя Шила, Остапа Лепеху, імена й діяння яких оспівані в усній народній поезії. У Карпатах активно діяли опришки, загонами яких керували Олекса Довбуш, Іван Бойчук.
Історик Кріпаки підпалювали поміщицькі маєтки, відмовлялися ходити на панщину. Прославленим керівником антикріпосницького руху на Поділлі став Устим Кармелюк, загони якого наводили жах на панство. Хоч вияви непокори буди численними, але їх ізольованість стихійність, неорганізованість приводили до того, що вони швидко придушувалися. Все ж таки антифеодальна боротьба розхитувала підвалини самодержавної-кріпосницької системи, стимулювала народження настроїв незадоволення і протесту також середовищі інших класів та станів українського суспільства.
Історик Соціальне гноблення народу підсилювалося жорстокими національними утисками. Українці, згідно з інструкцією російської цариці, підлягали суцільній русифікації,
• скрізь закривали українські сільські школи;
• заборонялося вивчення української мови в колегіумах і Києво-Могилянській академії;
• мовою викладання стала російська;
• припинилося друкування українських книжок. Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних;
• відбувалося масове закриття народних шкіл;
ліквідували друкарства;
занепадала освіта;
• заборона українських театральних вистав, перекладів українською мовою тощо.

Історик Наприкінці XVIII ст. російська мова стає літературною мовою в Україні. Для широких народних мас збереження рідної мови, пісень і звичаїв було однією з форм боротьби проти соціального та національного гніту за свої права на життя.
Літературознавці
Микола Чернявський «Ти не згинеш, Україно!»
Ти не згинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в їй перлина,
Не вмре повік. І світ-зоря,
Твоя свята зоря засяє.
Поглянь - слов'янство оживає
І сили пробує свої.
Ганебні ярма розбиває,
До купи всіх синів скликає...
А то ж усе брати твої!..
Ні, не умре ніколи мова,
Якою син співає твій,
Якою люд скликав Підкова,
Богдан славетний і Палій,
Якою Січ буйна пишала,
Якою наш Кобзар співав,
Яка степи опанувала
І мільйони об'єднала
Люде-братів!..
Історик У відповідь на кріпосницький і національний гніт посилюється опір народних мас, активізується культурно-громадське життя:
• Організація Кирило-Мефодіївського братства (Т. Шевченко,
М. Гулак, П. Куліш, М. Костомаров та ін.);
• Вихід «Книги буття українського народу» М. Костомарова, у якій автор обурюється з приводу підневільного становища України, закликає до національного відродження;
• Відкриття гімназій, ліцеїв, університетів;
• Вихід першої граматики української мови Олексія Павловського;
• Поява перших газет, журналів, альманахів («Молодик», «Ластівка», «Український альманах»);
• Відкриття Харківської публічної бібліотеки, поява науково-літературних гуртків;
Історик
• Вихід трьох збірок українських народних пісень за редакцією М. Максимовича;
• Зародження нового українського театру (перші професійні театри – у Харкові, Києві, Полтаві);
• Розвиток української музики і живопису (видатні кобзарі: Остап Вересай, Андрій Шут;
композитори: М. Маркевич, С. Гулак-Артемовський; художники: Д. Левицький, В. Боровиковський, Т. Шевченко).
Учитель: усі ці події сприяли пошукам нового, нових тем, образів, напрямів, жанрів. Так із середини VІІІ ст.. стрімко набирає обертів нова українська література.
Розрізняють три періоди розвитку нової української літератури:
1) перші десятиліття XIX ст.;
2) 40 60-ті роки XIX ст.;
3) 70 – 90-ті роки XIX ст.
Критики Характерними ознаками нової української літератури були:
• Розвиток шляхом народності;
• Вплив сентименталізму й романтизму – літературних течій, що прийшли із Заходу;
• На першому плані протест народу проти соціального й національного гноблення;
• Поява Нових тем Соціальної та національної неволі, спільної боротьби трудящих протии царату, запроданства частини козацької старшини;
• Поява Нових образів Народних месників, жінки-страдниці, сатиричні образи царів, панів-лібералів;
• Поява Нових жанрів: Ліро-епічна поема, віршована байка, балада, соціальна та історична повість.
• Поява нових літературних напрямів і мистецьких течій
Літературознавець У період становлення нової української літератури утворюються просвітницький реалізм, сентименталізм, романтизм, реалізм як основні літературні напрями й стилі, розвивається бурлеск.
Вчитель Тож давайте згадаємо, що ж таке напрям.
Літературознавець Літературний напрям — конкретна складова частина літературного процесу, породжена творчістю представників одного художнього методу, яка характеризується спорідненістю стильових ознак та існує в межах однієї епохи й нації.
Вчитель Які ж напрями існували у літературі 18-го століття
Класицизм (від лат. — взірцевий) — літературний напрям, що означає наслідування зразків античності. Особливості класицизму:
• будова художніх творів на засадах розуму з ігноруванням особистих почуттів людини;
• наслідування греко-римського мистецтва;
• теми до творів добиралися лише з античної або вітчизняної історії;
• позитивні персонажі — герої греко-римської або національної історії, представники панівної верхівки; негативні — вихідці із соціальних «низів»;
• зображення героя тільки під час виконання державного обов’язку; підпорядковування особистих інтересів державним;
• наділення своїх героїв тільки однією-двома рисами вдачі — чесністю, доблестю, розумом, талантом або зрадливістю, підступництвом, недоумкуватістю тощо;
• сувора пропорційність усіх частин твору;
• чіткість, ясність, простота викладу;
• мова: вживання архаїзмів, слів-символів; пишномовність;
• літературний рід: драма, менше — лірика; епос майже не представлений.

Романтизм виник у літературі, мистецтві та в гуманітарних
науках європейських країн в кінці ХVІІІ — на початку ХІХ ст.
Романтики звернулись до поетичного освоєння народної творчості і збагатили нашу літературу відомими баладами, поемами, піснями в народному дусі (чимало пісенних поезій, написаних романтиками, увійшло у фольклор, наприклад: «Дивлюсь я на небо» М. Петренка, «Не щебечи, соловейку» В. Забіли, «Де ти бродиш, моя доле» С. Писаревського, ряд поезій молодого Шевченка та ін.).
Цінними в художній спадщині романтиків є також твори, в яких оспівано славне минуле нашого народу і виведено героїчні образи борців за волю (найвидатнішими з них є, звичайно, твори молодого Шевченка — «Гайдамаки», «Гамалія» та ін.). Романтики створюють в основному ліричні і ліро-епічні твори.

Реалізм — літературний напрям, який правдиво відображує
дійсність; звертається увага на взаємини людини і навколишньо-
го середовища.

Бурлеск (від іт.— жарт) — жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно.
Бурлескна течія вносила в літературу елементи народного гумору й сатири. Основна ознака бурлеску — контраст між темою і сюжетом твору та його словесною формою: про поважні події розповідається розмовно-побутовою мовою зі значною домішкою грубих слів і висловів, жартівливим тоном.

Критики Життя народу стає предметом художнього зображення. У цей період поширюються ідеї пізнання світу й самопізнання людини, вільнодумство й антикріпосницькі настрої. Зявляються нові постаті: П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка,
Г. Квітка-Основ’яненко. Вони у своїх творах критикують окремі риси кріпосницького ладу, підносять ідеї гуманізму.
Вчитель Бувають в історії народів дати, які немовби розкривають надвоє їхнє життя і кладуть межу високу посеред рівного шляху історичних подій... Ми маємо таку історичну дату — це пам'ятний в історії України 1798 рік. Того року прилетіла перша ластівка українського національного відродження — невеличка книжка, од якої не тільки початок нового українського письменства рахуємо, а й новий етап позначаємо в історії українського народу.
Це був час появи на новому історичному етапі життя України епохальної постаті для національної культури та літератури, зачинателя нової української літератури -- Івана Котляревського, зокрема його знаменитої «Енеїди».
З благословення І. Котляревського українська література і мовою, і способом вислову, і героями стала ближчою до життя народу, відтворювала його душу, думки, ідеали, прагнення та потреби.
Літературознавці Іван Франко «Котляревський»
Орел могучий на вершку сніжному
Сидів і оком вдовж і вшир гонив,
Втім, схопився і по снігу мілкому
Крилом ударив і в лазур поплив.

Та груду снігу він крилом відбив,
І вниз вона по склоні кам'яному
Котитись стала - час малий проплив,
І вниз ревла лавина дужче грому.

Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз.

Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Критики Наприкінці XVIII ст., у час слов'янського відродження — «весни народів», зростає зацікавлення фольклором. Українські народні пісні, описи обрядів друкують у Петербурзі, Москві, Варшаві. Нація почала відроджуватися.
Вчитель
Здавалося б життя вперед спішить,
Не вимагає історичних фактів
І можна жить, бездумно в світі жить,
Стираючи життя важливі дати!
Проте колись нащадки не простять,
Загублених у круговерті років
Цінних подій, перепетій життя, -
Таких важливих і значимих кроків!
Тому історія, символіка, події,
Що відбуваються, що сталися-були,
Повинні стати нашим першим ділом,
Яке б зібрали ми і зберегли.
Нехай традиції живуть і не вмирають,
Нехай не губляться людей тих імена,
Що гідну справу в світі починають
Вичерпуючи зміст життя до дна!

VІ. Узагальнення вивченого
1. Перевірка виконання роботи ( таблиця)
2. Тести, підготовленні учнями

VІІ. Підсумок уроку. Оцінювання
1. Саморефлексія. Чи справдилися ваші очікування. Створення квітки.
2. Рефлексійна анкета:
Під час уроку я…
1. Дізнався
2. Повторив
3. Навчився
4. Зрозумів
5. Мене захопило
6. Я не знав, а тепер знаю

Автор: 

Пазій Наталія Вікторівна учительукраїнської мови та літератури Первомайської ЗОШ І-ІІІ ступенів №16

Отримати сертифікат

Користувацький вхід