Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Діти індиго

0

В посібнику вміщено матеріал про дітей індиго. Хто вони? За якими ознаками можна визначити дітей індиго.Надано погляди вчених відносно цих дітей. Подано поради для батьків та вчителів.Підібрано цікаві завдання для розвитку мислення за О.Гісь.Надано розробки цікавих уроків у початковій школі.( 1-142ст.)

Автор: 

Орлова Світлана

Джерело: 

Укладач: Орлова С. Г., вчитель-методист Апостолівської ЗШ № 3

Зміст:

1. Діти індіго. Хто вони?
2. Цікаві завдання для розвитку мислення молодших школярів.
3. Нестандартні уроки в початковій школі.

У школі працюю 27 років вчителем початкових класів. Випустила не одне покоління учнів. З останніми наборами першокласників стала помічати, що діти змінилися. А от цьогорічний набор 2008р. мене переконав остаточно, що діти вже не ті, які були навіть десять років тому. З перших же днів у школі вони поводились так, ніби були тут довгий час. Самі, без допомоги вчителя, могли орієнтуватися в шкільних корпусах. Вражало те, що вони не соромилися вголос виявляти своє незадоволення чимось. На уроках не сиділи на місці, вставали, підходили до товаришів, з шумом діставали з портфеля або клали туди речі, які вважали за потрібне. Не дослухавши до кінця запитання, впевнено відповідали вголос. Але водночас не за віком мудро міркували. На перерві були гіперактивні. Не відкликались, коли навіть декілька разів кликав вчитель. Не реагували на зауваження інших вчителів. Деякі учні виявляли агресивність, причому не розкаювались в своїх вчинках. Коли пригадати, як раніше строєм ходили в їдальню, в спортзал і т.д., то нинішні діти мовчки строєм ходити не можуть зовсім, навіть після попереджень, нарікань. А от після того, як провела тест на визначення самооцінки і виявилося, що всі учні, за винятком трьох, мають високий рівень самооцінки, впевнилася остаточно, що нове покоління ,це зовсім інші люди.
От тоді я і згадала про дітей - індиго, про яких все частіше пишуть педагоги і психологи. Серед опитаних педагогів різних категорій більшість визнає, що в нас є діти індиго в сім’ях, школах. Дехто каже, що таких дітей - 15%, 20%, 30%.
Історія дітей- індиго
Наприкінці 80-х років минулого століття американські психологи Лі Керролл і Джен Тоубер, які вивчають дітей, що відстають у розвитку, наштовхнулися на сенсаційне відкриття — частина дітей, розвиток яких оцінюється системою освіти як низький, насправді виявляються дуже талановитими і переважають тих, кого система визначає як кращих. У 1982 році в Штатах наробила галасу книга езотерика Ненсі Енн Тепп, яка стверджувала, що бачить нову групу людей з аурою кольору індиго. Новий термін «діти -індиго», як символ нового покоління дітей, виник саме з цієї книги. Ця ясновидиця, яка працювала з багатьма психіатрами і психотерапевтами, проводила дослідження разом з ученими Американського державного університету в Сан-Дієго. Вона бачить ауру людини і розрізняє її за кольорами. Ще в 1982 році Ненсі Енн Тепп написала книгу "Як колір допомагає краще зрозуміти твоє життя". Так ось Ненсі стверджує, що наприкінці 80-х з'явилися люди, аура яких має колір індиго (темно-синій). Раніше людей з таким кольором аури не було. Сьогодні їх дуже багато. До спостережень за дітьми -індиго приєдналися психотерапевти. Через 20 років досліджень цього явища вони разом з Ненсі зробили висновки - це особливі діти. Якщо у звичайних дітей ясновидиця бачила їхні життєві програми, то в дітей -індиго до 20-27 років цього побачити не можна було. Зате досягаючи цього віку, вони напевно знають, що і для чого роблять у цьому житті. Вони повністю реалізовують свою програму перебування на Землі. Якщо більшість з нас поглинає суєтність матеріального світу, то у дітей-індиго завжди живе пам'ять про інші, духовні сфери любові й радості. Вони знають істини, не відомі нам, і бачать картину реального світу, а не правила гри, вигадані людьми. Вони хочуть і можуть допомагати іншим.
Вісім ознак індиго
Ось кілька ознак, спільних для дітей-індиго.
1. Усвідомленість і мудрість.
Зараз акушери в пологових будинках уже не дивуються тому, що деякі малюки відразу після народження посміхаються, роздивляються дорослих. Мороз іде по шкірі, коли немовля дивиться в твої очі поглядом Будди. Коли ж діти -індиго починають говорити, здається, що вони тільки удають із себе малюків.
2. Гіперактивність або дефіцит активної уваги.
Ці стани не є захворюваннями. При них дитина із нормальним (часто високим) інтелектом швидко стомлюється, легко відволікається, надзвичайно рухлива та імпульсивна. Саме ці факти створюють труднощі у вихованні і навчанні. Як правило, діти-індиго не можуть упоратись із завданнями, де чітко обмежений час, не витримують тривалих одноманітних занять, не можуть тривалий час концентрувати увагу на дрібницях і фізично не можуть стояти в чергах.
3. Прояв агресії при спробах дорослого тиснути авторитетом чи посягати на особисту територію.
Малюки не витримують тиску, приниження, відсутності вибору. Якщо дитина не може зрозуміти, навіщо їй робити те чи інше, її неможливо зрушити з місця. Іноді диву даєшся: звідки у цих карапузів беруться сили, аби давати відсіч матері чи батькові? Ображений малюк може тижнями не спілкуватись із батьками чи вихователями, відмовлятись від їжі або навіть завдати собі травми. Дітей неможливо "переламати", немає сенсу на них кричати і тим паче бити. Діти -індиго можуть визнавати тільки того, в кому відчувають упевненість і водночас доброту.
4. Дуже ранній чи дуже пізній розвиток мовлення.
Діти-індиго починають добре розмовляти або до одного року, або вже до 3,5-4. Іноді без допомоги логопеда, педагога, психолога маленький мовчун ближче до чотирьох років видає відразу зв’язні речення. Це явище пов’язано з більш пізнім розвитком головного мозку, через що приблизно 60% дітей-індиго починають говорити пізніше, ніж діти покоління їхніх батьків чи хоча б старші брати і сестри "індижат", яким зараз по 10-12 років.
5. Діти -індиго – амбідекстри.
У них потенційно можуть бути однаково розвинуті дві півкулі мозку. Діти-індиго одночасно і лівші, і правші.
6. Підвищена чутливість.
Психіка дітей-індиго дуже чутлива. Вони тонко відчувають, коли ми сердимось, хворіємо, сумуємо. І багатьом із них здається, що це відбувається через них. Наше завдання – вчитись володіти собою, переводити негативні почуття в позитивні, опановувати мистецтво відкритості, а дітям дохідливо пояснювати, що з нами відбувається. Чутливості дітей -індиго треба дати вихід – наприклад, у творчості. Ці діти неймовірно інтуїтивні. Вони можуть розповідати вражаючі речі.
7. Особливий інтерес до техніки.
Ще з раннього дитинства малюки -індиго проявляють інтерес до складних приборів. У 2-3 роки діти вміло користуються пультом від телевізора, набирають тата чи маму по мобільному телефону. Нам уже не вдається "уберегти" їх від комп’ютера.
8. Всі діти-індиго талановиті.
У них рано проявляються таланти. Завдання батьків – вчасно це помітити. Талановиті "індижата" досить часто вибирають абсолютно дорослі завдання.
Проаналізувавши поведінку своєї дитини, батьки можуть побачити в ній не «нестерпного» і «несамовитого», а майбутнього генія. Проте з невизнаного генія може вирости й руйнівник суспільних устоїв. Така «некомфортність» для навколишніх і змушує уряди багатьох країн займатися проблемою індиго і навіть перебудовувати систему освіти. Але крім вищевказаних «мінусів», маленькі «індижата» можуть стати і великою радістю для тих батьків і педагогів, які щиро готові їх слухати. Тільки подумайте, з кінця минулого століття в нас народжуються діти, які буквально з першої секунди свідомо дивляться на світ, а їхній погляд більше не затягнутий туманною завісою. Ми стали свідками еволюції людства. Чи вистачить у нас мужності зізнатися собі в цьому?
Індигоеволюція: погляд вчених
Професор-генетик В’ячеслав Коновалов вивчає генетичні аномалії, які існують у природі. Чорнобильська катастрофа стала природним полігоном, який дозволив йому почати дослідження впливу радіації на живі організми. У дослідженнях професора Коновалова багато уваги виділено аномаліям, з якими народжуються наші діти. Він впевнений, якщо раніше ці аномалії мали скоріше зовнішній характер, то тепер вони пішли «всередину». І торкнулися, у тому числі, й психологічних особливостей.
Небезпека змін на генетичному рівні буде увесь час зростати. До того ж МАГАТЕ і колишній Радянський Союз занижували дозу радіації, яку одержали люди, у сотні разів. Але одна надія в експерта все-таки є — діти -індиго, тобто дуже талановиті, особливі діти. За його розрахунками, нині в Україні живе близько трьох тисяч таких дітей. І в них є шанс очолити країну. Чому? Тому що вони, які у дитинстві приносили батькам і вчителям стільки занепокоєння, в юності починають дуже інтенсивно розвиватися, особливо, якщо знаходять своє покликання. Кандидат психологічних наук, росіянин Володимир Пугач стверджує, що зміни вже почалися. Зараз увесь середній менеджмент у бізнесі — в основному, у віці 22-29 років. «Стариків» майже не залишилося — їх відсувають на периферію. Індиго беруть на роботу і просувають тому, що вони краще працюють, причому незалежно від освіти. Чому це відбувається?
Справа в тому, що вони — це «амбідекстри», «дворукі». Тобто в них працюють обидві півкулі мозку. Якщо звичайні люди діляться на правопівкульних і лівопівкульних (коли більш активна права півкуля, лідирує інтуїція, коли ліва — логіка), то «амбідекстри» використовують відразу обидві півкулі — у них одночасно і чудова інтуїція, і чудова логіка. З тих, кому нині 50 років, таких «амбідекстрів» один на десять тисяч, кому 30-40 років — один на тисячу. Серед тих, хто закінчив або закінчує школу, таких уже більше — близько 12%. У 7-8-х класах їх вже в середньому 25%. У 5-6-х — 30-40%. У 3-4-х — уже 50-60%. А в 1-2-х класах — усі 90%.
Американці вважають, що діти Індиго — це результат еволюції людства: техногенної революції, комп’ютиризації та ін. Інтелект та інтуїція цього покоління настільки розвинені, що комп’ютер є продовженням роботи їхнього головного мозку. Здається, принципи складної роботи процесора їм повністю зрозумілі.
Були відмічено й деякі фізичні особливості таких дітей. Їхня печінка відрізняється від звичайної: вона спроможна переварювати абсолютно різну їжу, навіть ту, яку звичайні люди їжею не вважають.
Хто такі діти індиго? Як взаємодіяти з ними?
- Раніше в класах налічувалося по 40-45 чоловік, а працювати з ними було легше. Тепер же, навіть якщо за партою сидить не більше 25 дітей, учити їх стало неймовірно важко.
- Діти як з ланцюга зірвалися, - говорять педагоги. - Перетворилися в зовсім некерованих, перестали зважати на думку дорослих, втратили всілякі авторитети й норми, поводяться так, як їм самим хочеться або потрібно. Наприклад, запросто можуть без дозволу встати посередині уроку зі свого місця, щоб підійти до однокласника або взагалі вийти із класу. Можуть, не соромлячись, сказати вчительці, що вона їх «неправильно вчить». На зауваження в найкращому разі не реагують, а в гіршому відповідають агресією й лайкою. Уже не одна вчителька чула від них у свою адресу слова «дурка» або того міцніше. Раніше, років 10-20 назад, подібні «екземпляри» були рідкістю - у найгіршому разі один на 40 чоловік. Сьогодні ж у класі всього 23 учня, з яких, як мінімум, шестеро відносяться до категорії некерованих.
-Діти стали помітно вільніше у своєму волевиявленні, у словах і вчинках. Напевно, настільки ж, наскільки змінилося саме суспільство. Раніше все, що стосувалося школи, не тільки не критикувалося. Навіть обговорення не допускалися. Як у політиці. Рішення, прийняте зверху, було правильним і крапка. Тепер же батьки оцінюють політику держави, діти відповідно - шкільну адміністрацію.
30 років тому, учні були закріпачені, залякані, на уроках стояла гробова тиша. Нинішні сміливіше відповідають, вільніше спілкуються. Але їхня воля більше нагадує розгнузданість. Тому й з дисципліною проблеми. У них немає внутрішніх обмежників.
Коли люди висловлюють дві однакових думки, це може бути простим збігом. Три - стають тенденцією. Тут же, схоже, ми маємо справу вже з явищем: у наявності стійкі зміни в популяції, у педагогічній і виховній проблематиці, що охопили до того ж уже не одну країну.
Головною ознакою дитини індиго є його «царственість», упевненість у собі, своїй значимості. У неї висока зарозумілість. Вона начебто знає про себе щось таке, що не видно, не зрозуміло, не відомо іншим. Але це «щось» робить її у власних очах особливою, наділяє якимось призначенням. Ирина Стукова поділилася випадком зі свого досвіду:
- «Для чого ти народився?», запитала один раз мама свого 4-річного сина. «Щоб тебе любити,» - негайно радісно відповіло дитя.
Індиго часто міркують і поводяться доросліше дорослих, здаються більше зрілими, ніж їхні батьки. Так, що в останніх з'являється відчуття, начебто це не вони, а їх виховують і вчать. Наприклад, як варто будувати сімейні взаємини.
Внутрішньо, від природи впевнені в тім, що вони досконалі й бездоганні, діти індиго, зіштовхуючись із неприйняттям, спочатку губляться, а потім відсторонються. Дуже страждають від самотності й нерозуміння. Але ніколи не стануть поводитися так, як прийнято . І це ще одна їхня характерна риса - невизнання авторитетів і правил, якщо вони йдуть врозріз із їхнім власним світорозумінням. Їх неможливо змусити щось робити, якщо їм це не подобається. Приміром, вони зовсім не виносять черг, терпіти не можуть чекати. Дуже точно передані особливості поводження дітей індиго в образі молодшого брата з фільму «Повернення».
Якщо раніше дорослі вважали, що діти - це пластилін, з якого поки дитина мала, можна виліпити все, що тобі заманеться, то індиго начебто народжуються вже цілком сформуваними. Їх неможливо переробити. Вони не відкликаються на обвинувачення, глухі до зауважень. Якщо ж дорослі продовжують на них давити, і цей тиск починає зачіпати їхню особистість, загрожувати цілісності, індиго починають захищатися, не розбираючись у засобах. Правил для них не існує. Вони легко можуть грубо обізвати або навіть ударити вчительку, що, наприклад, намагається, схопивши його за рукав, силою вивести із класу або поставити в куток (на жаль, у наших школах це не рідкість).
Отже, більшість дорослих випробовує зараз незвичні досі труднощі в спілкуванні із сучасними дітьми. Учителі не справляються із класами, батьки - із власними дітьми, іноді навіть починаючи їх побоюватися. Не в усіх є можливість стежити за виходом свіжих номерів наукових журналів і книг по психології й педагогіці, щоб ознайомитися з новітніми теоріями в цих областях знань. Тим часом, самостійно усвідомити те, що відбувається, нелегко.
Дев'яносто відсотків дітей віком до десяти років талановитіші й мудріші за своїх батьків.
Чоловік затримувався з роботи всього на півгодини, але маленька Марійка тривожно запитала у мами: "Де тато?" Коли ж минуло ще півгодини, дитина заглянула матері в очі: "Тато потрапив в аварію?" - "Що ти таке кажеш, доню?" - відмахнулася Тамара. Однак, коли Ігор увечері переступив поріг квартири, вона відразу зрозуміла - дитина мала рацію. "Інколи я навіть боюся запитань доньки, - каже жінка. - Зазвичай вони збуваються". Насправді Марійка - не унікум. Американські дослідники стверджують, що такими "незвичайними" з точки зору дорослих є близько 90% дітей до 10 років.
Діти індиго: духовно усвідомлені генії чи маленькі монстри?
Вони бачать нас наскрізь, вміють лікувати одним тільки дотиком рук, бачити те, чого не бачимо ми, читати наші думки, відчувати брехню... "Це був звичайний міський автобус, - розповідає киянка Людмила. - Навпроти сиділа маленька симпатична дівчинка років п'яти і пильно дивилася мені прямо у вічі, від чого ставало якось ніяково. Таке відчуття, що ти на рентгені. Маленька дівчинка з очима бабусі... Тут раптом страшенно захотілося пити і я закашлялась, дістаючи з сумки пляшку з водою. - "Діабет, рання стадія, - спокійним тоном вимовило маля. Багато нервуєш останнім часом. Він не повернеться. Але ти не хвилюйся - він темний, недобрий". - Пляшка випала у мене з рук. Мама дівчинки не витримала, стала відчитувати дитину, мовляв, знову ти за своє, просила ж... Потім вибачилась і вони вийшли на першій же зупинці. А я сама не знаю, чому поїхала в лікарню. Діагноз, поставлений мені білявою дівчинкою з мудрими очима, незабаром підтвердився"...
Дітей індиго неможливо обдурити, підкорити або примусити робити щось для них неприйнятне. Вони нечутливі до радіації і хвороб, можуть позбавити вас від болю, знають, про що ви думаєте, а брехню відчувають за версту. Вони, індиго чудо-діти, діти нового покоління або діти шостої раси, як люблять називати їх учені.
За твердженнями більшості фахівців, індиго почали з'являтися на світ у кінці 70-х - початку 80-х років минулого століття, вражаючи лікарів своїми недитячими здібностями. На відміну від звичайних малюків, індиго вміли чітко фокусувати свій погляд, рано починали тримати голову і сидіти. Фахівці твердять, що на землі сьогодні налічується вже кілька десятків тисяч унікальних дітей, розкиданих по всіх країнах і континентах.
Наприклад, у Мордовії живе відома багатьом дівчинка-рентген Наташа Дьомкіна, здатна одним тільки поглядом безпомилково ставити діагнози хворим. Восьмирічний Марко Бойчев з Болгарії минулого року опублікував книгу про таємниці цивілізації Марса. Наташа Хлєбнікова з Анапи розмовляє 120-ма мовами, в тому числі давньосаксонською, притому, що жодну з них дівчинка не вивчала. Дванадцятирічний Якеші Тонако з Японії вже три роки очолює креативний відділ у дизайнерському автомобільному бюро. Чотирьохрічний Сергійко Краснов з Санкт-Петербурга читає закриті книги, всього лише поклавши руку на обкладинку.
Незабаром нам знайдуть заміну?
Але як пояснити появу на світ людей з феноменальними здібностями, адже народжуються такі діти, як правило, у звичайних пар, які нічим не виділяються. Вчені висувають кілька версій з цього приводу. Згідно з однією з них, індиго є результатом процесу еволюції і техногенної революції людства. Нібито здібності у таких дітей з'явилися внаслідок постійно діючих на нас випромінювань, що поширюють комп'ютери, мобільні телефони тощо. Інтелект та інтуїція цього покоління настільки розвинуті, що комп'ютер є нібито продовженням їхньго головного мозку. Існує й інша версія, мовляв, тут не обійшлося без втручання НЛО, які час від часу викрадають землян для виконання якоїсь своєї місії. Езотерики твердять, що індіго від самого народження підключені до єдиного інформаційного поля Всесвіту. Уфологи запевняють, що у них на вищому рівні розвинута генна пам'ять інопланетних предків.
Згідно з іншою теорією покоління особливо обдарованих дітей є передвісниками нової масштабної катастрофи. Адже доведено, що перед початком війни у світі народжується більше хлопчиків, ніж дівчаток. Так і тут, появою "нових надлюдей", здатних перенести практично будь-які біди, природа нібито намагається заповнити майбутню втрату. За прогнозами деяких учених, вже в недалекому майбутньому 90% усіх новонароджених матимуть ультрамаринову ауру. Можливо, на Землі потихеньку народжується нова цивілізація, про яку так люблять писати фантасти, а діти індиго є безпосередніми її представниками. Хто ж вони насправді - люди кольору "ультрафіолет"?
Озирніться - вони серед нас. А може це ви?
Безумовно, індиго - особливі діти. Ці діти приходять у світ кожен зі своєю особливою місією, принаймні, вони у цьому точно вже переконані. "Дитина відчуває, що "заслужила бути тут", і щиро дивується, якщо інші не завжди поділяють її думку, - пишуть у своїй книзі "Діти Індиго" американські психологи Лі Керролл та Джейн Тоубер. - У кожного з дітей індиго є оригінальна теорія щодо свого призначення, своє таємне ім'я і своя місія. Вони знають в обличчя персональних ангелів-охоронців і постійно входять з ними в контакт. У кожного індиго є таємний (невидимий) друг, і якщо ви застаєте його, коли він жваво розмовляє з пустотою, не слід округлювати очі. Дитина з фіалковою аурою може заявити мамі: "Був час, коли тебе не було на світі... Я жив при Суворові...".
У дітей індиго немає абсолютних авторитетів, вони не вважають за потрібне пояснювати свої вчинки і визнають тільки свободу вибору - як свою, так і чужої людини, твердять психологи. Тому "нові діти", як правило, є практично некерованими. Вони не слухають батьків, учителів, їм не цікаво з однолітками. В результаті педагоги часто зараховують індиго до категорії неадекватних дітей, або навіть психічно хворих. Такої думки дотримуються і деякі консервативні психологи, твердячи, що "фіалкові дітлахи" - лише вигадка переляканих батьків, загнаних у глухий кут власними чадами. А те, що кожне покоління людей народжується розумнішим за попереднє - це нормальний еволюційний процес.
Коефіцієнт інтелектуального розвитку дітей індиго в середньому дорівнює 130, тоді як раніше такий показник мала лише одна людина з десяти тисяч. Більшість дітей "шостої раси" мають дар цілительства, бачать аури людей, "читають" чужі думки, причому роблять це мимоволі. 35-річна Світлана з Дніпропетровська пам'ятає себе з двох місяців. "Я з дитинства знала, що не така, як інші діти, - говорить жінка, - хоча батьки весь час намагалися переконати мене в протилежному. Внаслідок цього я на багато років "законсервувала" свої здібності. Але у минулому році вони почали знову виявлятися". Сьогодні Світлана знову бачить ауру, вміє лікувати руками і мимоволі прочитує інформацію з людей, природи, предметів. "Іноді навіть голова болить", - скаржиться жінка. Крім того, учені довели, що більшість індиго нечутливі до багатьох вірусів і хвороб, у тому числі й вірусу ВІЛ/СНІД.
Для батьків
Мрія кожного батька чи матері мати талановиту, чутливу та надзвичайно розумну дитину. І особливо приємно, якщо син чи дочка має імунітет проти найстрашніших хвороб сучасності. Молоді батьки зараз можуть сподiватися, що в них народиться саме така надзвичайна дитина. Адже дослідники проблеми дітей індиго кажуть, що такі люди почали «приходити в цей світ» ще у 70-х роках ХХ століття, а зараз серед новонароджених близько 90 відсотків малюків мають паранормальні здібності. Важливо лише ці здібності побачити та не «ламати дитину через коліно», даючи непотрібні їй знання.
Саме психологічному аспекту виховання дітей було присвячено прес-конференцію, що відбулася минулого тижня в інформагентстві УНІАН. Утім розмова між представниками Київського просвітницько-миротворчого центру та журналістами звелася до з'ясовування, чи справді діти індиго існують, чи це лише вигадка сучасного світу. Були припущення, що особлива психологічна чутливість дітей пов'язана з сьогоднішнім перенасиченням світу інформацією. Так діти змалечку чують радіо, бачать передачі по телевізору, а у деяких сім'ях iз малих років мають доступ до комп'ютера та інтернету. Відомо, що мозок дитини особливо чутливий до інформації. У однорічних канал сприйняття світу цілком відкритий, трирічні дуже здібні до вивчення мов, малювання, співів, танців. А з часом можливість сприйняття зменшується. І вже дорослі використовують переважно ті знання про світ, які отримали в дитинстві. Відомо також, що ми використовуємо свій мозок на мізерний вiдсоток від його можливостей, даних людству від природи чи від Бога. Отже, були припущення, що діти індиго — це звичайні діти, з якими просто більше «займалися» дорослі.
Тим часом езотерики стверджують, що діти індиго — це представники наступної раси земних людей, ті, яким будуть дані більші можливості, порівняно з попередньою расою. Вони народжуються не в найбільш благополучних сім'ях, навіть частіше в тих батьків, яким буде потрібна допомога їхньої дитини. І допомога ця полягатиме в тому, щоб дати нові знання про світ старшим людям, які живуть в системі обмежень, правил та чітких уявлень про те, «що є добре, а що погано». Знання цих дітей, на думку езотериків, пов'язані з так званими «знаннями душі», більше того, вони вірять, що ці діти — це втілені в земнi істоти янголи, які прийшли в цей світ для того, щоб врятувати його, відвернути від передбачуваного містиками апокаліпсису. Проте якщо їм постійно «обрубувати крила», якщо все світло, яке ці діти несуть у світ, буде світові непотрібним, якщо їх зустрічатимуть лише глум, недовіра, підкреслена демонстрація силових методів (це стосується як батьків, так і вулиці), то ці діти боляче переживатимуть втрату своєї індивідуальності. Дехто може дійти до самогубства, дехто погодиться зі своєю участю бути «сірою конячкою», інші — стануть активними поборниками правил, небезпечними анархістами та борцями із системою...
Стверджувати, що діти-посланці справді існують, ми не будемо. Проте ті методи, про які говорять прихильники версії дітей індиго, знайшли безумовне схвалення у психологів усього світу. А найпрогресивніші сучасники - філософи, письменники, діячі культури, деякі політики та громадські діячі давно кажуть про те, що людство має стати добрішим до інакомислячих, в тому числі й до представників інших культур, інакше ці непорозуміння і далі виливатимуться в розгул тероризму, а людство продовжуватиме страждати на неврози, алкоголізм та наркозалежність.
Отже, психологи пропонують батькам більше слухати власну дитину, розпитувати про її уявлення про світ, навіть якщо дитинка ще зовсім маленька — тим несподіванішими і цікавішими можуть виявитися її відповіді. Обов'язково треба розвивати здібності дитини, адже існує теорія, згідно з якою кожен від народження має прекрасні здібності — і до малювання, і до мов, і до музики, лише не в усіх ці здібності розвинули. У більшості вони так і залишилися у зародковому стані. А той, кому пощастило розвинути хоча б частину, став відомим та успішним.
Хотілося б, щоб більшість діток виховували так, начебто вони справді є втіленням янголів та майбутніми геніями. Впевнена, що батькам будь-якої дитини є що відкривати в ній. Цікаво, що езотерики стверджують: діти індиго не обов'язково є лідерами. Ці діти люблять свободу, а лідерство часто передбачає підпорядкування авторитету. Саме тому для них є неприйнятним ні бездумно слухатися інших, ані підпорядковувати когось собі. Їх сила — у співпраці, творчому розвитку, взаємодопомозі. Як на мене, навіть якби таких дітей не було, їх варто було б вигадати. Хоча б заради того, щоб люди навчилися берегти природу і пробачати собі подібних, щоб перестали думати категоріями успіху та завоювання, щоб не було, як співав колись Висоцький, «насильства і безсилля». Тоді світ і справді став би кращим.
Отже, що ж робити, якщо в домі з’явилося «індиженятко»? Ректор Міжнародного інституту соціальної екології (Санкт-Петербург) В’ячеслав Губанов, який уже понад 10 років займається проблемами соціальної адаптації таких дітей, вважає, що Господь не дає непосильних випробувань. Він розповів нам історію про те, як із селища під Санкт-Петербургом до нього на прийом привезли 11-річного хлопчика. Мати скаржилася на його аутизм. Хлопчик постійно втікав з дому і зі школи, забивався в яку-небудь щілину і не реагував на прохання матері і сестри. У селищі п’ять класів навчаються в одній хаті, на усіх одна вчителька. Чоловіки тут в основному лісоруби. Усі п’ють. Родичі вважали хлопця неповноцінним. А коли хлопчику для тесту дали фломастери і папір, увесь інститут обімлів — можна було викликати експертів. Те, що намалювала дитина, можна було приписати Миколі Реріху...
Вчені вважають: щоб зрозуміти, що відчувають діти-індиго, їхнім батькам потрібно вчити мову образів і символів, не завадило б почитати й епопею про Гаррі Поттера. Саме тим, що персонаж цих книг фактично така ж незвична людина, як діти-індиго (у людському, а не в казковому розумінні), і можна пояснити величезну популярність цієї серії романів.
Любов цих дітей потрібно завоювати. Потрібно розуміти і з повагою ставитися до їхньої природи. Якщо цими дітьми не цікавляться, якщо з ними не граються і не намагаються їх зрозуміти, вони або «ідуть», або починають приймати стимулятори типу алкоголю або наркотиків, або стають адептами різноманітних сект. Просто відбутися від них подарунками або грошима батькам не вдасться. Та й які вже тут іграшки і солодощі, коли в 5 років ці діти «бачать» тіні, духів, ангелів, у 9 — думають про реінкарнацію, а в 12 рятують світ? Певне, час нам, дорослим, вчити дитячу мову, почавши з тих же історій про Гаррі Поттера, із романів Сергія Лук’яненка і Гаррі Гаррісона. Щоб потім, коли вони виростуть, «інопланетянами» і «неповноцінними» у цьому світі не стали б ми самі...
Діти -індиго: новий погляд на буденну проблему
Спостерігаючи за шестирічними дітьми, дивуєшся, звідки у них береться ця нескінченна енергія. Три години поспіль вони можуть танцювати, потім малювати і ліпити з глини, згодом бігти до дітей грати у квача. Здавалося, що в них «вмонтований» двигун, який не дає перепочити ні на хвилину. Сучасні хлопчики і дівчатка стрімголов мчать вулицями за м’ячем, не помічаючи нікого навколо і не слухаючи настанов рідних. Хто вони – діти майбутнього? Як з ними взаємодіяти, спілкуватися вдома та у навчальних закладах? На ці питання дає відповідь кандидат педагогічних наук, доцент Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, фахівець Інституту розвитку інтелекту дитини Ганна Бєлєнька.
– Ганно Володимирівно, коли Ви вперше дізналися про цих унікальних дітей?
– Я була особисто зацікавлена в тому, щоб досконало з’ясувати проблему дітей-індіго, адже в 1989 році у мене народився син, якому лікарі поставили діагноз «гіперактивність». Хлопчик був некерований, надзвичайно енергійний. Знайомі навіть радили давати йому заспокійливі препарати. Та на такі необачні дії я не погодилася, а почала самотужки вивчати спеціальну наукову літературу. Саме тоді до рук потрапила стаття американських вчених, де йшлося про те, що нині багато гіперактивних дітей, яким призначають ці пігулки. На жаль, більшість з них закінчують свої дні у божевільнях. Це ще раз переконало в тому, що в моєму випадку неприпустимо використовувати ліки й медпрепарати, а треба шукати інші нетрадиційні шляхи виховання й оздоровлення дитини. Минув час. Син навчається в університеті.
Згодом я зауважила, що вже кожному другому малюку ставили діагноз «гіперактивність». Тепер не ставлять, і не тому, що цих дітей немає, а тому, що понад 90% малюків нині – індиженята.
– У чому їх незвичність? Як зрозуміти, що це дитина-індіго?
– Перша ознака – гіперактивність. Вони дуже рухливі, не можуть витримати жодного натяку на «стій спокійно» чи «сиди тихо», адже постійно пізнають навколишній світ у русі.
Друга їхня особливість полягає у тому, що вони творчі натури і не можуть діяти за шаблоном. Наприклад, весною зазвичай ми з хлопчиками й дівчатками висаджуємо насіння. Для цього треба взяти серпантин і на визначеній відстані нанести краплинки клею, в які покласти зернятко. Якщо дитина точно виконує ваші інструкції, – це звичайна дитина. Індиженя вигадає безліч інших варіантів, але не буде дослухатися до ваших порад. І найголовніше – їхні рішення здебільшого кращі наших. Тож надавайте їм можливість усебічно реалізовувати себе у різних напрямах: танцях, спорті, мистецтві тощо. Звична система виховання, яка діє за принципом «роби, як я сказав», з ними не проходить.
Індиженята визнають авторитет лише тієї людини, яка у своєму житті досягла успіху. До того ж вони незакомплексовані. Ці діти можуть підійти до незнайомця на вулиці, привітатися і запитати, як у нього справи. Вони на «ти» з технікою. Доки дорослий ретельно читатиме інструкції, боячись натиснути на незрозумілі кнопки, скажімо, якогось механізму, малюк за кілька хвилин зрозуміє принцип роботи і згодом буде вже вам пояснювати, як ним користуватися.
– Я читала, що таких дітей називають також «руйнівниками» та «агресорами»?
– Виникнення агресії з будь-якої причини – найбільша їхня вада. Малюк може вдарити, вкусити, штовхнути. І це не тому, що він не вихований. Агресія виникає тоді, коли його не зрозуміли, не приділили належної уваги. Якщо з дитиною не знайшли контакту, вона усамітнюється і навіть при високому рівні IQ має незадовільні оцінки в школі.
Агресія в дитини постійно накопичується, і щоб запобігти в подальшому виникненню конфліктних ситуацій, треба раз на тиждень ходити з нею у парк чи в ліс і щодуху кричати. У такий спосіб вона позбавлятиметься усього негативного, що накопичилося протягом тижня.
Якщо ж ви є свідком агресивної поведінки дитини, треба застосовувати передусім візуальний і тактильний контакт. На дівчинку можна ще вплинути розмовою, хлопці ж слів не чують. Під час бійки слід стати між забіяками, зафіксувати з’єднані кисті рук свого чада і мовчки подивитися у вічі, обійняти. Класичні помилки у таких ситуаціях – крик, а велика кількість слів ще більше дратує.
– Мені здається, багато в чому агресія виникає із-за одвічного конфлікту батьків і дітей.
– Здебільшого так, адже в основному батьки переймаються заробітками, а не вихованням своєї дитини. Нинішні ж часи такі, коли не можна сказати, що я, мовляв, віддав його в дитячий садок чи школу, нехай виховують. Дорослі мають знати, кого вони бажають бачити в домі: нормальну людину чи агресора. Тому виховувати дитину потрібно насамперед у колі рідних і близьких, адже вони дають поштовх для творчого і всебічного розвитку малюка.
Індіжата дуже люблять батьків. Кожен з них пишається, коли його мати красива, комунікабельна, молода, а батько, скажімо, успішний підприємець чи вмілий фахівець. В іншому випадку їх соромляться. Батьки наразі мають бути у всеозброєнні і знати, що їхній успіх – це насамперед успіх їхніх дітей. І не треба скаржитися на життя і згадувати гарні дні минулого, неочікуючи нічого доброго від майбутнього. Треба бути оптимістами й прямувати життям разом з дитиною до однієї мети. Лише спільними зусиллями ви зможете розвинути її унікальні здібності.
– Зрозуміло, що кожне індіженя унікальне. Але якщо воно росте і стає неконтрольоване, який виховний метод допоможе владнати конфліктну ситуацію? Адже не завжди для нього слово має виховний ефект.
– Їм мають бути вказані чіткі межі, рамки, що можна робити, а чого ні. Проте такий підхід не слід подавати у вигляді інструкцій: «не можна гуляти допізна чи відходити від дорослого». Зразу виникає бажання зробити наперекір. Їм потрібно надавати право вибору. Наприклад: «Як ти гадаєш, сьогодні ти лягатимеш спати о 21-й чи о 21.30? Якщо о 21-й, то ми з тобою почитаємо, якщо пізніше – сам засинатимеш, бо я займатимусь хатніми справами». Коли дитина самостійно робить вибір, – вона згодом наслідує його.
Не можна індіженятам категорично говорити, що «ти поганий», «не так зробив». Слід казати: «я засмучена», «мені не зрозумілий твій вчинок», тобто зосереджувати увагу на собі. Коли малюк побачить, що ви стурбовані його неправильними вчинками, він намагатиметься більше так не чинити.
Триває такий виховний процес п’ятнадцять хвилин перед сном, коли дитина проводить цей час з людиною, якій довіряє. Це може бути батько, мати, бабуся. Перші 7–8 хвилин малюк розповідатиме про події, які відбувалися протягом дня. День для нього дуже великий і насичений різноманітними подіями, а дати оцінку усьому цьому йому не завжди під силу. Дорослі короткими репліками мають проаналізувати кожен позитивний чи негативний вчинок. Наприклад, дитина із захопленням розповідає про те, що когось вдарила чи штовхнула, а ви відповідаєте: «На мою думку, це не найкращий вчинок, можна було б поставитись по-іншому, адже на кожну дію є своя протидія». А другу половину часу дорослі мають поділитися своїми проблемами, розповісти про перебіг робочого дня, щоб у дитини не складалося враження, що батьки всесильні і можуть виконати усі забаганки, слід лише повередувати. Коли малеча буде в курсі проблем сім’ї, вона усвідомлюватиме і розумітиме сутність багатьох речей.
Нещодавно прочитала статтю американських психологів, де йдеться про унікальний метод покарання як, скажімо, позбавлення енергетичного живлення. Коли ми спілкуємося з дитиною, вона відчуває нашу любов, гарний чи поганий настрій. І якщо вона щось зробила не так, слід намагатися бути нейтральним, «замкнутися». Дитина одразу відчує цю байдужість, бігатиме навколо, заглядатиме у вічі, питатиме, що сталося, робитиме що завгодно, аби «зняти» пригнічений настрій.
Ми їх часто не розуміємо своїх дітей. Тому останнім часом до психологів усе частіше звертаються батьки зі скаргами на неслухняність своєї дитини, погане навчання та поведінку. Проте тестування цих дітей часто показувало парадоксальні результати: шкільні трієчники мали значно вищі за середній рівень показники інтелекту.
Психологи Лі Керол і Джейн Тоубер у книзі "Діти-індиго" називають 10 найпоширеніших рис цих дітей.
1. Малюк приходить у цей світ з відчуттям своєї царственості і часто поводиться відповідним чином.
2. Дитина відчуває, що "заслужила бути тут", і щиро дивується, коли інші не поділяють цієї думки.
3. У дитини немає абсолютних авторитетів, вона на вважає за потрібне пояснювати свої вчинки і визнає лише свободу вибору, як свого, так і чужого.
4. Малюк не сумнівається у своїй значущості й нерідко повідомляє про це батьків.
5. Дитина не робить того, що є неприйнятним і недоцільним для неї (наприклад, не терпить стояти в черзі).
6. Дитина губиться, коли стикаєтьтся з консервативною й авторитарною системою, де надається перевага застарілим правилам над творчістю.
7. Дитина не слухається, бо бачить раціональніший спосіб зробити щось, ніж пропонують їй удома чи в школі, але її не розуміють.
8. Малюк може видаватися некомунікабельним у чужій компанії.
9. Він не приймає звинувачень у недисциплінованості.
10. Не соромиться дати зрозуміти, якщо йому щось потрібно.
Придивіться до своєї дитини. Можливо, це маленьке створіння має погляд мудреця, якому все про вас відомо. А гіперактивна поведінка вашого сина чи доньки - це не що інше, як протест проти заскорузлості дорослих. Це начебто ви пропонуєте їм іти дорогою, що веде в глухий кут. А вони бачать безглуздість цього і противляться.

Отже, щоб порозумітися зі своєю дитиною:
1. Пам'ятайте, що малюк - повноцінна особистість, не наказуйте йому, а допомагайте пізнавати світ.
2. Давайте дитині свободу вибору, розмовляйте з нею на рівних.
3. Обговорюйте з дитиною вчинки і помилки, не принижуючи її.
4. Вірте в свою дитину, і нехай вона знає про це.
5. Радьте дитині, не нав'язуючи свого рішення.
6. Не відмахуйтесь від дитини заради свого відпочинку, не давайте їй сумувати. Її творча натура прагне розвитку.
7. Будьте для дитини надійною опорою й острівцем безмежної любові.
Враховуючи все вищесказане, не дивно, що батьки часто стикаються з безліччю різних труднощів у вихованні Індиго-дітей. А інколи навіть бояться власних чад. Але цього робити не варто, говорять фахівці. Психологи переконані, з такими дітьми треба поводитися на рівних, як з дорослими. "Перш за все, їм потрібно говорити правду, якою б вона не була, і приділяти якомога більше уваги, - розповідає Олена Мазур, керівник Київського просвітницько-миротворчого центру, який вже протягом кількох років займається вивченням проблеми Індиго-дітей. Це не той випадок, який був з нами або з попередніми поколіннями, коли можна було залишити дитину без уваги і не відповідати на її запитання. Основне запитання дитини індиго, не "чому?", як це було раніше, а "навіщо?". Вона не буде вчитися, не знаючи, навіщо їй це потрібно, не буде взагалі нічого робити, не знаючи, навіщо їй це".
Також, за словами Олени Мазур, не слід робити з цих дітей особливих, панькатися з ними, таким чином виховуючи з них ще більших егоїстів.
Не можна казати дитині: "Ти - найкращий!", правильно буде сказати: "Ти - унікальний". А унікальні діти були завжди, треба просто розвивати у дитині цю унікальність. "Я люблю порівнювати "нових дітей" з комп'ютерами 10-го покоління, тоді як основна частина дорослих - комп'ютери 5-го покоління, - говорить Олена Мазур. - Як комп'ютер п'ятого рівня може зрозуміти десятий? Тільки розширивши "базові можливості" до рівня 10-го, щоб почати спілкуватися".
Для вчителів
Однією з причин кризи сучасної освіти є поява у нашому житті дітей, поведінка яких докорінним чином відрізняється від стандартизованої, прийнятої у педагогіці типової поведінки дитини-дошкільника чи першокласника. Проблема взаємостосунків дитини і таких соціальних інституцій, як дошкільний навчальний заклад чи початкова школа, є настільки важливою, що вирішення її може стати наріжним каменем у побудові нової системи освіти. Проте для цього необхідно з’ясувати, які особистісні риси характеризують сучасних дітей і на яких засадах має будуватись навчальна взаємодія дорослого з малюком.
Ще б пак, адже у відсотковому співвідношенні вони нині становлять більшість наших школярів і досить велику частину студентства. В Україні про них заговорили чотири роки тому, коли на незвичних дітей звернула увагу міжнародна організація «Квітка життя», яку в нас представляє Київський просвітницько-миротворчий центр. Проте масово цим явищем у нас поки не займаються, чого не скажеш про розвинуті країни. До речі, першими на здібності дітей-індиго звернули увагу китайці. У 1985 році уряд КНР запросив групу найкращих психологів США розібратися, що саме відбувається з деякими дітьми. Після оприлюднення результатів дослідження уряд Китаю більше американських вчених до таких дітей не допускав. Як виявилося, їх почали забирати в закриті елітні школи, де виховується майбутнє керівництво компартії, уряду, армії, розвідки. Такі ж школи є нині й у США, і в Ізраїлі. А у Франції дітей, які мають IQ вище 160, заносять у спеціальний реєстр як національне надбання. У випадку, якщо після школи така дитина збирається продовжити навчання, їй оплачують навчання в будь-якому університеті світу з умовою, що вона повернеться на батьківщину і відпрацює 5 років.
Отже сучасні нестандартні діти, або діти-індиго, як їх назвали Н. Тепп, Л.Керолл, Дж.Тоубер, це діти, яких перш за все характеризують такі риси:
• гіперактивність (вони весь час перебувають в русі, стояння в черзі чи строю для них проблема, так само як спокійне сидіння під час занять чи приготування уроків);
• високий рівень інтелекту, нестандартність мислення (вони часто знаходять кращий шлях розв’язання поставленої задачі чи практичної ситуації);
• розвинена інтуїція, гостро відчувають фальш;
• впевненість у собі, віра у власні можливості (як наслідок – повна відсутність страху);
• почуття власної гідності (самоповага для них не просто почуття, це умова нормального розвитку)
• високий рівень самооцінки;
• самостійність;
• емоційна неврівноваженість;
• неприйняття авторитету дорослих, якщо він не підкріплений практичними діями і уважливим ставленням дорослого до дитини;
• здобувають знання емпіричним шляхом, погано реагують на пасивне навчання та зубріння (багаторазове повторення) матеріалу.
Якщо спробувати порівняти сучасну дитину-дошкільника і дитину шестидесятих років ХХ століття, то очевидно педагоги із значним досвідом роботи чи батьки, що вже мають дорослих дітей та малих онуків, можуть констатувати що:
- залишити дома сучасного малюка, навіть на короткий строк, неможливо, в той час як колись така практика була широковживана у побуті; дитина обов’язково буде шукати собі забавлянку поза колом доступних іграшок, прагнучи замінити їх побутовою технікою, посудом, хімічними рідинами тощо. В кращому разі вона стягне зі стіни килим і розмалює стіни, приб’є цвяхами килим, що лежить на підлозі (до того ж так рівненько, що про те, що килим прибито ви дізнаєтесь лише тоді, коли захочете зняти його і почистити);
- поговорити з сусідкою чи подругою у магазині, на вулиці, чи деінде, якщо з вами малюк дошкільного чи молодшого шкільного віку – неможливо. Дитина весь час буде сіпати вас за одяг, говорити, крутитися – усіма силами звертати увагу на себе. А років 20-30 тому дитина спокійно чекала б завершення розмови;
- у колі однолітків чи навіть дорослих людей буде впевнено і наполегливо відстоювати власну думку, якщо вона висловлена. У ситуації спілкування, коли поряд немає дитини з подібним образом мислення чи дорослого, що розуміє дитину, може вдатися до антисоціальних вчинків або ж „згорнутися всередину себе”, відчуваючи, що її не розуміють ;
- дуже негативно реагує на слова „Йди вибачайся!” Може набурмоситись і не вимовити й слова, навіть коли є винною. Вважає себе винятковою, має почуття гідності і не бажає принижуватись;
- на заняттях у дошкільному закладі чи школі, якщо знає відповідь на поставлене питання буде активно тягти руку, підстрибувати, вигукувати: „Мене спитайте, мене!” „Я знаю! Я!” Якщо ж не надати дитині можливості висловитись – ображається, інколи настільки, що не бажає надалі вчитися і відповідати такому „поганому” педагогу.
Про особливості сучасних дошкільнят і молодших школярів багато можуть розказати їх педагоги. Основна трудність, яку вони відчувають, це надзвичайна складність в організації індивідуально-диференційованого, особистісно-орієнтовного навчання і виховання в умовах роботи з великим колективом дітей. Кожна дитина потребує концентрації усіх зусиль педагога і за умови коли їх у навчальній групі (класі) 25-30 осіб, здійснювати якісне навчання дуже важко. Тож очевидно, що настав час переглянути наповнюваність дошкільних груп та шкільних класів. Мова про це ведеться ще з 70-х років минулого сторіччя, та, як говориться „А віз і нині там”. Очевидно, що лише спільними зусиллями батьків і педагогів – людей, зацікавлених у створенні оптимальних умов для розвитку особистості дитини, можна вирішити цю проблему.
Сучасні діти потребують самостійності, як умови розвитку і свободи вибору, як його джерела. Навчальна взаємодія з ними може будуватись лише на засадах ділового партнерства, взаємодовіри і поваги. А серед методів навчання перевагу слід віддавати практичним: грі, спільній діяльності з дорослим чи однолітками, моделюванню, експериментуванню, вправлянню тощо. Якщо у дитини, щось не виходить і вона відчуває нестачу знань для розв’язання певної практичної задачі, то активно прагне до отримання цих знань, виявляючи не абияку наполегливість.
При підготовці у вищих навчальних закладах майбутніх вихователів до роботи з дітьми, ми наголошуємо на тому, що сувора регламентованість з боку дорослого всієї діяльності дитини може призвести до виникнення серйозних проблем дитини у школі. Адже за таких умов обмежується і пригнічується самостійність, тобто саме та якість, яка необхідна школяреві, виникають проблеми з розвитком почуття відповідальності. Завдання педагогів і батьків дітей полягає у забезпеченні умов, що сприяють формуванню умінь дитини довільно регулювати власну поведінку у відповідності з особистими та соціальними потребами. За умов підпорядкування і регламентації вільного часу дитини необґрунтованим бажанням та амбіціями дорослих, покроковому керівництві всіх видів діяльності дошкільника такі уміння розвинутись не зможуть.
Отже, насамперед, дитині необхідно надати можливість якомога частіше діяти самостійно. Здійснюючи опосередкований вплив на мотиваційну та вольову сферу дошкільника, вихователь здатен сформувати у нього основи цілісної системи знань про оточуючий світ у всьому багатстві взаємозв’язків та залежностей. При цьому, враховуючи вік і характер мислення дитини (наочно-дійове, наочно-образне), доцільно використовувати для навчання повсякденні реальні ситуації, гру, казку, а не організовувати навчання у вигляді шкільних уроків.
Практика спілкування з сучасними дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку показує, що як тільки батьківська сила і громадська роздратованість перестають пригнічувати їх, вони роблять крок вперед у своєму розвитку. Пам’ятаючи про те, що саме ці діти творитимуть майбутнє людства, очевидно слід подбати про можливості якомога більшої гуманізації їх взаємин з оточуючим світом, формування довіри до нього на основі почуття захищеності, яке може дати лише батьківська любов і взаєморозуміння. Багато в чому сучасні діти мудріші за нас. Вони мають свою місію в цьому світі і ми повинні надати їм всі можливості для самореалізації. По суті в душі кожної людини присутній колір індіго – колір пізнання і творчості. Різним є лише ступінь його насиченості. Якщо у когось з тих, хто прочитає дану статтю, виникне думка про те, що діти-індіго це просто звичайні діти, то пропонуємо поміркувати над питанням: чи не здається Вам, що словосполучення „звичайна дитина” таке ж загадкове як „звичайне диво”?
Виділяють 12 головних відмінностей дітей індиго від звичайних:
1) більше розвинена права половина мозку, що відповідає за почуття;
2) імпульсивність у ставленні до людей, не завжди аргументовані вчинки, різкі зміни настрою та поведінки;
3) інтерес та здібності до далеких один від одного наук (наприклад, до математики та історії, програмування та біології, хімії та географії).
4) роздвоєння особистості, емоційна неврівноваженість, уміння наживати собі «довгограючих» ворогів;
5) здібності до комп’ютерних технологій, відчуття органічної єдності людини та машини; швидкість виконання операцій, передбачення вірусів, їх виявлення та ліквідація, вміння дистанційно-інформативно контактувати з комп’ютером;
6) любов до ризику, особливо в спорті, екстремали по життю;
7) сильно розвинена інтуїція, можливість передбаченння майбутнього, сильно розвинене відчуття небезпеки;
8) індивідуалізм, небажання коритися, схильність до депресій, зривів, нетерплячість, схильність до токсикоманії, наркоманії та алкоголізму;
9) інтерес до містики — від астрології до текстів Святого Письма, знання багатьох маловідомих апокрифів, фактів, книг, уміння ними оперувати на практиці.
10) апатія до колективу;
11) відчуття соціальної справедливості, підвищене відчуття відповідальності, небайдужість;
12) ігнорування, а не спроба вирішення нецікавих для них проблем, уміння ці проблеми не помічати.

Найпоширеніші якості дітей індиго:
1. Вони приходять у цей мир з відчуттям своєї царственості (і часто поводяться відповідним чином).
2. Вони почувають, що "заслужили бути тут", і бувають досить здивовані тим, що інші не завжди розділяють їхню думку.
3. Вони не сумніваються у своїй значимості. Нерідко вони повідомляють батькам, "хто вони є".
4. У них немає абсолютних авторитетів, вони не вважають потрібним пояснювати свої вчинки й визнають волю вибору.
5. Вони губляться, стикаючись із консервативними системами, де замість прояву творчої думки, строго дотримуються традиції.
6. Вони часто бачать більше раціональний спосіб зробити щось у школі або будинку, однак навколишні сприймають це як "порушення правил" і їхнє небажання пристосовуватися існуючій системі.
7. Вони здаються некомунікабельними, якщо перебувають у компанії собі подібних. Якщо поруч немає нікого, що володіє подібним же менталітетом, вони часто замикаються в собі, почуваючи, що ніхто в цьому світі їх не розуміє. Тому встановлення соціальних зв'язків у період навчання для них представляє чималу складність.
8. Вони ніяк не озиваються на обвинувачення в порушенні дисципліни. До заяв типу "от почекай, прийде батько, довідається, що ти накоїв, тоді побачиш..." вони залишаються глухі.
9. Вони не соромляться, давати вам зрозуміти, у чому відчувають потребу.
Як виховувати дитини індиго:
1. Звертайтеся з дітьми індиго шанобливо.
2. Допомагайте їм приймати самостійні рішення в тім, що стосується, їхньої дисципліни.
3. Завжди надавайте їм волю вибору, чого б це не стосувалося!
4. Ніколи не принижуйте їх - ніколи!
5. Завжди пояснюйте їм, чому ви даєте їм якісь інструкції. І при цьому самі слухайте свої пояснення. Чи не звучать вони нерозумно - начебто "тому, що я так сказав"? Якщо так, то поверніться до своїх інструкцій і змініть їх. Діти будуть поважати вас за це й почекають. Але якщо ви наказуєте їм у диктаторському, авторитарному дусі без вагомих підстав, то діти відсторонятися від вас. Вони не будуть слухатися, і, навіть більше того, вони видадуть вам цілий список причин, чому це недобре! Іноді ваші пояснення можуть бути найпростішими - начебто "тому, що цим ти надаси мені допомогу, а я сьогодні моторошно утомилася". Чесністю завоюйте їхні серця. Спочатку вони будуть думати про те, що ви сказали, а потім почнуть і виконувати.
6. Зробіть їх своїми партнерами в їхньому власному вихованні.
7. Поки вони ще малі, пояснюйте їм усе, що ви робите. Вони не завжди зрозуміють вас, але відчують напрям ваших думок і вашу до них повагу.
8. Ваша підтримка їхніх дій повинна виражатися насамперед у формуванні в них почуття безпеки. Уникайте осудження й критики стосовно них. Завжди давайте їм зрозуміти, що ви підтримуєте їхні починання. Вони стануть більше сприйнятливими до ваших слів - і здивують вас. Не змушуйте їх досягати чого-небудь, але дозвольте їм діяти з наснагою.
9. Визначаючи для дітей індиго границі дозволеного поводження, зберігайте при цьому творчий підхід до їхнього виховання.
10. Давайте вихід їх безмірної фізичної енергії.
11. Дозвольте дитині самому встановлювати межі, а не навпаки, вони будуть раді самі встановлювати правила гри за підтримкою дорослих.
Вчителі повинні враховувати специфіку своїх підопічних-індиго. Адже тепер дітей не виховують в школах і не навчають -їм просто подають інформацію. А для чого вона, як її застосувати в житті - цьому важливому питанню уваги майже не приділяють. Крім того, вчителям потрібно ставитись до кожної дитини як до особистості, знаходити індивідуальний підхід. Цікавий факт: діти індиго дуже швидко засвоюють нову інформацію, але не можуть довго зосереджуватись на чомусь одному, бо мислення в них відбувається в пришвидшеному темпі. Для того, щоб досягнути максимального ефекту у вивченні якоїсь теми, їм потрібно робити коротенькі перерви кожних 15-хвилин.

Висновки: Але взагалі в системі освіти, яка погрузла в корупції і де не діти, а гроші вирішують усе, говорити про те, що наявність вищої освіти в нашої дитини визначає її майбутнє — виходить, лукавити. Тому навряд чи нинішні школи й вищі навчальні заклади будуть пристосовуватися під «нових» дітей. А ось у світі усе відбувається по-іншому. Як уже говорилося, у США й інших розвинених країнах відбулися масові звільнення вчителів. Їм підвищували зарплатню, але вони все одно звільнялися. Тоді суспільство усвідомило, що час реформувати систему освіти. Як правило, у школах програми спрощувалися, а у вузах навпаки. Пам’ятається, ми навіть знущалися з американських дітей, які вони «тупі». А вони були просто менше завантаженими, зважаючи на те, що дітяміндиго потрібно більше часу для адаптації до дорослого і, на жаль, лицемірногосвіту. У нас же поки усе роблять із точністю до навпаки: навантаження зростають,а кількість дітей у класах за нормою 30 учні.
Тим часом, знаходити обдарованих дітей і давати їм альтернативну освіту — це єдиний шанс зміцнити інтелектуальний потенціал нації. Не робити цього — злочинно і дуже небезпечно. Адже ці діти геніальні й талановиті, і якщо з них не виростають успішні люди, то виростає геніальний криміналітет. Інакше кажучи, якщо ми не хочемо зайнятися дітьми-індиго, вони займуться нами. Це нове плем’я вже готує сюрпризи нашим політикам і технологам. «Почнемо з того, що перестає працювати реклама, — говорить він. — Політологи не приховують, що політтехнологи сиплються з тріском. У найближчому майбутньому буде серйозна зміна політиків. Чому? Справа в тому, що ці нові люди, нові діти якимось надзвичайним чином відрізняють правду від брехні. Це покоління вже не буде голосувати за людей, які думають про одне, говорять друге, а роблять третє...
- Чому діти з феноменальними можливостями почали народжуватись власне в 20-му столітті?
- Це закономірно, так було завжди. Якщо брати до уваги те, що людство існує вже давно і колись були дуже розвинуті цивілізації, то в певні періоди їх розвитку наступали кризові моменти. Власне тоді з’являлись нові покоління людей, наділені надзвичайними здібностями, які були здатні вирішити ці кризові ситуації. Науковці-езотерики кажуть про те, що 2012 рік буде максимально кризовим. Це буде й економічна криза, і політична, і екологічна. І буде два варіанти подальшої долі цивілізації: або поступовий занепад та деградація, або сповідування нових ідеалів та шлях до життя більш духовного та гармонійного. І власне діти індиго стануть своєрідними проводирями людства до нової, кращої епохи.

Цікаві завдання для розвитку мислення

Прочитай слово по колу, вписуючи пропущені літери

Назви в порядку зростання всі числа від 1 до 50. Це зроби якомога швидше.

Закономірності

«Сірникові завдання»

Нестандартні уроки у початковій школі

Бінарний урок.Навчання грамоти і робота з дитячою книгою. 1клас
ТЕМА. Повторення вивченого про букву Б, звук б. Робота з дитячою книгою.
МЕТА: формувати вміння правильно вимовляти звуки української мови, читати. Розвивати пам’ять, увагу. Виховувати в дітей любов до сім’ї, Потребу перейматися її клопотами, проблемами. Виховувати любов до українського слова, до книги.
ОБЛАДНАННЯ: Індивідуальні складові таблиці, картки слів, ігри «склади слово», « родове дерево», план - карта мандрівки, кошик, горішки, сердечка.
Форма проведення: мандрівка до лісу з білочкою.
Хід уроку:
І. Організація класу.
1. Перевірка готовності учнів.
Всі сідайте, діти тихо.
Домовляймось не шуміти,
Руку гарно піднімати,
А знання мерщій хапати –
Щоб не було нам мороки.
Всі готові до уроку?
Тож, гаразд. Часу не гаймо
І урок наш починаймо.
2. Психогімнастика.
Діти, уявіть собі, що сонечко яскраво світить, тепло, ми зраділи сонечку і теплу. Покажіть, як ви зраділи. Які чудові посмішки!
Раптом налетів вітер, нагнав хмарок, вони сонечко заховали, нам стало холодно. Як ми затремтіли? Як нам стало сумно?
Але хмарки пропливли далі, сонечко знову з’явилося. І наші обличчя засяяли посмішками!
Бачу хороший настрій у нас уже є!
ІІ. Повідомлення теми уроку.
- сьогодні ми з вами здійснемо подорож до казкового лісу разом зі звірятком, яким ви здогадаєтесь, коли відгадаєте загадку:
Пухова руденька шуба
Із сосни стриба на дуба.
Хвіст у неї, як мітла.
Очі сяють, як намисто,
Мов дві цяточки вогнисті.
В неї хата гарна, тиха є
Взимку повненька горіхів.
В лісі любить вона жити,
Відгадайте, хто це, діти?
- Так. Звісно, це білочка. І поведе вона нас у подорож до лісу. Білочка нам задасть безліч завдань і за кожне вірно виконане завдання буде давати горішок. Тож часу не гаймо, швидко вирушаймо.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Ознайомлення з опорною схемою.
- Щоб легше нам було подорожувати білочка нам подарувала план – карту.
Мовна галявина Галявина Читайликів
1
Словотворча галявина
2
Родинна галявина Підсумкова галявина
4
ІV. Робота над новим матеріалом.
1. Мовна галявина
- Лісова професорка сова не пустить у свої володіння тих діток, які не вміють правильно вимовляти звуки. Вона запрошує вас до себе в гості і пропонує такі завдання:
а) вправа на дихання « надуй кульку»
б) вимова на одному диханні букв, які позначають голосні звуки:
а о у е и і в прямому і зворотньому порядку.
в) робота в парах за складовою таблицею
г) робота над скоромовками
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торб
Бабин біб розцвів у дощ,
Буде бабі біб у борщ.
Бавлять ранньої пори
Бобренят старі бобри.
д) робота над чистомовкою
Ба, ба, ба – на березі цвіте верба.
Бо, бо, бо – Богдан малює небо.
Бі, бі, бі – білка грає на трубі.
Бу, бу, бу – де ж вона взяла трубу?
Би, би, би – у бобра болять зуби.
Бе, бе, бе – він побачив тебе.
2.Словотворча галявина
- Завдання лісового поштарика – дятла. Вітерець – пустунець розкидав склади, а може Мишка – Шкряботушка. Але ви діти кмітливі і старанні, ви зможете поновити слова.
а) доповни склад, щоб утворилось слово
би… ба…
бу… бі …
бе… бо…
б) вставити пропущені букви
с . б . к .
б . г . м . т
в) анаграма( утвори слово)
а й ч к и з
і л к б а
о с а в
г) гра « Склад за складом доганяй слово складай»

ба кон ро би вик
бал ка бо бу ва
вер тон ку бо ка
бул нан бу ро та
ба ба аз ла ки

д) « математичні склади»
Бу + за – а + ок =
Вер + ли – ли ба =
Бін + ін + а + нан =
Бе – різв – в +ка =
Кул – л + бин + н + ки=
Ро + біт + ник
ж) з’єднай слово зі звуковою схемою
метелик - о – о –
бобер = о – о -
єнот - о - о -о –
з) «мозкова атака»- пригадати якомога більше слів з буквою «бе»
Хто вже, хто вже так стомився
І наліво подивився?
Треба дружно всім нам встати,
Фізкультпаузу почати.
( фізкультхвилинка)
Все у білочки в порядку,
Вийшла білка на зарядку.
Лапки вгору, лапки вниз
Й роззиралась геть і скрізь.
І на місці поскакала,
І вставала й присідала.
Головою покрутила,
Вітрячка вона зробила.
Потім лапки опустила
І взялась собі до діла.
3.Галявина Читайликів( Лісова школа)
Робота за букварем ( с.86)
а) завдання Словничка – Лісовичка. Словникова робота.
бокс волейбол бібліотека
боксер баскетбол бібліотекар
Пояснення змісту слів за « Тлумачним словником для школяра»
б ) робота над текстом
- читання вчителем
- читання окремими учнями вголос
- перевірка сприймання
- читання « ланцюжком»
- читання « дощиком»
- читання речення Ми всі любимо читати книжки. з різною інтонацією
( диференційоване завдання) від

зайчика білочки їжачка
. ! ?
в) гра « Мікрофон»
Розповісти про свою сім’ю, про обов’язки кожного та про проведення вільного часу.
2. Родинна галявина
а) ознайомлення з родинним деревом класу
- На цьому дереві у кожного з вас є свій маленький листочок. Читання на серединці квіток, якими повинні бути, щоб класна сім’я була б ,дійсно, справжньою родиною
Музична фізкультхвилинка
« В цьому класі друзі всі»
2.Робота з дитячою книгою
- Сім’я , мов сонечко, зігріває дитину від народження до кінця днів. У родині має панувати злагода, повага до близьких. Менші повинні шанувати старших. Особливо бабусь і дідусів.
а) слухання оповідання « Іменинний обід» В.О. Сухомлинського
- Як ви гадаєте, чому мама відмінила свято?
- Чи шанує свою бабусю Ніна?
б) психологічний експеримент
- Кому б ви віддали свої сердечка?( діти віддають сердечка, які лежать у них на парті, якомусь герою)
3. Підсумкова галявина
а) « друкування» речення
- А тепер, діти, включить свої «друкарські машини» і напишіть листа з побажанням лісовим мешканцям.
Бережіть і шануйте свій рід.
б) підраховування горішків у кошику
- Ось і закінчила наша подорож. Яка галявина вам найбільше сподобалась?
Працювали ви старанно
Я кажу наприкінці,
Що у нашім першім класі
діти просто молодці.

Урок –підсумок. Українська мова.
Тема: "Іменники - синоніми, іменники - антоніми.
Багатозначні іменники. Пряме і переносне значення іменників"
Мета: удосконалювати вміння вживати в мові іменники - синоніми, іменники - антоніми, як засіб увиразнення мовлення. Вміти влучно використовувати слова в прямому і переносному значенні, застосовувати в мовленні багатозначні іменники. Показати їх роль в народних прислів'ях, приказках.
Розвивати в учнів мовленєве чуття, культуру мовлення, формувати вміння вибирати з ряду синонімів ті іменники, які відповідають змісту висловлювання. Виховувати любов до рідної мови, колориту, влучності в доборі висловів.
Обладнання: Мовне дерево "Іменник" (схема-малюнок), схема-опора "Іменник", таблиці синонімів, антонімів, багатозначних і однозначних слів, малюнки, магнітофон (аудіозапис).
Хід уроку:
І. Організація класу до роботи:
Дітки поверніться до гостей, що будуть присутніми на нашому уроці, подаруйте їм свої посмішки і сідайте, будь-ласка, за парти.
Ось дзвінок нам дав сигнал -
Працьовитий час настав.
Тож і ми часу не гаймо,
Урок мови починаймо.
А щоб мова рідна нам допомогла своїми правилами, вказівками, підказувала нам вірний шлях виконання вправ і завдань, ми до неї звернемось із невеличким проханням.
Мово українська, мово наша мила!
Дай поміч школярам,
Щоб ми всі шанували рідну мову,
І пісню любу, милу,пречудову...
Щоб солов'їну ми її повік любили,
І рідним словом вільно говорили.
-А чи чули ви, що щось зашелестіло в класі?
Так, це осінні, пожовклі кленові листочки шепочуться між собою і я бачу, що це дерево з'явилося у нас в класі не спроста, це мабуть мова нам цікаві завдання принесла.
А чи бачите ви, що листочки ледь тримаються, вітерець їх чуть торкне і почнуть вони кружляти в осінній заметілі.
А ось і перший листочок, що ж він нам за завдання приніс? (загадка).
II. Актуалізація опорних знань.
Загадка - Перший листочок.
Хто ти? Що? Твоє ім'я?
Іменна моя сім'я.
Знають всіх в ній поіменно,
А зовуть сім'ю ... (іменник).
Як кожна сім'я має своє родовідне дерево, так і іменник має своє.
Кожна гілочка на цьому дереві слугує опорою такої частини мови як іменник.
Опадає наступний кленовий листочок.
То над чим ми з вами працювали на минулому уроці? (над темою іменник).
Індивідуальні завдання на картках (різнокольорове листя клена, на зворотній стороні якого завдання).
Дітки, давайте пригадаємо правило:
• Що таке іменник? (Іменник - це частика мови, що означає назву предмета і відповідає на питання: хто? або що?).
• Іменники можуть бути ... (Назвами істот (хто?) і не істот (що?).
• А які ще бувають іменники? (Власними, загальними).
• Більшість іменників належать до родів, яких? (Чоловічий, жіночий, середній).
• Іменники мають ... (Числа - однина, множина).
А чи знаєте ви, що виявляється половина усіх слів в нашій мові припадає на іменник. Тому майже кожне друге слово в українській мові це іменник.
А тепер відкрийте свої зошити і запишіть число. Сьогодні 14 жовтня. Це день народження нашої школи. Сьогодні їй виповнюється 9 років. Крім того, сьогодні день Покрови, велике православне свято.
III. Робота з індивідуальними картками
1. Хвилинка каліграфії (зашифроване слова "праця" з творчим завданням).
Закресліть літери, що найчастіше повторюються, і утворіть слово.
П, б, з, е, р, е, б, з, а, з, б, е, ц, б, е, з, я
Дітки, хто зміг прочитати зашифроване слово?
Будь-ласка, біля дошки запишіть це слово і зробіть звуко-буквений аналіз.
Праця - [п] [р] [а] [ц] [а] - 5 б., 5 зв., 2 скл.
Підберіть, будь-ласка, спільнокореневі слова до слова праця таким чином, щоб вони були різними частинами мови, (працівник, працювати, працьовитий).
• А тепер утворіть нові слова за допомогою префіксів: на, до, пере (напрацювати, допрацювати, перепрацювати).
А може хтось з вас знає прислів'я про працю? Адже ми недавно вивчили усну народну творчість з читання.
Праця робить людину розумною.
Землю красить сонце, а людину - праця.
Пташку пізнають по польоту, а людину по роботі.
А ось ще одне завдання на листочку: скласти прислів'я, яке щойно пороздував легенький осінній вітерець.
Марнує годує, людину а лінь - Праця.
Праця людину годує, а лінь - марнує.
Знайдіть слова, які відповідають на питання - що? (Праця, лінь).
Діти, а яка особливість цих слів у прислів'ї? (Протилежні за значенням).
То як називаються слова, що мають протилежне значення? ( Антоніми).
Наприклад: Ніч - день, зима - літо, радість - печаль.
IV. Повідомлення теми і мети уроку
Сьогодні ми будемо продовжувати знайомитися з іменниками - антонімами, синоніми і дізнаємось про багатозначність слів, про слова в прямому і переносному значеннях.
V. Вивчення нового матеріалу
Робота з таблицею антоніми. Робота над вправою 103.
Відкрийте підручники на сторінці 51. Прочитайте речення і знайдіть в кожному з них іменники - антоніми. Коментує і записує ...
Записуємо в рядочок слова - антоніми через тире.
Випишіть іменники-антоніми парами, наприклад зима-літо, Батьківщина чужина, мати - мачуха).
Дітки, той який ми можемо зробити висновок про роль антонімів в реченнях, прислів'ях?
(Вони допомагають увиразнити мовлення, точно висловити свою думку або загострити увагу на чомусь особливому, дають можливість яскравіше виразити протилежні явища).
А тепер, будь-ласка, звірте свій висновок з наведеними відомостями у підручнику, (читання мовчки).
То чи співпали ваші припущення? (так).
Хтось там бачу притомився
і на парту похилився.
Треба всім нам дружно встати,
Фізкультпаузу почати.
Крім антонімів, що ще впливає на виразність мовлення? (Синоніми).
Пригадаємо, що таке синоніми?
(Синоніми - це слова, одинакові або близькі за значенням, але різні за звучанням і написанням).
Наприклад: Іти, плентатися, шкандибати, повзти, летіти. Діти, спробуйте дібрати синонімічний ряд до слова Ліс.
(Ліс, бір, гай, діброва, пуща, перелісок, байрак, чорноліс).
Словникова робота.
Байрак - це невеликий лісок за балкою, горбом. Чорноліс - густий зарослий ліс, чагарник.
То яку роль грають в мовленні іменники - синоніми?
(вони дають можливість найточніше, найвиразніше і найвлучніше висловлювати свою думку).
А чи знаєте ви діти, що існують спеціальні словники антонімів і синонімів?
От наприклад у словнику синонімів до слова ліс подано аж більше 35 слів синонімів, а до слова йти аж 70.
Самостійна диференційована робота на картках.
1 варіант.
Вибрати найбільш влучне слово із синонімічного ряду іменників:
їжа, страва, харч, корм, пожива.
Восени люди заготовляють для тварин - ________. (корм).
Комахи під корою дерев знаходять - ________. (поживу).
У дорогу турист взяв із собою - ________ (їжу).
2 варіант.
Замінити словосполучення найбільш влучним іменником -синонімом.
Восени падає листя - ________ (листопад).
Сильний дощ - ________ (злива).
Дрібний осінній дощ - ________ (мряка).
Перевірка виконаного завдання.
Вправи для стомлених пальчиків.
А) Шелест листя (діти піднімають руки вверх, імітують шелест листя)
Б) Імітація кружляння осінніх листочків в повітрі.
В) Осінній дощик барабанить по листочках.
• Робота з таблицею: пряме і переносне значення слів. Робота над вправою 104. Робота над вправою 105.
Прочитайте будь-ласка текст.
То як слова стають багатозначними? (Можна доповнювати існуючі слова новими значеннями).
Робота за малюнками (дві лисички - тварини) (лисички - гриби)
(сонечко - на небі) (сонечко - комаха)
(коса - дівчини) (коса - знаряддя праці) (коса на річці)
Сконцентруйте увагу на словах, що звучать однаково, але мають різне значення.
Косу дівчина плете,
На косі трава росте.
Пляж найкращий на косі,
Поки ще трава в росі.
Із косою йде на косу,
Хлопець той, що траву косить.
(А. Сващенко)

В якому новому значення вживаються тепер слова:
в автомобілі двірник
людина, яка прибирає;
сумка, портфель дипломат
працівник посольства;
комп'ютерний диск
автомобільний
музичний тварина миша
комп'ютерна
А тепер поєднайте іменники ніс, перо, ключ, бік з іншими словами так, що б показати їх багатозначність за зразком в підручнику.
Ніс човна. Кирпатий ніс.
Перо птаха. Перо до ручки.
Ключ дверний. Ключ журавлиний. Ключ гаєчний. Музичний ключ.
Бік правий (лівий).
Робота над вправою 106.
Прочитайте. Визначте, що це - текст чи окремі речення. Чому?
(Тому що текст - це декілька речень, поєднаних між собою спільною думкою).
Що це за чорне золото, яке добувають у Донбасі? (вугілля).
А ще чорним золотом називають нафту.
А що то за біле золото, яке вирощують на полях Середньої Азії? (бавовна).
А тепер будь-ласка усно проаналізуйте слово "шахтах" в такій послідовності:
• Аналізоване слово (шахтах)
• Частина мови (іменник)
• Власна чи загальна назва (загальна)
• Назва істоти чи неістоти (неістота)
• В якому значенні вжито - в прямому чи в переносному (в прямому)
• Рід (жіночий)
• Число (множина)
• На яке питання відповідає (де?)
• Яким є членом речення, головним чи другорядним (другорядним)
VI. Корекція та поглиблення знань учнів
Прочитайте будь-ласка загадки, відгадайте їх. Випишіть парами іменники -антоніми із загадок.
Я антонім слова літо,
В мене біла, тепла свита,
Хоч мороз люблю сама,
Адже звуть мене ...
(Зима)
Я антонім шуму, стуку,
Уночі без мене мука,
Для спочинку наймиліша,
Відгадаєш, хто я ...
(тиша).
В зошитах - (літо - зима, шум - тиша).
Оцінювання.
VII. Підсумок уроку
Діти, то який ми можемо підвести підсумок нашого уроку?
Чим більше людина в своєму мовленні використовує антоніми, синоніми, багатозначні слова, пересипаючи свою мову прислів'ями та приказками, тим вона стає милозвучнішою, багатограннішою, адже недарма її називають солов'їною, порівнюють з піснею найспівочішої пташки - солов'я.
VIII. Домашнє завдання

Скласти по два речення з кожним з поданих іменників, уживаючи їх у прямому і переносному значенні.
IX. У вільну хвилину
• Які ключі до неба добираються? (журавлині)
• Якою голкою не пошиєш сорочки? (Голкою ялинки, їжака)
• 3 якого крана не набереш води? (З підйомного).
-Діти, я вам всім дякую за плідну роботу на уроці.

Урок-роздум. Читання. 3клас.
Тема. Василь Сухомлинський. Красиві слова і красиве діло.
Мета: ознайомити з твором В. Сухомлинського; вчити дава¬ти характеристику головним дійовим особам, порівнюва¬ти вчинки і поведінку персонажів, робити висновки щодо прочитаного; розвивати виразне читання, зв'язне мовлен¬ня, вміння цінувати думки товаришів; виховувати добро¬ту, чуйність, вміння бачити і творити красиве.
Хід уроку
1. Актуалізація опорних знань. Вступна бесіда.
— Ми продовжуємо знайомитись з творами Василя Сухомлинського. Згадайте, що ви знаєте про цю люди¬ну.
— Які твори В. Сухомлинського ми вже читали?
1. Перегляд виставки творів В. Сухомлинського.
2. Робота з книгою.
— Прочитайте на 66 сторінці розповідь про письмен-ника і скажіть, що нового ви про нього дізналися.
II. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети і завдань уроку.
Повідомлення теми уроку.
— Сьогодні ми прочитаємо оповідання В. Сухомлинського «Красиві слова і красиве діло».
2. Саморефлексія.
— Чого ви чекаєте від сьогоднішнього уроку? Чого
хочете навчитися, що дізнатися, що найбільше цінуєте?
(Хочу дізнатися: що таке краса;
з чим краса завжди єдина.
Хочу навчитися: виразно читати;
вибирати з прочитаного головне;
робити висновки.
Я ціную: нові знання;
думки товаришів;
корисні поради.)
Кожен з вас визначився, над чим він буде працю¬
вати на уроці.
3. Гра «Мікрофон».
Діти передають один одному уявний мікрофон і від-повідають на поставлене запитання (відповіді не повин¬ні повторюватися).
— Що таке краса? Якими іншими словами можна
замінити слово «красивий»?
(Прекрасний, чудовий, симпатичний, приємний, аку-ратний, охайний.)
4. Словникова робота. Робота в парах.
— Знайти в словнику значення слова «краса».
Краса — це те, що приємно і подобається всім лю¬дям без винятку, все те добре і прекрасне, що оточує людину і викликає в неї радість. А сьогодні ми погово¬римо про красиві слова і красиві діла.
5. «Доповни речення».
— До красивих слів належать слова... (Далі учні про-довжують по одному слову.)
6. Читання із зупинками казки «Дві доньки».
Дві доньки Було в матері дві доньки — Щебетушечка та Похмурочка. Що то за різні діти були! Щебетушечка все коло матері в'ється та солодко виспівує: «Голубко моя! Матінко рідна! Я тебе люблю понад усе на світі!» А Похмурочка все мовчки робить, ніколи таких улесливих слів не почуєш від неї. Любила мати обох дочок, раділа їхній вдачі та частенько мріяла про майбутнє щастя ді¬ток та свою спокійну старіст
I зупинка
— Хто з дочок вам більше сподобався? Чому? (Щебетушечка, бо говорила матері красиві слова.)
Та ось прийшла в сім'ю біда. Тяжко захворіла мати. Як не старалися доньки, які ліки не знаходили — все марно.
Якось дійшла до доньок чутка, що живе в лісі стара чаклунка, та таку силу має, що мертвий камінь ожив¬ляє. Зібралися дівчата та й хутко до лісу. Прийшли, а стара вже їх чекає, до хати запрошує...
II зупинка
— Як думаєте, що буде далі?
Надвечір у село повернулася одна Щебетушечка. Зайшла до оселі, а мати вже й встала. По господарству порається, всміхається — хвороби як не було.
— А де ж Похмурочка? — запитує дочку.
— Не знаю, — каже Щебетушечка, — десь у лісі за¬блукала.
Йшов час. Мати й Щебетушечка жили як раніше, а Похмурочка так і не повернулася. Ніхто не знав, де во¬на.
III зупинка.
— Що трапилося з Похмурочкою?
— Чому Щебетушечка не знала, де її сестра? А з лісу в село стала приходити старенька бабуся.
І все, куди б не йшла, коло хати матері й доньки зу-пиниться. Якось не втерпіла мати та й до неї: «А чого це ви та все на нашу хату поглядаєте?» Запитала та й стихла. З лиця старої жінки на неї дивились очі її Похмурочки, рідної донечки. Та стільки печальної лю-бові було у них, що заголосила мати: «Дитино моя! Що сталося з тобою?» І розповіла старенька, як вимагала стара чаклунка за материне здоров'я по 20 літ моло¬дого життя, як Щебетушечка змирилася з материною смертю і відмовилась, як віддала Похмурочка власні 40 літ, вроду та здоров'я. А тоді й каже: «Помирати мені скоро, мамо, бо я вже стара. Це попрощатися при¬ходила».
І подалася до лісу назавжди. А мати з Щебетушкою живуть і досі. Та чомусь не тішать маму мрії про щас¬ливе майбутнє та спокійну старість.
— Хто з дочок вам сподобався більше?
— Чому ви змінили свою думку і ваші симпатії те¬пер на боці Похмурочки?
— Що ж прикрашає людину: красиві слова чи кра¬сиве діло?
III. Вивчення нового матеріалу.
1. Читання оповідання В. Сухомлинського вчите¬лем.
— Яке у вас враження після прочитаного?
2. Самостійне читання дітьми.
— Скільки дійових осіб у творі?
3. Вибіркове читання.
— Прочитати красиві слова з оповідання.
— Про яке красиве діло говориться в тексті. Прочи-тайте.
— В яких словах головна думка оповідання?
4. Робота в групах.
Скласти власну розповідь, яка підтверджувала б го-ловну думку прочитаного.
(Тим групам, яким важко впоратися із завданням, вчитель дає картки з опорними словами. Наприклад:
1) в клітці сумував горобчик; не хотів їсти; розвесе¬ляли; відкрив клітку; полетів на волю;
2) не прибрав зошит; урок малювання;розлились гуашеві фарби; всі співчували; дістав чистий зошит;
3) спортивні змагання; естафети з бігу; впав; пора¬нив ногу; текла кров; всі жаліли; дістав хусточку і пе¬рев'язав рану і т. д.)
5. Підсумок.
— З чим дружить краса? (З добром.)
в. Робота в парах. Робота з деформованим тек-стом.
— Скласти два вислови про добро і красу.
1) єдині, добро, і, Краса. (Краса і добро — єдині.)
2) красиве, в, завжди, Добро, людині. (Добро в люди¬ні завжди красиве.)
7. Робота з прислів'ями (виконується в групах).
— Прочитати прислів'я, переставивши склади.
1) диЛюна снакра не васломи, а бридоми миділа.
2) бреДо лоді биро лосмі.
(Людина красна не словами, а добрими ділами. Добре діло роби сміло.)
8. Робота в зошитах.
IV. Підсумок уроку.
— Чого навчились на уроці?
— Що дізнались нового?

— Чи досяг кожен із вас тієї мети, що поставив пе-ред собою на початку уроку?
— Оціни свій внесок в урок (як ти працював) і пос-тав сам собі оцінку.
— Оціни роботу свого сусіда.

Урок КВК.
Тема уроку. Свійські і дикі тварини. Охорона тварин.
Мета уроку. Розширити, узагальнити знання дітей з теми “Свійські і дикі тварини”; встановити відмінні риси між свійськими і дикими тваринами; ознайомити з особливостями зовнішньої будови тварин та умовами їхнього життя, розкрити залежність життя тварин від рослин і явищ неживої природи; розвивати смислову та образну пам’ять, вміння узагальнювати, виховувати почуття прекрасного, турботливого ставлення до живого.
Обладнання і матеріали. Опудала звірів, діафільм “Свійські тварини”, роздавальні картки, малюнки із зображенням диких і свійських тварин; сигнальні картки; квитки до театру; книжка Ю.Д.Дмитрієва “Про природу для великих і малих”.
ХІД УРОКУ.
У класі парти поставлені у два ряди, один проти одного. В центрі, на підвищенні сидить рідний край (хлопчик 5 класу) та дво брати місяці, біля них жюрі (чотири учні за двома партами).
Команди розташувалися одна напроти другої. Капітани попереду. В усіх учнів – емблеми. На дошці вислови про свійських тварин: “Вірний, як собака”, “Голодний, як вовк”, “Вовка ноги годують”, “У зайця стільки стежок, як у клубку ниток”, “Не давай зайцеві моркву зберегти, а лисиці курей стерегти”, “Вовк лисиці не рідня та повадка одна”, “Заєць спить, та очей жмурить”.
І. Слово класовода.
Наш улюблений Рідний край проводить урок КВК на тему “Свійські і дикі тварини”. Він хоче побачити й перевірити, як члени команди застосовують ігрові ситуації на уроці чи добре засвоюють вивчений матеріал; як виходять із складних ситуацій, чи знають відмінні ознаки між свійськими і дикими тваринами.
Члени жюрі: - За кращу перемогу одна з команд отримає безплатні квитки до театру на дитячу виставу.
ІІ. Привітання команд.
Девіз команди “Всезнайки”:
Ми – всезнайки.
Ми – читайки.
Носа вам утремо –
Коровай заберемо.
Девіз команди “Пізнайки”:
Ми пі знайки молоді
Залюбки читаки
Перемогу в боротьбі
Здобути бажаєм.
ІІІ. Конкурс “Хто більше?” (оцінюється в балах)
Хто більше читає віршиків про свійських і диких тварин., виступає хтось один з команди. (Діти заздалегідь готують віршики із будь-яких джерел).
ІV. Вікторин (оцінюється в 8 балів).
“Всезнайки”
Ставлять запитання іншій команді, якщо вони не відповідають, “Всезнайки” дають відповідь самі.
Брати-місяці – це учні старших класів, якщо вони можуть до відповіді додати щось нове, то додають. Члени жюрі все фіксують.
1) Які ж ознаки властиві живим істотам, рослинам і тваринам? (Все живе народжується, росте, розвивається і вмирає, дихає і живиться, розмножується, залишаючи після себе потомство.
Брати місяці: За допомогою зовнішніх органів здійснюється зв’язок тварини з оточуючою її природою. Шкірою вона відчуває тепло чи холод. Очима бачить все навколо, носом відчуває запахи тощо.
- Друзі. Не менш важливі органи. В шлунку перетравлюється їжа, серце перекачує по всьому тілу кров, в легенях відбувається дихання.
6) Де живуть тварини? (Тварини живуть скрізь, де для них є їжа, схованка від ворогів і місце для влаштування житла. На Землі немає такого куточка, де б не жили тварини). Багато тварин ведуть незалежний спосіб життя. Вони заселяють ліси, луки, поля і садки.
- Одні з них добре лазять по деревах (білки, дятли), інші бігають, долаючи великі віддалі (вовки, олені). Коники стрибають у траві, змії плазують. Комахи, птахи та невеличка група звірів (летючі миші) можуть літати.
“Пізнайки"
1) В залежності від того, що вони їдять, на які три групи можна поділити тварин? (- рослиноїдні, ті, що живляться рослинами; - хижаки, ті що живляться тваринами; - всеїдні, ті, що живляться і рослинами, і тваринами).
2) Які умови потрібні для життя тварин? (Для того щоб жити тваринам потрібні: повітря, тепло, вода, світло, ґрунт, їжа. Все це вони отримують не утворилося б насіння, яким розмножуються рослини).
- То чому ж живу природу поділили на рослин і тварин? Чим вони відрізняються? (Тварини живляться рослинами, поїдають інших тварин. Отже, тварини їдять готову їжу, а рослини виробляють їжу собі самі).
Брати місяці: Діти, ви знаєте, що кухнею, в якій готується для них їжа, є зелені листочки. В листочках на світлі утворюються поживні речовини необхідні рослинам для життя. Тому без світла зелені листочки жити не можуть.
3) Які ж вони – тварини? (Надзвичайно різноманітні. Вони відрізняють розмірами тіла, тривалість життя тварин теж різна. Відрізняються тварини також формами і будовою тіла, яке залежить від того де вони живуть).
Брати місяці: Ви знаєте, що серед тварин є справжні гіганти. Наприклад, найбільша тварин – синій кит, який має тіло завдовжки 30 м і масу 150 тонн.
- Діти, серед тварин є довгожителі, наприклад слони, які живуть 70-80 років. Але є й такі, що живуть кілька днів, - комахи одноденки.
4) З яких частин складається тіло тварин? (Тіло складається з голови, тулуба, кінцівок (крил, ніг та хвоста).
5) Які органи тіла є у тварин? (Зовнішні: очі, вуха, шкіра; внутрішні: серце, шлунок, легені, зябра).
Брати місяці: Тварини не тільки допомагають розмножуватися рослинам, вони ще й розмножують їх. Гачечками, зубчиками, липкими волосками насіння чіпляється до шерсті чи пір’я тварин і розносить ними. Живлячись ягодами, тварини розносять насіння. Адже насіння в організмі тварин не гине, бо оточене твердою оболонкою (як у вишні, сливи).
“Білка – повітряний акробат”.
Скласти казку за опорними слова: “кігтики”, “пухнастий хвіст”, “парашут”, “у дуплах”, “дітоньки”, “яйця”, “віддалі”, “додому”, “свято”, “злий змій”, “хлопчик-чарівник”. Діти складають казки. Слухання казок.
VІ. Конкурс “Кращий художник” (оцінюється в 10 балів).
VІІ. Конкурс “Хто краще” (оцінюється в 5 балах).
- Діти загадують про свійських і диких тварин загадки: одну – “Всезнайки”, одну – “Пізнайки”.
“Пізнайки” – Маленький , сіренький на соняшник сів, надзьобався добре й далі полетів (Горобець).
“Всезнайки” – Біленький, як сніг, надутий, як міх, лопатами ходить, а рогом їсть (Лебідь).
“Пізнайки” – Звірок маленький, взимку біленький, влітку сіренький, по полю стриб-стриб, по снігу тик-тик. (Заєць)
“Всезнайки” – Птах сірого кольору або попелястого. Має великі круглі очі. Вночі ловить мишей, вдень ховається у зарослях. (Сова)
- Звір із великими гарними рогами, які навесні скидає, а на їх місці виростають нові (Олень).
- Великий незграбний звір із коричневою шерстю. Любить малинку, ожину. Суниці, бджолиний мед. На зиму засипає. (Ведмідь).
VІІІ. Кращий декламатор вірша (конкурс оцінюється в 7 балах).
“Білочка восени”.
На гілочках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
Так начіплює охайно,
Так їх тупить на сосні,
І міркує: а нехай-но
Ще побудуть тут мені”
Поки дні іще холодні,
Поки є іще тепло,
ІХ. Хто вміє слухати? (Конкурс оцінюється в 10 балах).
Слухають текст, який читає класовод під назвою “Дикий кабан – масивна тварина” – для команди “Всезнайки”, а цей час інша команда фіксує собі запитання щодо цього тексту, і текст “Корова – тварина надзвичайно цінна для людей” – для команди “Пізнайки”, а в цей час команда “Всезнайки фіксує свої запитання.
(Потім два капітани ставлять від імені своєї команди один одному запитання).
Класовод читає тести.
“Корова – тварина надзвичайно цінна для людей”
“Корова – тварина надзвичайно цінна для людей. Домашні корови і бики походять від свого дикого предка – тура, який був приручений людиною 6-8 тисяч років тому. Нажаль, на Землі зараз не залишилося жодного тура. Він був хижацьки винищений людиною майже 400 років тому. Корова – тварина надзвичайно цінна для людей. Недарма її називають годувальницею. В далекі віки, а в деяких країнах і зараз, корова – священна тварина.
Розведенням і вирощуванням корів і биків (великої рогатої худоби) займається галузь тваринництва – скотарство. Скотарство забезпечує людей молоком, м’ясом, шкірою. Воно дає багато цінного добрива, яким угноюють поля.
Молоко – головне, що дає нам корова. Це незмінний продукт харчування, особливо для дітей. В ньому є все необхідне для їх росту і розвитку. Виробляється молоко у вим’ї корови. В ньому з кормів, які споживає корова, утворюється молоко. Молоко збирається у 4 цистерни, на які поділене вим’я і по 4 сосках, під час доїння, витікає назовні. Як тільки корова звільниться від молока, воно знову виробляється.
“Дикий кабан – масивна тварина”.
Дикий кабан – масивна тварина на коротких ногах. Голова велика з волохатими настовбурченими вухами, маленьким чорними оченятами, чорним рилом та білими іклами. Тіло стиснуте з боків і вкрите густою бурою щетиною, що дозволяє дикій свині швидко і безшумно бігати лісовими хащами. Маса тіла 100-150, а іноді 300 кг. Живуть дикі свині до 20 років.
Дорослі кабани – дуже сильні тварини. Захищаючись або нападаючи своїми іклами вони здатні наносити ворогу страшні рани. За це їх називають сікачами. Охороняючи стадо, сікач кидається в зарості на будь-який підозрілий шурхіт.
Дика свиня – своєрідна тварина. Найбільше любить їсти корені рослин. Добуває їх за допомогою міцного рила, яким, ніби плугом, переорює землю. Живиться жолудями, насінням, соковитою травою, а також комахами, черв’яками, слимаками, дрібними птахами і гризунами. Розшукувати їжу дикій свині допомагає дуже добрий нюх. Живиться вона вночі, а вдень відпочиває в непрохідних хащах.
Якщо в лісі мало кормів, то дикі свині можуть виходити на поля і поїдати картоплю, кукурудзу та інші культурні рослини. Якщо їм не перешкодити, вони можуть з’їсти весь врожай. Взимку, коли глибокий сніг вкриває все навколо, диким свиням дуже сутужно. Тоді вони стадом кочують в пошуках їжі. Спереду завжди йде найсильніший, прокладаючи шлях у снігу.
В квітні – травні у дикої свині народжується 3-5, а іноді більше смугастих поросят.
Х. Слово класовода:
- Діти, а зараз треба бути дуже уважними. Вам брати-місяці будуть ставити запитання, а котра команда буде швидше готова, подає сигнал. (На роздуми дається 30 секунд. Кожне запитання оцінюється 2 балами).
- Які є тварин? (свійські і дикі)
- Чим вони відрізняються одні від одних? (Дикі тварини живуть на луках, у водоймищах, а свійські тварини без допомоги людини не можуть. Це тварини, яких людина приручила, зробила їх свійськими).
- Що ми отримуємо від свійських тварин? (М’ясо, шкіру, шерсть).
- Які є свійські тварини? (Звірі – собака, кіт, кінь...; птахи – курка, качка, індик....; комахи – бджоли, шовкопряд; риби – короп, золота рибка).
- А які ви знаєте дикі тварини? (Звірі – вовк, лисиця...; птахи – горобець, синиця...; плазуни – вуж, черепаха...; земноводні – жаба...; комахи – колорадський дук, білан капустяний...)
-Чи можуть жити рослини без тварин?
-Чи можуть жити тварини без рослин?
- Чому до тварин треба ставитись з любов’ю?
- Чому в нашій країні велика увага приділяється їх охороні?
- Що корисного кожний з вас зробив для охорони тварин у своєму місті (селі)?
- Що ви скажете тим, хто розорює пташині гнізда, мучить птахів, малят звірів.
- Які правила охорони тварин вам відомі?
ХІ. Конкурс “кмітливих”. Хто скоріше розгадає кросворд. (оцінюється у 5 балів).
Кросворд:

Зліва направо: 1. Вірний друг людини.
Згори вниз: 1. Казкова героїня – найхитріший звір. 2. Найбільший звір України. 3.Якого звіра ноги годують.
- А зараз подивимось всі разом діафільм.
ХІІ. Брати-місяці:
Ми зараз побачимо, як ви справились з домашнім завданням. Члени команди “Всезнайки” повинні були, кожен зокрема, підготувати цікаву розповідь про якусь свійську тварину, а для цього вам було рекомендовано книгу для читання з природознавства для учнів 3(2) класу “Дітям про тварин”. Л.А.Мечник, О.М.Волошин. – Тернопіль, 1995р.

Їжак звичайний.
(Починає розповідати один учень, а інший продовжує)
Їжак – невелика тварина. Колючки надійно захищають їжака від воронів. У випадку небезпеки, він швидко згортається у колючий клубок із 6-8 тисяч голок. Він їх використовує для перенесення будівельних матеріалів гнізда.
Їжак – нічна тварина. Вдень він спить у своїй схованці, а вночі виходить на пошуки їжі. Він хижа тварина, живиться комахами та їх личинками, червами. Іноді його здобиччю стають жаби, миші, змії, яйця птахів, що гніздяться на землі. Зір і слух в нього поганий. Їжу на зиму вони запасають, вони тільки нагромаджують жир під шкірою. Жир потрібний на період зимової сплячки.
З настанням холодів їжаки залазять у гнізда, які влаштовують під корінням дерев, купами хмизу або листя, в норах і впадають у зимову сплячку. Сплять їжаки міцно. В них знижується температура , сповільнюється дихання. За зиму їжак втрачає майже половину маси. В дуже холодні зими вони гинуть.
На початку літа їжачиха народжує 3-6 сліпих і голих малят. Вже на другий день на спині виростають м’які, білі голочки, які через два тижні змінюються темними і гострими. Їжачиха – дбайлива мати, вона вигодовує малят молоком, а потім вчить їх знаходити їжу і захищатись від ворогів.
Їжаки охороняють ліси, поля, сади, городи. Щоб задовольняти свій апетит, вони поїдають комах.
ХІІІ. Підсумок.
Рідний край.
- Я, діти, побачила, що ви всі розумні, спостережливі, активні на уроці, за що я вам дуже вдячний.
- А особливо відзначилась команда... . І крім подарунка, який ми обіцяли, я від свого імені дарую книжку Ю.Д.Дмитрієва “Про природу для великих і маленьких”. Київ. Радянська школа. 1987р.
Класовод: - А вдома, діти намалюйте вашу улюблену тварину.

Урок- усний журнал.
Тема: З чого починається Батьківщина?
Мета: розвивати навички усного мовлення, виразного читання; виховувати любов до Батьківщини, почуття патріотиз¬му і національної гордості.
Обладнання: велика книга з мельовека до кожного розділу усного журналу; магнітофон; записи українських пісень.
Девіз: «Одна Батьківщина, і більш не буває...»
Хід уроку
Учитель. Дорогі діти, шановні гості! Ми раді вас вітати у нашому класі!
Перший учень.
Гостей дорогих ми
Вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов'ю і миром.
Другий учень.
Для людей
Відкрита хата біла,
Тільки б жодна
Кривда в неї не забігла.
Третій учень.
Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
Учитель. Сьогодні ми з вами поведемо розмову про найдорожче серцю кожної людини — Батьківщину, ви-користовуючи форму усного журналу.
Сторінка 1. Що таке Батьківщина?
Учитель. «Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються, темніють, як мідяки, щезають з пам'яті людської. Але є слова, які можуть зникнути ли¬ше тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких слів належить прекрасне і просте слово — Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ». Ці слова належать Василю Симоненку. Ми часто чуємо слова «рідна земля», «рід¬ний край». Що означають вони? Чому вони для нас най-дорожчі? Послухаємо вірші. Поети наділені особливим талантом висловлювати свої думки задушевним словом. Перший учень.
Що таке Батьківщина?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою водиця,
В чистім полі криниця,
Серед лугу лелека,
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск...
П. Бондарчук
Другий учень.
Україно, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна,
Ти — як мати, найрідніша,
Ти з дитинства найтепліша —
Наша отча сторона.
Третій учень. .
Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжді святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?
Четвертий учень.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть,
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут кожна травинка
І кожна билинка
Вигойдують мрії
На теплих вітрилах.
Під вікнами мальви,
В саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.
П'ятий учень.
Тут мамина пісня лунає і нині,
її підхопили луга і гаї,
її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами
І серцем вбираю, мов спраглий води,
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
Одна Батьківщина, і більш не буває,
Місця, де родилися, завжді святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Шостий учень,
Різні в світі є країни,
Різні люди є на світі.
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти...
С у нас одна країна,
То — прекрасна Україна.
Нашого народу дім.
Учитель.
У всьому світі, кожен зна:
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна-єдина —
Це наша славна Україна.
Не забувай Шевченка спів.
Про горду славу козаків.
Не забувай, що ти дитина
Землі, що зветься Україна.
(Звучить пісня «Україно...»)
Учитель. Отже, діти, Батьківщина — це наш рід¬ний край, наша Україна. Це земля, на якій народилися ми, наші батьки, бабусі і дідусі, де поховані наші предки. Тому для нас вона є святою. Батьківщина — це найдо¬рожче, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми найбільше любимо і шануємо.
Сторінка 2. З чого починається Батьківщина?
Учитель. Україну часто називають матір'ю. Бать¬ківщина, як і мама, — одна, найрідніша. Вони для лю¬дини — як два крила у птаха, що дані для польоту. Батьківщина починається з мами.
Сьомий учень. Мами... З першої миті життя схи-ляються над нами їх обличчя. У тривозі і любові, спо-діваючись і прагнучи щастя для нас. («Росте череш¬ня»...)
Восьмий учень.
Нам, маленьким і дорослим,
Все дають вони з любов'ю:
Ніжне серце, світлий розум,
Сили нашому здоров'ю.
Дев'ятий учень.
Як ставали ми на ноги,
Перший крок наш був до мами.
Радість маєм чи тривогу —
Серце мами завжди з нами.
(Пісня «Питається Сон Дрімоти».)
Учитель. Батьківщина починається також із дужих батьківських рук, готових завжди підтримати, з муд¬рого батьківського слова. Мати і батько — найдорожчі для нас люди. «Шануй батька твого і мати твою, щоб добре було тобі і довголітнім ти був на землі», — вчить Біблія.
Десятий учень. Батьки... Усе життя вони піклу¬ються про нас, бажають нам добра і щастя, сподіваю¬ться, що ми будемо жити гідно серед людей і творити добро. Слово «Батьківщина» бере початок від слова «батьки».
Учитель: Подаруємо їм, нашим найріднішим, гар¬ну пісню.
(«Танцювали риба з раком».)
Учитель. У кожній українській родині найголовні-шими були ідеали добра, справедливості. Родина до ро-дини — складається народ України. Як в пісні: З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без устремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. Тож торкнемося серцем нашої історії.

Сторінка 3. Мій край — моя історія жива
Одинадцятий учень.
Є щось святе в словах
«Мій рідний край».
Для мене це матусі пісня ніжна,
І рідний сад від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
Для мене це твої стежки й мої,
В містах і селах стоптані любов'ю,
Й пісень людських прозорі ручаї —
Усе, що серцю рідне невимовно.
Його історія... В ній стільки гіркоти!
І тим рідніш мені ти, краю рідний,
Що вже назад поламані мости,
І день встає, як райдуга, погідний,

Учитель. З гіркотою згадуємо минуле України. Історія кожного народу має героїчні і трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. На долю нашого народу випало більше трагічних. Русь-Україна — наша предковічна прадідівська земля. Вона відома всьому світові своїми багатими землями, хлібом-сіллю, піснею, добрими людьми. Але і був час, коли всю нашу землю загарбали і поділили сусідні держави.
Дванадцятий учень.
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти.
Котрі молоді -
У полон забрато;
Як заняла, то й погнали
До пана, до хана.
Годі тобі, пане-брате,
Ґринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу
Та йди воювати!
Тринадцятий учень. Нестерпно стало жити укра-їнському людові в неволі. І почав він утікати в пониззя Дніпра, за пороги, де були дикі степи. Втікачі назива¬ли себе козаками, тобто вільними людьми. Вони заснували Запорізьку Січ.
(Звучить марш козаків.)
Чотирнадцятий учень. Сміливі і волелюбні коза¬ки стали гордістю України.
Вони стали захисниками й оборонцями усього народу.
Учитель. Козаки були славетними воїнами, справж-німи лицарями України. Багато їх загинуло, відстою¬ючи рідну землю. Про їх славетні подвиги складено чи¬мало легенд, дум і пісень.
П'ятнадцятий учень.
Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Порубаний, постреляний,
Китайкою покриваний.
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою,
І рученьки нагайкою.
Шістнадцятий учень.
Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче.
Ой, коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький!
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою,
Біжи, коню, дорогою,
Степовою, широкою.
Та під батьків двір.
(Пісня про козаків.)
Учитель. Будьмо гідними історії свого народу, в якій на одному з найчільніших місць стоїть славна Січ Запорізька. Знаймо, що історія — це не далеке ми¬нуле, це біографія народу, і воднораз його жива душа. Бо душі без пам'яті не буває.
Сторінка 4. «Я так люблю мою Україну убогу...»
Ведуча. Україна жила і боролась. Не можна було вбити патріотичних почуттів кращого з її синів, Тараса Григоровича Шевченка.
Сімнадцятий учень. Він так любив «свою Украї¬ну убогу», що ладен був проклясти самого Бога та погу¬бити за неї душу. Він заповідав нам:
Свою Україну любіть,
Любіть її во врем'я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Учитель. Великий Кобзар закликав до боротьби проти поневолювачів, вірив у щасливе майбутнє свого народу. Тепер послухаємо про Лесю Українку...
Вісімнадцятий учень. Її любов до України така велика, така неосяжна, що Леся нареклася її ім'ям. Во¬ші мріяла про кращу долю для Матері-Вітчизни. До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. І може, тоді завітає та доля жадана До нашої рідної хати, До тебе, моя ти Україно мила, Кохана моя безталанная мати.
Учитель. Від Тараса Шевченка, Лесі Українки естафету боротьби за незалежність прийняли наступні покоління, яким теж заборонялося любити свою землю, рідний край, рідну мову. Багато патріотів України поплатились за це своїм здоров'ям і навіть життям. їх оголошували ворогами народу.
Сторінка 5. «А я не скорилася, із сльози народилася...»
Учитель. Українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найваж¬чі випробування і не скорилася. Довгим і тернистим був їх шлях до омріяної волі. І ось збулося! 24 серпня 1991р. Україну проголошено незалежною демократичною державою Відроджується її мова, культура, традиції.
П’ятнадцятий учень.
Встала мати-Україна,
Сонце засвітила,
Пробудилася народна
Незнищенна сила.
Сотні літ нас розпинали,
Та не побороли,
Бо не вмерла Україна
ї не вмре ніколи.
Двадцятий учень.
Слава тобі, Україно,
Невмируща слава,
Де святиться твоя воля
І твоя держава.
Слава тобі, Україно,
Від роду до роду.
Як накажеш — ми поляжем.
За твою свободу.
(Пісня Т. Пепгриненка «Україна».)
Учитель. Ви, діти, наймолодші сини і дочки нашої Вітчизни. Майбутнє України — у ваших руках. Від вас залежить, яким воно буде. Задумайтесь, чи гідні ви сини своїх батьків, чи шануєте ви їх, допомагаєте у праці, чи не засмучуєте своєю поведінкою та успішністю, чи береже¬те минуле, чи любите рідну землю, чи готові стати на її за-хист. Я бажаю вам стати гідними синами своєї Вітчизни.
Двадцять перший учень.
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай.
Чи на світі є країна
Що миліша за наш край?
І в щасливі й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо...
Нас не зможуть супостати
Взяти в кайдани свої:,
Ми бороним наші хати,
Наші тихії гаї.
Двадцять другий учень.
Не вмирає наша слава,
Не вмирає наша честь,
Бо живе в нас сила жвава,
Бо робітники в нас єсть.
Гей, хто хоче всім свободи,
Поєднаймось, як брати!
Сонцем правди, світом згоди,
Боже, шлях нам освіти!
Хай забудеться недоля
І неслава давніх літ,
Щастя ж рівне й рівна воля
Засіяють на весь світ.
Двадцять третій учень.
Босоніж стежка побіжить
Левадою в городи...
Як любо тут, як славно жить —
Серед цієї вроди!
Кохаю край наш дорогий,
Що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
Зрости достойним сином.
Є в світі зваби немалі,
Цікава стежка кожна...
Але до рідної землі
збайдужитись не можна.
Учитель.
Люби, шануй, піднось до зір
її пісні і мову,
Нема солодшої, повір,
За неї, пречудову. (Пісня «Як же нам жити на рідній землі»
М. Татарченка.)
Підсумок уроку:
Ось і закінчився усний журнал про нашу Батьківщину А скажіть, діти, які думки і почуття ви відчули під час цього заходу? Що вам запам'яталось найбільше?
Ми прощаємось з вами. Хай щастить вам усім!

Урок-гра «Щасливий випадок». Природознавство. 3клас.
Тема. Щасливий випадок.
Мета. Вчити учнів самостійно мислити, розвивати навички міжособистого спілкування і виховувати любов до рідної природи, бережливе ставлення до неї.
Хід уроку
І. Організаційна частина.
Доброго дня, шановні гості!
Доброю традицією в нашій школі стало прове¬дення пізнавально-розважальних заходів. Ви, на¬певно, пам'ятаєте, як цікаво і з захопленням пройш¬ли на цій сцені такі виховні заходи, як «Поле чудес», «Брейн-ринг», «Аукціон знань» та багато інших.
А сьогодні ми зібрались тут для того, щоб прове¬сти інтелектуальну гру «Щасливий випадок». Метою її є розширення знань в області екології. І для того, щоб розпочати гру, ми повинні, мабуть, запросити учасників. Давайте дружними оплесками запросимо до залу команди-учасниці.
(Команди піднімаються на сцену).
ІІ. Організаційна частина
1. гейм «Далі, далі...»
Питання для першої команди
1. Назвіть саму «німу» тварину на землі. (Жира¬фа)
2. Картина, що зображує природу. (Пейзаж)
3. Помешкання для земноводних та плазунів. (Терраріум)
4. Птах, який нерухомо може висіти у повітрі і літа¬ти у зворотному напрямку. (Колібрі)
5. Який птах носить назву танцю? (Чечітка)
6. Яку з рослин нашої місцевості називають «жи¬вим компасом»? (Пижма)
7. Ніхто не лякає, а вся тремтить? (Осика)
8. Яку квітку в Америці називають квіткою богів? (Чорнобривці)
9. Хто раніше з'являється навесні: комахи чи ка¬жани? (Комахи)
10. Ласощі комара. (Людина)
11. Зовнішня частина деревини. (Кора)
12. На якому материку нема жодної річки? (Антарктида)
13. Яка найвища трава? (Бамбук)
14. У якого птаха співають і самки і самці? (Снігурі)
15. Назвіть саме глибоке озеро. (Байкал)
16. У якого ссавця серце має масу 1 тонну? (Синій кит)
17. Узагальнена назва сукупності тварин. (Фауна)
(Підведення підсумків: команді було зачитано... запитань, правильних відповідей...).
Питання для другої команди
1. Які тварини сплять з відкритими очима? (Риби, бо не мають повік, змії—у них повіки зрослися)
2. Які комахи можуть сигналізувати про радіоактивність? (Мурашки)
3. Узагальнена назва сукупності рослин. (Флора)
4. Який найкрупніший плазун живе в наш час на Землі? (Крокодил)
5. Яку квітку вперше взяли під охорону? (Едель¬вейс, у 1978 році у Швейцарії)
6. Чому синицю називають синицею? (Тому, що вона співає «синь-синь»)
7. Шерсть вівці. (Руно)
8. Найбільша ягода в світі. (Гарбуз)
9. Басейн з водою для морських тварин. (Океанаріум)
10. Яка рослина розкидає найбільшу кількість насіння? (Тополя)
11. Якої речовини не має в пустелі, від якої залежить теплопровідність? (Вода)
12. Які з тварин легше всього переносять низьку температуру? (Кішки)
13. Сама велика змія. (Анаконда)
14. Які квіти плачуть перед дощем? (Плакун-тра¬ва, бальзамін)
15. Яка тварина зовсім не вживає води? (Коала)
16. Птахи, які ночують, зариваючись у сніг? (Га¬гара)
17. Скажіть, що може впасти залишаючись висіти на стіні? (Барометр)

(Підведення підсумків. Гейм закінчився з рахун¬ком...)
Ну що, стомилися? Для того, щоб ви трішки відпочили перед наступним геймом, я пропоную послуха-ти чарівну мелодію; яка співзвучна з зимовим пей¬зажем за вікном. У виконанні Марченко Ганни зву¬чить «Зимовий етюд». (Під час гри демонструються слайди).
2. Оголошують другий гейм, «Заморочки із мішечка»
Першу заморочку я пропоную витягти ко¬манді...
1. Яка рослина поширилася в Україні після на¬шестя татар? (Аїр. Татари возили кореневище з собою, вважаючи, що ця рослина очищує воду. Перепливаючи на конях річки, вони кидали в них кореневища, які швидко вкорінювалися. Тому цю рослину і називають ще татарським зіллям. Здавна відомі лікарські властивості аїру).
2. Чому весною шпаки і галки сідають на коней, корів, овець? (Птахи вищіпують із тварин шерсть для побудови гнізд).
3. Продовжити вислів Антуана де Сент-Екзюпері, який вустами Маленького принца сказав: «Є таке правило: ти прокинувся, вдягнувся, привів у порядок себе, приведи в порядок ... Що? (...свою планету).
І дійсно, який філософський зміст у цих словах.
4. Скільки очей у бджоли? (Уявляєте, аж п'ять. Три маленьких на макушці і два великих спереду).
5. Цей овоч — ласощі і ліки. Його високо шану¬вали, йому поклонялися, його включали в релігійні ритуали. Знамениті стародавні лікарі Гіппократ і Галлен рекомендували його при різних захворюваннях. Якщо й приймати ліки, то не з пилюлях і капсулах, а у вигляді цього овоча, голо¬вне багатство якого каротин. (Морква).
6. Як ви вважаєте, що з'явилося першим: яйце чи курка? Чому? Це питання хвилювало не одне покоління вчених, між ними роками точилися су¬перечки і лише за допомогою палеонтологів ми знаємо правильну відповідь. Чи знаєте її ви? (Курка з'явилася раніше, ніж яйце. Адже перші кури були живородними, а яйцеродними вони стали, коли змінилися кліматичні умови).
(Підводимо підсумки II гейму).
Цікаво було почути ваші відповіді на мої запи¬тання, а зараз прийшов час перевірити, як ви підготувалися до цієї гри.
3. Міні-гейм «Ти мені, я тобі»
(По одному запитанню підготувала кожна команда).
4. Нарешті ми підійшли до самого цікавого і таємничого гейму «Темна конячка». На роль «Темної конячки» ми запросили людину, яку ви всі добре знаєте. Хто ж, як не вона, могла бути гостею нашої гри, людина, яка не просто любить природу, а й передає знання про неї вам. Ну що, здогадалися?
Запрошуємо на сцену.
(Підведення підсумків гейму).
5. Останній гейм «Гонка за лідером»
1. Який птах нашої місцевості висиджує і виго¬довує пташенят взимку? (Шишкар)
2. Повітряна оболонка Землі? (Атмосфера)
3. Назвіть найдовшу рослину? (Ліана)
4. Який птах до зими біліє? (Куріпка)
5. Земна кора? (Літосфера)
6. Які рослини не містять хлорофілу? (Гриби)
7. Найвище дерево? (Евкаліпт)
8. Птах, який має самий теплий пух? (Гагара)
9. Пристрій для визначення сторін горизонту? (Компас)
10. Перша тварина, яка побувала в космосі? (Собака Лайка)
11. Квітка, в якій ночують комахи? (Дзвоник)
12. Яку рослину називають «травою від 99 хвороб»? (Звіробій)
13. Чемпіон серед тварин по стрибках у до¬вжину? (Кенгуру)
14. Якого кольору квітка папороті? (Папороть не має квітки)
15. У кого із мешканців моря найвищий інте¬лект? (Дельфіни)
16. Що трапиться, коли в море потрапить крапля смоли? (Янтар)

ІІІ. Заключна частина
(Підведення підсумків гри, нагородження пере¬можців).
Дякую команди за участь у нашій грі. Хочу за¬вершити такими словами:
В природі есе буденне і святкове,
І дивне і незвичайне, і просте.
Є зміст в листку,
Є зміст в пташиній мові,
В усьому, що зів'яло і цвіте,
Все загадкове, потаємне, зриме,
Нашіптує мені: люби, живи!
І грає вітер синіми очима
На променях зеленої трави.
І чую я, як в серці зріє слово,
І папороть надій моїх...
В природі все буденне і святкове,
А може, просто кажучи, святе!
Дякую за увагу, до нових зустрічей!

Інтегрований урок. Рідний край і психологія. 2 клас

ТЕМА: Людина - частина живої природи.
МЕТА: Формувати в учнів уявлення про людину, про неповторність і особливість кожної людини. Встановити подібність і відмінність між людиною та твариною. Вчити учнів любити та поважати своїх батьків, піклуватися про них.
На дошці запис: Ти можеш бути, мій друже,
Маленьким іще,
А сонце в тобі може жити –
Тепле, щедре, велике!
(В.О. Сухомлинський)
Хід уроку: І. Організація класу.
Встаньте, діти, всі скоріше,
Посміхніться всім миліше.
Привітайтесь: "Добрий день."
Ось і все. Дзвенить дзвінок,
В гості йде до нас урок.
II. Актуалізація опорних знань учнів.
- На попередніх уроках ми говорили про живу і неживу природу. Пригадайте, за якими ознаками живу природу відрізняють від неживої?
- Назвіть, що з оточуючого відноситься до неживої, живої природи.
- З якими частинами живої природи ми вже знайомі.
III. Повідомлення теми і мети уроку.
IV. Мотивація навчальної діяльності.
- На сьогоднішньому уроці ми доведемо, що людина - частина живої природи.
V. Вивчення нового матеріалу.
1. Читання першого абзацу у підручнику с. 38
- Чому ж людину ми можемо віднести до живої природи?
Висновок: людина - частина живої природи. 2. Народження людини та її розвиток.
а) магнітофонний запис колискової.
Вчитель: Народилася дитина. Хто вона?
Діти: Людське дитя, людина, маля, дівчинка чи хлопчик...
Вчитель: Так, правильно. Народження дитини - це так би мовити, найкращий дарунок, який даний нам матінкою - природою.
б) Є красива легенда, що коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає на Землю, до дитини ангела – охоронця. Уві сні ангел цілує дитя тричі: в чоло – аби зростало розумним, в личко, щоб було красивим, та у груди, аби здоров'я, любов та доброта вселилися в його тіло, серце та душу.
- Період від народження дитини називається дитинством. Дитина росте, розвивається і настає той час, коли їй виповнюється 16 років. У цьому віці людина вступає в новий період свого життя - юність. Кого з рідних такого віку ви маєте? А от мама чи тато ваші перебувають у віці зрілості.
- А в якому віці перебувають ваші дідусі і бабусі? (Вірно - у віці старості.)
Висновок: розвиток людини проходить у такій послідовності:
Дитинство
Юність
Зрілість
Старість
2. Неповторність кожної людини.
Ти знаєш, що ти - людина
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина
Муки твоя - єдина,
Очі твої-одні.
- Діти, а чи бачили ви найнезвичайнішу, найнеповторнішу людину на Землю? А хочете її побачити сьогодні, зараз? (Вчитель показує дзеркало, діти дивляться в люстерко і посміхаються.)
Так, діти, це ви найнезвичайніші, найнеповторніші люди на Землі. Немає на світі двох однакових людей. Навіть близнюки, зовні подібні, як дві краплі води, різняться між собою своїм характером, бажаннями, погляда¬ми на життя. Ось і у вас різний колір очей, волоссячка, у вас різні обличчя. Ви відрізняєтесь здібностями, характером, смаками, уподобаннями. Але об’єднує нас всіх бажання добре жити. Для цього в державі повинен бути мир і процвітання. У колективі - доброзичливі відносини. У сім’ї добробут і любов.

Якщо ви хочете щоб вас поважали, прислухалися до вашої думки, навчіться поважати людей, які вас оточують, любити їх, допомагати їм.
У грудях сонечко любові засвіти
Для себе, для родини й України.
Пильнуй вогонь добра від зла і марноти, Бо ти на світі білому - Людина. Гарна людина - це сонечко, яке зігріває все довкола своїми лагідними промінцями, своїм гарячим щирим серденьком.
(читання слів В.О. Сухомлинського з дошки).
Діти:
Наснилось, що я сонечко,
Ясне вогонь - вогонечко.
Встаю з-за небокраю
Над горами, над нивами,
Усіх роблю щасливими,
Всіх грію - зігріваю.
Читання 4 абзацу підручника с.39.
VI. Фізкультхвилинка.
Над нами небо голубе,
На ньому сонце золоте. На Землю нашу неозору
Воно проміння шле ясне.
До сонця, діти, потягніться
І сонечку усміхніться.
- А зараз ми пограємо у гру, яка називається «Якщо ти добра людина, то повинен...» Умови гри. Якщо людина повинна робити те, що я називаю, що бути доброю, то плескайте в долоні, а якщо ні, то не плескайте.
1. Допомагати мамі мити посуд.
2. Робити комусь зле, якщо цього не бачать.
3. Берегти природу та охороняти її.
4. Шанувати працю інших людей.
5. Галасувати, коли хтось відпочиває.
6. Бути вихованими, стриманими.
7. Обманювати, хвалитися.
8. Насміхатися з чужого горя.
9. Не слухати батьків.

10. Допомагати друзям у біді.
11. Ділитися тим, що в тебе є.
12. Ображати інших.
13. Захищати слабкого.
14. Красти.
15. Любити своїх батьків, рідних.
- Молодці, бачу знаєте, як себе поводити.
Хочеш для друзів сонечком стати
Правила поведінки зобов'язаний знати.
- Ми прийшли до класу зі своїм настроєм, емоціями. Вам уже добре відомі радість відкриттів, захоплення від подарунка, любов до рідних, насолода від спілкування з друзями, знайомства з гарною піснею, але вам відомі також біль, страх, злість... Люди живі істоти, наділені душею, а душа це, насамперед, почуття, емоції.
Будемо у гру ми грати, щоб будинки заселяти.
Творча гра «Заселимо будинки»
А допоможе нам словничок
Заселили ми будинки Плаче сонечко в хмаринці
Закінчилась наша гра.
Ми забудем ці слова.
Хай вони не крають душу!
Ці слова я стерти мушу.
Стерли. Все. І зло пропало
І на серці ясно стало.
- Ну от і добре! Кожна людина може переживати і добрі і погані почуття. Тільки від нас залежить, якими вони будуть! Адже крім душі природа подарувала людині розум. От чим відрізняються люди від тварин.
Прочитаємо З абзац с.39.
Людина починається з добра
Сказав мудрець:
- Живи добро звершай!
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра.
Людину відрізня від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!
з добра!
- А тепер наш дружний клас стане сонечком для вас. Наші діти зможуть гостей зігріти. Вони розкажуть, що в них хорошого, чим вони можуть «зігріти» людей. (Дидактична гра «Що в мене хорошого»)

Сашко - дотепністю
Наташа - ніжністю
Влад - розумом
Роберт - турботою

Наше сонечко зігріє всіх навколо.
Сонечко в класі враз засіяло
Зразу тепліше й світліше всім стало.
Цікаво, як вийшло, погляньте, будь-ласка,
В нас малина ніжність,
Братова сила, дідова щирість,
Веселість сестриці і турботливість,
Братова вправність,
І друзів гостинність,
Мудрість людська
І любов Батьківщини...
Та кожен з нас - унікальний,
Немає в світі другої такої людини...

- Ви, мабуть, пам'ятаєте, що наша планета Земля знаходиться у Сонячній системі безмежного Всесвіту.
Кожна людина - це маленький Всесвіт. Вона унікальна, неповторна. Планету «Особистість» оточують безліч інших планет: Мама, Тато, Дідусь, Бабуся, Брати, Сестри. Це сузір'я - Сузір'я Сім'я.

Вас бережуть і леліють всі з галактики Батьківщини. І це добре, бо послухайте, як погано тим людям, яких не люблять. Людей треба ростити в любові, як квіти.
Казка «Про добру Землю і сердитий Місяць».

Жили-були на світі добра Земля і сердитий Місяць. Всі дивувалися: «А чому це Місяць такий сердитий?» Нарешті спитали в Місяця: «Чому ти ховаєшся від усіх?» «Чому ти, Місяцю, такий блідий, похмурий та сердитий?» «Чи то ж поглянь, Земля! Ясна, сонячна!»
- Знамо діло, сонячна! Аж світиться теплотою, добром та радістю! Її Сонечко плекає, теплотою зігріває, а я? Ніхто мене не любить! - відповів Місяць.- Неправда, - озвалося Сонечко, я тебе люблю - кохаю, добротою- ніжністю плекаю... Виходь на небо!
Почув ці слова Місяць, вийшов зі своєї схованки і аж засяяв - засвітився від щастя.
Від доброти своєї, від чемності, від розуму, якого він набирався віками і зараз світиться Місяць на небі іще яскравіше, добріше, тепліше і голубить донечок
- Зірок!

Від рідної хати дитину
Веде у широкий світ.
Ота єдина стежина,
Що дарує красу і цвіт.
Іди по тій стежці, дитино,
Даруй любов і тепло,
І пам"ятай, ти - Людина!
Вчись, думай, твори добро.
- Діти, дійсно виходить диво. В унікальному Я стільки Ми укладається. Щоб виросло Я стільки люди стараються, Зігрівають нас любов'ю і теплом. Коханням, ласкою відвертістю терпінням…
Діти: І ми за це відплатимо добром,
Любов'ю, працьовитістю, сумлінням Ми зуміємо для всіх сонечками стати!
Світить завжди! Світить усюди!
Цього ж бо потребують люди!
Світити ясно до кінця –
Любов'ю виповняти вщерть серця!
Завжди! До днів останніх денця!
Це гасло у житті моїм і сонця!
І мрію я про щастя і успіх...
Я буду ясним сонечком для всіх!

- На парті у вас лежать сонечка з чарівними промінцями, які відходять від нього так само, як і промінчики вашої любові ідуть від вашого сердечка. Притуліть сонечко до свого серця міцно - міцно, щоб воно ввібрало самі найкращі почуття, усю любов і
(під спокійну музику дарують сонечка)
- Нехай завжди у нашому класі, в родині, в Україні панує любов і мир, дружба і злагода, порозуміння і щастя. А в кожному серці горіло сонечко доброти і любові.

VII. Підсумок уроку.
- Що ми довели на сьогоднішньому уроці?
Не стріляй у пташку, Не лови комашку Не топчи травинку, Не зірви рослинку! Бо ти - Людина на Землі.

VIII. Домашнє завдання.
- Подаруйте своїм товаришам і рідним доброту і любов.

Література:
1.Ненсі Енн Тепп «Як колір допоміг краще зрозуміти твоє життя»

2.Лі Керролл, Джейн Тоубер «Діти індиго»

3.Ганна Бєлєнька «Діти індиго як феномен сучасного суспільства»

4.Анастасія Богуславська « Діти індиго- янголи, представники нової раси»

5.Наталія Раєвська « Діти індиго. Вони прийшли, щоб змінити світ»

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...