Від партнерів


Реклама


загрузка...

Обмежити пошук фільтруванням:


МАГІЯ ВІДКРИТОГО ВІКНА

0
Мій Боже, я вірив у тебе завжди.
Та зараз на мoїм знамені.
Палає питання – мій Боже, а Ти,
Ти вірив хоч трохи у мене?



ЖИТТЯ — НЕХАЙ І ВИПАДКОВІСТЬ

0
Тоді життя твоє — не випадковість,
Тоді твій день — не сума співпадінь,
Якщо душа, немов сторінка повісті,
Вся — з відкриттів і світлих озорінь.



Лейла І Меджнун

Лист Лейли до Меджнуна
«Цей ніжний лист невільнику журби
Від полонянки темної судьби.
Від бранки, що в ув'язненні сидить,
До тебе, що зумів розбити кліть.
О, друже старовинний мій, де ти?
О, світочу єдиний мій, де ти?



СПОМИН З-ПІД ФРЕСКИ

0
Збіга, як дощ, волосся, і над ним
так загадково
перейде обрій і засвітить німб
зоря ранкова.



ПРОЙТИ КРІЗЬ ВІЧНІСТЬ

0
Летять метелики мої в золотостроях,
Вони із літа веслярі, а літо Троя.
Їм час таке нагаптував, такі узори...



Українське альфреско

Альфреско — це настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці. У цій поезії поетеса зображує «вічні» українські фольклорні типи, по-новому переосмислює традиційну ситуацію. Її образи — архетипи (праобрази) самотніх діда з бабою, що сумують без дітей. Вони мислять відповідно до атрибутів української свідомості - без дітей і світ немилий.



В борні житейській згубивши надію...

В борні житейській згубивши надію,
Стомивши душу на герці нерівнім,
Так часом дивно я очі закрию
І прозріваю у захваті дивнім.

Як тьма осіння, де сполох погасне,
Буденний морок ще глибше чорніє,
І тільки в небі, мов заклик прекрасний,
Сіяють зір озолочені вії...



Світязь

Михайлові Верещаку

Хто, в Новогрудськім мандруючи краї,
Прагне на все надивитись,
Хай у Плужинськім бору побуває,
Гляне на озеро Світязь.

В пущі дрімучій розкинулись води -
Ясна і чиста рівнина,
Пуща їх тінню густою обводить,
Озеро - ніби крижина.



Гуляй-поле

Слова в цьому творі шорсткі й жахливі, а мова тверда та бриласта. Багряний написав „Гуляй-поле” в Тернополі у 1944 році і в цьому вірші він робить спробу передбачити майбутнє. Він бачить наслідки війни в Україні, (а може навіть наслідки атомової війни), бо дає образи повного знищення всього живого. В дальшому автор пише про занепад української духовости, про брак в народі гордости за своє походження.



Стефан Малларме. Стихотворения

0
Подборка стихотворений С. Малларме в переводе на русский язык Романа Дубровкина.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід

Цікаво


загрузка...