Ізраїльтяни воювали з язичниками-філістимлянами. Коли війська стояли напроти, наперед виступив велетень Голіаф. Він запропонував ізраїльтянам виставити проти нього свого воїна. Якщо ж переможе він, Голіаф, ізраїльтяни стануть рабами філістимлян.
Протягом сорока днів уранці й увечері повторював свою пропозицію велетень Голіаф, знущаючись з ізраїльтян та ображаючи їхнього Бога. Ніхто з ізраїльтян не наважувався на поєдинок, хоч за переможця зухвалого ворога цар ізраїльтян обіцяв видати свою дочку та наділити його значним багатством.
У цей час у стан ізраїльтян прийшов пастушок Давид. Він приніс обід двом старшим братам, які були у війську. Почувши кпини і знущання Голіафа, він щиро здивувався, що ніхто досі не наважився зійтись із ворогом у двобої й вирішив позмагатися з велетнем.
Дізнавшись про намір юнака, цар наказав привести його до себе. “Ти не мусиш іти проти філістимлянина. Ти такий юний, а Голіаф – бувалий воїн”, – сказав він Давидові. “Коли я пас вівці свого батька, траплялося, на отару нападав лев. Я наздоганяв його і забирав вівцю з пащі звіра, а якщо той кидався на мене, я брав хижака за гриву і вбивав його. Так само я подолаю філістимлянина. Бог, який рятував мене від лева, врятує мене від велетня”, – сказав цареві Давид.
Погодившись нарешті на поєдинок Давида з Голіафом, цар зодягнув на юнака свій панцир, свій шолом і дав йому свого меча. Та незвичний до зброї пастух зняв обладунки, відмовившись також і від меча. На березі струмка Давид вибрав п’ять загострених камінчиків, поклав їх до пастушої торбини, узяв пращу – палицю, прилаштовану для метання каміння – і поспішив назустріч Голіафові.
Побачивши перед собою неозброєного тендітного юнака, велетень, украй розгнівавшись, почав осипати його кпинами й погрозами.
Давид опустив руку в торбину, узяв камінець, уклав до пращі, яку мав із собою. Потім щосили метнув камінь, і той, влучивши велетневі в лоба, пробив череп. Коли Голіаф упав. юнак підбіг до нього, вихопив з піхов богатиря меч і відтяв убитому голову. Побачивши це, філістимляни кинулися тікати.
А Давид заспівав хвалу Богові, який допоміг йому здолати ворога. Юнак не хотів, щоб народ славив його, він бажав, щоб люди прославляли Боже ім’я.
Цар зробив Давида воєначальником і видав за нього заміж свою дочку. Проте цар почав заздрити Давидовій славі й замислив його знищити. Тому Давид пішов у пустелю й залишався там до самої смерті царя (Біблійне оповідання; 370 сл.).
1. Хто такий був Голіаф?
2. Голіаф пропонував супротивникам
3. Свою пропозицію Голіаф супроводив
4. Давид був
5. Дізнавшись про намір Давида, цар сказав йому
6. Цареві, який хотів зупинити його, Давид відповів:
7. На двобій з велетнем Давид вирушив, озброївшись
8. Побачивши тендітного юнака, Голіаф
9. Давид переміг Голіафа,
10. Побачивши відрубану голову Голіафа, філістимляни
11. Давид не хотів, щоб народ славив його за перемогу, тому що
12. Після перемоги над Голіафом Давид виявив
В приєднаному файлі матеріал відформатовано для друку і використання на уроці у вигляді роздаткового матеріалу