Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Чи любите ви поезію так, як люблю її я? І чи потрібна вона ??

Для прикладу...
25.07.08
06:00
«А»: МИ - УКРАЇНЦІ !
Ми - українці, землероби, орії.
Встаєм ще до зорі, лягаєм пізно.
І хоч далеко видно наші обрії,
Живем серйозно дуже, це – не смішно.

Ми працювати звикли із рання,
Коли ще сонце спить, пташки дрімають.
Коли ж до нас прийде оте знання,
Що українці краще жити мають?

Ми часто чули: «Труд – кривавий піт»,
І «тільки в праці можеш буть щасливий!»
А те, що йде життя, про нього звіт,
Що забира воно всі наші сили?

Ми народились, щоби працювать?
І гнуть на дядечка якогось спину?
Ні, ти повинен про це добре знать:
Живем для щастя, радості, родини.

Живем, щоб жить, працюєм, щоб рости.
Вчимося, пізнаємо, в вись злітаєм,
Над гарним над прекрасним нашим краєм,
Злетіть до раю можем: я і ти.

Ти знаєш, кожен в світі є народ,
Він владу має ту, яку він вибрав,
Бо він придумав правил різних зброд.
Народе мій! Чого ж ти часто скиглиш?

Ти очі свої від орала підійми,
Ти в небо подивись: які простори!
І від Землі тихенько відірвись:
Цей світ - прекрасний, ясний, неозорий.

Щасливим хочеш бути? Просто будь!
Наклепів і розбратів нам не треба.
Нам треба трошки вирівняти путь,
Звести драбину від Землі до неба.

Ви озирніться: є гаї, поля,
Ліси і луки, люди і машини.
Щаслива буде хай моя Земля,
Сьогодні вже, навіки і однині.

Я вас люблю, Земля дарує світ.
Нас Бог благословив, гріхи забравши.
Придумайте собі скоріш отвіт,
Нам жити треба живучи, чи спавши?

Нам жити треба вже сьогодні, зараз, щас.
Життям прекрасним, повноцінним і щасливим.
Про це повинен знати кожен з нас,
Й робити все, щоб жить сьогодні і віднині.

Горать поля, народжувать дітей,
Садить сади і будувати хати.
О! Як багато в світі є ідей,
І як багато треба ще узнати.

Як той Іван, що рід не пам’ятав,
Ми без коріння. Ми – пеньок, чи стовбур?
А який стовбур квіти випускав?
Дітей-квіток не випускає бовдур!

Людина в світі хоче вічно жить.
Вона живе уже, і живе вічно!
В кого дітей нема – він буде гнить.
Яке продовження? Це дуже смішно!

Щоб діти були, треба нам любов,
Слова хороші і здорові мрії.

І щоб закоханий одну її знайшов,
Повів у далі тихі, солов’їні.

Життя є там, де мама, тато, брат,
Сестра, дідусь, бабуся, де родина.
І розуміння. І словам хорошим старт
Даємо, і вони летять віднині.

У світ широкий, вільний і простий,
Як те зерно, що сіяли весною.
І хай воно найкраще проросте,
Колоссям вклониться тобі разом зі мною.

Його зберем, змолотим, відвезем
На млин, щоб нам муку зробили.
А з борошна того спечемо хліб
Рум’яний і пахучий і - щасливий.

Той хліб ми по шматочку роздамо,
Його всім вистачить, його ж бо так багато!
І разом з хлібом в серце візьмемо
І мрію, і любов, і всім – достаток.

Хай буде так! Про це і Бог казав.
Хай буде добре, роздавайте щедро.
Якщо колись про це ти щось не знав,
Тобі кажу, не будь ти такий впертий!

Живи і мрій. І хай її політ
Ніщо-ніщо не зможе зупинити.
За мрією і сам получиш зліт
Над ницістю, неправдою брехливою.

Будь праведним, щасливим, здоровій.
Це все в твоїх руках. І ти це знаєш.
Щасливим бути сам собі зумій,
Бо з посмішкою світ ти підіймаєш.

Скажи: люблю, кохаю, веселюсь.
Це здорово, це класно. Це кайфово!
Я дійсно землю всю уже люблю:
Сторицю хочу получити знову.

І любить світ мене. Мені дає
Все те, що я хоч трошки забажаю.
Багато що у мене зараз є,
Ще більше подарує світ. Я точно знаю!

Нууу, як говорив один мульт герой: "Мене не бачать - то є мінус, але й не гонять - то є плюс." Попробую продовжити.

"А":
Місяць уповні. Він – нічне сонце.
Кажуть, при ньому
. . . творяться погані діла.
Відьомський шабаш,
. . . крик вовкулаки.
Місяць уповні – «іщадіє зла»?
Так, десь при ньому
. . . твориться лихо:
Злодій проворний
. . . цю ніч
. . . . . не проспить.
Хтось вампіристий
. . . підкрадеться тихо,
І непомітно він кров почне пить.

Кажуть у час цей
. . . припливи-відпливи.
Берег надії
. . . вкрива море Тьма.
Чутно далеко
. . . котів чужих мрії.
Чорним туманом
. . . влізає ліниво
. . . . . в душу маленьку
. . . . . . . жорстока імла.

В час цей пресвітлий
. . . спати спокійно?
Я чомусь очі не можу склепить.
Стукає в вікна
. . . і зве безупинно
Промінь нічного бажання
. . . потроху горить.

Що ж за бажання
. . . ця ніч нам приносить?
Просить «зібрати усі голочки»,
І за коханим
. . . у вранішні роси
Щиро з довірою й радістю йти.

Хай той коханий
. . . не зірве цвіт ранній,
Необережно не схоче
. . . його затоптать,
Хай вони разом
. . . зустрінуть світання,
Й слова любові красиві
. . . зуміють сказать.

Хай ці слова
. . . будуть гарні,
. . . . . як квіти,
Кращими в світі хай будуть вони.
Хай за весіллям народяться діти.
Тільки цвіт щастя
. . . закоханим треба спочатку знайти.

Хай же той цвіт,
. . . чи то папороть-квітки,
Чи рути-м’яти
. . . пахуче зелене стебло,
Виводить пари
. . . на берег надії.
Беріг – то річка,
. . . а річка – то наше село.

Хай нічне сонце промінчик останній
Посеред лиха не схоче згубить,
І подарує
. . . його на світанні
Тій, кого буде
. . . закоханий ранній
. . . . . усе життя
. . . . . . . аж до смерті любить.

Кожен з людей,
. . . тільки якщо він справжній,
Мінімум три
. . . у своєму житті,
Повинен звершити
. . . добрії справи:
Сад посадити
. . . і хату звести.
І народити
. . . дочку й синочка,
Можна синочків,
. . . а можна й дочок,
Щоб не зламався
. . . у світі єдинім,
Щастя земного
. . . маленький місток.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...