ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО

Мета: ознайомити учнів з основами земельного права, способами набуття зем-лі, правами та обов'язками землевласників та користувачів землі, розвивати вміння аналізувати нормативно-правові акти, порівнювати правові явища, ви-ховувати повагу до землі як національного багатства України, почуття власної відповідальності за долю землі України.

Обладнання: витяги із Земельного кодексу України, схема «Категорії земель в Україні».

Основні поняття: форми власності на землю, приватизація житла, ордер на отримання квартири, державний акт на право власності на землю (користування землею).

Тип уроку: комбінований.

I. Організаційний момент уроку

II. Перевірка домашнього завдання
Групова робота з розв'язання юридичних задач
1. У січні 2004 р. Г. та А. подали заяву про розірвання шлюбу. У шлюбі вони перебували з 1998 р. При цьому постало питання про розподіл майна. До укладання шлюбу Г. був власником автомобіля БМВ 1934 р. випуску (вартість на момент шлюбу 2000 грн) і дачі в с. Нові Петрівці (вартість 10 000 грн). А. до укладання шлюбу мала квартиру (вартість близько 64 000 грн). До 2001 р. автомобіль був непридатним для використання за прямим призначенням, протягом 20 років не проходив технічного огляду. У 2001 р. він був реставрований, після чого експерти оцінили його у 72 000 грн. За час перебування у шлюбі подружжям були придбані меблі загальною вартістю 58 000 грн, одяг для Г. на 9 400 грн і А. на 15 000 грн (зокрема норкова шуба за 5 000 грн), а також ювелірні інструменти та обладнання для роботи Г. на суму 17 000 грн. Крім того, А. отримала літературну премію за написану нею книгу в сумі 25 000 грн. Прийміть рішення про розподіл майна.
2. Вступаючи у шлюб, Р. на вимогу майбутнього чоловіка О. дала йому розписку, згідно з якою вона зобов'язалась протягом сімейного життя не вступати на навчання чи роботу. Але після трьох років сімейного життя Р. виявила бажання вступити до вищого навчального закладу, О. заперечив цьому, посилаючись на зобов'язання. Виник конфлікт. Хто правий у цій ситуації?
3. Громадянин Н. після авіакатастрофи, в яку він потрапив, частково втратив розум і за рішенням суду був визнаний недієздатним. Але через 5 років він вийшов з лікарні, почав працювати, ще через рік одружився. Дружину він повідомив про рішення суду, але в РАГСі про це нічого не казав. Два роки по тому суд повернув дієздатність Н. Але ще через три роки дружина звернулася з позовом до суду про визнання шлюбу недійсним, мотивуючи це недієздатністю Н. під час його укладання. Яке рішення прийме суд?
4. Навчаючись на п'ятому курсі університету, киянин Л. одружився зі своєю однокурсницею Р., яка приїхала на навчання із Закарпаття. Батьки Л. дали згоду на шлюб, а батьки нареченої на весілля не приїхали, пояснюючи це транспортними труднощами. Після реєстрації шлюбу Р. була прописана у квартирі чоловіка, але майже не бувала тут. Постійні сварки з Л. та його батьками, відмова брати участь у веденні хатнього господарства призвели до швидкого погіршення відносин. Уже через сім місяців постало питання сімейного життя. Але що можна порадити невдалому чоловікові, щоб вийти зі складної ситуації з найменшими втратами, адже Р. вимагає поділу майна та житлової площі?
5. Після кількох років спільного проживання подружжя вирішило припинити шлюб. За цей час у них народилося двоє дітей — хлопчик (2,5 року) та дівчинка (1,5 року). У подружжя є квартира (вона належала жінці ще до шлюбу), дача (отримана чоловіком рік тому у спадщину), автомобіль (подарований молодятам на весілля), у жінки є коштовності, частина яких була подарована їй на день народження, а частина придбана подружжям за останні роки, а також велика бібліотека, яку чоловік та жінка спільно збирали. Яким чином має діяти подружжя?

III. Мотивація навчальної діяльності. Запитання учням
Що, на вашу думку, є найбільшим багатством України?

IV. Вивчення нового матеріалу
Земельне право — самостійна галузь права, предметом якого є суспільні відносини, які виникають з приводу використання та охорони земель як природного об'єкта.
Категорія земель — це частина земельного фонду України, яка характеризується цільовим призначенням та особливостями правового режиму. До основних категорій земель належать землі сільськогосподарського призначення, лісового та водного фонду, оздоровчо-рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, житлової та громадської забудови, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень.
Право власності на землю в об'єктивному розумінні, тобто як правовий інститут, є сукупністю правових норм, що регулюють особливу сферу відносин з приводу володіння, користування та розпорядження землею.
Право користування землею є похідним від права власності на землю. При передачі земельної ділянки у користування відбувається перехід частини правомочностей власника ділянки до землекористувача.
Оренда землі — засноване на договорі строкове, платне володіння й користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
Охорона земель — система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання та захист земель від шкідливого антропогенного впливу.
Законодавство України забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови та права на землю. Захист порушених або оспорюваних земельних прав здійснюється в судовому порядку.
Між громадянами чи юридичними особами з приводу володіння, користування чи розпорядження земельними ділянками можуть виникати спори. їх вирішення здійснюється компетентними органами держави.

Усі землі України поділяються на:
 землі сільськогосподарського призначення;
 землі населених пунктів (міст, селищ міського типу сільських населених пунктів);
 землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони ;
 землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
 землі лісового фонду;
 землі водного фонду;
 землі запасу.
Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.
Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які виносять рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках — органами, які затверджують проекти землеустрою та ухвалюють рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.
Розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність, надають у користування або вилучають їх.
Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві ради народних депутатів можуть передати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

У державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну та приватну власність.
Суб'єктами права державної власності на землю виступають:
 Верховна Рада України — на землі загальнодержавної власності України;
 Верховна Рада Автономної Республіки Крим — на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;
 обласні, районні, міські, селищні, сільські ради народних депутатів — на землі в межах їхніх територій, за винятком земель загальнодержавної власності.
Землі, що перебувають в загальнодержавній власності, можуть передаватись у колективну або приватну власність і надаватися в користування, у тому числі в оренду.

Не можуть передаватись у колективну і приватну власність:
 землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища і т. д.), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;
 землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;
 землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
 землі лісового фонду;
 землі водного фонду;
 землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, навчальних господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств із вирощування хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.
Право колективної та приватної власності на землю Земля може належати громадянам за правом колективної власності.
Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу.
У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств,
Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна.
Право приватної власності громадян України на землю означає, що тільки вони мають право на одержання у власність земельних ділянок для:
 ведення селянського (фермерського) господарства;
 ведення особистого підсобного господарства;
 будівництва будинку і господарських споруд (присадибна ділянка);
 садівництва;
 дачного і гаражного будівництва.
 одержання їх у спадщину;
 одержання частки у спільному майні подружжя;
 купівлі-продажу, дарування та обміну.
Передача земельних ділянок у власність громадян здійснюється місцевими радами народних депутатів за плату чи безкоштовно.
Безкоштовно земельні ділянки передаються у власність громадян для:
 ведення селянського (фермерського) господарства;
 ведення особистого підсобного господарства;
 будівництва будинку і господарських споруд (присадибна ділянка);
 садівництва;
 дачного і гаражного будівництва

Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування може бути короткостроковим — до 3 років і довгостроковим — від 3 до 25 років. У разі необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного терміну відповідно коротко- чи довгострокового тимчасового користування.
Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей має бути довгостроковим. У постійне користування земля може надаватися радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, а в тимчасове користування — із земель, що перебувають у колективній і приватній власності, відповідним власником.

У тимчасове користування на умовах оренди земля надається:
 громадянам України; підприємствам, установам та організаціям;
 громадським об'єднанням і релігійним організаціям;
 спільним підприємствам;
 міжнародним об'єднанням та організаціям за участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян;
 підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам; іноземним державам; міжнародним організаціям;
 іноземним юридичним особам та особам без громадянства.
Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів і власники землі. Земля може надаватися в оренду в короткострокове користування до 3-х років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних і громадських потреб) та довгострокове — до 50-ти років. Умови використання землі, строки її використання, плата за оренду землі визначаються за угодою сторін та обумовлюються в договорі. Після закінчення строку оренди землі орендатор має переважне право на відновлення договору. А ще орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають переважне право на одержання орендованих земельних ділянок у приватну власність.
Громадяни, які мають земельні ділянки у власності, мають право надавати їх в оренду без зміни цільового призначення на строк до трьох років, а в разі тимчасової непрацездатності, призову на дійсну військову службу до Збройних Сил України, вступу до навчального закладу — до п'яти років. У разі успадкування земельної ділянки неповнолітніми надання цих ділянок в оренду допускається під контролем місцевих рад народних депутатів на строк до досягнення неповнолітнім спадкоємцем повноліття.

Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. встановлює, що використання землі є платним. Плата за землю існує у вигляді земельного податку або орендної плати й визначається залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки. При цьому власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а орендарі — орендну плату. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності, користуванні, в тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі та землекористувач, у тому числі орендатор. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів і встановлюється у вигляді плати за одиницю земельної площі з розрахунку за рік.

Земельні спори розглядаються місцевими радами депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому Земельним кодексом та іншими актами законодавства України.
Майнові спори, пов'язані із земельними відносинами (в тому числі спори про відшкодування збитків і визначення їх розмірів), вирішуються судом, арбітражним судом або третейським судом.
Спори між громадянами, яким належить житловий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка за правом спільної власності, щодо порядку використання й розпорядження земельною ділянкою вирішуються судом.
Спори з приводу розмежування території сіл, селищ, міст, районів, областей вирішуються вищою за ієрархією радою, а спори з приводу суміжного землекористування громадян розглядаються узгоджувальною комісією, склад якої обирається відповідною радою. У разі недосягнення згоди в узгоджувальній комісії спір за заявою однієї зі сторін розглядається в судовому порядку. Земельні спори розглядаються радами депутатів у 10-денний строк. У разі розгляду складних питань, що потребують спеціальних висновків, спори розглядаються у 20-денний строк.
Земельні спори розглядаються радами депутатів за заявою однієї зі сторін. Вони розглядаються за участю сторін, тому їх слід завчасно повідомляти про час і місце розгляду спору. Рішення рад може бути оскаржено в суді, арбітражному суді у місячний строк.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Учні сідають колом і ставлять питання одне одному по черзі.
1. Що розуміють під поняттям «земельне право»?
2. Назвати джерела земельного права.
3. Яке цільове призначення різних видів земель?
4. Що означає поняття «екологізація земельного права»?
5. З якою метою здійснюється поділ земель за основним цільовим призначенням?
6. Що таке «правовий режим земель»?
7. Які землі належать до земель природно-заповідного фонду?
8. У якому випадку громадянам можуть бути передані земельні ділянки у власність безоплатно?
9. Коли виникає право власності та право постійного користування земельною ділянкою?
10. Які існують форми права власності на землю?
11. Які існують підстави набуття громадянами України права власності на землю?
12. За якими підставами держава набуває права власності на землю?
13. Що означає право користування землею?
14. Якими є основні ознаки оренди?
15. Що являє собою договір оренди землі?
16. Які правові заходи охорони земель існують в Україні?
17. Яким чином здійснюється захист прав громадян та юридичних осіб на землю?
18. Які види земель вам відомі? Які з них є у вашому населеному пункті?
19. Чи має ваша сім'я земельні ділянки? Визначте їх цільове призначення.

IV. Домашнє завдання
Опрацювати § 26 підручника.

Класи: 10 клас

Предмети: Правознавство