Від партнерів


Реклама


загрузка...

Обмежити пошук фільтруванням:


В. Сухомлинський. БО Я ЛЮДИНА

0
Вечоріло. Дорогою ішли два подорожні: батько й малий син. Посеред дороги лежав камінь.



В. Сухомлинський. КАМІНЬ

0
У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду.



В. Сухомлинський. ДЕРКАЧ І КРІТ

0
Із далекого теплого краю повертався на північ, на нашу землю, маленький Деркач.



В. Сухомлинський. ВІЛ І САДІВНИК

0
У полі працювали Віл і Садівник. Віл, запряжений в плуг, орав поле. Повільно сунув він по землі - тягнути було нелегко.



В. Сухомлинський. ПО ОДНОМУ КОВТКУ - НАЙСЛАБКІШИМ

0
Теплого червневого дня пішли діти до лісу. І сталося так, що тільки один Мишко взяв пляшку води, більше ніхто.



В. Сухомлинський. НЕ ЗАБУВАЙ ПРО ДЖЕРЕЛО

0
Учитель питає: «Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині?»
— Бачимо, — відповідають діти.



В. Сухомлинський. ЗАГУБЛЕНІ ГРОШІ

0
Степанко знайшов на шкільному подвір’ї двадцять копійок. “Це хтось загубив, — подумав собі. — Віднесу Марії Григорівні”.



В. Сухомлинський. НЕЗНИЩЕННИЙ КАМІНЬ

0
Це було на Поліссі, на півночі України, в тяжкі роки фашистської окупації.



В. Сухомлинський. ЯК ФЕДЬКО ВІДЧУВ У СОБІ ЛЮДИНУ

0
Пішов малий Федько з матір’ю на поле картоплю копати.
— Вісім років тобі, — каже мати, — працювати пора по-справжньому.



В. Сухомлинський. ЧОМУ СЕРГІЙКОВІ БУЛО СОРОМНО

0
Настала холодна зима. Запорошило снігом сад. Літають над білим килимом пташки, тривожно пищать, бо нічого їсти.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід

Цікаво


загрузка...