Від партнерів


Реклама


загрузка...

Обмежити пошук фільтруванням:


БЕЗ РЕПЕТИЦІЙ

0
Кожна людина – актор мимоволі:
Не маючи тексту власної ролі,
Виходить на сцену, що зветься життям.



МИ РОДИМ НАШІ МІФИ

0
Грибасті дачки, цвинтарі, тополі...
Обабіч шпал то степ, то лісостеп.
І жили рік, як сьоме небо, голі.
Хлібина Сонця...
Церква вглиб росте.



БАЛАДА БАТЬКОВІ

0
Збирать рядки в дірявий лантух,чекать, щоб запалахкотіло пекельне полум‘я таланту.



МАГІЯ ВІДКРИТОГО ВІКНА

0
Мій Боже, я вірив у тебе завжди.
Та зараз на мoїм знамені.
Палає питання – мій Боже, а Ти,
Ти вірив хоч трохи у мене?



ЖИТТЯ — НЕХАЙ І ВИПАДКОВІСТЬ

0
Тоді життя твоє — не випадковість,
Тоді твій день — не сума співпадінь,
Якщо душа, немов сторінка повісті,
Вся — з відкриттів і світлих озорінь.



Лейла І Меджнун

Лист Лейли до Меджнуна
«Цей ніжний лист невільнику журби
Від полонянки темної судьби.
Від бранки, що в ув'язненні сидить,
До тебе, що зумів розбити кліть.
О, друже старовинний мій, де ти?
О, світочу єдиний мій, де ти?



СПОМИН З-ПІД ФРЕСКИ

0
Збіга, як дощ, волосся, і над ним
так загадково
перейде обрій і засвітить німб
зоря ранкова.



ПРОЙТИ КРІЗЬ ВІЧНІСТЬ

0
Летять метелики мої в золотостроях,
Вони із літа веслярі, а літо Троя.
Їм час таке нагаптував, такі узори...



Українське альфреско

Альфреско — це настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці. У цій поезії поетеса зображує «вічні» українські фольклорні типи, по-новому переосмислює традиційну ситуацію. Її образи — архетипи (праобрази) самотніх діда з бабою, що сумують без дітей. Вони мислять відповідно до атрибутів української свідомості - без дітей і світ немилий.



В борні житейській згубивши надію...

В борні житейській згубивши надію,
Стомивши душу на герці нерівнім,
Так часом дивно я очі закрию
І прозріваю у захваті дивнім.

Як тьма осіння, де сполох погасне,
Буденний морок ще глибше чорніє,
І тільки в небі, мов заклик прекрасний,
Сіяють зір озолочені вії...

Отримати сертифікат

Користувацький вхід

Цікаво


загрузка...