Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Літературна казка. Валерій Шевчук «Панна квітів». (5 клас)

0

Тема уроку: Літературна казка. Валерій Шевчук «Панна квітів». (5 клас)
Мета уроку:
? ознайомити учнів з цікавими фактами життя письменника, змістом казки «Панна квітів»;
? розвивати навички виразного читання, аналізувати вчинки героїв, створювати їхні словесні портрети; сприяти прищепленню інтересу до літературної казки;
? виховувати бажання робити добро, любов до життя, до батьків, до навколишнього світу.
Цілі:
Учні знатимуть: біографію В. Шевчука; зміст казки «Панна квітів».
Учні вмітимуть: виразно читати і переказувати уривки з казки; давати характеристику героям казки, створювати словесні портрети героям, давати оцінку їхнім вчинкам.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет письменника, текст казки (Шевчук В. Панна квітів: Казки моїх дочок. – К.: Веселка, 1990); саморобні книжки-метелики з казкою, ілюстрації до казки; портрет Зеленоочки; Словник символів; записи шуму дощу, звуки природи.
Методи і прийоми: переказування, виразне читання уривків казки, бесіда.
Випереджальне навчання: прочитати казку В.Шевчука «Панна квітів», підготуватись до виразного читання, намалювати ілюстрацію до казки.
Проблемне питання: Яку людину можна вважати доброю?
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Повідомлення теми, мети й завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Я запрошую вас сьогодні у незвичайну подорож. Це подорож у казку. Чи любите ви казки? Казки першими познайомили вас із чарівним світом Її величності Літератури. Герої казок першими повели нас країною чар і див. Ми навчилися розрізняти добре і погане, красиве і потворне. Співчували скривдженим і раділи перемозі добра. Казки люблять всі. А нашіптують їх прекрасні Феї. І учениця 8 класу нашої школа Колпакчі Яна написала вірш, в якому розповідає про своє захоплення зустріччю з казкою. Ось послухайте. (Запрошена дівчинка-авторка читає свій вірш)
Хочеш, я тобі секрет відкрию?
Розповім, де казка вся живе.
Й Чарами нас манить за собою,
Голубить лагідно у сні тебе.

Плавно в танку кружляють феї,
Пилом зоряним обсипуючи нас.
Де любов добру віддано служить -
В житті не все в нас так гаразд.

Де встають світанки яскравіші сонця,
Розсіває місяць срібний блиск.
І обійми в казці– найжаркіші
А в житті не завжди їм місце є.

Ти шукай цю казку зовсім поряд,
Феї й замки, чари й чаклуни.
Хай любов у фарби розмалює,
життя смутку зітре сліди.

Знаєш, де примарне щастя це живе?
Де принцеса принца у вікні чекає?
Без принца, знаєш, казки не буває
А любов без казки точно пропаде.

І якщо почуєш тихий стукіт,
Знай – це диво-казка за вікном.
Ти відкрий їй швидко двері –
Бо диво – птахом відлетить.
Інформація про життя і творчість В.Шевчука
«Уявна екскурсія в робочий кабінет письменника»
Учитель. Чи завжди ми можемо побачити грань між реальним і фантастичним чи романтичним? Самі, мабуть, ні. А от із письменником Валерієм Шевчуком — спробуємо. Що ж чекатиме нас, коли ми ознайомимось із казкою В. Шевчука «Панна квітів»? Кожен із нас знайде свою відповідь. Наша подорож у світ літературних казок триває. Разом помандруємо в ті часи, коли народився, вчився, почав працювати і творити Валерій Шевчук. Митець кольорів і звуків, світла і ритму. А допоможе нам в цьому вже знайома вам чарівна квітка з чарівними пелюстками. Ось відриваю першу. На ній – портрет Валерія Шевчука. І потрапили ми в його робочий кабінет. Письменник залишив для нас відео послання. Тож послухаймо. (Запис інтерв’ю письменника газеті «День» з нагоди свого 70-річчя)
— Дитинство в мене було досить багате подіями і враженнями, — розказує Валерій Олександрович.
— Малим весь час кудись ходив і постійно губився. А ще мене тоді називали брехунцем за буйну фантазію та вигадки.
— Інтерес до літературної творчості виник спершу в мого старшого брата. Дитиною він часто хворів (мав ревматизм і уроджений порок серця), через що йому доводилося місяцями лежати в ліжку. Батько носив із бібліотеки книжки і то були дорослі книжки: він перечитав усього Е. Золя та О. Бальзака, потім докладно мені ті книжки переповідав. У сьомому класі, в апогеї своєї хвороби, брат написав повість із дитячого життя. Ми обговорювали разом із ним кожен епізод, визначали, що писати наступного дня, писав, правда тільки брат. У дев’ятому класі я захоплювався поезією Генріха Гейне. Спробував навіть писати вірші, які брат справедливо висміював, бо там не було ні ритму, ні образів — відверто кажучи, я не знав, як треба писати вірші. А вже в десятому класі я «пішов» у прозу. Написав оповідання про історію рідного краю — Житомира. Ось так починалися мої перші кроки в літературі.
— Театр мене вабив ще з дитинства. Я сам — житомирянин. У місті в нас був старий театр, а поруч із ним висока червона вежа, на якій працювала моя мати. Театр був невеличкий, із маленьким фойє, а в дії тоді було по п’ять чи вісім картин, тому вже після першого антракту глядачі виходили на двір. І тоді ми з братом змішувалися з юрбою й безкоштовно потрапляли на вистави. Я полюбив театр. І якщо театр я шукав, то кіно мене саме знайшло. Проте я вирішив відійти від нього, навіть сценарій відмовився писати до своїх творів — це масовий вид мистецтва і він мені нецікавий.
— Праця тоді солодка, коли нею захоплений до глибини душі. Моя доля як митця не складалася безхмарно, але я ніколи на неї не нарікав. Ніколи не шукав слави для себе, а шукав слави для народу і нашої літератури. Кожен із нас — гість у цьому житті, але кожен у ньому, як уміє і як може, будує свій храм. Той храм і є душею нашою — чистим серцем. Усе минає, все зникає та нищиться, одна тільки любов вічна. Вона живильна сила нашого духу, вона спонука праці нашої та життя.
Учитель. От ми і познайомились із письменником, казку якого ви прочитали. А написав він її для своїх дочок – Мирослави і Юліани. Збірка називається «Панна квітів». Тож відриваймо наступну пелюстку в нашій чудо-квітці, щоб швидше дізнатись про пригоди, які автор визначив для своїх героїв. Рушаймо.
ІІІ. Вивчення навчального матеріалу.
1. Робота зі змістом твору. (Звучить лірична мелодія, вчитель читає уривок з 2-го розділу)
«Того ранку було багато сонця, а трава від роси аж голубіла, й кожна павутина, що її розкидали по світі павуки, тримала по великій, світлій, як дорогоцінний камінець, краплині. Ці краплі промінились і грали, відбиваючи від себе золоті списики променів, а Зеленоочка, прокинувшись у траві, довго сиділа, дивлячись на ті краплі. Її очі того ранку були чудові, як ніколи. Вона встала й роззирнулася і побачила тоненьку стежку…».
Зеленоочка йде назустріч невідомості, а ми тим часом згадаємо, що ми про неї вже дізнались.
Учні читають уривок з 1-го розділу - портрет Зеленоочки.
Учень 1. «Ця дівчинка, що про неї поведемо мову, жила, може, не в нашому часі і, може, не на нашій землі, як і всі, хто живе в казковому світі. Носила вона зелене платтячко, таке старе, що мусила щоранку зашивати його травою. На голові в неї була хустина, схожа на пелюстку, і світилася та хустина між травами, як голуба квітка.»
Учень 2. «Мала та дівчинка ледь-ледь кирпатий носик, від чого обличчя її здавалося трохи здивоване, і назвали б її люди простою, коли б не її очі. Були вони величезні й зелені, і коли хто придивлявся до них, то здавалося, що то не очі, а зірки якісь особливі світяться. Щось там таке промінилось у них і тріпотіло, таке щось цікаве й славне світилося й жевріло, що годі було не всміхнутися до тої дівчинки й не захотіти погладити її ніжно по голові.»
Учень 3. «І ще та дівчинка не мала власної хати, не знала ні тата, ні мами, а все кудись ішла, без кінця мандруючи по світі. І це не тому, що була вона така походяча і не могла всидіти на місці, а через химерну свою вдачу».
? А що ж химерного було у вдачі дівчинки?Які незвичні речі вона любила?
«Йдучи кудись послана, завжди спинялася біля квітки, з якої спивала мед бджола, і стежила за тим пильно. А часом піймає в коробку жука, прикладе її до вуха і слухає, як той жук невдоволено бурмоче, ніби хоче зрозуміти, як це воно сталося, що серед білого дня він забрів у ніч та ще й до того таку тісну і шкарубку? Іншого разу дівчинка лягала на траву й дивилася, як хилитаються над нею суцвіття трави і як пишуть вони на хмаринках і на синьому тлі неба щось таке цікаво-небувале».
? Як жилось дівчинці серед чужих людей?
«… дорослі, в яких вона служила…кричали й сварилися, а часом і руку на неї підіймали. Тоді Зеленоочка плакала гірко, як плачуть усі діти.»
? Чи світилися очі ображеної Зеленоочки дивним світлом?
«А коли доходила до тої межі, де кінчається світло і починається темінь, зовсім забувала про невдячного й сердитого господаря, і її виплакані очі знову наливалися чарівною силою. Лягаючи спати, вона довго не заплющувалася. Роса падала однаково на траву довкола й на дерева, на цвіркунів і на неї. Очі були розплющені доти, аж доки не відчувала Зеленоочка, що її кудись несе. Здавалося їй, що не поміж трав вона лежить, а знову-таки йде. І йшла вона отак і йшла аж до світанку, вже до нової межі, де кінчається темінь, а починається світло. І прокидалася з першим погуком птаха, знову маючи очі такі ясні, що зорі порівняно з ними — щось притьмарене й німе.»
? Але наша дивна дівчинка вже кудись прийшла. Чий цей дивний будиночок?
«…сидів сивий дід, у роті якого стриміла череп'яна люлька.»
Наша чарівна чудо-квітка допоможе нам послухати їхню розмову. Зустрічаймо героїв. Рольова гра. Читання у ролях зустрічі Зеленоочки і діда. (Розділ 2)
2. Р о б о т а з т е к с т о м.
? Яке перше враження справила дівчинка на діда?
«…він дивився на дівчинку таки захоплено.»
? Яке питання дівчинки запалило очі діда дивним вогнем?
«А скажіть, дідусю, що таке мама й тато? Я в усіх питалася, і всі з мене сміються..».
? Як вдалося Кріносу заслужити довір’я в дівчинки?
(Він розповів, що дуже любить квіти і що його навіть квітковим батьком називають. А ще він один із тих, хто співчуває бідним і знедоленим, сиротам і покинутим.)
? Чому Крінос заборонив рвати тюльпани? Чи було це викликано любов’ю до природи? Чому тюльпани жовтого кольору?
«Перед ними і справді розстелилося жовте море. Скільки сягало око, хиталися чаші-голівки, і дивна тиша панувала навколо. Здалося Зеленоочці, що всі ті тюльпани повернулися до неї і дивляться. А може, хтось один звідти дивився, але дивився пильно і печально. І чомусь сумно стало дівчинці – озирнулася вона, щоб спитати про те поле, але не побачила коло себе нікого».
У ч и т е л ь. Як свідчить Словник символів, жовтий колір у різних культурах асоціюється з теплом, золотом, царюванням, достоїнством, весіллям, щастям тощо; зрадою, страхом, хворобою.
? Яку роботу загадав дівчинці? Кого дав у помічники?
Дівчинка мала збирати хмиз, а допомагати їй мали Пасок-Вуж і Димко – Хвали-не-перехвали-більше.
? Чому запитання дівчинки до Димка: «Хіба наш господар такий поганий, що так його хвалиш?» – стурбувало останнього?
Він здивувався, що Зеленоочка сумнівається в доброті його господаря.
? Чому коли вони прийшли на тюльпанове поле їй стало моторошно?
Їй зовсім не хотілось милуватися квітами. Таке з нею було вперше.
? Про що хотів дізнатися Димко у Сну Зеленоочки? Яку таємницю розказав Сну?
«Чи правду мені сказала Зеленоочка про те, що добрі похваляються ділами своїми, а хвали потребують тільки лихі?» – ось що турбувало Димка. Отримавши відповідь, він сказав, що тюльпани – зачаровані люди. Але Вуж прогнав Сон, так і не сказавши, чи щасливі ці люди.
? Чи так важливо, як щаслива людина – за власною волею чи проти неї?
Про що задумалася серйозно Зеленоочка?
«Раніше, бувало, коли не подобався їй господар, у якого служила, то й забувала вона його і йшла собі геть», «Може, варто зробити так, як робила раніше: махнути рукою й піти, забути про все, що її непокоїть?»
? Що вирішив зробити з Зеленоочкою старий Крінос?
«Цієї ночі він знову про неї думав, і таки зміркував, що вийде з неї чи не найкращий і найжовтіший тюльпан. Бачив в уяві той тюльпан і тішився з нього й милувався, бо навіщо їй ходити по світі, такій мізерній та вбогій, коли можна стати гарною чудовою квіткою?Ця думка втретє прийшла до нього, коли прокинувся».
? Про що сперечалися мурашки Мунько і Вунько?
Вони сперечалися: Зеленоочка фея чи ні. Фея вміє розмовляти з деревами, комахами та звірами. А мурашки зрозуміли дивну людську мову. Звичайна дівчинка стала феєю, бо людина, яка допомагає іншим, може стати чарівником.
? Чи справді на роботу наймалась Зеленоочка?
«Насправді я перевіряю, чи скрізь однаково й гарно світить сонце, чи однаково гарні пісні співають пташки й цвіркуни і чи скрізь я можу вільно й радісно сміятися.»
? Про що співав жайворонок в небі?
В його сумній пісні говорилось, щоб пізнати горе чи щастя тюльпанів, треба самому стати тюльпаном. Але якщо дівчинка стане квіткою, то ніколи їм не зможе допомогти.
У ч и т е л ь. Але ми стомилися, поспішаючи з Зеленоочкою розкрити таємницю старого Кріноса. Тай хмари, що зібрались над тюльпановим полем, от-от проллються дощем. Тож послухаймо його.
(Ф і з к у л ь т х в и л и н к а. Звучить музика зі звуками природи, дощу.)
Встаньте, діти, посміхніться,
Землі нашій уклоніться
За щасливий день вчорашній.
Всі до сонця потягніться,
Вліво, вправо нахиліться,
Веретенцем покрутіться.
Раз присядьте, два присядьте
І за парти тихо сядьте.
(Музика продовжує звучати, вчитель зачитує уривок: «Водночас линув з усіх хмар…» до слів «… зі щасливим сміхом та плачем жадібно пили і дощ, і сонце, що щедро на них лилися.»
? Чим закінчилась казка?
Зеленоочка знову стала звичайною дівчинкою і зашивала травинкою своє платтячко. Її знову вкусили мурашки.
У ч и т е л ь. Казка має щасливий кінець. Маленька тендітна дівчинка перемогла злого чарівника, звільнила не тільки зачарованих людей з тюльпанового поля, а й Димка, бо той нарешті зрозумів, що якщо чоловік добрий,то не треба його хвалити. Але на нашій диво-квітці є ще одна пелюстка. І напис на ній – «Істина».
? Який урок ви для себе винесете? Яку істину нам повідав Валерій Шевчук? (Коли робиш добро – роби, а хвалитись не потрібно.)
? Які риси наших героїв допомогли вам краще зрозуміти казку. Заповніть табличку.
Зеленоочка Крінос
Вродлива
Добра
Дивна
Працьовита
Любить природу
Готова всім допомогти
Здатна на самопожертву
Відважна
Смілива Підступний
Улесливий
Нещирий
Злий
Має дивне уявлення про щастя
Жорстокий

Подорож наша закінчилась. Чи готові ви відповісти на проблемне питання нашого уроку? (Можливий варіант відповіді: добра людина здатна робити добро, не розраховуючи на подяку чи похвалу.)
ІV. Систематизація й узагальнення вивченого.
Бліц-опитування.
? Чи сподобалась вам казка?
? Що сподобалось в Димкові?
? Чи сподобалась казка вашим батькам?
Розгадування кросворда (Додаток 1)
Оголошення результату конкурсу «Найкраща ілюстрація до казки» (Додаток 2)
V. Підсумок уроку.
Метод «Незакінчене речення»
Казка допомогла мені зрозуміти….
VI. Домашнє завдання.
Скласти синквейн «Зеленоочка». (Додаток 3)
Додаток 1

Додаток 2 (Намалював Ісайкін Ростислав)

Додаток 3
Синквейн – п’ятирядкова строфа неримованого вірша. Правила написання синквейну такі:
• 1-й рядок має бути представлений іменником, який розкриває головну думку (про що йдеться);
• 2-й рядок повинен містити два прикметники, що характеризують цю головну думку;
• 3-й рядок – це три дієслова, які називають дії, пов’язані з головною думкою в межах теми;
• 4-й рядок – вислів з кількох слів, що розкриває авторське ставлення до теми;
• 5-й рядок – особисте ставлення читача до теми.
Наприклад:
Зеленоочка.
Прекрасна, добра.
Турбується, піклується, врятовує.
«Коли робиш добро – роби, а хвалитись не потрібно.»
Добра людина здатна робити добро, не розраховуючи на похвалу.

Автор: 

Хільман Ніна Олексіївна
Вчитель української мови та літератури,
вища категорія, «старший вчитель»
Черкаська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня
Новомосковського району
Дніпропетровської області

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...