Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Опис досвіду роботи вихователя Київського обласного ліцею-інтернату фізичної культури і спорту

3

Опис досвіду роботи

вихователя Київського обласного ліцею-інтернату

    фізичної культури і спорту

       Шипелюк Людмили Миколаївни

Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя. Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих життєвих ідеалів. Тому особливої актуальності набуває завдання виховати молоде покоління на засадах моральності й духовності, бо «…у кожної людини чи навіть народу, що не наділений належною мірою ідеалізмом, як правило, відсутні й життєві орієнтири та стимули боротьби за існування. Ідея – головне джерело енергії творчої особистості. Ідеал – це ідея, перетворена в міцний енергетичний заряд, що спрямовує енергію особистості  в майбутнє». Який «шлях» обере юна особистість – таким і буде її майбутнє, наше майбутнє, майбутнє нашої держави. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна.

Вчитель у стінах навчального закладу моделює майбутнє суспільство, а ми прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому метою діяльності справжнього педагога, на мою думку, є виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина. Вихователь повинен вести дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни до осягнення загальнолюдських цінностей; через розвиток почуття громадянськості до відчуття планетарної співпричетності.

Не загубити! Не втратити! Відродити! Ось головна змістова лінія, що проходить через мою педагогічну діяльність. Виховна робота – це безмежне поле, на якому потрібно завзято та наполегливо працювати. Щодня пошук, щодня несподіванки, то прикрі, то кумедні, щодня – відкриття, які неможливі без натхнення.

Інколи думаєш – досить… Але є в нашій роботі щасливі й радісні моменти заради яких хочеться працювати, вдосконалюватися, і тоді схаменешся – все недаремно! І знову починаєш спочатку…

А.С. Макаренко зазначав, що «…діти – це життя, і життя прекрасне, і ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності». Вихователь є творцем дитячих душ, процес педагогічної творчості постійно підштовхує на пошуки нових методів і форм роботи з учнями.

Працюючи вихователем ліцею-інтернату спортивного профілю, що має свою специфіку та структуру, намагаюся використати всі можливості виховного простору нашого закладу для створення комфортних умов, що сприятимуть всебічному розвитку кожного вихованця, підтримці, максимальному розкриттю всіх його здібностей і талантів. Керуючись у своїй роботі Конституцією України, Законами України: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», Конвенцією ООН про права дитини, Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті та новими концептуальними підходами до виховання дітей, підлітків і молоді у національній системі освіти, спрямовую свою діяльність на створення у групі сприятливого середовища для формування особистості дитини, пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка крок за кроком веде до загального успіху.

На початку навчального року вивчаю особові справи ліцеїстів, спілкуюсь з кожною дитиною, з її батьками, тренерами тих видів спорту, якими займаються вихованці моєї групи. Вивчення індивідуально-психологічних особливостей, фізичного стану, рівня соціального та духовного розвитку кожного вихованця надають мені можливість скласти об’єктивний  психолого-педагогічний портрет групи. Узагальнивши отриману інформацію, свою діяльність планую таким чином, щоб при збереженні індивідуальності, унікальності кожної дитини, навчити ліцеїстів жити в новому колективі, ефективно взаємодіючи, привчаючись  робити те, що потрібно, а не те, що забажається, поступово набуваючи досвіду самостійних рішень та дій, загартовуючи свою волю, характер, формуючи позитивні моральні уявлення, почуття і звички. (Додаток 1).  

Особистим прикладом, поведінкою, способом життя намагаюсь побудувати такі взаємовідносини у колективі, щоб кожна дитина відчувала свою значущість, потрібність. Не примушувати, а переконувати; не керувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору – ось моє професійне кредо. Виховання без примусу ґрунтується на довірі. Мої вихованці є моїми однодумцями, вони не просто багато працюють для досягнення високих спортивних результатів, вони – творці власних життєвих успіхів і перемог.

Роздуми, постійний пошук, розуміння відповідальності та важливості моєї професії, намагання зробити кожну взаємодію з вихованцями цікавою як для дітей, так і для себе, допомагають мені визначати пріоритетні завдання у виховній діяльності, знаходити засоби їх вирішення, прогнозувати реальні результати. Наприклад, працюючи з ліцеїстами І курсу, свою роботу спрямовую на формування колективу, особистісне зростання кожної дитини, виховання свідомого патріота та відповідального громадянина своєї держави на засадах духовних  надбань українського народу. Організовуючи діяльність дитячого колективу відповідно до нормативно-правових документів, що сьогодні діють в освітньому просторі та розробленій мною програмі виховної роботи «Перлини духовності», переконуюся в тому, що всі компоненти духовної та матеріальної культури українського народу є серцевиною національного виховання. Матеріальні та духовні надбання пізнаються, шануються і примножуються працею рук, зусиллями мозку і енергією серця, теплотою і багатством душі кожного вихованця – господаря своєї долі, своєї країни, творця історії і культури рідного народу. Цьому процесу сприяють ті виховні справи, що проводяться мною з ліцеїстами. Найцікавіші з них увійшли до авторської збірки виховних справ «Коштовні самоцвіти народу». (Додаток 2).  Дві розробки з цієї збірки –  свята: «Пісня – колиска українського народу», «Своя хата – своя правда» – надруковані в журналі «Позакласний час» № 15-16, 2009 року, № 11, 2010 року. (Додаток 3).

Виховна діяльність – це процес безперервної творчості, що не обмежується певними рамками, тому ефективність її підвищується, якщо проводиться вона на основі результатів діагностичних досліджень, що передбачають вивчення й ідентифікацію індивідуальності кожного вихованця. Наприклад, з метою виявлення рівня громадянської спрямованості особистості на початку навчального року серед вихованців моєї групи було проведено анкетування на тему: «Громадянська спрямованість особистості», результати якого виявили, що не всі першокурсники усвідомлюють себе особистістю з властивими їй духовно-моральними цінностями. Після проведення низки виховних справ: усного журналу «Стежки в минуле українського народу», вікторини «Я – українець, і я цим горджуся», години спілкування «Мова – наймудріша наша берегиня», свята «Україно! Мій духмяний дивоцвіт» та інших, що сприяли вихованню у ліцеїстів поваги до національних символів, формуванню почуття власної гідності, гордості за свою державу, було проведено повторне анкетування, яке показало, що у значної частини вихованців групи зріс рівень усвідомлення себе,  як особистості, яка в значній мірі володіє духовно-моральними цінностями. (Додаток 4). Такі діагностичні дослідження допомагають мені у виборі правильних засобів виховання, методів і форм організації виховних справ.

Розвиток духовності неможливий без вивчення культури свого народу. Реалізації цього завдання сприяють проведення свят народознавчого характеру «Стежки в минуле українського народу», «Невичерпне джерело народної мудрості», в ході яких ліцеїсти мають можливість ознайомитися з історією української культури та звичаями українського народу.

Популярністю у вихованців користуються зустрічі з видатними земляками: ветеранами Великої Вітчизняної війни, спортсменами-олімпійцями, адже процес формування особистості успішного спортсмена, олімпійця, переможця починається з усвідомлення своєї приналежності до героїчного минулого держави.

Розроблені та проведені з дітьми години спілкування, тренінгові заняття, вікторини, рольові ігри, організовані мною виступи агітбригад на актуальні теми сприяють формуванню у ліцеїстів свідомого ставлення до свого життя, навичок здорового способу життя, екологічної культури. (Додатки 5-7).

У роботі з вихованцями застосовую активні та інтерактивні методи виховання, технологію педагогічної підтримки та партнерства, що дає позитивні результати. Тренінгові заняття, проектні технології створюють унікальні передумови для розвитку ключових компетенцій і самостійності вихованців, стимулюють їхню природну допитливість й творчий розвиток. Але для того, щоб компетентно допомогти ліцеїстам, організувати їхню діяльність, сама постійно вдосконалююсь, підвищую свій професійний рівень, займаючись самоосвітою, багато читаю, співпрацюю з методистами Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, приймаю активну участь у засіданні методичної комісії вихователів, підготовці семінарів, конференцій, «круглих столів», вільно володію комп’ютером, пройшла навчання за програмою Інтел. Навчання для майбутнього. (Додаток 8). Вивчаю та використовую у своїй роботі педагогічні скарби видатних педагогів світу та надбання вітчизняних педагогів-новаторів.

Свої знання із задоволенням передаю дітям, організовуючи їхню діяльність таким чином, щоб у процесі роботи вихованців над будь-яким проектом реалізувався логічний ланцюжок: від вибору теми проекту і форми його виконання до усвідомлення важливості отриманих результатів. Варто відмітити, що проектна діяльність ліцеїстів є не лише цікавою формою роботи, а й одним із тих основних важелів, що розширюють, доповнюють і вдосконалюють особистісне «Я» кожної дитини. Ліцеїсти приміряють на себе ролі творців і дослідників, цікавим є не лише зміст підібраного матеріалу, а й обрана форма презентацій результатів проекту з використанням наочності і ТЗН.  Підсумком роботи над пошуково-пізнавальними проектами стала участь моїх вихованців в ліцейських конференціях «Національне багатство України», «Планета здоров’я». (Додаток 9).

Вивчаючи нахили вихованців, їхнє ставлення до обраного виду спорту, мотивацію на досягнення успіху, прагнення до перемог, провела анкетування «Дослідження уявлень ліцеїстів про успіх та шляхи його досягнення». (Додаток 10).

Фундаментальним завданням виховання є соціалізація, соціальна адаптація підростаючого покоління, тобто поступове залучення молодої людини в систему суспільних і громадянських відносин. Виховання ефективне тоді, коли наставник і вихованець разом створюють матеріальні і культурні цінності, набувають вмінь та навичок у процесі формування стосунків, тому одним із важливих чинників створення сприятливого виховного простору є робота учнівського самоврядування, яке відіграє важливу роль у повсякденному житті дитячого колективу. Розвитку самоврядування в групі приділяється велика увага, що допомагає становленню колективу групи та кожної особистості. (Додаток 11).

На початку навчального року мною було проведено дослідження на виявлення організаторських та комунікативних здібностей вихованців за допомогою методики «КОС-1». Результати цього дослідження та інших методів діагностики допомогли мені виявити потенційних кандидатів в органи учнівського самоврядування групи. По закінченню першого семестру було проведене повторне дослідження за методикою «КОС-1», що підтвердило правильність моїх рекомендацій та зростання рівня організаторських та комунікативних здібностей вихованців. (Додаток 12).  Діти активно включаються у життя групи і ліцею, вчаться працювати разом, генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення та організовувати цікаві заходи, беручи на себе відповідальність організатора добрих справ.

Вивчаючи рівень самооцінки кожного ліцеїста-першокурсника, разом з ними розробляю програми їхнього розвитку, перспективи (близьку, середню та далеку) всього колективу групи. Близькою перспективою є організація та проведення таких виховних справ як: Дні іменинника, екскурсії на виставки декоративно-вжиткового мистецтва, «Визначними місцями України», відвідування творчих вернісажів художників Білоцерківщини, походи на природу; такі форми роботи сприяють формуванню колективу, згуртованості його членів. Середньою – колективні творчі справи, наприклад, презентація групи на рівні ліцею, участь у конкурсно-розважальних програмах «Камеді Клаб», «Королева ліцею», «Містер ліцею». Ці та інші виховні справи, спрямовані на розвиток творчих здібностей, нахилів ліцеїстів, формують правильну самооцінку, стимулюють бажання вихованців до самоорганізації, самопрезентації, під час якої вихованці дізнаються про нові, ще невідомі таланти та риси характеру їхніх одногрупників. Далекою перспективою, запланованою у виховній діяльності з групою ще на першому курсі, є створення умов щодо розвитку бажання кожного вихованця постійно працювати над собою, самовдосконалюватися, з метою успішного завершення навчання в ліцеї та прагнення залишити яскравий слід у майбутньому. (Додаток 13).

Я надзвичайно пишаюсь спортивними здобутками своїх вихованців. Так у 2010 році мій вихованець, випускник нашого закладу Ігор Лященко, з відділення легкої атлетики, став чемпіоном перших юнацьких Олімпійських ігор у  Сінгапурі, а вихованки – Андрєєва Ірина, Русначенко Оксана, Дельрос Вікторія, з відділення волейболу, були учасницями чемпіонату Європи з волейболу 2010 року серед юніорок  та досягли значних результатів. (Додаток 14).

Для забезпечення комфортного перебування вихованців у ліцеї, з метою підвищення їхніх навчальних і спортивних досягнень та успішної адаптації в колективі тісно співпрацюю з адміністрацією ліцею-інтернату, вчителями, тренерами, працівниками психологічної служби закладу,  відвідую навчальні та тренувальні заняття своїх вихованців; вболіваю за їхні результати під час спортивних змагань. Об’єднує моїх вихованців не тільки любов до спорту, а й інші інтереси, місце за партою, проживання у кімнатах гуртожитку. Поступово вони вчаться працювати в колективі, не підводити один одного та вихователя, намагаються стати кращими у своїх відносинах з товаришами.

Важливою ланкою у системі виховної роботи є взаємодія вихователя з батьками ліцеїстів. Переконана в тому, що єдність виховних впливів закладу освіти і сім’ї не лише гарантує розумну спрямованість виховного процесу, але й збільшує його силу, його можливості. Завдяки системній роботі з батьками ліцеїстів, їхній активній участі у навчально-виховній діяльності, соціально-педагогічній роботі, психолого-педагогічній просвіті, спостерігається продуктивна, цілеспрямована співпраця, взаємна доброзичливість і повага. Батьки групи – це активні учасники процесу виховання всебічно розвиненої, гармонійної особистості дитини. (Додаток 15).

Важливе місце в моїй роботі з вихованцями відводиться гуртковій роботі, адже творчість, то шлях до успіху, шлях до щасливого цікавого життя.

З метою виховання духовно багатого громадянина, подальшого  розвитку творчих здібностей, інтелектуальних задатків і талантів ліцеїстів засобами театрального мистецтва, мною був реалізований педагогічний проект «Театралізована діяльність вихованців – сходинка до розвитку творчості і індивідуальності», кінцевим результатом якого стало створення на базі ліцею-інтернату театрального гуртка «Театральними стежинами України». (Додаток 16-17).

Як керівник театрального гуртка, намагаюся  створити в колективі ситуацію успіху, дати можливість кожному вихованцю відчути радість його досягнення, усвідомити свої здібності, віру у власні сили. Кожен спортсмен – це особистість, яка по-своєму неповторна, яка приходить до нашого закладу, щоб творити своє життя, знайти себе. Всі ліцеїсти обдаровані у спорті, але крім спортивних здібностей мають й інші. Наявність неабияких акторських здібностей у своїх друзів глядачі могли засвідчити вже під час перших вистав гуртківців: «Сватання на Гончарівці», «За двома зайцями», «Баба Палажка та баба Параска», «Андріївські вечорниці», «На Великдень».  Робота гуртківців  викликає в моїй душi повагу й неприховану гордість, це постійне підтвердження того, що  найціннішим витвором мистецтва є  особистість дитини. (Додаток 18).  

Хто забуває минуле – той не вартий майбутнього. Сьогодні зростає інтерес до джерел народної мудрості, до витоків національної культури. Вивчаючи традиції та звичаї  старожилів у процесі реалізації проекту «Моя Батьківщина – Україна», разом з вихованцями працювала над створенням Української світлиці у закладі освіти, що стала сьогодні центром проведення театральних дійств народознавчого характеру: «Відроди духовність», «Традиції роду», «Дорога в отчий дім». Світлиця продовжує поповнюватись новими експонатами, що сприяє формуванню в ліцеїстів інтересу до народних обрядів, традицій, збереженню національних надбань українців. (Додаток 19).  

Добро існує там, де його постійно творять. Прагнення творити добрі справи притаманні всім і мої вихованці тут не виключення. Вже традицією стало відвідування ліцеїстами дитячого будинку «Волошка», де завжди зустрічають нас  з нетерпінням та радістю наші маленькі друзі. Ми не перші, не єдині, але ті, хто приходить з добрим серцем і чистою душею. Створення святкового настрою від спілкування, організація концертів, акцій, благодійних аукціонів «Від щирого серця та з любов’ю до дитини», добрі слова і вчинки, подарунки, виготовлені своїми руками, завжди прокладають місточки до дитячих сердець, запалюють в них  радість. Така волонтерська робота приносить користь не тільки малюкам із дитячого будинку, а й безумовно сприяє духовному розвитку моїх вихованців. (Додаток 20).

Багато часу приділяю вдосконаленню своєї професійної майстерності, методичній роботі. Як керівник методичної комісії вихователів ліцею-інтернату розробила програму реалізації методичної проблеми  «Упровадження особистісно орієнтованих технологій у виховний простір інтернатного закладу спортивного профілю». Програма спрямована на усвідомлення кожним вихователем необхідності свого особистісного та професійного зростання щодо упровадження інноваційних, особистісно орієнтованих технологій у практику роботи.      (Додаток 21).

З метою виявлення найбільш згуртованих і творчих дитячих колективів – лідерів ліцею, розробила положення про щорічний ліцейський конкурс на кращу навчальну групу року «Разом у майбутнє». За підсумками цього конкурсу в 2010 році вихованці моєї групи визнані переможцями. (Додатки  22-23).

Працюючи у творчій групі вихователів «Від родинного джерела до громадянського становлення» розробила збірник виховних справ «Творчість та інтелект – запорука успіху», куди ввійшли методичні матеріали, сценарії виховних справ, спрямованих на розвиток у вихованців етнографічної культури, виховання національно-патріотичних почуттів. (Додаток 24).

Активно співпрацюю з засобами масової інформації, мої статті та репортажі надруковані у газеті «Освіта України»: «Наші спортсмени – талановиті актори», «Перемога спортсмена – успіх наставників»; у газеті «Гриф»: «Наші творчі здобутки», «Тепло дитячих сердець», «Містер ліцею 2010 року»; в ліцейській газеті «Ліцейський кур'єр». (Додаток 25).

Приймаю активну участь в організації та проведенні занять педагогічної практики для слухачів курсів підвищення кваліфікації вихователів інтернатних закладів Київщини. (Додаток 26).

Працюючи вихователем вже не один рік все глибше переконуюсь у тому, що розуміючи порухи душі й сердечні переживання дитини, її почуття, прагнення, і входячи в життя вихованців як своя, близька людина, справжній педагог зуміє зайнятися глибинним вихованням дитини, коли сама дитина стає його соратником у цьому процесі. Розуміти дітей – означає володіти щонайвищою майстерністю їхнього виховання. Хто виховує хороших людей, той і перемагає. Ми повинні піднятися до розуміння того, що кожна дитина, кожен учень – це Особистість, яку ми повинні відчути серцем, підтримати в разі необхідності, вселити надію на щасливе майбутнє. Головне – створити в людині Людину. Це як збудувати храм, що завжди не просто. Для цього потрібно змінити свою свідомість, перейти на інший рівень. Одягти інші окуляри. Інакше подивитися на світ. Але тільки так можна і себе вдосконалити і допомогти іншим досягнути життєвого успіху. 

Автор: 

Людмила Шипелюк,
вихователь Київського обласного ліцею-інтернату фізичної культури і спорту

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...