Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Власний досвід

2

План

1. Вступ

2. Технології формування непересічної особистості

2.1. Технології сучасного уроку української мови

2.2.Вимоги до сучасного уроку

2.3. Технології навчання

3. Висновок

Додатки

Список використаної літератури

1.Вступ
Кінцева мета шкільної освіти полягає в удосконаленні самої людини. Справжнє навчання й виховання завжди було неможливе без особистісного підходу. На це вказував у свій час старогрецький філософ Платон. Такий шлях навчання й виховання рекомендував і Мішель де Монтень у книзі "Досліди": "Наставник повинен відповідно до духовних нахилів довіреної йому дитини надати їй можливість вільно розвивати ці нахили, пропонуючи їй пізнати смак різних речей, вибирати між ними і розрізняти їх самостійно, інколи вказуючи їй шлях, деколи, навпаки – дозволяючи відшукувати дорогу їй самій".
За гуманістами над ідеєю вдосконалення людини працювали просвітники. Зокрема, у Франції – Вольтер, Дідро, Руссо. Сучасник Руссо Григорій Сковорода, філософ – педагог, "поєднував в самопізнанні інтелектуальний акт із вольовим творчим зусиллям. В імперативі "пізнай себе" прихований другий імператив: стань собою, видобудь із себе свою духовну суть, здійсни своє призначення! Самопізнання ставить тут перед собою мету: утворити духовну, непересічну особистість.
Ідея самопізнання – самоствердження виявилася продуктивною. Її розвивають і сучасні філософи. Так, Ловель вважає, що самопізнання – це сила "творити себе".
Впровадити технології, що формують особистість, здатну не тільки до наукового і творчого пізнання, але й зможе повноцінно реалізувати себе, незважаючи на життєві негаразди. Метою нашої педагогічної діяльності є знаходження, підтримка, розвиток в людині механізмів самореалізації; саморозвитку, адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідних для становлення самобутнього образу й діалогічного, безпечного способу взаємодії з людьми, природою, культурою, цивілізацією.
2. Технології формування непересічної особистості
2.1. Технології сучасного уроку української мови
Основним підходом до впровадження системи навчання і виховання у сучасній школі залишається класно-урочна система, за якої провідною формою організації навчально-виховної роботи є урок. Стосовно процесу навчання урок виконує інтегруючу роль, оскільки відображає та поєднує такі його компоненти: мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів.
Методисти сучасним уроком вважають таку форму навчання, яка своїми цілями (освітньою, розвивальною, виховною), змістом, структурою та методами проведення відповідає найновішим вимогам теорії й практики навчання у школі і є високоефективною.
Сьогодні, згідно з вимогами Державних стандартів базової і повної середньої освіти учнів необхідно змінювати традиційні рамки уроку, посилювати його місткість, підвищувати рівень індивідуалізації навчання і самостійної роботи учнів, розвивати їх творчу активність. Основними завданнями сучасного уроку є:
- відповідність навчального матеріалу з української мови та літератури вимогам науковості, оптимальності, єдності навчання і виховання, зв’язку з життям;
- реалізація комплексної мети уроку: навчальної, виховної та розливальної;
- урахування вікових особливостей учнів та їх пізнавальних можливостей, інтересів і запитів;
- реалізація інноваційних технологій сучасного уроку;
- інтегральність уроку (використання між предметних зв’язків);
- цілеспрямованість і копітка робота над пізнавальними завданнями і запитаннями, що виникають у результаті створення проблемних ситуацій;
- практична спрямованість уроку – всебічний мовленнєвий розвиток учнів
У працях сучасних методистів сформульовані основні вимоги до уроків мови та літератури, які орієнтують учителя на те, щоб кожен його урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів учнів, формуванню навичок самостійного здобуття знань, прищеплюванню любові до праці.
2.2.Вимоги до сучасного уроку
- відповідне теоретичне підґрунтя має визначати науковий рівень змісту уроку;
- за умови належного наукового рівня забезпечувати оптимальність змісту уроку;
- урок має бути містким, але не перевантаженим, бо порушення цієї умови призводить до механічного запам’ятовування матеріалу, послаблення інтересу, раціонально використовувати час;
- урізноманітнювати види робіт, методи та прийоми навчання і викладання, організаційні форми уроку, широко поєднувати індивідуальні, групові та фронтальні форми роботи;
- добирати суб’єктивно значущу для учнів інформацію, тексти художніх творів і різноманітні мовленнєві зразки для наслідування;
- забезпечувати інтенсивну мовленнєву практику учнів, цілеспрямовану і систематичну роботу над розвитком зв’язного мовлення;
- постійно активізувати учнів (максимальне включення до різних видів діяльності) і розвивати їхню самостійність та ініціативність;
- ураховувати навчально-виховні можливості уроку, передбачати, щоб зміст сприяв вихованню (національному, розумовому, моральному, естетичному) особистості учня;
- виховувати в учнів стійкий інтерес до мови та літератури;
- постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелект та естетичні потреби школяра;
- дбати про високу педагогічну культуру вчителя-словесника, його постійне духовне збагачення, ідейно-моральне зростання.
Пошуки засобів ефективного навчання спонукають до нововведень у навчально-виховній роботі, зумовлюють створення і застосування педагогічних технологій, які забезпечують цілеспрямоване вироблення в учнів певних якостей. Шкільна практика, як ніколи, виявилася тепер наближеною до науково-педагогічних надбань. Спостерігається ефект зустрічних течій, коли творчі наробки вчителів знаходять всебічний глибокий теоретичний аналіз і повертаються у шкільне виробництво як науково обґрунтовані й практично доцільні моделі навчання.
Урок – елемент педагогічної системи, його технологія – це система дій, яка підвищує ефективність навчання. Технологічний підхід до уроку дає можливість сконструювати такий навчальний процес, який відповідав би змісту і навчальній меті, що ставить перед собою й учнями вчитель. Технологія навчання – сукупність адекватних до мети, завдань, принципів і умов навчання форм, методів, прийомів, які забезпечують ефективне поєднання теорії й практики на заняттях з української мови.
2.3. Технології навчання
У фаховій літературі описано технології модульно-розвивального навчання, проблемного навчання, глибокого засвоєння на основі схемно-знакових моделей тощо. Розглянемо найбільш перспективні педагогічні концепції, що діють у галузях мовної і літературної освіти або можуть бути застосовані
(див таб.за Н.Дайрі)
Суть проблемного навчання полягає у створенні для учнів проблемних ситуацій, в усвідомленні, сприйнятті, розв’язанні їх у процесі спільної роботи учнів і вчителя за умов максимальної самостійності перших і під загальним керівництвом останнього. Таке навчання відбувається за типовою схемою:
- учитель створює проблемну ситуацію, для розв’язання якої учень має знайти й використати нові для себе засоби діяльності;
- учні аналізують ситуацію, усвідомлюють, що для них невідоме, шукають способи розв’язання проблеми, вчитель допомагає їм, надаючи необхідну інформацію.
Результатом проблемного навчання є нові знання, уміння, способи їх реалізації, розумова діяльність учнів.
Використання схемно-знакових моделей за Шаталовим можливе там, де дослідження мовного явища є складним для учнів. У процесі навчанні мови моделювання доцільне при попередньому знайомстві з будь-яким цілим, тобто ще до початку його глибокого аналізу.
Будь-які моделі стоять посеред шляху від практики до теорії або навпаки – від теорії до практики.(див. додаток
Інтегрований урок – урок, в якому органічно поєднано відомості з інших навчальних предметів, поєднаних однією темою. Таке поєднання сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.
Способи інтеграції:
за змістом;
за способами пізнавальної діяльності
В інтегрованому уроці застосовується обидва способи інтеграції з переважанням залежно від теми заняття та рівня підготовки учнів.
Типологія інтегрованих уроків української мови і мовлення
(за Л.Варзацькою)
- вступні уроки (уроки до певної навчальної теми з використанням міжпредметних зв’язків та інтегрованих видів діяльності);
- базові уроки (уроки, спрямовані на вироблення, корекцію і контроль навичок, умінь узагальнювати і систематизувати виучуваний мовний матеріал. На цих уроках не використовуються інтегровані засоби навчання, ефективними є міжпредметні зв’язки);
- заключні уроки (уроки з вивчення певної теми та широким використанням інтегрованих видів діяльності, що активізують словесну творчість, розкривають виражальні можливості мовних засобів (слова, граматичні форми, інтонації).
Увібравши в себе елементи різних методик (розвивального, модульно-рейтингового навчання, педагогіки співробітництва), особистісно-зорієнтоване навчання ставить за мету зробити учня суб’єктом навчальної діяльності, забезпечити можливість навчання за індивідуальною програмою, створити умови для його самовизначення й самореалізації, спиратися на інтереси, цінності, схильності, психолого-фізіологічні особливості (пам'ять, увагу, уяву, мислення) особистості.
Учитель, обираючи особистісно-зорієнтоване навчання, має пам’ятати:
- стиль спілкування на уроці повинен ґрунтуватися на педагогіці співробітництва;
- урок слід будувати на діяльнісній основі: учень активно працює – одноосібно, у парі, групі, кооперативно;
- оволодіння навичками ціле визначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції є обов’язковим;
- учитель має спиратися на суб’єктивний досвід, психофізіологічні особливості школяра, його інтереси, ціннісні орієнтації, індивідуальний стиль навчальної діяльності, створювати атмосферу успіху;
- учень постійно має знаходитися в ситуації вибору;
- використовувати активні й інтерактивні методи навчання.

Структура особистісно-зорієнтованого уроку
(за А. Фасолею)

1. Мотивація (мета: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми).
2. Цілевизначення (мета: чітке визначення цілей, забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони мають досягти на уроці й чого від них чекає вчитель).
3. Рефлексія (мета: обговорення роботи на уроці, а саме участі кожного в спільній діяльності, аналіз здобутих результатів, труднощів, обговорення шляхів подолання недоліків у роботі, осмислення своїх відчуттів, порівняння їх з відчуттями й міркуваннями однокласників, планування досягнення намічених цілей). Послідовність формування рефлексивних умінь має такий вигляд: аналіз і оцінка – взаємо аналіз і взаємо оцінка – самоаналіз і самооцінка.
4. Оцінювання (на уроці оцінюються: рівень навченості учнів – традиційне виставлення оцінок за знання); рівень научуваності – оцінка навчальних можливостей, зона найближчого розвитку (за Л.Виготським); рівень особистісного зростання.
Інтерактивний урок – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
О.Пометун, Л.Пироженко визначають умовну робочу класифікацію за формами навчання, у яких реалізуються інтерактивні технології. Вчені розділяють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
- інтерактивні технології кооперативного навчання;
- інтерактивні технології кооперативно-групового навчання;
- інтерактивні технології ситуативного моделювання;
- інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань;
інтерактивні технології кооперативного навчання
Кооперативна форма навчальної діяльності – форма організації навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. Кооперативне навчання здійснюється як в групах, так і в парах.
Парна і групова робота організовується як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок.
Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп: робота в парах; ротаційні (змінювані) трійки; два - чотири - всі разом; карусель; робота в малих групах; діалог; синтез думок; спільний проект; пошук інформації; коло ідей; акваріум
Інтерактивні технології кооперативно-групового навчання
До цієї категорії відносяться інтерактивні технології, які передбачають одночасну групову (фронтальну) роботу всього класу. Групова (фронтальна) форма організація навчання передбачає навчання однією людиною групи учнів чи цілого класу. Усі учні працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів: обговорення проблеми в загальному колі; мікрофон; незакінчені речення; мозковий штурм; навчаючи – вчусь; ажурна пилка; аналіз ситуації (Case – метод); вирішення проблем; дерево рішень.
Інтерактивні технології ситуативного моделювання
Модель навчання у грі – побудова навчального процесу за допомогою включення учня в гру, підпорядковану дидактичній меті (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самостійно обирають собі роб у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв’язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Учитель в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), тренер (підказка учням для прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення). Види інтерактивних ігор: імітаційні ігри; симуляційні ігри; судове слухання; громадські слухання; рольова гра.
Інтерактивні технології опрацювання дискусійних питань
Дискусія – широке публічне обговорення спірного питання. Вона може виступати як метод засвоєння знань, закріплення їх, вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як метод стимулювання і мотивації уміння. Є кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:
- побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за всім матеріалом, яка відбувається на останньому уроці;
- включення дискусійного компонента в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу;
- побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговорення її результатів.
Найбільш поширеними у вітчизняній методиці навчання є: метод прес; займи позицію; неперервна школа думок; дискусія; дебати.
Складові технології уроку української мови
(за М.Пентилюк)
цілі навчання, структура і зміст
(чому і для чого?, (що?)
Учитель (хто?)
(кваліфікація і професійний рівень ) –
Учень (хто?) (вікові особливості, рівень розвитку)
оптимальна організація, оцінка уроку, методи, прийоми уроку (як?) - кінцевий результат - засоби навчання
Найголовніші ознаки технології уроку:
- сучасність – постійне прагнення до новизни і вдосконалення замісу уроку;
- оптимальність – спроба досягти навчально-виховних цілей при економічному використанні часу;
- інтегральність – синтез знань з мови, літератури, історії, краєзнавства тощо;
- науковість – опора на досягнення сучасної лінгвістики, лінгводидактики, лінгвопсихології;
- відтворення процесу навчання і його результатів;
- програмування діяльності вчителя й учнів;
- використання різноманітних засобів навчання, ТЗН;
- якісна і кількісна оцінка результатів уроку.
Комп'ютер реально стає сьогодні незамінним помічником вчителя та учня в опануванні інформаційними потоками, допомагає моделювати та ілюструвати процеси, явища, об'єкти та події. Особливо важливим є те, що, сучасні комп'ютерні технології в поєднанні з новітніми освітніми технологіями стають ефективними засобами розвитку мислення учнів .
З усього різноманіття типів проектів (творчі, інформаційні, рольова гра, пригодницькі та ін.) у цьому курсі учням пропонуємо розробку саме дослідницького проекту з огляду на те, що з їх допомогою можливо цілеспрямовано формувати та розвивати навички мислення і готувати учнів до реалізації в майбутньому житті реальних проектів в команді.
Важливим також є те, що впродовж роботи учнів над навчальним проектом можливо відслідковувати, діагностувати і коригувати формування відповідних навичок мислення.
На відміну від традиційних поурочних розробок, які створювалися вчителем, таких як, наприклад, план уроку, ця педагогічна технологія пропонує проектування навчально-виховного процесу (план діяльності учнів під керівництвом учителя), визначити структуру та зміст діяльності самого учня, тобто проектування навчально-пізнавальної діяльності учасників навчання через технологію співробітництва.
На кожному етапі проектування навчальної діяльності учнів учитель навчається планувати розвиток в учнів вмінь аналізувати, синтезувати, оцінювати, порівнювати, співставляти тощо, а також бачити проблеми, що виникають в реальному житті та є зрозумілими й цікавими для учнів, формулювати їх «дитячою» мовою за допомогою спеціальної ієрархічної системи запитань, формулювати гіпотезу майбутнього дослідження учнів, добирати методи дослідження, подавати їх результати за допомогою ІКТ.
Суттєвою рисою пропонованої педагогічної технології є процес цілеутворення.
Ця проблема розглядається в двох аспектах:
1) діагностика цілеутворення і об'єктивний контроль якості засвоєння учнями навчального матеріалу;
2) розвиток особистості. Для створення діагностичних та операціонально заданих цілей потрібно мати чітку систему, всередині якої мають бути виділені категорії цілей та послідовні рівні (ієрархія). Такі системи цілей отримали назву педагогічних таксономій.
Поняття „таксономія” означає таку класифікацію і систематизацію об'єктів, яка побудована на базі їх природного взаємозв'язку і використовується для опису категорій, розташованих послідовно, за наростаючою складністю. Одним з головних принципів таксономії є те, що вона має бути ефективним інструментом у руках вчителя-практика як при навчанні учнів розв'язанню проблем, так і при оцінюванні результатів їх навчальної діяльності.
Використання педагогічних таксономій дозволяє:
• концентрувати зусилля на головному, оскільки вчитель не тільки виділяє та конструює цілі, а й впорядковує їх, визначаючи першочергові завдання, порядок та перспективи подальшої роботи;
• внести ясність і гласність до спільної роботи вчителя та учнів, оскільки конкретні навчальні цілі дають вчителю можливість роз'яснити учням орієнтири у їх спільній навчальній роботі, обговорити їх, зробити очевидними для розуміння будь-яких зацікавлених осіб (від батьків до інспекторів);
• створювати еталони оцінки результатів навчальної діяльності. Чітке формулювання цілей, що виражені через результати діяльності, підлягає більш надійному та об'єктивному оцінюванню.
Автором однієї з схем педагогічних цілей був американський вчений Б. Блум[7]. Ним розроблена перша частина «Таксономії» (1956р.), де описуються цілі пізнавальної (когнітивної) області. Блум окреслив шість рівнів освітніх цілей, які використовуються для визначення розвитку в учнів навичок мислення високого рівня (аналіз, синтез, оцінювання).
Див. рисунок «Піраміда Блума» та таблицю «Таксономія Блума»
У поданій нижче таблиці містяться приклади навчальних завдань, що дозволяють продемонструвати можливість її застосування у навчально-виховному процесі.
Принципи Блума легко пристосувати до викладання словесності. (див. табл. Пристосування принципів Блума до викладання словесності)
Крім таксономії Блума у світовій психолого-педагогічній науці існують інші підходи до систематизації навчальних цілей та завдань.
Особлива увага приділяється плануванню і детальній розробці діяльності учнів під час проведення нами навчальних досліджень, при створенні учнівських робіт (мультимедійної презентації, публікації) та при розробці методичних і дидактичних матеріалів для учнів у текстовому редакторі Word.
Наприклад, при роботі у текстовому редакторі Word особливу увагу приділяємо його використанню при організації та проведенні досліджень, а також при поданні результатів дослідження за допомогою організаційних діаграм. При цьому розробляємо дидактичні матеріали для учнів, плануючи спеціальні завдання для формування навичок мислення високого рівня: так розглядається доцільність використання радіальної діаграми при описі властивостей об'єктів, явищ та структури відношень у циклічних діаграмах (аналіз). Діаграми Вена використовуємо для розробки діяльності учнів при порівнянні спільних і відмінних рис (аналіз та синтез), будуючи їх для наочного та аргументованого подання результатів своїх навчальних досліджень. Для ілюстрування результатів оцінювальної діяльності використовується побудова ієрархічних структур у пірамідальних та цільових діаграмах. В основу розв'язування учнями навчальної проблеми, покладена спеціальна система запитань: Ключового, Тематичних та Змістових.
Таким чином, учні вчаться шукати та формулювати деякі протиріччя, які необхідно розв'язати:
• встановлювати спільне та відмінності в об'єктах, предметах, явищах, процесах і ін., що відносяться до проблеми;
• встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами, предметами, явищами, процесами, що відносяться до проблеми;
• обґрунтовувати, доводити відповідний вибір та рішення;
• підтверджувати закономірності із власного досвіду існуючими теоретичними закономірностями;
• виявляти переваги чи недоліки того чи іншого рішення.
Зрозуміло, що всі ці завдання та відповідну діяльність з розвитку навичок мислення високого рівня вчитель може запроваджувати і не використовуючи комп'ютерних технологій, однак, зі значно меншою ефективністю, оскільки:
• по-перше, комп'ютерні програми дозволяють більш наочно (за допомогою відповідних графіків і діаграм та засобів мультимедіа) демонструвати різні явища і процеси, що сприяє кращому розумінню і засвоєнню навчального матеріалу учнями з різними типами сприйняття;
• по-друге, при такому швидкому опрацюванні змінних даних, яку може демонструвати комп'ютер, використання ІКТ дозволяє учням порівняно легко змінювати умови досліджень, самим моделювати явища, події та процеси і прогнозувати їх наслідки.
Ще однією перевагою використання комп'ютерних технологій у навчально-виховному процесі, який широко використовується в цьому курсі, є порівняння результатів досліджень з результатами інших учасників навчального проекту, через локальну (з іншими дослідниками з цього самого класу, школи) та глобальну (Інтернет) мережі, спілкуючись з експертами та іншими учасниками подібних проектів в інших містах та країнах. Здійснення такого електронного спілкування, швидкість отримання потрібних різноманітних даних, серед яких не всі є достовірними та вірогідними, відкриває для вчителів ще одну можливість розвитку в учнів критичного мислення. Це формує в учнів вміння оцінювати достовірність наведених у мережі даних, можливості їх перевірки, навичок відрізняти факти від їх інтерпретації. До розвитку навичок мислення високого рівня можна віднести використання ефективних стратегій пошуку необхідної інформації в Інтернеті.
Діяльність учнів, пов'язана з плануванням, розробкою та створенням прикладів учнівських робіт (комп'ютерної презентації, публікації та веб-сайт), використовується не тільки для обов'язкового подання результатів навчального проекту вчителю для оцінювання, а й сприяє розвитку в учнів навичок аналізувати, створювати нові продукти діяльності, продукувати нові ідеї, оцінювати результати власних досліджень і роботу інших. Слід зазначити, що при створенні цих комп'ютерних продуктів в учнів розвиваються і нові навички, які зможуть стати у нагоді учням не тільки у навчанні, а й дозволять їм бути конкурентоспроможними на сучасному ринку праці.
При розробці учнівської PowerPoint презентації особливу увагу приділяємо формуванню вмінь та навичок відбору переконливих фактів для демонстрування думок, ідей, сприяють розвитку навичок стисло, чітко, зручно для ефективної інтерпретації подавати результати досліджень за допомогою вдало підібраних діаграм і графіків. Особлива увага приділяється розвитку навичок виступати перед аудиторією, коротко формулювати свою думку, структурувати доповідь, використовувати різні мультимедійні засоби і можливості (зображення, звукозаписи, відеофільми, гіперпосилання на інші веб-сайти або файли) для ілюстрування ідей, гіпотез, висновків.
Для публікацій в програмі Publisher формує у учнів навички аргументовано доводити власну думку, використовуючи повні речення, розраховані на читання однією людиною, посилаючись при цьому на думки інших, правильно використовуючи цитування та посилання на друковані та Інтернет-ресурси. Вміння ілюструвати ідеї, думки, дослідження, висновки, комбінуючи текст і зображення, схеми, графіки і діаграми.
Що дає ІКТ?
• „Візуальний інструмент для ранжування” – за допомогою якого можна чітко представити учням, як показати пріоритетність та порівняння певних якостей чи об'єктів (учні навчаються встановлювати критерії оцінювання інформації та визначення пріоритетної; розглядати предмети та явища з різних позицій і приймати рішення через узгоджену думку та шляхом переговорів і обговорення нових можливостей; співпрацювати з однолітками та членами громади).
• „Інструмент для візуалізації причин” – для дослідження причинно-наслідкових зв'язків (розуміти комплексні проблеми чи системи, які підпорядковані причинно-наслідковим зв'язкам; обговорювати, представляти та відстоювати свої інтерпретації проблем чи систем, в яких наявні причини та наслідки; використовувати математичні функції для описування досліджень, використовувати логічні операції, критичне мислення, візуальне подання прямих та опосередкованих взаємозв'язків).
• „Інструмент для доведення істини” – інструмент для побудови добре структурованої аргументації (розвивати вміння побудови ефективної аргументації, розвивати стратегії для спонукання до дискусії, коли учні висувають свої вимоги, аргументуючи їх відповідними доказами, дебатують відмінності та на основі цього доходять висновків, після чого вчаться аналізувати та оцінювати критерії правильності цих висновків). Ця форма навчання є прийнятною з декількох причин:
цілеспрямовано формується мотивація до навчання і впровадження ІКТ у навчально-виховний процес;
• спеціальними прийомами створюється комфортна обстановка для навчання;
• завдяки психологічним вправам здійснюється подолання упереджень щодо складності використання ІКТ .Особливо учнів випускних класів. Більш легкою справою ІКТ є для учнів 12-річної школи.
• рефлексія, яка проводиться наприкінці навчальних вправ та модулів і є необхідною складовою ІКТ технології, сприяє позитивному сприйняттю навчального матеріалу та розвиває у учасників його усвідомлення;
• за допомогою вдалого проектування можна на основі використання ІКТ розвивати і тим самим навчити процесу формування в учнів навичок мислення високого рівня.

ТРВЗ. Генріха Альтшуллера застосовуємо як для виховання так і розвитку мислення. Головне місце в ній належить життєвій стратегії творчої особистості (ЖСТО) та розвитку творчої уяви (РТО). Творчість це діяльність, яка на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань породжує нове. Творча особистість бачить результати, які становлять принципову новизну, а нетворча – лише результати які стосуються досягнення мети – доцільні результати. Відмінності між творчим і звичайним мисленням стосуються багатьох аспектів.(див. додаток «Порівняльна характеристика звичайного і творчого мислення.»
Альтшуллер спростовує думку про осяяння: здатність розв’язувати творчі завдання можна і потрібно розвивати через навчання
Ми застосовуємо такі складові технології Альтшуллера:
1.Гра «Добре-погано»(принцип мотрійки,принципи розв’язання протиріч,розв’язання протиріч у часі і т. п.
2.Метод фокальних об’єктів .
Методи, які застосовують у технології ТРВЗ, розвивають такі пізнавальні та творчі здібності дітей, як уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки,робити висновки. Інтегрувати й синтезувати інформацію,аналізувати, передбачати наслідки.
3.1. Висновок
Отже,працюючи над розвитком особистості, вчитель повинен добирати ті технології, де педагог виступає помічником і порадником, старшим товаришем.
Він повинен забезпечувати організацію пошуково-дослідницької навчальної діяльності і працює спільно з учнями, не розподіляючи функцій між ними, а виокремлюючи послідовні етапи розв’язання завдань.
Педагог веде учнів шляхом відкриття, залучає до процесу самопізнання, самовдосконалення.
Список основної використаної літератури
1. Вовк Л.П. Педагогічна традиція у системі освітніх інновацій // Пульсар. .
2. Чупрасова В.И. Современные технологии в образовании. -Дальневосточный государственный университет, с. 4, www. 5ka.ru/62/36738/1.html
3. Кларин М.В.Технология обучения: идеал и реальность. -Рига, «Эксперимент», 1999 г.-180 с.
4. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.:Грамота, 2005. – 448с.
5. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. — М.: Педагогика, 1989 г.
6. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике. -Рига, «Эксперимент», 1998г.-180 с.
7. Практическая психология для преподавателей/Под общ. ред. акад. М.К.Тутушкиной, 1997 г. - 328 с.
8. Смульсон М.Л. Психологія розвитку інтелекту. Монографія.–К.:Нора-Друк,2003.-298с.
9. Anderson, L. & Krathwohl, D. R. A Taxonomy for Learning, Teaching and Assessin: A revision of Bloom's Taxonomy of Educational Objectives. –New York: Longman, 2001
10. Актуальні проблеми психології: Психологічна теорія і технологія навчання. За ред.. С.Д. Максименка, М.Л. Смульсон. –К.: Міленіум, 2005. –Т.8, вип.. 1. -238с.
11. Intel®Навчання для майбутнього. –К: Видавнича група BHV, 2004. – 416с.

Автор: 

Мілєвська Т.О.

Можливо у мене не те розширення, але презентація(слайди)не зберігаються.

Надішліть через контактну форму - подивлюся в чому справа.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...