Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Нарис "Шкільне життя"

Нарис "Шкільне життя"

Вересневим ранком сонечко розбудило мене лагідним промінчиком. На столі лежать різнокольорові підручники, зошити, які ще пахнуть фарбою, у пеналі ручки… Невже від сьогодні головною з них буде ручка з червоною пастою? Так, навіть вона це розуміє і гордо красується серед інших. Цей ранок незвичайний, він - особливий. Сьогодні у мене відбудеться знайомство з Долею!

Біля школи мене першими зустрічають стрункі білокорі берізки, привітно вітаються з молодою вчителькою, а в мене захоплює подих. Шкільне подвір'я бринить дитячим сміхом, сяє кольорами веселки на бантиках дівчаток, духмяно пахне квітами. Зараз, зробивши ще декілька кроків, я відкрию чарівні двері класу. Що там чекає мене? На хвилинку зупинилася, рука затремтіла… Але рідні стіни школи лагідним поглядом дарують впевненість і спокій. Сміливий крок вперед і ось переді мною вісімнадцять пар великих, наповнених цікавістю і жагою пізнання очей. Хто вони, ці маленькі люди? "Ми - ваші шкільні діти", - читаю в них на засмаглих обличчях. З гордістю розумію, що тепер я класна мама. Як же хочеться бути для них класною не лише від слова "клас"!
Час від першого знайомства пролетів як одна мить. Разом ми переживали маленькі перемоги і невдачі, разом сміялися і плакали, разом працювали і відпочивали, разом вчилися, разом плели ниточку дружби, любові, людяності, щирості, разом будували нашу класну сім'ю. А скільки ще нам доведеться мандрувати цікавою країною знань. І це прекрасно! Навіки прикипіла серцем до цих дітей: до щебетливих дівчаток, які безперестанку перешіптуються на уроках, до галасливих хлоп'ят, які ні хвилини не посидять на місці. Та якими б вони не були - вони мої діти.

Сьогодні мене вже не лякає незвіданість за чарівними дверима класу. Бо в мене є досвід, ще зовсім маленький, але все-таки досвід.
Я вчитель? Так, я - вчитель!

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...