Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


„Дзвони Чорнобиля стогоном будять, щоб від нещастя весь світ вберегти!”

1

„Дзвони Чорнобиля стогоном будять,
щоб від нещастя весь світ вберегти!”

Мета заходу: виховувати в учнів любов до природи, почуття вдячності та поваги до людей - ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній станції; формувати переконання в потребі берегти і примножувати природні багатства своєї землі; розвивати екологічну культуру та екологічне мислення.

На мультимедійному екрані проходять кадри документального фільму ,, Чорнобильські дзвони ’’, звучить пісня ,, Чорнобильська зона ’’ у виконанні Т.Петриненка.
Все зійшло нанівець, ось і казці кінець,
Що народу нема переводу.
Хто в своєму дворі позасіював смерть,
Дочекався таки врешті-решт відповідного сходу і плоду.
Білокровий наш страх, чорнокровий наш сміх –
Ані спасу нема, ні заслону.
За який же такий незамолений гріх
Ти ввійшла в нашу плоть, Чорнобильська зоно?
Чорнобильська зоно...

У народу сліпців (ще й сліпий поводир!)
Плюндрували і землі, і ріки.
Вірним курсом завжди, та весь час не туди,
Ми слухняно крокуєм, мов Богом забуті навіки, каліки.
Рукотворна біда чернівецьких дітей
І лахміття земного озону.
Чи скінчиться потік смертоносних вістей,
Що співзвучні тобі, Чорнобильська зона?
Чорнобильська зона...

Той пропив отчий дім, продає отчий край,
Той прокляв материнськеє слово.
Цей на горі людськім вимуровує рай,
Свій неправедний рай, у якому словесна полова – основа.
А душа дотліва у горнилі буття
Мов старезна дідівська ікона.
Чи знайдемо в собі щирих сліз каяття,
Чи майбутнє у нас – Чорнобильська зона?
Чорнобильська зона... (3)

Звучить запис церковних дзвонів, лунають слова.
Учень 1.
Не можна про це не сказати,
Мовляв це було вже давно,
Не можна Ні про що мовчати,
Горить тривогою чоло.
Усе це було, було, було...
Чорнобильський вітер по душах мете,
Годинник життя беззупинно іде...

Учень2.
Чи доводилося вам бачити землю, на якій ніхто не живе? Хоч ще квітнуть і родять сади, та ніхто не споживає цих гірких плодів, не збирає цілющих лісових дарів.
Учень3.
Луг не тішить око зелен – рутою,
В поле й гай заходити не можна,
Кожна квітка дихає отрутою,
Стронцієм налита квітка кожна.
У порожніх селах вітер квилить,
Тополі гне і лози хилить,
Гірчать на сонці полини,
Ростуть в городах бур’яни,
З річок веселки воду п’ють
І страшно яблуні цвітуть.

Учень4.
Чорнобиль. Це земля, стежки якої заросли травами, якими ніхто не ходить. Це слово сьогодні є символом горя, страждань, розорених людських осель.
А 24 роки тому це було прекрасне українське містечко, як і сотні
інших. Навесні все потопало в яблуневому цвіті, а влітку тут полюбляли відпочивати кияни: збирати в лісах гриби і ягоди. Це було місто - сад. Іноді його ще називали Прип'ять - за назвою річки, що тут протікала.
Йшов 1971 рік, почалось будівництво АЕС. Місто швидко розбудувалось, відкривались школи, садки. А які сквери, парки, квіти були тут? Наче в казці.
Важко збагнути, як і кому спало на думку побудувати атомну станцію за 120км від столиці. Піддати небезпеці таку кількість населення, зробити
непридатною для використання землю.
У березні 1986 року газета «Літературна Україна» писала про негаразди на АЕС, але на це не відреагував ніхто. І сталося те, що мало статися.
Стояла тиха весняна ніч. Ніщо не віщувало біди. Та саме в таку погожу ніч 26 квітня 1986 року над Чорнобилем нависла страшна небезпека. Рано - вранці стався вибух, застогнала земля... Горів четвертий енергоблок.

Учень 5. Виходить дівчина, співає колискову.
«Спи, мій синочку, спи!
Сплять українські степи,
Вітер з Чорнобиля спить,
Краще його не будить.
Сонечко наше ясне,
Хай нас біда омине.
В хату не пустим біди –
Треба дитинці рости!_»
Учень 6.Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Ця ніч була найтихішою і найтеплішою, ніби сповіщала людей про біду.
Зупинився плин часу над Чорнобилем. Не було часу шукати винних. Потрібно було рятувати живих. Адже наш народ вперше зіткнувся з страшною ядерною енергією, яка вийшла з-під контролю.
Жорстоку боротьбу з вогнем першими почали пожежники. Через кілька * секунд по тривозі прибули пожежники пожежної частини №2, по охороні ЧАЕС на чолі з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим вступив на лінію вогню. Не було права на помилку у 23-річного лейтенанта.
На зміну загону Правика В. вступив у вируюче полум'я загін В. Кибенка. Вони кинулися рятувати станцію, людей, не думаючи про своє життя.
Учень 7. Відважними героями, як відомо, не народжуються, ними стають. Не зважаючи на смертельну небезпеку, деякі пожежники виходили на дах енергоблока і вдруге, і втретє.

Безумство хоробрих -
вогонь на вогонь;
І полум'я серця,
І вітер долонь.
Де подих і подвиг
В єдине злились, як рідна земля
І розбурхана вись.

Учень 8. На підмосковному Митинському кладовищі на скромних плитах викарбувані імена тих, хто першими кинулися гасити страшне полум'я і собою закрили нас від лиха: В. Правика, В. Кибенка та їхніх товаришів:Тищука Володимира Івановича, Матенка Василя Івановича, Ващука Миколу Васильовича, Титенка Миколи Івановича.
Учень 1. Лікарі, рятуючи потерпілих, падали разом з ними. Вогонь вдалося погасити ціною життя відважних. 26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. пролунали один за другим два потужні вибухи на четвертому реакторі ЧАЕС, що спричинило найбільшу в історії людства техногенну катастрофу. Через* отвір, що утворився під час вибухів, відкрилася активна зона реактора. Дим і пара від вибухів простягнулися до 2 км.
Так звана активна стадія аварії тривала 10 діб. Викиди радіації відбувались майже півроку, до спорудження бетонного «саркофагу». На ліквідацію наслідків катастрофи уже витрачено більше 12 млрд доларів. Незважаючи на це, колишній четвертий енергоблок все ще небезпечний У результаті вибуху в атмосферу було" викинуто близько 450 типів різних радіонуклідів. Потерпіло населення України, Росії, Білорусі, радіоактивна хмара пішла також на Скандинавію та Польщу. Радіаційний пил накрив майже пів Європи.
Учень 2. Про причини аварії у свій час було написано багато, переважно все зво¬дилось до недбалості, згодом - до ненадійності конструкції ядерних блоків
ЧАЕС. Пізніші публікації засвідчили, щодо вибуху на четвертому блоці при-звела різка зміна режимів роботи: від гальмування (цей блок мав ставати на плановий ремонт) до повторного пуску за командою з Москви.
Уважають, що загальна забруднена площа України радіоактивним Цезі¬єм складає 36 млн. га.
Коли вчені оцінили масштаби катастрофи, то дійшли висновку, що потрібно усіх виселити з найбільш небезпечної зони ЗО км навколо станції.
Учень 3. Люди назавжди покидали свої домівки. Метушня, сльози, розпач... Усі збиралися від'їжджати, забувши, що завтра - Великдень... Дехто біг до могил рідних, щоб попрощатися. У вухах кожного били дзвони страшної Чорнобильської біди.
І повисла тиша в хаті -
Немає тут уже жильців.
Уже не бути більше святу,
Бабуся не спече млинців.
Вічність... Мертві села і живі кладовища. Парадокс для звичайного людського життя та норма для вічності.
Учень 9.
Загидили ліси і землю занедбали,
Поставили АЕС в верхів'ях трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний грім. І досить балачок.
В яких іще лісах ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!
(Л. Костенко)
Учень 10.
Чуєте, люди?! Лунає над світом
Стогін Чорнобиля дзвоном страшним
В муках страждають дорослі і діти, -
Мертвих забути не легко живим!
Бог Наш Великий дав право всім людям –
Хрест свій святий крізь життя пронести.
Дзвони Чорнобиля стогоном будять,
Щоб від нещастя весь світ вберегти.
(В. Пасічник)

Учень 4. Переживши Чорнобиль, ми усвідомили, що щастя – це коли можна лягти в пахучу траву, не боячись радіації; це чиста річка, у якій можна скупатися, це усміхнені дитячі обличчя.
Учень 1.
Ще назва є, а річки вже немає,
Усохли верби, вижовкли рови,
І дика качка тоскно обминає
Рудиментарні залишки багви.
І тільки степ, і тільки спека, спека,
І озерявни проблиски скупі,
І той у небі зморений лелека,
І те гніздо лелече на стовпі.
...Куди ж ти ділась, річенько! Воскресни
У берегів потріскались вуста.
Барвистих лук не знають твої весни,
І світить спина ребрами моста,
Стоять мости над мертвими річками,
Лелека зробить декілька кругів.
Очерети із чорними свічками
Ідуть уздовж колишніх берегів.
(Л. Костенко)
Учень 3.
Мертва чорнобильська зона. Мертві і спустошені села. Земля залишилась без своїх господарів. І стоїть такий рідний дім, де живе в ньому тільки відлуння людських голосів.
У деякі села повернулися люди, доживати віку. На одній із хат табличка: „Тут живуть господарі хати, і рід наш не переведеться”.
Дай вам Боже, бути і бути, вижити родом на цій враженій смертю землі...
Та немилосердна статистика тисне на серце: в зоні – 800 могильників високо радіаційних відходів. Через зону за 4 роки після аварії пройшло 650 тисяч чоловік. Із числа постраждалих померло 167 тисяч 653 людини. Нехай земля їм буде пухом.
Прошу пом’янути хвилиною мовчання всіх жертв Чорнобильської трагедії.
Хвилина мовчання під звуки метронома.
Учень 9.
Допоки не сталось біди,
Допоки й річки були чисті,
Не вміли повітря й води
В селі шанувати, і в місті.
В минуле нема вороття,
Чорнобиль в страшній круговерті
Підтвердив: ціна їм – життя!
Всього, що живе на планеті.
Уже ніхто не тішиться дощем,
Спішать прикрити голову і душу.
Бринить вода над золотим кущем,
А переляк струсне тебе, мов грушу.
Сміється вітер:
- Це іще не все
Ще він нам явить не одну загадку!
Серце шепоче: може пронесе?
А може ще врятуємо, хоч грядку,
Хоч клаптик від отих страшенних кіл,
Від чорних зон, від попелу руїни
Для трав, дітей, для білих рушників,
Та й назовемо зону – Україна!
(Х. Керита)

Учень 7. Як грізне попередження була нам послана „Зірка Полин”. „Засурмив третій янгол, і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І стала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тій „Полин”. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згірчила вода”. (Апокаліпсис)
Ця зоря застерігає нас: „Люди, опам’ятайтеся, задумайтеся над усім ходом цивілізації. Куди ж йдемо? Зробімо висновок, доки ще не пізно!”
Дівчата виконують на бандурі пісню ,, Молитва за Україну ’’. Моя молитва нехай лине,
До Тебе наче фіміам.
І серце лине беззупинно
В чудовий Твій небесний храм.

Боже, я молю за Україну,
Боже, молю Тебе за людей.
Ти їх прости, Ти їх спаси
І милість Свою нам яви.
Боже, я знаю, що Ти будеш з нами
В Храмі Своєму під небесами.
Радість і мир Ти дарував,
Життя за людей віддав
В книгу життя нас записав.

В Своєму Слові живому
Ти для життя веління дав.
Щоб люди всі молились Тому,
Хто на хресті за них вмирав.

Учень 8. Кажуть, що час лікує рани. Хіба це правда? Просто біль відходить глибоко в серце, освоюється там і нікуди вже від нього не дінешся...
Відзначення річниці Чорнобильської трагедії – це не свято. Сама природа зробила нам застереження: „Люди, не будьте байдужими, жорстокими, безпечними! Пам’ятайте, що доля планети, доля всього людства – наше майбутнє у ваших руках!”
Учень 4.
Думайте, люди! Думайте серцем і душею!
Нам ні Хмельницьких АЕС не потрібно, ні Кримських.
Може ще мало калік на руках материнських?
То ж за яку ваші діти страждають ідею?
Думайте люди! Думайте серцем й душею!
Хай не лінуються звивини нашого мозку!
Наше життя, мов краплини гарячого воску,
Тихо стікав в роззявлену чорну пащеку.
Сонце розбрату дійшло до свого апогею.
Думайте люди! Думайте серцем й душею!
(М. Савка)
Учень 10.
Жива душа – і жити Україні
Кохану землю вбили без ножа,
Витає смерть невидима над нами,
Волає криком зболена душа,
Димить реактор горя небесами.
З колючим терням на чолі вінець.
Земля у зоні – як у домовині...
Хоч лжепророки дзвонять про кінець –
Жива ж душа і жити Україні.
Кривава тінь від чорного хреста
Лягла степами аж на хвилі моря.
Пекельна зона – дика і пуста,
Гірка, як полиновий присмак горя.
Ще б’ється серце, бо ж душа жива.
Хоч рясно зародила садовина –
Та смертю дихає отруєна трава,
І плаче стронцієм поранена калина.
Хати скресають болем у селі,
Жевріє ранок в голубім віконці,
І півень на трухлявому щаблі
Курчаток будить грітися на сонці.
Зіржавіє, згниє колючий дріт,
Натомлена краса зітре кайдани
Проб’є кровинка товщу чорних літ,
Жива роса загоїть земні рани.
(В. Присяжний)

Лунають дзвони Чорнобиля. Діти запалюють свічки і звертаються зі словами.

Учень 2.
- Хай не повторюється це ніколи,
Учень 6. Нехай земля зацвітає навесні буйним цвітом,
Учень 2.
- Нехай пахнуть трави, співають пташки,
- Нехай повертаються журавлі до рідної землі,
Учень 7..
- Нехай кожен прийдешній день наповнює наші серця миром і спокоєм.

Лунають дзвони.
Учень 4.
Гріх перед Богом спокутувать будуть
Ті, хто порушив Закони Святі –
Дзвони Чорнобиля стогоном будять,
Щоб не було чорних днів у житті!
Стогін Чорнобиля спогадом-болем
Не затихатиме в наших серцях,-
Пам’ять про жертви не згасне ніколи!
Їй пломеніти в прийдешніх віках!
Боже великий, навічно Єдиний,
В пісні – молитві до тебе іду:
- Влий дух Святий, хай біль душі покине
Хай спопелить Твоя Воля біду!
(В. Пасічник)

Усі учні виконують пісню „Боже, Україну збережи”
Сл. О. Копистинського, муз.М.Лисенка.

Навіть на останнім рубежі
Промінь віри в нас ще не погас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Нам свою всемилість покажи
Правдою повсюди й повсякчас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.

Приспів:
Помилуй, Господи,
Помилуй, Господи,
Господи, помилуй нас.

В наших грудях кулі і ножі,
Нас розп’ято й знищено не раз,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
І з колін піднятись поможи
І благослови у добрий час
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Приспів (2)
Наші душі нидіють в іржі,
Але промінь віри не погас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Грішні діти – діти не чужі,
Отче наш, почуй їх щирий глас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Приспів (2)
Учень 5. Наш земний уклін, наша довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи життям і здоров’ям брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.
Чорнобиль – попередження, набат, -
Його уроки людство не забуде.

Автор: 

Гофрик Марія Іванівна

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...