Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Дидактичні ігри на уроках

0

Перед учителем гостро постає питання не тільки дати учням знання, а й навчити спілкуватися, знаходити вихід у ситуації. Тому навчаючи дітей потрібно використовувати ігрову діяльність.
Гра – це улюблене заняття дітей і навіть дорослих. Вона виробляє уміння міркувати, розвиває кмітливість, розширює уяву. Ми повинні чітко розуміти, з якою метою використовуємо дидактичні ігри. Гра це не просто забава. На уроках повинна проходити невимушено, щоб дитина не відчувала жодного дискомфорту.
Гра включає в діяльність позитивні емоції, тому сприйняття матеріалу відбувається системно, глибоко. Діти шестирічного віку, ще не звикли до такого режиму, до розумових навантажень. І в більшості випадків відмовляються працювати на уроках, менш засвоюють навчальний матеріал, часто відволікаються, швидко втомлюються. Саме використання такого прийому, як дидактична гра, дає змогу зацікавити, залучати дітей до роботи на уроці. Граючи на уроці, учні психологічно розкуті, що дає змогу проявити свої творчі здібності, себе у нестандартних ситуаціях.
Кожна гра вчить дитину оцінювати свої здібності, допомагає повірити у свої сили, підштовхує дитину шукати й знаходити різні шляхи для самореалізації, розвивати людські якості.
Кожен вчитель повинен не керувати, а спонукати учнів до вирішення проблеми. Під час проведення дидактичних ігор не повинно бути спостерігачів, залучати всіх дітей. Тих, які соромляться можна зробити своїми помічниками, а потім поступово вводити в гру. Але не слід використовувати занадто багато ігор. Це призводить до зниження активності учнів. Також періодично змінювати правила гри, щоб гра завжди залишалася цікавою дитині. На кожному етапі використовується відповідна дидактична гра. Найефективніше гра проходить на уроках узагальнення і закріплення знань. Учні самі не розуміючи того, повторюють навчальний матеріал і запам’ятовують краще. На етапі закріплення вивченого матеріалу гра може проходити в дусі змагання, тому переможці в ній мають бути обов’язково. Дуже корисно за правильні відповіді нагороджувати дітей фішками, смайликами.
Підходити до вибору завдань - річ дуже тонка. Вчитель повинен використати свій досвід, врахувати вікові індивідуальні властивості кожної дитини. Важливо, щоб дітям не спричинити психологічних травм, тому слідкувати, щоб діти не ображались, не глузували один з одним. Гра дає змогу легко привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до важливих предметів. Саме в грі слід шукати приховані можливості кожного учня. Дидактичні ігри дають змогу зробити роботу на уроці індивідуальною, посильною кожному учневі. Вона виховує почуття відповідальності, колективізму. Захопившись грою, ти й не усвідомлюєш, що вчишся: пізнаєш, запам’ятовуєш нове, поповнюєш свій словниковий запас, розвиваєш уяву, творчість.
Готуючись до уроків, вчитель заздалегідь підбирає матеріал, продумує послідовність ігрових дій. Створювати ігрові ситуації потрібно на кожному уроці. Взагалі гра повинна увійти в практику роботи вчителя, як метод організації навчальної діяльності. Особливо це стосується вчителів 1 класу. Шестирічки ще не звикли до розумових навантажень, вони втомлюються. Тому вчитель постійно повинен спонукати їх до діяльності завдяки іграм. Підбираючи ігри, слід пам’ятати, що деякі настільки збуджують емоційний стан дітей, що їм потім важко сконцентрувати увагу на меті завдання. Діти такого віку, ще не вміють керувати емоціями, бути зосередженими. Тому такі ігри слід проводити в кінці уроку. Крім того гра на початку уроку повинна зацікавити, організувати дитину, в середині – націлити на засвоєння теми, наприкінці уроку вона може мати пошуковий характер. Але на кожному етапі доступною, цікавою, охоплювати різні види діяльності учнів.
Наприклад, під час вивчення букви с , я пропоную учням назвати різні види транспорту у яких є звук [c]. Для удосконалення швидкості читання використовую гру « Хто перший прочитає?». Чітко учням наголошую, що викрикувати не можна. Показую на декілька секунд картку із словами, а гравці намагаються його прочитати. Починаю із односкладових слів, потім двоскладові, трискладові. Під час вивчення часів дієслів, використовую гру « Знайди зайве слово» Учням роздаються картки із написаними дієсловами теперішнього часу, серед яких є зайвим дієслово майбутнього часу. Учні пояснюють свій вибір. Зайве слово записують.
Отже, можна прийти до висновку, що потреба в грі ніколи не зникне. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування, само реалізується. Гра не терпить примусу, є процесом добровільним. Гравців цікавить тільки ігровий результат, а вчитель знає для чого це все він розпочав. Після закінчення уроку вдивіться в очі кожної дитини. Учні задоволені, вони радіють, а що для вчителя ще потрібно. Бачити як учні отримують знання із задоволенням – найбільша радість!

Автор: 

Чорна Тетяна Володимирівна, вчитель української мови і літератури

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...