Урок №1
Тема Народне декоративно-ужиткове мистецтво – вияв творчості українців. Писанкарство. Історія писанки.
Мета: розширити і поглибити знання учнів про історію писанки та традицію писанкарства; сприяти формуванню поваги до свого народу та його минулого, розумінню декоративно – прикладного мистецтва;
розвивати естетичні смаки; викликати інтерес та повагу до історичного минулого людства, до української спадщини, його легенд і вірувань (про яйце);
прищеплювати любов до народного мистецтва (писанкарства).
Тип уроку: комбінований.
Обладнання : ілюстративний матеріал, колекція писанок.

Хід уроку
І. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку
- Добрий день! В добрий час.
Рада, діти, бачить вас.
Ви почули всі дзвінок?
Він покликав на урок.
Кожен з вас приготувався,
На перерві постарався.
Зараз сядуть лиш дівчата,
А за ними – і хлоп’ята.

Технологія «Мереживо побажань».

ІІ. Мотивування навчальної діяльності. Оголошення теми, мети, завдань уроку
1. Вступне слово вчителя
- Великий день нас на гостини просить,
Малює сонце полотно небес,
І крашанку, як усмішку підносить
Христос воскрес!

2. Бесіда
- Діти, чи знаєте ви, про який великий день це віршик?
- А чому цей день так називають?
- Що є символом Великодня?

3. Хвилинка мудрих думок.
Учні зачитують вислів про писанку визначного діяча минулого, записаного на дошці.
Писанка – це неповторне багатство. Його треба берегти, як безцінний скарб! Нам слід пишатися ним перед усім світом.
О. Довженко.
4. Ігровий момент.
Учитель: Діти, погляньте, хто це до нас прийшов? Це якась незвичайна гостя. Давайте попросимо її, щоб вона нам про себе розповіла.
Писанка: Як уродилась, то була біла, тепер подивіться – рябенька я, ціла. Мені розмалювала Оленочка бочки – жовті й червоні, і білі квіточки. Лежу на столі коло круглої паски, моргаю до сиру, тулюсь до ковбаски, до хрону, до масла, до баби сміюся, ану відгадайте-но, як же я звусь.
Діти: Писанка!
Учитель: Не можна собі уявити Великодніх свят без барвистих різнокольорових писанок, крашанок. У жодного народу немає таких прекрасних мальовничих писанок, як в українців. Сьогодні ми й поговоримо про писанку, а також про один із найдавніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва – писанкарство.

ІІІ. Сприйняття й усвідомлення навчального матеріалу
1. Слово учителя (Див. дод. 1).

2. Випереджальні завдання для учнів (Знайти і виразно прочитати легенди про писанки). (Див. дод. 2).

ІV. Удосконалення загально пізнавальних і творчих знань з теми
1. Робота в групах.
(Учитель роздає кожній групі писанку з прикріпленим до неї завданнями, отриманими на попередньому уроці).
Завдання
1. Пригадати і розповісти вірші про писанку.
2. Розучити пісню про писанку.
3. Назвати якнайбільше українських вірувань, пов’язаних з писанками та крашанками.
4. Продемонструвати народні ігри, в які найчастіше грали на Великдень з писанками.

Учитель: Ви бачите, що сьогодні наш клас увесь прикрашений писанками: вони і у вигляді витинанок, і просто у кошиках. Ви знаєте, що писанки мали велике значення.
(Група, що готувала перше завдання, декламує вірші про писанку). (Див. дод.3)

Учитель: При створенні писанки обов’язково щось приговорювалося, або наспівувалися пісні. Писанку прославляють люди не тільки у віршах, а й у піснях. (Група, що готувала друге завдання, виконує пісню про писанку). (Див. дод. 4)
Учитель: Серед народу є багато вірувань, які пов’язані з писанками та крашанками.
(Група, що готувала третє завдання, розповідає народні вірування про писанки та крашанки). (Див. дод. 5)

Учитель: Отже, ми бачимо, що яйце, а особливо пофарбоване, мало велике значення для людей. Розписуючи яйця, українці вкладали в них усі свої мрії, бажання, сподівання на краще майбутнє. Мабуть, ця традиція жива й досі. Але такий серйозний зміст писанки стосувався переважно дорослих. Дітям же дозволялося гратися готовими писанками і крашанками.
(Група, що готувала четверте завдання, пропонує ігри з писанками і крашанками). Ось деякі з них (розповідь дітей з імпровізаціями). (Див. дод. 5)

Учитель: Дякую за цікаві відповіді!

2. Інформаційний вісник про писанку

Чи знаєте ви що…
• У Канаді ( м. Вегревіль, 35 км від Едмонтона) є пам'ятник дорогоцінній святині українського народу - писанці. На ньому красується 10-метрова писанка величиною у триповерховий будинок!
• В Україні ( м. Коломия) створено музей української писанки.

3. Кросворд (Діти відгадують на дошці або на індивідуальних карт¬ках).

1п
2. и
3. с
4. а
5 н
6 к
7 а

1. Назвіть інструмент для виготовлення писанок.
2. Що символізує писанка?
3. Хто розмальовує писанки?
4. Яке яйце вважається оберегом?
5. Один із найцінніших різновидів українського декоративного розпису.
6. Переважно хто займається писанкарством?
7. Від якого слова походить писанка?

V. Рефлексія
Бесіда.
• Що нового дізналися?
• Що схвилювало, збентежило, зацікавило?
• Найбільший мій успіх – це…

VІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

Бесіда.
- Для чого був необхідний декоративний розпис? (прикрашали предмети побуту)
- Що нового цей урок вніс у ваше уявлення про писанку?
- Що для себе ви взяли з цього уроку?
Учитель: Всі ви, діти – молодці,
Гарно працювали!
Уже дзвоник пролунав,
Він мені і вам сказав,
Що урок вже час кінчати,
Треба йти відпочивати!
VІІ. Домашнє завдання
Переказувати легенди та вивчити напам’ять вірші, в яких оспівуються писанки.

Додаток 1
Писанкарство
Історію свого народу можна пізнати, вивчаючи його звичаї і ті прикмети, по яких розпізнається народ. В усіх народів світу існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу, як блудний син і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.
Отож, давайте сьогодні разом і продовжимо вивчати народні традиції, пов'язані з найулюбленішим весняним святом усіх християн - Великоднем або Святом Пасхи, яке з весною приходить в нашу оселю.

Україна здавна славилася вишивкою з ії стародавньою символікою, петриківським розписом та писанкарством. Писанкарство вважається одним із найдавніших і найцінніших різновидів українського народного декоративно-прикладного мистецтва, в якому яскраво відобразились усі сторони життя народу — історія, ужитковість, звичаї, вірування, естетичні уявлення, поетичне бачення, мрії про довершеність життя.

Оскільки у давнину в Україні писанням писанок (писанкарством) займалися переважно жінки, воно було огорнене особливою святістю, подібно до релігійного обряду, жінки та дівчата готувалися до цього наперед. Вони мали вгамувати свої думки, заспокоїтися, не тримати зла на когось, не гніватися… Нечисті помисли, гнів, сварка – все це могло вплинути на писанку, і вона не вдавалася. І справді, для того щоб писанка вдалася, потрібно бути дуже спокійним, урівноваженим, зосередженим, мати добрий настрій, бо інакше щось забудеш замалювати і все зіпсуєш. Погані думки під час писання могли принести нещастя тій людині, якій вона пізніше була подарована. При писанні обов’язково щось приговорювалося, і то до кожного узору писанки щось своє, або наспівувалися веснянки чи гаївки. Для писанок брали яйця курей, журавлів, гусей, качок, а також диких голубів.

Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління у багатьох давніх осередках цього виду мистецтва. Цей вид народної творчості вимагає не тільки тонкого відчуття ритму, узгодження кольорів, а й копіткої, наполегливої працї.

Українська писанка в світі є символом нашого народу. Невипадково писанка походить від слова «писати», писати знаками — символами як «інструментом пізнання, методом вираження реальності і прихованих скарбів духовності». Писанка — то не просто гарно декороване яйце, а предмет культу, який має своє чітко визначене місце в міфологічно-ри¬туальній системі українського народу, пред¬мет, який формував специфічну призму ба¬чення довколишнього світу, його сприйняття і відношення до нього, формував ментальність української нації і саме тому став символом його невмирущої, прекрасної вічної душі. Писанка (галунка) - символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості...
Оригінальний орнамент писанок, не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого. Найголовніше правило, яким керуються писанкарі - вразити глядачів неповторністю і неподібністю вигаданих візерунків і орнаментів. Кожна писанка - це ніби маленький світ.

Писанку, діти, розписували ще наші пращури, вони відображали в них свої погляди, вірування, саме яйце-писанка було символом зародження життя. Воно символізувало сонце і весну. Яйце відвертало від людей лихі сили, а добрі – об'єднувало разом, зміцнювало їх. Наші предки вірили, що писанка має магічну силу, і тому дарували їх одне одному на свята. Це вірування збереглося і до наших днів. Ми теж даруємо їх один одному на знак воскресіння Христа.

Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину, коли людина була неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти. Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати чисте серце, як гірські води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту.

Згодом виникли символи, неначе букви тієї чарівної мови. Зображуючи їх на стінах печер, посуді та одязі, люди зверталися до сонця, вітру, води, землі. З часом ті послання почали писати на пташиному яйці. Чому саме яйці? Мабуть тому, що прадавніх людей вражала поява з неживого предмета нового життя. І так, не знаючи астрономії, наші предки перетворили кругле яйце в маленьку модель Землі і Всесвіту. Модель з вогненною кулею всередині...Що це? Передбачення? А може вони знали світобудову? Так, вони були мудрими. І тому змогли поєднати Християнство, як ідею спасіння душі від мороку, з найсвітлішими образами минулого.

Так виникла писанка - символ життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Відтоді кожне творіння писанки, - ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну, радісну.

Важко собі уявити Великдень без писанок, які й око радують, і нечисту силу відганяють. І це зрозуміло. Розписане по-мистецьки яйце створює особливий, святковий настрій. Писанка – це витвір мистецтва. Не випадково все найкраще в Україні порівнюється з писанкою. У народі про гарну дівчину часто кажуть: «Така гарна, як писанка». Тарас Шевченко красу українського села змальовував такими словами:
Село на нашій Україні,
Неначе писанка село…
Писанка - це своєрідне мініатюрне народне малярство, відоме із сивої давнини.
У давнину, в деяких місцевостях, писанкам надавали магічного значення. Про писанки існує багато легенд та переказів. Ось що розповідається в них.
Додаток 2
Легенда про писанки
Минув уже третій день, як помер Христос на хресті. Уже третій день журиться його мати Марія – не їсть і не п’є нічого. Жінки приходили до неї, хотіли потішити її, просили, щоб вона з’їла щось. Але Марія і далі не говорила, й нічого не їла...
Однією з тих, що часто приходили до Матері Божої, була бідна Ганя. У неділю вранці, коли всі раділи, що Христос воскрес, Ганя взяла своє добро – кілька яєчок і пішла до Марії.
- Маріє! Не плач, не сумуй, - просила вона. – Хіба ти не знаєш, що Твій Син воскрес? Не сумуй, а радуйся, Маріє!
- Знаю, - відповіла Марія. – Мій Син з’явився мені у сні. Навколо нього була така ясність, що очі боліли від неї. Знаю, що мій Син воскрес.
Дівчина дала Марії свій подарунок – кошик із яєчками. Сльози радості потекли з її очей і впали на яєчка.
І дивне диво сталося. Де впала сльоза з її святих очей, там на яєчках зацвілі чудові квіточки, гарні метелики, ясні зірочки. Усі яєчка в кошику засяяли різними кольорами веселки! Марія зраділа і почала роздавати ті яєчка людям.
- Радуйся! – казала вона кожному, коли подавала яєчка, - Христос воскрес! Христос воскрес!
Коли вже яєчок не стало, вона з подякою віддала кошик дівчинці. Ганя взяла його і вийшла на вулицю. Раптом глянула у кошик, а він повний писанок. Зраділа дівчина бігла вулицями Єрусалиму і кожному, кого зустрічала, давала писанку: - Радуйтесь! Христос воскрес!
Скільки Ганя не роздавала тих яєчок, а кошик в неї завжди був повний. Люди, яким вона давала писанки, несли їх далі, давали їх іншим і вітали словами:
- Христос воскрес!
Так за короткий час усі люди в місті знали, що Христос воскрес.
На пам’ять про це диво пишуть в Україні писанки. А на Великдень дарують їх рідним і друзям і шанують, як великі скарби.

Поки люди пишуть писанки – диявол безсилий
(Гуцульська легенда)
Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола і закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверима, котрі замкнені на дванадцять залізних замків. Але нечистий ще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить - і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світу кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами "Христос воскрес!" і обдаровують одне одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку - поки люди на землі писатимуть писанки і вітатимуть одне одного з Великоднем.
Писанки з каміння
(Легенда з Київщини)
Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там невірні були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі - зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки й крашанки до Великодня.
Дяка доброму чоловікові
(Галицька легенда)
Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс до Єрусалиму на базар у кошику яйця на продаж. А в цей час вели розпинати Ісуса Христа. Хрест був тяжкий, і Спаситель падав під його тягарем. Чоловікові стало жаль Спасителя, він лишив свій кошик на дорозі, а сам пішов допомогти Ісусові нести хрест до місця розп'яття. Коли ж чоловік повернувся до свого кошика, то побачив, що яйця обернулися на писанки і крашанки.

Легенди про писанки та крашанки
Існує легенда, у якій йдеться про те, що спочатку земля була пустелею, тільки каміння було розсипане по ній. І одного разу Бог змилостивився, відіславши свого півня, щоб той оживив землю. Півень поселився в печері і зніс незвичайне яйце. Яйце розкрилося, і з нього потекло сім рік. Ріки оросили всю землю і вона швидко зазеленіла, зацвіла квітами, заплодоносила. Без піклування і праці людини на полях колосились хліби, дерева вгинались від плодів... Наступив золотий вік...

Подоляни розказують, що коли Ісус Христос воскрес, то сказав воякам, що охороняли його гріб: "Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, і щоб вам повірили, то ось знак". При цьому Спаситель узяв із свого гробу крашанку і дав воякам. Відтоді і пішов звичай робити крашанки на Великдень.

Інша легенда розповідає, що коли Ісуса розіп’яли на хресті, з його ран точилася кров. З кожної її краплі виникла червона крашанка. А сльози Матері Божок, яка стояла під хрестом, молилася і гірко плакала, капали на ті червоні крашанки і кожна з них перетворювалася на чудову писанку. Забравши всі писанки та крашанки у хустину, Богородиця пішла до Пілата просити дозволу поховати свого сина. Дорогою вона дарувала писанки дітям і наказувала їм жити в злагоді та мирі. Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустинки розкотилися по всьому світу. З того часу наші матері, бабусі та сестри саме до цього дня фарбують крашанки та розписують писанки до Великодня – свята Воскресіння Ісуса Христа. Після того, як їх разом із великодньою паскою (куличем) освятять у церкві, їх дарують родичам, знайомим і друзям, навіть просто зустрічним, зі словами „Христос Воскрес!”. А ті їм відповідають: „Воістину Воскрес!” і щиро дякують.

1. Вірші про писанки Додаток 3
ПИСАНКА
Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої нема.
Мама тільки помагала,
Малювала я сама.
Змалювала диво-пташку,
Вісім хрестиків дрібних,
І малесенькі ялинки,
Й поясочок поміж них.
Хоч не зразу змалювала -
Зіпсувала п'ять яєць.
Та як шосте закінчила,
Тато мовив: "Молодець!"
Я цю писанку, напевно,
Для Іванка залишу,
А для мами і для тата
Дві ще кращі напишу.
Хто народ свій щиро любить,
Рідну землю хто кохає,
В того серце золотою
Писанкою сяє. Катерина Перелісна
ПИСАНКА
Маленькії дітки, бувайте здорові,
На крильцях весни я прибув.
Збирайтесь послухать моєї розмови:
Я писанку вам роздобув.
Орлята-синочки, чечіточки-дочки,
Цілісіньку ніч я не спав,
Мережечки всякі, кругом поясочки
Та ще й золотцем малював.
Чудове яєчко, маленький замочок
У дверечки я приладнав,
Не простий білочок, не круглий жовточок
Всерединку я заховав.
Лежать там рядочком дві Божії квітки -
То розум і правда свята.
У першую квітку - голівку вбирайте
І добренько буде вам жить,
А другу до серденька ви прикладайте,
І будуть вас люди любить. Леонід Глібов
2. Пісні про писанки Додаток 4

ПИСАНКА
Розмалюю писанку, розмалюю,
Гривастого коника намалюю.
Розмалюю писанку, розмалюю,
Соловейка-любчика намалюю.
Розмалюю писанку, розмалюю,
Різьблену сопілочку намалюю.
А сопілка буде грати –
Соловейко щебетати,
А гривастий кониченько
Славно танцювати.

ПИСАНКИ
Муз. В.Таловирі
Сл. С.Жупанина
Ввечері матуся нас чарує,
Писанки на виставку малює.
Віск черпає писачком із блюдця,
Очі мами лагідно сміються.
Очі мами світяться у ласці:
Квітоньки на писанці зірчасті,
А на другій - півники та бджоли,
Ми таких не бачили ніколи.
А на третій писанці - зірниці,
Ще й під ними золоті жар-птиці.
На четвертій - олені та сарни,
А на п'ятій - рушничок прегарний.
Ввечері матуся нас чарує,
Писанки на виставку малює.
Дивиться і тішиться матуся:
Я у неї малювати вчуся.

3. Українські вірування: Додаток 5

• Пофарбоване, розмальоване яйце вважали оберегом.
• Щоб писанки довго зберігалися, їх треба готувати в Чистий четвер.
• 3 писанок, крашанок починався великодній сніданок у кожній українській сім'ї.
• Освячену писанку з давніх-давен клали до першої купелі немовляти, щоб воно зростало в силі.
• Будуючи нову хату, в кожному кутку клали по писанці. Предки вважали, що писанка охороняє оселю від пожежі, блискавки та різних напастей.
• Дівчата вмивались водою, в яку опускали крашанку чи писанку, щоб бути рум'яними.
• Товчене на порошок лушпиння крашанки підсипають до кормів курям – „щоб краще неслися”.
• Яйце, на якому зображена ПОЛЬОВА КВІТКА дарують молодій жінці, що готується стати матір'ю.
• ЗВІЗДА, або РУЖА, - символ сонця. Таку писанку дарують на щастя.
• Крашанки й писанки служили для святкових розваг, ігор молоді та дітей.

4. Народні ігри

Гра «Навбитки».
Одна дитина тримає свою крашанку в руці "носком" догори, а друга цокає своїм яєчком, також "носком". У кого "носок" розбився, той повертає яєчко "пухою", а той, у кого крашанка залишилася цілою, продовжує цокати "носком". Побита крашанка зветься "битка", її одержує переможець (той, хто розбив). Буває, в кого трапиться міцна битка, той виграє в других цілу торбину яєчок.

Гра «Знайди писанку».
Кладуть кілька шапок, під одну з них - писанку. Хто відгадав - виграв.

Гра «Скочування з горбочка».
Діти сідають півколом і спускають свої крашанки униз. Вони котячись, «збігаються» і котрась із них, вдаряючись об другу, розбивається. Чия ціла залишилась, той забирає собі й битку.

Гра «В блудька».
А ось давайте попросимо, щоб вийшов хлопець і ми пограємо. Кладемо крашанку на стілець, за п’ять кроків від нього стає хлопець, що хоче його дістати. Хлопцеві зав’язують очі хусткою. Із зав’язаними очима його розкручують на місці й він має знайти крашанку.

Предмети: Народознавство

Класи: 5 клас