Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Етнопедагогіка як джерело розвитку національного виховання обдарованої молоді

2


«Етнопедагогіка як джерело розвитку національного виховання»

Актуальність

проблеми полягає в тому, що після тривалого періоду ігнорування і заборони в Україні національної системи виховання, по-новому осмислюється значення і роль етнопедагогіки у вихованні майбутніх громадян Української держави. Прийняття Державної національної програми «Освіта» надало процесам етнопедагогічного відродження цілеспрямованого характеру на державних засадах, яке було запроваджено у педагогічну науку у 60-х роках XX століття Геннадієм Волковим. Значний внесок в етнопедагогіку зробили українські письменники, які зберегли для нас джерела народної мудрості, де відображені й народні педагогічні погляди. Так, народні погляди на дитину та її виховання знаходимо в Тараса Шевченка, Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Лесі Українки, Івана Франка і Михайла Коцюбинського. Сучасні підходи до організації навчання школярів у контексті етнопедагогіки розглядались як у працях вітчизняних, так і зарубіжних вчених

Автори Ідеї

Волков Г.М. Етнопедагогіку можна було б загалом і в цілому представити як історію і теорію народного (природного, буденного, неформального, традиційного) виховання. Етнопедагогіка - наука про емпіричний досвід етнічних груп у вихованні і освіті дітей, про морально-етичні і естетичні переконання на відвічні цінності сім'ї, роду, племені, народності, нації.

Ушинський К.Д.

Були розроблені основні теоретичні положення етнопедагогіки, визначені головні напрями та засоби використання багатющого наслідування народної педагогіки у виховному прогресі установ системи освіти. Обгрунтував один з провідних принципів етнопедагогіки, на якому повинен будуватися весь зміст освіти в школі - від сприйняття культури власного народу через рідну мову до культури сусідніх народів, потім до розуміння і засвоєння світової культури

Виноградова Г.С.
Позднєєва І.Я.

В етнопедагогічних дослідженнях позначилися дві тенденції: 1) етнопедагогіка повинна вивчати і використовувати в учбовому процесі традиційну народну педагогічну культуру; 2) етнопедагогіка - це основа, на якій повинен будуватися учбово-виховний процес всіх установ системи освіти, направлений на опанування цінностей національної і світової культури.
Сухомлинський В.О Визначив народну педагогіку як засіб оновлення і вдосконалення своєї учбово-виховної роботи з дітьми; охарактеризував школу як "колиску народу", "народне вогнище виховання", "найважливіший центр духовного життя народу"; розробив самобутні форми роботи на основі української народної педагогіки (Сад матері, свято бабусі і дідуся, кімната казки, куточок мрії тощо); довів, що школа лише тоді школа, коли головний предмет в ній людинознавство.
Треба зазначити, що етнопедагогіка перебуває в тісному зв’язку з науковою педагогікою, яка виникла і базується на здобутках народної педагогіки, продовжує осмислювати й розвивати її творчій досвід. Вона є її першоджерелом і золотим фондом, фундаментом, на якому базуються досягнення педагогів усіх часів. Вона посідає важливе місце в забезпеченні професійного та громадянського зростання особистості дитини, прилучення її до народного виховного досвіду, глибинне знайомство з традиціями родинного життя, трудового виховання, звичаями, обрядами, народними духовними цінностями; сприяє вихованню патріотизму, демократизму та гуманізму. А це сьогодні є необхідним і актуальним. Ось чому основною проблемою, моєї діяльності , як учителя історії, відповідального за розвиток музейної педагогіки є: «Етнопедагогіка як джерело розвитку національного виховання обдарованої молоді».
Мета: розвиток в учнів почуття відповідальності за збереження національних традицій, звичаїв, культурних надбань, реалізації ідеї “діалогу культур”;створення індивідуального “Я” в його духовній автономності та суверенності і в умінні поєднувати особисті інтереси з державними.
Задачі діяльності:

- виховання у підростаючого покоління поважного відношення як до культури свого етносу, так і до інших етнічних культур на основі пізнання багатоваріантності культурних форм та їх рівноправ’я ;
- розвиток у гімназистів творчих здібностей,фантазії та світосприйняття;
- розширення у вихованців сприйняття різних культурних форм (у тому числі віддалених у часі);
- виховання у них великої любові та бережливого ставлення до рідного слова та мови;
- засвоєння ними культурних норм та цінностей, закріплених у традиційній культурі свого краю;
- формування в учнів національної ідеології;
- збереження традицій, повернення до споконвіку духовних цінностей; патріотичне виховання громадян своєї Батьківщини.

Мета та завдання етнопедагогічної підготовки учня в етноосвітньому просторі – важливий компонент системи, що обумовлює сам факт її створення. Впровадження її у освітній процес потребує від учителя додаткової підготовки, формування етнопедагогічної компетентності, етнопедагогічного мислення і етнопедагогічної культури.[додаток 1,2,3]
Саме тому, у даній роботі розкриваються способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою, можливості й ефективні шляхи реалізації ідей етнопедагогіки в освітньому процесі гімназії; надається аналіз педагогічного значення явищ народного життя у їх відповідності з сучасними завданнями виховання.

Так, наша гімназія здійснює навчання мови, культури, історії на засадах українознавства, через пошуки матеріалів для створення музею з основ етнопедагогіки нашого краю. Це сприяє залученню гімназистів до науково-пошукової діяльності за наступними напрямками:
- відтворення й продовження запорізького роду, починаючи з історії селища Кушугум [див.додаток № 4];
- організація домашнього та підсобного, господарства, ремесел і промислів, споживання, побуту, дозвілля рідного краю;
- забезпечення єдності, наступності й спадкоємності поколінь, передачі дітям духовних і матеріальних цінностей, виробничого та життєвого досвіду, господарсько-трудових умінь і навичок, родинно-побутової культури;
- етнічна соціалізація;
- дитячий фольклор – основа відродження генетичного коду українського народу;
- основи валеологічної етнопедагогіки.
<

div class="editor-justify-button">Як показує практика, однією з найважливіших педагогічних закономірностей є те, що в процесі формування особистості дитини найефективнішими є шляхи пізнання від рідного до чужого, від близького до далекого, від національного до планетарного, світового. Слід відзначити, що особистістю стає кожний індивід шляхом свідомого самовизначення, надаючи переваги у виборі тих чи інших цінностей, таким чином забезпечуючи собі певний соціальний статус. Саме, нею визначається рівень духовного розвитку, пов’язаний з його внутрішньою самоорганізацією на основі системи цінностей. Ствердженням цього можуть стати слова Д.В. Ведмеденко: “ Дійсна людина є ланцюгом її ж власних діянь, і якщо сукупність її діянь не має відповідної цінності людської, то й людина не має жаданої цінності, випала із руху до самоздійснення, тобто суспільного універсаму. Внутрішнє “я” і зовнішнє її культурне середовище мають бути фіксовані в цій тотожності ” Саме, вирішенню проблемі фіксації цієї тотожності внутрішнього “я” особистості учня і зовнішнього її культурного середовища колектив гімназії приділя

є увагу та займається вивченням деталізації її теоретико - методологічної основи за допомогою науковців, психологів, соціальних педагогів через проведення круглих столів, ділових ігор, психолого-педагогічних читань. Результатом такої діяльності стало створення моделей

особистості національної культури [див. додатки №1,2,3, 5].

Особливу увагу навчальний заклад приділяє функціям які визначають основи етнопедагогіки:
- Регулятивно-поведінкова функція, яка полягає у формуванні адаптаційних механізмів, досвіду саморегуляції на основі духовно-моральних принципів національної культури.
- Функція само презентації, яка розкриває шляхи формування нового самоуявлення школярів про себе .
- Творчо-розвивальна функція, яка сприяє інтерпретації вже набутих знань, досвіду та відповідних практичних навичок до практичної трудової діяльності.
- Функція емоційного збагачення, яка спрямована на відкриття світу духовних цінностей у гімназистів; залучення їх до норм національної поведінки, до кращих зразків національного побут
у

; формування у них емоційно-ціннісного ставлення до побуту, традицій, історії народу, до його національних інтересів.

Етапами впровадження основ етнопедагогіки у навчально-виховний процес гімназії є:
1. Наповнення існуючих програм (факультативів, курсів за вибором, клубів за інтересами, гуртків) українознавчими матеріалами [див. додаток № 6].
2. Розробка програми «Українська родина» [див. додаток № 7].
3. Узагальнення матеріалів роботи шкільного клубу <
/div>«Краєзнавці» [див.додаток № 8,9,10,11,12,13,14].
4. Виступи театральної студії «Фортуна» [див. додаток №15].
5. Результати роботи факультативу Основи науково-дослідницької роботи [див. додаток №8].
6. Виставки гуртків художньо-естетичного циклу [див. додаток №16,17].
7. Сумісна робота з творчими колективами Запорізької області [див. додаток №18].
8. Формування гармонійно розвиненої особистості через засвоєння учнем історично надбаних рідним народом знань і етнічних норм у таких сферах духовності як народний світогляд, народна філософія, народна ідеологія, народна мораль, етика, народна естетика та інших сферах народної духовної культури [див.додаток № 19].

9.

Стимулювання учнів до створення авторських творів, які відображатимуть їхнє світосприйняття, погляди на національну культуру[див. додаток № 20].
10. Використання активних форм і методів навчально-виховної роботи, спрямованих на усвідомлення учнями проблеми національної само ідентифікації [див. додаток № 21,22].
11. Проведення щорічного педагогічного фестивалю: «Використання інноваційних технологій для підняття мотивації на уроках народознавства» [див. додаток № 23 ].
12. Розгляд педагогічних ситуацій, які б стимулювали школярів до оціночних суджень щодо національної культури, до співвіднесення норм, принципів, цінностей, закладених у національній культурі з їхніми власними цінностями і нормами.
13. Підняття статусу сімейного виховання через проведення свят для батьків, сімейних вечорів, психолого-педагогічних <
/div>лекторіїв[див. додаток № 24].
Таким чином, вплив етнопедагогіки на формування особистості учня – результат праці розуму і серця, під час якого відбувається осягнення реалізація себе і своїх потенцій як значущості прояву єдності кожного окремого етносу.

Автор: 

Апостолова-Возниця Ольга Олександрівна

Джерело: 

Література:
1. Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка: Навч. посіб, — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. — 176 с.
2. Корсак Костянтин. Цивілізаційна компетентність громадян і завдання обов'язкової освіти// Освіта і управління. – 1998. – № 1. – С.10-11.
3. Концепція національного виховання // Освіта. – 7 серпня 1996 р. – № 41 (219). – С.2-7
4. Стельмахович М.Г. Етнопедагогічні основи методики української мови // Дивослово. – 2003. – №5-6. – С.19-23.
5. Д.В.Ведмеденко. Вплив етнопедагогіки на формування особистість учня – Черкаси: ВТД «Унчверситетська книга», 2008. – 197 с.
6. Педагогіка / Під ред. І.П.Підкасистого. - М., 1996.
7. Васильцова З.П. Мудрые заповеди народной педагогики. - М., 1990.
8. Волков Г.Н. Этнопедагогика: Учеб. для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений. — М.: Издательский центр «Академия», 1999. — 168 с

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...