Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Кваліфікаційна робота на темуІнноваційні технології навчання у розвитку креативності на уроках української мови

5

Інноваційні технології навчання у розвитку креативності на уроках української мови
Сучасні технології навчання у навчальному процесі.
У своїй практиці використовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання:
- Проектне навчання;
- Інтерактивна технологія;
- Особистісно-зорієнтоване навчання.
У підготовці до уроку допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.
Педагогічна інновація – процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які до цього розв’язувались по-іншому.
У своїй практиці я використовую такі методи викладання як індивідуалізоване навчання, кооперативне навчання та критичне мислення.
Індивідуалізоване навчання є методом викладання, який ураховує внесок кожного учня до процесу навчання. Цей метод ґрунтується на думці, що не може бути двох дітей, які могли би брати участь у навчальних заняттях цілком однаково. На заняттях учні виявляють власні знання, ставлення, навички, особливості темпераменту тощо. Таке навчання допомагає учням розвивати свій потенціал, оскільки вони можуть ставити собі цілі та досягати їх у процесі навчання. Уважно спостерігаючи за учнями та виявляючи їх інтереси та сильні сторони, я , як учитель-предметник, допомагаю учням вирішувати їх проблеми такими шляхами, які б відповідали їхньому стилю навчання. Індивідуалізоване навчання також допомагає поєднати учня та навчальну програму. Це дозволяє мені визначити, що потрібно викладати. Ідеї і теми навчальної програми повинні визначитись з врахуванням інтересів і потреб учнів, вимог навчальної програми. У самому широкому значенні індивідуалізація може стосуватись цілого класу, оскільки кожний клас є унікальним мікро-суспільством із власними інтересами, уподобаннями, нормами поведінки тощо. Може стосуватись окремих груп учнів з особливими освітніми потребами, обдаровані учні тощо. Навіть ,, звичайні " учні володіють індивідуальними особливостями, які викладачу треба спочатку виявити, а потім відповідно відреагувати на них, щоб забезпечити оптимізацію процесу навчання та розвитку. Такі індивідуальні властивості включають: сімейну культуру, вік(рівень) розвитку, стать, стиль навчання, потреби, можливості, темперамент, інтереси та само сприйняття.
Кооперативне навчання стало популярним завдяки багатьом причинам: воно допомагає мені працювати у класі з великою кількістю учнів, удосконалювати академічні досягнення та соціальний розвиток.
Хочу зазначити, що важливість кооперативного навчання обумовлена кількома аспектами:
- можливість установлення рівноправних партнерських стосунків між учителем та учнем;
- організація у процесі навчання продуктивної співпраці тих, хто навчається;
- можливість практичної реалізації суб’єктного й особистісного зорієнтованого підходів до організації педагогічного процесу.
На своїй практиці я використовую такі основні елементи кооперативного навчання:
1. Позитивна взаємозалежність. Успіх кожного члена групи залежить від іншого учасника цієї групи. У позитивно взаємозалежних групах кожен учень має два обов’язки: він повинен знати обсяг навчального матеріалу і, крім того, повинен забезпечити вивчення цього матеріалу кожним іншим членом групи.

2. Особиста відповідальність. Оцінювання кожного іншими членами групи. На мою думку, це дуже потрібне у навчанні. Чому? По-перше, якщо члени групи повинні допомагати один одному, то їм слід знати, хто потребує допомоги та якої. По-друге, кожний повинен знати, що група кооперативного навчання не є місцем, де інші виконують усю роботу, де можна ,,сховатись".

3. Особистісна взаємодія. Члени групи перебувають у тісній близькості один до одного, діалог здійснюється так, що сприяє успіху. При цьому учні пояснюють, сперечаються, співпрацюють і пов'язують матеріал, вивчений сьогодні, з тим, який вони засвоїли раніше.

4. Соціальні навички. Учнів треба вчити лідерству, спілкуванню, формувати в них довіру до ближнього, прищеплювати навички вирішення конфліктів. Іншими словами, якщо в учнів немає соціальних навичок, кооперативне навчання багато в чому втрачає свою цінність.
Ретельно готуючись до кожного уроку, добираю ефективні методи та прийоми. І допомагають мені у цьому сучасні технології.
Новий матеріал я, у більшості випадків, подаю дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід.
Наприклад, 6 клас ,,Жанри мовлення, особливості їх побудови".

Або 6 клас ,,Особливості побудови опису природи"

7 клас ,,Дієслова 1 і 11 дієвідмін"

Починаючи вивчення теми, ми з учнями індивідуально, в групах чи фронтально обговорюємо, аналізуємо навчальний матеріал. Взагалі урок вивчення нового матеріалу можна умовно поділити на два етапи:

I – бесіда, в якій переплітаються мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань, засвоєння нового матеріалу (з підручника і слів учителя).

II – повторний виклад матеріалу, розповідь за опорним конспектом. Мета його – стисло, доступно, в логічній послідовності відтворити відомі вже учням вузлові питання теми, пов’язавши його із опорним конспектом.

Слід зазначити, що учні самі оцінюють ефективність опорних схем, адже ,,так цікавіше, зрозуміліше і легше". Часто спонукаю дітей до самостійного складання зорових опор. При цьому оцінюю оригінальність підходу. Звичайно, що для цього учні мають бути підготовлені.

Етапи підготовчої роботи по складанню зорових опор:

1. Пояснення матеріалу, ілюстрація прикладами і паралельне складання схеми-опору на дошці. При цьому не припиняється живий діалог з учнями, які допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо правильної побудови опори.

Наприклад , 6 клас ,,Іменник. Рід іменників".

До поданої схеми учням потрібно дібрати приклади на усі категорії роду іменника.

2. Аналізований навчальний матеріал (не забуваємо про роботу в групах, колективне обговорення проблеми) я представляю у вигляді схеми-опори, зумисне пропускаючи деякі її складові частини. Учні повинні ,,відновити" схему, користуючись правилом у підручнику.

5 клас ,,Головні та другорядні члени речення".

Як ви бачите, працюючи з цією схемою, учням дається завдання визначити яким членом речення виступають виділені слова в поданих реченнях і відповідно заповнити пропущені місця схеми-опори.

3. Я, вчитель-предметник, не пояснюю матеріал, лише записую на дошці низку прикладів, що ілюструють правило. Завдання учнів - ,,перетворити" текст правила в опорну схему, дібрати приклади для ілюстрації теоретичних положень з довідки на дошці.

4. Вдома за власноруч складеною схемою учні готують усне лінгвістичне повідомлення, добирають приклади.

5. Учні отримують випереджувальне завдання: самостійно скласти зорову схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька учнів презентують свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми.

Ось декілька прикладів презентованих учнями зорових схем-опор.

7 клас ,,Не з дієприкметниками".

6 клас ,,Ступені порівняння прикметників".

8 клас ,,Речення як основна синтаксична одиниця".

Як бачите, поступово учні привчаються до роботи з підручником, іншими джерелами, адже останній етап передбачає саме творчий підхід. Учні ,,малюють" основні теоретичні поняття у вигляді структур, матриць, пірамід. Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у теоретичному матеріалі. Зазначений підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в межах однієї теми, вивільняє час для розв’язання учнями системи усних і письмових завдань, спрямованих на саморозвиток особистості, формування мовленнєвої компетенції. Особистість учня з об’єкта навчання перетворюється на головну фігуру. Багаторазове повторення матеріалу в найрізноманітніших формах, групування і подача матеріалу у вигляді блок-схем довели, що навчання під силу всім.

2.2. Нестандартні підходи у викладанні української мови.

Для організації діалогів, живого взаємозв’язку між вчителем та учнями, створення умов для власного вираження кожного школяра потрібно впроваджувати у навчання мови нетрадиційні уроки. Саме нетрадиційні вправи, нетрадиційно побудовані заняття можуть викликати інтерес навіть при вивченні найскладнішого теоретичного матеріалу, а ,,живинка" на уроці активізує найпасивніших. Звичайно, перетворити складний процес засвоєння знань у гру чи свято – нереально. Проте зробити цікавішим вивчення курсу мови можна і потрібно, особливо для учнів середніх класів. Адже, саме гра, органічно притаманна дитині, прискорює вивчення матеріалу, стимулює учнів до творчості, сприяє кращому розумінню програмового матеріалу. Так, наприклад, при вивченні теми ,,Іменник. Істоти і неістоти" у 6 класі проводила гру ,,Веселий м’яч ". Правила гри: з кожної групи учнів беруть участь по 3 гравці. Стоять у колі і, передаючи м’яча з рук в руки, слухають вчителя. Учитель називає іменник, а учні повинні визначити істота він чи неістота. Якщо істота – передає м’яч іншому гравцю, якщо неістота – присідає разом з м’ячем. Виграє той, хто залишиться у грі. Схематично ця гра позначається так:

Вчитель завжди повинен бути у пошуку нових форм і методів викладання свого предмета. Цьому сприяють нестандартні підходи у викладанні української мови. Такі підходи здійснюються через проведення так званих нестандартних уроків, організацію нестандартних завдань чи запитань, нетрадиційних форм повторення, закріплення чи перевірки виучуваного матеріалу. У своїй практиці проводжу такі нестандартні уроки – урок-семінар, урок-лекція, урок-гра (ділова чи рольова), урок-подорож. Так на уроці в 11 класі на тему ,,Усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю з власним висловлюванням " (див. додаток 2) ділова гра проводилася на етапі закріплення матеріалу.
- Уявити ситуацію: учитель – журналіст, учні – дослідники з судна ,,Еколог". Журналіст бере інтерв’ю у дослідників.
1) Як ви гадаєте, чому цією проблемою зацікавилися саме діти і підлітки?
2) Яка проблема виникла в цьому місці?
3) Яких енергійних заходів ви вжили?
4) Які ваші прогнози на майбутнє з цієї проблеми у цьому краї?
5) До чого ви закликаєте жителів планети Земля?
6) Чим ви займаєтесь?
Також проводила уроки-змагання, урок-,,суд". Як не дивно, серед усіх нетрадиційних уроків, мої учні особливо люблять урок -,,суд". Основна частина уроку проходить у вигляді судового процесу, на якому присутні суддя (вчитель), прокурор (один з учнів), адвокати (всі інші учні). Прокурор висуває звинувачення проти Невідомого. Адвокати ведуть захист, наводять свої аргументи. Суддя (вчитель) уточнює відповіді й виносить остаточне рішення.
Так, вивчивши ,,Прислівник як частину мови" проводжу для закріплення матеріалу урок-суд. Після вступного слова про прислівник як цікаву і одночасно складну частину мови іде звинувачення і захист.
Прокурор. Звинувачення перше.
Невідомий у реченнях, які були йому дані, визначив, що слова ,,найкраще" і ,,ранком" є прислівниками. Але ж слово ,,найкраще" є прикметником, а слово ,,ранком" – іменник у орудному відмінку. Це помилка.
Суддя. Якщо в адвокатів немає заперечень, то суд може визнати особу винного згідно із законами про частину мови.
Адвокати. Ці слова можуть бути і прислівниками. Треба подивитися, в якому контексті вони вжиті. У мові є явища переходу слів з різних частин мови у прислівник.
Суддя. Введіть ці слова у речення і доведіть це (виконується завдання). А які ж речення були в Невідомого?
Прокурор диктує, учні записують.
Друзі вирішили ранком у далеку дорогу.
Ми написали оповідання найкраще.
Суддя. Доведіть, що ці слова у наведених реченнях дійсно прислівники.
(Адвокати доводять, визначаючи лексичне значення, граматичні ознаки і синтаксичну роль слів у реченнях).
Суддя. Отже, перше звинувачення є безпідставним.
Потім прокурор висуває ще 4-5 звинувачень, але адвокати доводять, що звинувачення неправильне, а суддя виносить рішення визнати всі звинувачення проти Невідомого безпідставним.
Нестандартні уроки – це не лише свято, а й клопітливі праця їх творців – вчителя та учнів. Кожен нестандартний урок перш за все навчає, розвиває, виховує. При виборі типу уроку важливо враховувати вікові особливості учнів, їх бажання і вміння, а також той фактичний матеріал, який вивчатиметься на даному уроці.
Нестандартні підходи можна застосовувати на різних етапах стандартних (традиційних) уроків, а саме: при сприйманні та усвідомленні виучуваного матеріалу, при актуалізації знань та вмінь учнів, при закріпленні тощо.
Нестандартні за змістом запитання, незвичний погляд на проблему створюють певну емоційну обстановку на уроці, активізують учнів, сприяють розвиткові логічного мислення, бажання пізнати явища чи проблему не однобоко, а багатогранно.
На відміну від звичайного уроку, мета якого оволодіння знаннями, уміннями та навичками, нетрадиційні заняття спрямовані на повніше врахування вікових особливостей, інтересів, нахилів, здібностей кожного учня.
Адже основним завданням для кожного вчителя є підключити учня до активної та самостійної діяльності, поставити його в позицію суб’єкта цієї діяльності. Практична самостійна діяльність – це найважливіша умова формування працьовитості та відповідальності. Ось чому таким важливим фактором є взаємодія вчителя та учня на уроці. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, як тимчасовий психологічний стан, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань чи предмета.
Тому використання й проведення різних нестандартних уроків є найефективнішим засобом, для організації колективної пізнавальної діяльності в дослідній роботі школярів, що сприяє досягненню високих результатів у роботі. Емоційному настрою учнів на таких уроках сприяють стимулюючі репліки вчителя: “Правильно, молодці”, “Оцінимо відповідь разом”, “Давайте поміркуємо”. Такі звернення налаштовують на атмосферу співпраці: учень виступає дослідником, шукає і знаходить відповіді, запрошуючи вчителя як консультанта. Спостерігаючи під час нетрадиційних уроків за учнями, можна сказати, що вони надають перевагу саме таким урокам. На них відчувається співпраця з педагогом, формуються позитивні мотиви, навчально-пізнавальної діяльності. Від учителя залежить, яким буде його урок; зміст уроку, засоби і форми навчання.
Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.
Вміле застосування інноваційних форм роботи, на мою думку, дасть змогу вчителеві успішно розв`язати порушені проблеми. Для цього визначила такий алгоритм:
- визначити рівень підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології;
- провести достатню попередню підготовку;
- забезпечити послідовність в освоєнні учнями певних прийомів роботи;
- дати учням інструктивні матеріали.
Важливою проблемою є те, що учні розглядають знання, як щось застигле, що треба просто вкласти в голову. Такі учні не будуть мислити критично, поки учитель не створить творчої атмосфери, яка сприятиме активному залученню учнів до процесу навчання. А для цього треба дозволити дітям вільно розмірковувати, робити припущення, встановлювати їхню очевидність або безглуздість. Дієвим є використання різноманітних форм і методів роботи на уроці: кросворди, ребуси, загадки, лінгвістичні ігри, написання творів-мініатюр( особливо учні полюбляють писати твори-перевтілення типу" Я – шкільна дошка", " Я – квітка у полі", " Я – промінчик сонця"та ін..)
Важливим є спілкування, співпраця вчителя і учнів на уроці.
Зібратися разом – це початок,
Триматися разом – це прогрес,
Працювати разом – це успіх.
Генрі Форд
Перефразовуючи вислів"Як назвеш корабель, так він і попливе", на практиці впевнилась: як почнеш урок, так він і "пройде". Тому велику увагу приділяю організаційному моменту. Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку.
Завдяки розминці створюються умови, за яких мета і завдання навчального процесу, визначені вчителем, усвідомлюються кожним учнем як особистісно значущі. Міні-тренінги, вправи "Психоформула", "Спіймай мій настрій", "Слухняний язик" – це неповний перелік тих розминок, що їх використовую на уроках( докладніше досвід роботи та рекомендації подано у статті "Організаційний момент на уроці української мови та літератури:теорія, практика, інновації").
Тому намагаюсь у своїй роботі застосовувати оптимальні інтерактивні технології, які б проектували креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення, ініціативу, нестандартність, непересічність, наявність власної точки зору. Саме здатність осмислювати виучуване, виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо застосовувати знання на практиці.
На уроках застосовую такі стратегії, як: "Мікрофон","Незакінчені речення", "Мозковий штурм", "Метод ПРЕС","Мнемотур","Дерево рішень" та ін. Найбільше учням подобається сенкан (сенкен, синквейн) ( докладніше досвід роботи з цією стратегією та рекомендації щодо використання сенканів на різних етапах уроку подано у статті"Сенкан на уроці української мови та літератури" ).
Серед багатьох методів роботи у технології ОЗН, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, застосовую метод проектів (першим науково описав його американський вчений Кільпатрик).
В основі проекту лежить дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, надається свобода у виборі теми, методів, форм роботи. Учні усвідомлюють велику відповідальність. Вони свідомі дуже важливої умови: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво щоразу шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше.
Теми для проектів, що виконували мої учні, обиралися ними виключно за бажанням. Тобто опрацьовувався матеріал, який викликав у гімназистів зацікавлення. З учнями 5 класу ми презентували проект „Цікаві фразеологізми"; учні 6 класу працювали над проектом „ Будова слова”, творча група створила проект „Хто ти? ”. Діти оформлюють результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, мультимедійних презентацій .
До того ж, часто використовую власні мультимедійні презентації на уроках мови та літератури. Це викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей. Мною створена низка інформаційних презентацій вчителя до різних тем з української мови ( див. додаток 3).
Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного,особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня.
Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня . Стосовно цього приходить на думку одна давня притча. В середні віки у французькому місті Шарті будували собор. Якось трьох тачечників, які виконували однакову роботу - перевозили камінь, запитали:
- Слухайте, друзі, що ви робите?
Перший робітник похмуро глянув і роздратовано відповів: „Тобі що, повилазило? Не бачиш – камінь тягаю на майданчик, хай йому ґрець!”
Другий спокійно сказав : „ Що я роблю? Заробляю на кусень хліба для своєї родини.”
А третій розігнувся, витер спітніле чоло, усміхнувся і з гордістю сказав: „ Я будую Шартський собор!”

Ідея цієї притчі актуальна й нині: праця не лише нестерпний тягар чи засіб для матеріального забезпечення, а й – найперше – джерело творчості й щастя. У Святому письмі сказано : „ Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху”. Це є істина.
Сучасний світ – це оточення, соціальне середовище, в якому живе людина і яке безпосередньо впливає на формування особистості, звужуючись та розширяючись постійно від кола людини до школи, від школи до роботи, від міста до країни, часткою якої є її громадянин, а далі – до планетарного осмислення себе в космічному просторі.
Отже, школа як живий організм, постійно міняючись, повинна стати тим творчим середовищем різних рівнів і напрямів, завдання якого – дати людині можливість знайти себе в цьому складному світі.
Розуміння значення освіти, необхідності реформування її системи, вихід на вищу якість та духовність, пошук нових шляхів в освітянському просторі охопило сьогодні не тільки Україну, а всю Європу.
Навчання в школі – один із найважливіших періодів соціального становлення особистості. Пережитий саме в цей час успіх може суттєво вплинути на подальшу долю учня, стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості, особливо якщо це стосується навчання – найголовнішого сподівання дитини.
“Прагнення до знань, - відзначав В.Сухомлинський, - живиться тисячами невсипущих, невтомних корінців нелегкої, але радісної, привабливої, жаданої для дитини праці”.[14,с.36]
Дати кожній дитині щастя – ось у чому вбачав свою місію педагог і вчений В.Сухомлинський. Але дитина не може бути щасливою, якщо їй у школі нецікаво, погано, нудно, якщо вона не відчуває себе достатньо здібною, щоб оволодіти шкільною наукою. Тому, щоб зробити дитину щасливою, педагог, перш за все повинен допомогти їй вчитися, відчути “смак” успіху, навчити дітей працювати, думати, спостерігати, усвідомлювати, що таке розумова праця. “Успіх у навчанні, - зазначав В.Сухомлинський, - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися”.[14,с.18]

Автор: 

Ушаквоа Ірина Вікторівна, учитель української мови та літератури

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...