Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Виховна година "Не скупіться, люди, на добро".

0

ВЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Білозор Ганна Михайлівна

Тема: Не скупіться, люди, на добро!

Мета: Створити в учнів уявлення про морально-етичний зміст їхніх стосунків із навколишнім світом; формувати почуття чуйності і доброзичливості; виховувати людяність, милосердя в душах дітей, співчуття і шанобливого ставлення до людей похилого віку.

Обладнання: Святково прибраний зал, рушник на столі, ваза з гілочкою калини, мультимедійна дошка, фото самотніх старих, фото щасливих сімей, пісні «Родительський дом» та «Не сумуйте, старенькі», вислови про добро.

Епіграф.
Хай на світі живе доброта,
Мир і злагода землю віта.

Вчитель. Доброго дня, діти! Сьогодні ми з вами поговоримо про доброту, милосердя та інші людські чесноти.
Милосердя, доброта, співпереживання, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це найкращі риси українських людей.
Хотілося б, щоб ви, діти, збагатили свої серця любов’ю до людей, своїх рідних, природи, щоб назавжди викорінили зі своїх душ зло, жорстокість, ненависть, бо тільки у світі добра панує любов і повага, мир і спокій.
Кажуть, коли народжується дитина, Бог запалює зірку на небі й посилає до новонародженого янгола-охоронця. Уві сні янгол цілує немовлятко тричі: в чоло – аби воно зростало розумним, у личко щоб було красивим, та в груди – аби здоров’я, любов та доброта вселились у його тіло, серце, душу.
1 учень.
Добрим бути просто, чи не просто?
Не залежить доброта від зросту.
І дитина робить добру справу,
Як не кине друга на поталу.
2 учень.
Як людей полюбиш – пошануєш,
Силу для добра в душі відчуєш.
І закрутиться земля скоріше,
Якщо разом станемо добріші.
3 учень.
Доброта з роками не старіє,
Доброта від холоду зігріє.
І якщо вона, як сонце світить,
То радіють і дорослі, й діти.
Вчитель. У традиціях українського народу збереглася звичка наділити жебрака, прихистити подорожнього, надати допомогу немічному, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого. Чи збереглася ця звичка до сьогодні? Як часто ми забуваємо, що поруч живуть люди самотні, залишені дітьми, одинокі, для яких елементарний вияв вашої уваги, добре слово, привітна усмішка є своєрідним рятівним колом у житті.
(Проектується фото самотніх старих).
В Україні проживає майже 2 мільйони одиноких людей. Близько 200 тисяч із них – у будинках –інтернатах, їх об’єднує немічність і самотність. У злигоднях живуть 5 тисяч наших земляків. Близько однієї тисячі з них мешкають у напіврозвалених халупах, 7 тисяч – ті, що отримують пенсію, якої не вистачає на прожиття.
Живе одинока людина
Живе одинока людина,
Чому ж ми проходимо мимо?
Живе одинока людина,
Ніким у житті не любима.
І серце у неї відкрите
Для ласки людської й привіту,
Печальним льодком оповите,
Віддалене горем від світу.
Чому ж ми не прийдемо в хату,
Її не покличем з собою?
І буде одна вікувати
Людина з своєю журбою,
Нам легше, бо ми не самотні,
Ходімо ж до неї в світлицю!
І серце людини з безодні
Полине за нами, як птиця.
Л.Забашта.
Вчитель. Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість – бути мудрим. Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді це – у характері нашого народу. Бути добрим не легко. Треба менше говорити про добро, а просто постійно його робити.
Не говори про доброту
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про свою біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
Ніж чисте сяйво доброти. О.Довгий.
Татова порада
Прибіг щодуху син додому,
До тата голосно гука:
- А я провідав у лікарні
Свого товариша-дружка!
То ж правду, тату, я – чутливий
І маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилинку
І так сказав йому на те:
- Коли тебе в тяжку годину
Людина виручить з біди,
Про це добро, аж поки віку,
Ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині щиросердно
Ти зробиш сам добро колись,
Про це забудь, аж поки віку,
Мовчи й нікому не хвались.
Л.Компанієць.
Вчитель. Знала Україна й гірші часи, але її люди черствими й бездушними ніколи не були. Там, навіть, важко уявити, що тисячі людей страждають ще й від того, що не чують теплого слова, їм немає з ким поговорити.
- Чи можемо ми називати доброю людиною ту, яка не є вдячною і не поважає своїх найближчих, найдорожчих людей? Батько й мати, бабуся й дідусь – це люди, чиєю любов’ю і вічною турботою ми завжди зігріті.
- А чи завжди ми пам’ятаємо про них, платимо їм за це увагою? Можливо, інколи забуваємо про них у щасливі й радісні хвилини. Але коли у нас горе, біда, то чомусь ми завжди повертаємося до маминої безмежної доброти, до бабусиної теплоти, до дідусевої мудрості.
(Звучить фрагмент пісні “Родительський дом”. На екран проектуються фото щасливих сімей).

Вчитель. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні, здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Ми всі з вами такі різні люди. Є серед нас добрі, є і злі. Та якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а добра - на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало б наше життя. Якби кожен, хто може, допомогти хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращим.
ЛІКУЙМО НАШІ ДУШІ ЗАЧЕРСТВІЛІ
Лікуймо наші зболені серця,
Лікуймо наші душі зачерствілі,
Несімо правди непогасний стяг,
І кривда в нашу долю не поцілить
Є ще спасіння від недуг людських-
Джерела віднайдемо лиш цілющі...
Мов подорожником торкнімося до них,
Й добром розквітнуть, просвітліють душі.
Склонімо серце щире, не черстве,
Людського милосердя еліксиром,
Воно, хоч кволе, знову оживе,
У справедливість й людяність повірить.

ПІСНЯ " Не забудь ні старця, ні дитину ".

Не забудь ні старця, ні дитину,
Поділись останнім сухарем.
Тільки раз ми на землі живемо,
У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро добром спіши воздати ,
-Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла.

Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла,
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало.
М.Луків.
Вчитель. Старість - не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та вона все ж несподівано підкрадається, і ти вже з печальною розсудливістю розумієш, що усе найкраще вже було, все в минулому. А з тобою лише спомини, недуги.
Добре, коли поруч тебе живуть твої рідні: діти, онуки. А як цього немає? (Розповідь жінки про своє нелегке життя).
Діти любі, - каже мати,
-Треба старших шанувати!
То дасть Господь всього світа
Вам прожити довгі літа.
Варт пошани сивий волос
І старий тихенький голос.
До тих зморшок придивіться,
Станьте ближче, поклоніться!

Вчитель. В давнину дзвони використовували як набат про сповіщення про якесь лихо, біль, на сполох під час пожежі, ворожого нашестя. (Дзвонять дзвони - звучить запис фонограми).

Вчитель: Сьогодні дзвони б’ють на сполох, заклинаючи нас до милосердя, доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.

(Учні запалюють свічки і співають "Пісню - молитву").
Помолимось за тих, що у розлуці,
Помруть відірвані від рідних хат,
Помолимось за тих, що у розлуці
Вночі без мами плачуть і не сплять.
ПРИСПІВ:
ПОМОЛИМОСЬ ЗА ВСІХ
ПОМОЛИМОСЬ ЗА ВСІХ,
ПОМОЛИМОСЬ, ПОМОЛИМОСЬ ЗА ВСІХ.

Помолимось за тих, кого лишили мами,
Помолимось за одиноких і сиріт.
Над нами, господи, в небесній тверді
Відкрий свої долоні милосерді.

Ведуча: Люди, будьмо милосердними. Не скупімося на добро. Поспішайте його творити.

ПІСНЯ " Хай живе, хай живе надія "
Хай живе, хай живе надія!
Хай земля, хай земля радіє!
Хай печаль серце обминає
І добро всіх людей єднає!

Вчитель. Сьогодні нам з вами було затишно й приємно, бо у наших сердечках живе добро. Адже людина народжується на світ, щоб творити добро.
Є люди, як свічки –
Згорають, відходять в небуття.
Є люди, як зірки –
Горять і світять все життя.
Та ні, це не зірки, холодні, мертві,
Вони – то сонця, що засвічені у небі,
Які горять, обігрівають все і не згасають…
І не згаснуть!
Вчитель То ж нехай поряд із вами усім людям буде тепло, затишно і добре.

Учень.
Йди з добром до людей, хай любов процвітає,
Доброта повернеться до тебе добром,
А от зло, що несеш, твою душу вбиває,
І поверне до тебе в сім раз більшим злом.

Вчитель. Найпрекрасніші і водночас найщасливіші ті люди, хто прожив своє життя, дбаючи про щастя інших. Давайте візьмемося за руки і утворимо коло миру, добра, щастя, злагоди.
І я пропоную всім вголос сказати найголовніший принцип у житті:”ДОБРО ПОЧИНАЄТЬСЯ З МЕНЕ!”

Автор: 

Білозор Ганна Михайлівна Куцурубська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Т.Г.Шевченка

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...