Від партнерів


Останні публікації

Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Розвиток педагогічної думки. Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838–1918)

0

Іван Семенович Нечуй-Левицький (1838–1918) – відомий український письменник. Народився в родині священика в містечку Стеблові на Київщині. Після закінчення Київської духовної академії викладав російську мову, історію й географію в Полтавській духовній семінарії (1865–1866), у гімназіях м. Коліша, Седлеця (1867–1872) та Кишинева (1873–1884). З 1885 р. поселився в Києві.
Початок літературної діяльності датується 1865 роком. У зв’язку з цензурним утиском в Росії більшість творів І.Нечуя-Левицького вперше з’явилися в галицьких періодичних виданнях (“Правда”, “Зоря”, “Діло” та ін.). Першими друкувалися в “Правді” (1868) повісті “Дві московки” та “Гориславська ніч або Рибалка Панас Круть”.
Твори І.Нечуя-Левицького дають нариси життя різних суспільних верств населення України від часів панщини до кінця ХІХ ст. Це твори з селянського й заробітчанського життя, що здобули письменнику славу майстра української класичної прози й творця побутової повісті “Микола Джеря” (1878), “Кайдешева сім’я” (1879), “Бурлачка” (1880), “Не той став” (1896) і оповідання, цикл “Баба Параска та баба Палажка” (1874–1908). Типи українських священиків виведені в повістях “Старосвітські батюшки та матушки” (1888), “Поміж ворогів” (1893), оповіданні “Афонський пройдисвіт” (1890).

Автор: 

Інтернет

Джерело: 

Інтернет

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...