Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Урочиста лінійка, присвячена 71 річниці визволення Покровщини від німецько-фашистських загарбників

0

Через роки й десятиліття
Ця дата у серцях зорить,
Коли скінчилось лихоліття
Й небес засяяла блакить.
Прогнали ми фашистів зграю
Із Придніпров’я назавжди.
Зоря зійшла над рідним краєм,
Зоря свободи, не біди.

В трудах, незгодах час минає,
Життя різких зазнало змін,
Та подвиг забуття не знає
Його творцям хвала й уклін.

Сьогоднішня урочиста лінійка присвячена 71 річниці Визволення Покровщини від німецько-фашистських загарбників. Головам рад загонів приготуватися до переклички девізів.

Перекличка

Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної, але не згасає пам'ять про те страшне лихоліття.

237 тисяч 143 наших земляків занесені до Дніпропетровської Книги пам’яті. Така величезна ціна перемоги тільки нашої області.

Слово надається сільському голові Орлівської сільської ради – Любов Іванівні Назаренко

Гула, стогнала і ревла земля,
Сивіли в горі мати і кохана
В огні була Вкраїнонька моя.
Ішла війна – жорстока, Вітчизняна

Живі і мертві, мертві і живі
Герої наші – воїни – солдати
Ми знаємо: у тій страшній війні
Змогли ви ворога здолати
1941-1944 – це період гітлерівської окупації окупації українських земель.

Пропонуємо прослідкувати хронологію захоплення та визволення від ворогів нашого району та області

1941, серпень, кінець теплого, сонячного літа, місто Дніпропетровськ охоплене полум’ям війни

все далі й далі перекочуючись по нашій рідній земля

Вогонь, вогонь, вогонь,
Все навкруги горить…
Вогонь, вогонь, вогонь,
Його не погасить …

На смерть стояли бійці й командири 8 танкової, 169 – стрілукової девізії,курсанти Дніпропетровського артилерійського училища

25 серпня 1941 року гітлеровцям все ж таки вдалося окупували місто.

Захищаючи своїх людей місто боролося до останнього подиху…

Погасли зорі. Тихо плаче мати,
За горизонтом гуркіт вд гармат
У бій степами йдуть солдати,
Загинув перший…. З ним іще солдат…

Незабутня осінь 1943 року. 51-а армія звільняє південні області України. Вже визволено Донбас. Попереду - Дніпропетровщина, Запоріжжя, Лівобережна Україна, Крим

Покровський район визволяли 257 – стрілецька Червонопрапорна дивізія і 346 стрілецька дивізія та 91стрілецька дивізії 51-ї армії.

До 14 вересня з’єднання армії, в тому числі і 257-ї Червонопрапорної дивізії, вийшли до річки Вовчої, від Павлограда до Покровського і від Покровського на південь по річці Гайчур до Пологів і далі. 257-а дивізія безпосередньо брала участь у звільненні Покровського та інших населених пунктів нашого району.

Архівні дані розповідають про те, що колишня 257-а стрілецька Червонопрапорна ордена Суворова Сивашська дивізія восени сорок третього року визволяла Донеччину та Лівобережну Україну. З 2 по 20 вересня дивізія з тяжкими виснажливими боями пройшла 360 кілометрів і очистила від фашистів 210 населених пунктів, серед них – Гаврилівка, Підгаврилівка, Діброва, Орли, Покровське, Богодарівка і Писанці.

8 вересня 1943 року першими на територію Дніпропетровщини ступили танкісти 3-ї та 39-ї танкових бригад підполковників Дев’ятки і Беспалова з 23-го танкового корпусу яким командував генерал Ю.Г Пушкін. Цього дня вони оволоділи селищем Межова і рушили на Демурине. Основна колона танкових бригад рухалася з Демуриного на село Зелений Гай, звідти на Шевченкове і завдала удару по Чаплиному з північного заходу. Ще коли танки підходили до Демуриного, німці, які були в Просяній почали тікати на захід, навіть не попередивши поліцаїв. Останніх потім передавали до рук правосуддя наші бійці.

У Просяне ввійшли 3 танки розвідників старшого лейтенанта Бориса Назаренка, який був родом з нашої Малинівки. Вранці 9 вересня танкісти вирушили на Маломихайлівку, звідти в розвідку в село Орли і далі на Покровське.
Зранку 14 вересня Розпочався бій за Маломихайлівку і тривав десь близько трьох годин. Врешті ворог змушений був покинути село, залишивши вбитих, зброю, техніку, боєприпаси.

Тиха степова Катеринівка, що знаходиться осторонь від гомінких доріг, волею обставин в роки Великої Вітчизняної війни стала місцем короткого, але жорстокого бою, найбільшого з усіх боїв, що відбувалися в ході визволення Покровщини від фашистських загарбників.

На Покровській землі загинуло понад 1000 солдатів і офіцерів, політпрацівників. В цьому списку українці, росіяни, білоруси, грузини, вірмени. Це їм мертвим і живим ми зобов’язані нашим мирним, щасливим життям.
І знов біля братської тихо стою,
і спогад приходить, мов тихе зітхання.
Пливе наче вічність здобута в бою,
Хвилина мовчання.

Хвилина мовчання – затихли всі кроки,
Скорботи хвилина, громада мовчить.
Ніколи хай ті не вертаються роки,
Димами не вкриється неба блакить!

Давайте вшануємо пам'ять полеглих в цій страшній війні хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Натягнуті нерви, немов тятева
Пронизує пам'ять скорбота прощання
І сумно згасає і тяжко сплива
Хвилина мовчання

Матері виховували своїх синів, щоб ті рясно засівали ниву, плекали хліб і трудились на землі. Та не судилось…Більшість з них не повернулися з фронтових доріг…
На фоні музики
Я вранці посміхнусь новому дню,
Пташиний щебет пролунає щемно.
Біля святого вічного вогню
Вклонімось визволителям доземно!

Не лицарі казкові, не антеї,
Звичайні люди, отакі як ми,
Безстрашно кожну п’ядь землі своєї
Звільняли від фашистської чуми

Спинися біля братської могили,
Тут сплять чиїсь батьки, брати, сини.
Вони Вкраїну рідну боронили
В горнилі найстрашнішої війни.

Спасибі солдати, за подвиг століть,
Якому нема і не буде ціни,
За право і щастя родитись і жить
І сіяти жито на мирні лани

Покладення квітів

Ми сьогодні хочемо сказати сердечне спасибі всім ветеранам за те, що вони відвойовували за нас мир і свободу. Низький уклін вам до землі.

На території нашої сільської ради залишилося їх усього троє . Це Коцюренко Микола Іванович, Зіненко Іван Григорович, Оберемок Броніслава Томківна.

Уклін вам , ветерани , до землі.

Скільки років щасливої тиші,
Та вривається голос в ефір,
Що благає, нагадує, кличе:
Захистіть, збережіть люди мир!
Кожен день, кожен час пам’ятайте,
Скільки жертв нам війна принесла.
Все, що можна, для миру віддайте!
Збережіть для нащадків життя.
Музика
Педагог організатор.
Школо, направо. З урочистої лінійки кроком руш!

Автор: 

Радецька Олена Вікторівна

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...