Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


СЦЕНАРІЙ СВЯТА «ШУКАЙТЕ ЖІНКУ»

0

Ведучі свята — містер Шерлок Холмс і доктор Ватсон.
Звучить музика, через зал із великою лупою в руці, не поспішаючи, іде містер Холмс. Він у пошуку, розглядає крізь лупу «сліди», глядачів. Входить доктор Ватсон.
Ватсон. Чим ви так стурбовані, шановний містере Холмс?
Холмс. Ах, Ватсон, я одержав листа з Лондона з дивним проханням: відшукати жінку.
Ватсон. Вам це вдавалося, і не раз.
Холмс. Так. Але наразі моє завдання не з легких: немає ні імені, не прикмет пропажі, одні лише якості та характеристика. (Дістає лист, простягає Ватсонові.) От, дивіться самі.
Ватсон (розгорнувши лист, читає). Вона розумна, чарівна. Дотепна, ніжна, гарна, турботлива. Має прекрасне почуття гумору, весела, щедра (відірвавшись від читання). О, тут усього й не злічити.
Холмс. Боюся, що мій дедуктивний метод може дати збій.
Ватсон. А якщо це. Гляньте-но сюди, сер!
На сцену виходять дівчата. Виконують народний танець.
Холмс (проводжаючи виступаючих поглядом). А мені потрібна одна.
Ватсон. Може, ця?
Дівчина виконує східний танець.
Холмс. Так, веселенька міс, нічого сказати. Але, як говорять, не героїня нашого роману.
Ватсон. Подивіться, мій друже, на це.
Дівчата виконують пісню.
Холмс. Суцільне зачарування! Але мій метод підказує: шукайте й знайдете.
Ватсон. Може, звернутися за допомогою до цього високоповажного джентльмена?
Через зал іде Нептун із тризубцем.
Нептун. Ви шукаєте жінку? Хочу повідати вам легенду про справжніх жінок — про матерів. Я — Нептун — бог морів і океанів, нескінченно довге моє життя, але пам’ятаю, що жили на березі Чорного моря люди. Життя їх текло розмірено й просто. Усі дні їх сповнені були працею, а після закінчення польових робіт улаштовували ці люди свята! Юнаки, молоді й пригожі, пускали стріли щастя. Подивувався я наївності юнаків, які вважають, що вони сильні, уклав з ними парі, що не насміляться вони стріли пустити в мої морські володіння. Зухвалі юнаки в чергове свято весняне пустили стріли вбік моря. Страшним був мій гнів, загрожував я поховати в морській безодні юнаків, що відважилися на такий учинок. Здригнулися серця матерів цього племені й віддали вони свою силу синам. Не страшні стали молодим людям морські вали на березі. Злість закипіла в душі моїй. Я пригрозив у морі розірвати руки юнаків. Віддали матері красу свою моїм дочкам, щоб одержати із дна траву морську. Пообіцяли вони, що руки юнаків за міцністю не поступляться моїм Нептуновим. Довідавшись про вчинок дочок своїх, я перетворив їх на чайок, що тепер жалібно кричать над безоднею морською. Але куди змагатися людям земним зі мною — богом морським! Заблукали юнаки в безбережних водах. І тоді матері віддали світло своїх очей, щоб сини могли відшукати дорогу додому.
Якщо зустрінете слабку жінку, не насміхайтеся над нею. Вона всю силу віддала дітям своїм. Побачите десь некрасиву жінку, не відвертайтеся від неї: свою красу вона принесла в жертву заради дітей. Коли згасло в очах матері світло її очей, знай, що воно освітлює дорогу її дітей. І здригнулося моє серце. Схиляю я, гордий цар морський, голову свою перед силою жіночої краси та світло її очей!
Нептун вклоняється. Опускається на коліно, піднімається й іде.
Холмс. Яка гарна легенда! Так! Уперше мій дедуктивний метод дає збій. Не можу впоратися із завданням.
Ватсон. Містере Холмс, до вас відвідувачка.
Холмс. Хто вона?
Ватсон. Вихователька й учителька, у цьому домі домоправителька.
Виходять три дівчинки різного зросту. У кожній руці вони тримають щось із предметів побутового призначення: віник, совок, щітку, праску, лійку, пряжу. Стають одна
за одною і піднімають руки із предметами. Виходить дівчинка із вказівною палицею.
Учениця
Эти руки не для скуки —
Все умеют эти руки:
Руки шьют и убирают,
Расстилают, заправляют,
Гладят, вяжут и стирают.
Гигиену соблюдают.
Руки нежат и холят,
Без работы не сидят.
Функций рук этих не счесть!
По делам им наша честь!
У залі стоїть ширма.
Холмс. А це що?
Ширму забирають. За столом сидить учитель, перевіряє зошити й нічого не помічає.
Учениця
Разве такое в жизни бывает?
Эта игрушка пишет, читает!
Снова читает и снова пишет.
Так увлечённо, что даже не слышит,
Что за окошком капель, весна.
Значит, учительница просто она!
Дама важным занята делом:
Мудрости учит и учит быть смелым.
Может, серьёзна, а может, и нет.
Задаёт вопрос, ожидает ответ.
Очень умна, чрезвычайно красива!
Так обаятельна и терпелива.
Мы с нашей учительницы писали портрет.
И ваша похожа? В чем же секрет?
В том, что у нас, смотрите пошире,
Самые лучшие женщины в мире.
Учениця й учителька йдуть.
Ватсон. Містере Холмс, вам телеграма. (Вчитується в текст.) Вибачте, сер, не вам, а тій, яку ви так і не відшукали.
Холмс. Чому не знайшов? Адже вона тут, у цьому будинку.
Ватсон. І навіть не одна. Усі милі, добрі, славні, чарівні представниці прекрасної половини людства тут!
Холмс. Ну а телеграма вітальна від справжніх джентльменів.
Виходять чотири джентльмени. Читають вірші.
Без женщин жить нельзя на свете, нет.
В них солнца луч и красоты расцвет.
И мы пришли сейчас поздравить дам.
Слова любви мы щедро дарим вам,
Хотим сказать, что лучше женщин не сыскать!
Сердца свои готовы вам сейчас отдать.
Мы дарим вам слова, улыбки и цветы.
Забудьте о стоянье у плиты.
Хотим заверить — мы достойны вас.
Ах, женщины школы, вы — чудо,
Просто класс!
1-й джентльмен. На що тільки не здатні чоловіки в цей день.
2-й джентльмен. На все здатні!
3-й джентльмен. Ми готові говорити вам комплементи й дарувати квіти.
4-й джентльмен. Прямо скажемо, сентименти! Але настав час поспішати.
1-й джентльмен. Вітаємо, вітаємо, шлемо великий привіт.
2-й джентльмен. І сказати, ще бажаємо: краще жінок у світі нема.
Хором
Ольги, Світлани, Надії, Оксани,
Наталі, Тетяни, Ніни й Інни,
Юлії, Олени, Люби, Лариси,
Зіни, Галини, Тамари, Раїси,
Алли, Вікторії, Віри, Ірині,
Людмили й Ліди, Марії, Марини,
Майї й Сашки, і Валентини,
Настасії й Катерини.
Зі святом!
Зі святом!
Зі святом!

Автор: 

Сисоєва Н. В.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід