Тема уроку: Кіно та телебачення
Мета навчальна: ознайомити учнів з історією виникнення фотографії, кіномистецтва, телебачення, мультиплікації.
Мета розвиваюча: розвивати в учнів логічне мислення, вміння самостійно отримувати знання для саморозвитку та вдосконалення себе як особистості
Мета виховна: виховувати в учнів любов до світової культури та зокрема української культури
Тип уроку: комбінований
Засоби навчання: міні-підручник, ілюстрації, фотографії відомих режисерів та акторів
Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література, українська література, історія, географія.
Хід уроку:
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
ІІІ. Оголошення теми та мети уроку
ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів.
V. Вивчення нового матеріалу. Лекція вчителя.
Проблема зображення дійсності рухомого зображення, динамічною хвилювала людину ще за давніх часів. У наскальних зображеннях первісної людини є послідовність певних дій, що відображає початок, кінцеву мету та етапи її досягнення. Згодом, коли техніка живопису сягає своєї досконалості, художники постійно прагнуть передати динаміку розгортання подій. Передусім така тенденція стає помітною в епоху Відродження (“Сікстинська мадонна” Рафаеля).
Отже, ідея створення рухомого зображення виникла не на безплідному грунті, а була підготовлена усім попереднім розвитком культури.
Першим кроком до цієї думки (передача зображення через послідовну серію картинок або предметів) стало винайдення способу відтворення зображення на спеціальній плівці, папері.
Фотографія в сучасному її розумінні виникла у ХVІІІ ст. з відкриттям чутливих до світла матеріалів. Датою виникнення фотографії вважають 1839р, коли Л. Ж. М. Дагер доповів Паризькій академії про свій спосіб фотографування (дагеротипію). Майже одночасно про свій спосіб доповів Толбот (1841 р. запатентовано ). Різниця в тому, що в одному випадку отримували спочатку негатив, а в іншому –позитив.
Досконало вивчивши принцип кінескопа Едісона (апарата для спостереження швидко змінюваних фотографій .що створював ефект руху об’єктів, 1891 р.), брати Луї та Огюст Люм’єри винайшли, а в 1895 р. запатентували “кінематограф”.
28 грудня 1895 р. в підвалі “Гран кафе” на бульварі Капуцинів (Париж) відбувся перший публічний платний сеанс кіно (“Вихід робітників із заводу “, ”Прибуття поїзда на вокзал “ , 1,5 тис. одно-двохвилинних фільмів ).
Серед багатьох імен, з якими пов’язана історія розвитку кінематографа, чільне місце належить Жоржу Мельєсу, котрий одним із перших у Франції побудував кіностудію(1896) і став родоначальником ігрових фільмів. Першими його фільмами були: ”Зникнення дами “, ”Замок диявола “, ”Попелюшка “, ”Червона шапочка “ тощо. Жорж Мельєс був першим режисером, який розробив методику кінотрюків (стоп-кадр, прискорене і сповільнене знімання тощо).
Перші кроки кінематографа в Україні пов’язані з іменами механіка-конструктора І.А.Тимченка та фізика М.А. Любимова, які ще в 1893 р. створили апарат для відтворення на екрані неперервного руху людей і предметів. Через рік після винайдення братами Люм’єр кінематографа фотограф-художник А.К. Федецький знімав і демонстрував (1896-1902) хронікальне кіно. З 1907р. в Україні розпочалося регулярне виробництво кінофільмів(Київ, Одеса, Харків). У цей період створюється хронікально-документальні стрічки, екранізуються театральні вистави( “Наталка Полтавка“, ”Богдан Хмельницький“). У них беруть участь такі відомі актори українського театру, як М.Садовський, М.Заньковецька, І. Мар’яненко.
Утвердження власне естетичних принципів кінематографу і основ його поетичної виразності пов’язані з теоретичним осмисленням у 10-20 –х рр. ХХ ст. Того факту, що сама рухома фотографія (кадр ) і поєднання їх у певній послідовності (монтаж ) здатні виконувати активну, формоутворюючу функцію. Власне, монтаж, або поєднання коротких фрагментів двох дій, що розгортаються одночасно(наприклад, втеча і переслідування ), декількох планів (крупний, середній, загальний) - основний специфічний виражальний засіб кінематографа. Вперше монтаж як засіб узагальнено-метафоричного осмислення теми був використаний американським кінорежисером Девізом - Уорком Гріффіном (фільм “Нетерпимість”, 1916 р.). Розвиток кінематографа пов’язаний з іменами Чарлі Чапліна, Сергія Езенштейна, Лева Кулешова , Олександра Довженка та ін.
У 30 –х рр. ХХ ст. поява звукового кіно знаменувала якісні зміни у поетиці кінематографу. Більші вимоги тепер висувалися до послідовної сюжетної картини життя, до створення психологічного акторського образу. Та все одно центральною постаттю у цьому виді мистецтва був і залишається кінорежисер, який зобов’язаний об’єднати зусилля сценариста, оператора, акторів, художника для створення динамічно цілого кіно образу. Ці складні завдання з успіхом вдалося вирішити видатним кінорежисерам, імена яких відомі всім – Федеріко Фелліні, Р.Джефіреллі, Б.Бертолуччі, Клод Лелюш, І.Бергман, Жан Кокто , Мілош Форман, Андрій Тарновський, Сергій Бондарчук, Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Ларс фон Трієр та ін.
У ІІ пол 20-х рр. розпочинає роботу Київська кіностудія. Тут працювали такі режисери, як Довженко, І.Савченко, Д.Вертов, Параджанов, Л.Луков, І. Пир’єв; знімалися відомі українські актори: А.Бучма, Н.Ужвій, Ю.Шумський, М.Садовський, М.Крушельницькій, Л.Биков, І.Миколайчик (“Тарас Бульба “, ”Тарас Шевченко”, ”Камінний хрест “, ”Вавілон ХХ”, ”Ярослав Мудрий “ та ін )
Одним із видів кіномистецтва є мультиплікаційне кіно, у якому моделюється екранна дія через “оживлення, одушевлення “малюнку. Звідси ще одна назва цього виду мистецтва –анімація (від лат. ” душа”).
Днем народження анімації вважається 30 серпня 1877 р., коли винахід був запатентований. Перші сеанси розпочалися з 28 жовтня 1892 р. в Паризькому музеї Гривен. Перші мальовані фільми, зняті позакадровим методом, з’явилися в 1906 –1908 рр(“Фантасмагорія“, Магічна авторучка“). Бурхливий розвиток мистецтва мультиплікації пов’язаний із появою звукового кіно та діяльністю Уолта Діснея. Його фільми “Фантазія “ (1940), ”Бембі “(1942), ”Леді і бродяга “ поклали початок мистецтву мультиплікації у всьому світі. Сьогодні найпоширенішими видами мультиплікації є мальована ,лялькова та комбінована .
Загальноприйнято, що у сферу мистецтва входять :
Документалістика (від інформаційно-хронікальних кінострічок до художньої публіцистики і документально-поетичних фільмів );
Науково-популярне кіно (з документальними, мультиплікаційними й ігровими кадрами та епізодами );
Рекламні фільми, яким властиві специфічні художні особливості ;
Експериментальні фільми , що поєднують у собі всі названі види.
Жанри кіно: детектив, історичний фільм, “бойовики”,мелодрама, пригодницький фільм, кінокомедія, музичний фільм, фільм-катастрофа, біографічний фільм, жахи,містика, фантастика тощо.
Телебачення (від грецького бачення в даль, далеко) – наука про передачу зображення на відстань. Принципові питання передачі зображення на відстань були розв’язані в працях У.Сміта (США ,1873), О.Столєтова (1888 ), О.Попова(1895), Б.Розінга(1907). Перші телепередачі мали пропагандистський характер. У 1938р. розпочалися експериментальні передачі електронного телебачення, а через два роки в продаж почали надходити перші серійні електронні телевізори 17-Т-1. У 1962 р. з’являється космічне телебачення, у 1966р. проведено першу передачу кольорового телебачення з Парижа до Москви, а з 1967 р. передачі в кольорі стають регулярними.
У 1965р. демонструється перший телефільм“Викликаю вогонь на себе“, а наступний рік започаткував всесоюзні кінофестивалі (в Києві).
Запис в зошити
Бесіда з учнями
VI. Підсумок уроку
VII. Домашнє завдання: вивчити за конспектом, Бичко «Теорія мистецтва», Миропольська «Художня культура світу», «Художня культура України»
VIII. Використана література:
Бичко Теорія мистецтва,
Миропольська Художня культура світу, «Художня культура України»
Миропольська Художня культура України

Класи: Професійна освіта

Предмети: Художня культура