Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


НЕРЕАЛЬНІ ПОДОРОЖІ (відгук на сучасну прозу)

0

Міністерство освіти та науки України
Відділ освіти Ленінської у м. Донецьку ради
Навчально-виховний комплекс «Гармонія»

НЕРЕАЛЬНІ ПОДОРОЖІ
(відгук на сучасну прозу)

Виконав:
Учень 5-А класу
Ткаченко Артем
Учитель:
Онищук Людмила Іванівна

Донецьк 2013
ПРО АВТОРА.

Мене звуть Артем. Народився і живу у місті Донецьку. Воно дуже гарне і велике. Хоч це і промисловий край, але у нас багато зелених скверів, бульварів, парків.
Я навчаюся у 5-А класі НВК «Гармонія» Ленінського району м. Донецька. Маю дуже багато друзів, ми добре спілкуємося один з одним. Подобається вчитися, тому що навчаючись, пізнаєш багато нового. У цьому допомагають вчителі, які проводять цікаві уроки. Моя родина дружня: батько, мама та дві бабусі, дідусь. Я дуже люблю тварин і вдома вони у мене є. Це мій улюблений кіт Кєша. Він дуже гарний: з білою краваткою та білими шкарпетками, а сам чорний. Знайшли ми його на дачі і одразу забрали до себе, тепер живе з нами. Я полюбляю із маленьким бешкетником гратися.
У вільний час займаюся музикою, вчуся грати на скрипці, займаюся англійською мовою, відвідую гурток малювання. Найбільше подобається знаходити відтінки кольорів. У вільний час граюся на подвір’ї з друзями у різні ігри. Одне моє захоплення – моделювання з конструктора «LEGO». Ще колекціоную поштові марки та монети різних країн. Завдяки цьому я дізнаюся щось нове. З батьками влітку їжджу відпочивати до Криму. Там дуже красивий пейзаж: море та скелі, тому багато фотографуємо. Мені подобається моє веселе і насичене життя. Я почуваю себе щасливою людиною і бажаю цього всім Вам!

Минулого літа я з татом і мамою побував у Хортиці, відвідав музей, побачив справжню козацьку чайку. А як Ви гадаєте, що таке чайка? Не птах, а козацький бойовий човен. І відразу подумав, якими вправними були оті люди, які побудувати таке.

Проникся до них повагою і зацікавився, що ж то за лицарі? І тут раптом почув, якісь дивні звуки. Ми з батьком пішли у їхньому напрямку. Перед нашими очима відкрилося чарівне дійство. Виявляється, козаки не зникли. Що ж вони на тому полі виробляли? Їздили стоячи на конях, збивали батогами шапки з товаришів, виробляли чудернацькі штуки із шаблюками та багато ще чого цікавого…

Вражень привіз додому багато. Але інтерес до цих цікавих людей-козаків не зник. І тому, коли ми з бабусею були у книжковій крамниці, мені одразу в око впала книжка, на обкладинці якої були козаки. І не самі, за їхніми спинами сиділи сучасні хлопчик і дівчинка. Ще і назва якась дивна «Загадкові світи старої обсерваторії». Перше, що я зробив, поцікавився у бабусі, що таке обсерваторія? Виявилося, що це будинок із спеціальними пристроями, з якого спостерігають за зірками. Мені стало дуже цікаво, що хотів сказати автор цієї книжки Олесь Ільченка? І я тут же вмовив свою рідненьку бабусю придбати мені її.
Ледве дочекавшись вечора, я вмостився зручно у своєму кріслі і поринув у загадкові світи Олеся Ільченка.
З першої сторінки інтрига мене заполонила. Познайомився з головними героями: із старим професором Філом, своїми однолітками Оленкою і Владом. Забув Вам сказати, що книга складається з шести пригодницьких оповідань: «Пригоди у Геймленді», «Корабель її величності», «Пророцтво Татаси», «Дива країни Хісторії», «Мандрівка під дулом пістолета», «У пошуках Етейї»
Мене вразили усі твори, але хочу зупинитися на кількох. Справа у тому, що діти знайшли в старій обсерваторії дивовижне Крісло Переміщення, і тому здійснили шість фантастичних мандрівок до незнайомих світів, що, як виявилося, існують десь поруч із нами. Треба лише сісти у нього і повернути таємну ручку, як за мить можна опинитися у паралельному світі і поринути у незвичайні, часом небезпечні пригоди. І лише кмітливість, знання і витримка допоможуть нашим дітям повернутися у свій рідний світ до батьків, друзів. Так і зробили герої книжки. Чесно, я їм заздрю. Хочу Вас познайомити з першим твором «Пригоди у Геймленді». Здивувало мене те, що дивний Геймленд – найкращий куточок усіх Світів Комп’ютерства! Вмостившись у знайомому нам кріслі, Олена і Влад опинилися у величезному дивному супермаркеті іграшок та ігор, і через отвір у стіні вийшли на велике поле, де відкривався чудовий краєвид. На обрії несподівано з’явилися справжні козаки! Вони взяли наших маленьких мандрівників до фортеці, нагодували їх смачним козацьким кулішем.

Через деякий час дозорні підняли тривогу, бо бусурманські вершники швидко насувалися на укріплення козаків. Оленка і Влад не розгубилися, допомагали дорослим, подавали стріли. Під час бою один воїн був поранений. Незважаючи ні на що, витягнув із себе стрілу і на ходу почав присипати рану землею. Дівчинка це побачила і не витримала – почала обробляти її сама.

Кмітливі лицарі за допомогою саморобної ракети знищили ворога. Раптом відбулася якась дивина. Все застигло і козаки стали якісь нерухомі, несправжні. Оленка повела Влада до козацької канцелярії, де і побачили «Game Over». З’ясувалося, що вони були у комп’ютерній грі. Хлопець захопив для професора Філа «вічний» ліхтарик.
Сподобалося мені у цьому оповіданні те, що Олесь Ільченко переніс сучасних дітей в іншу епоху, а вони не розгубилися. Показали себе сміливими, рішучими, кмітливими.
Наступна подорож «Дива країни Хісторії». Наші герої – народ непосидючий. Цього разу їм захотілося побувати у гарному, безпечному світі й дізнатися в тамтешніх мешканців, як вони бережуть таємниці своїх обсерваторій. І професор Філ запропонував Оленці і Владу дивну країну Хісторію – це чудернацький світ міфічних істот.
Діти були дуже здивовані. Прилетівши на півострів, побачили звичайну чепурненьку українську хату.
Скрізь росли соняшники і мальви. Під сонцем грівся сивий дідусь.
Побачивши хлопчика і дівчинку, чемно привітався. Він, як усі старенькі, був дуже допитливим. Поцікавився, хто ми такі, звідки. Оленку і Влада здивувало, що дідусь представився Зевсом. Ви ж знаєте, що Зевс – це не просто ім’я, а ім’я головного бога греків. І на малюнках наших підручників він зовсім не так виглядає. Старий зрозумів розгубленість Оленки і Владика і показав свою справжню сутність «…перетворився на чоловіка міцної, атлетичної статури».
Дива на цьому не закінчилися. Так само мандрівники познайомилися із античною богинею землі Герою, яка вміла читати думки людей. Саме вона розкрила дітям велику таємницю. Живуть міфічні герої не просто так. Вони охороняють від сторонніх священні ходи до інших світів. Нікому Зевс не відкривав цієї таємниці. Але допитливі Оленка і Владик вмовили показати секретні двері. Боги не відмовили, дали для подорожі крилатого коня. Вони швидко опинилася біля Великого Проходу, який захищав винахід Дедала та Ікара! Очікування чогось незвичайного переповнювало Оленку і Влада. Яке ж було їхнє розчарування. Замість виняткового механізму побачити звичайнісінькі двері з кодовим замком. Юні мандрівники сказали Дедалу, що такі прилади є на кожній сучасній двері в їхньому світі.
Мене дуже вразив цей твір і не лише захоплюючим сюжетом, а і гарною мовою. Олесь Ільченко використав багато художніх засобів, про які я дізнався на уроках української літератури. Це епітети, порівняння, метафори.
Я Вам бажаю обов’язково прочитати цю захоплюючу книжку. Адже не про всі неймовірні подорожі Оленки і Влада я встиг розповісти. Особливо хочеться подякувати за яскраві малюнки художника Костя Лавра, видавництво «Грані-Т», яке зробило для дітей такий чудовий подарунок.

Автор: 

Онищук Людмила Іванівна, учитель української мови, Донецький навчально - виховний комплекс "Гармонія"

Отримати сертифікат

Користувацький вхід