Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


ПРОМЕТЕЄВА ДОЧКА

0

ПРОМЕТЕЄВА ДОЧКА
« Як я умру ……
На світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень»
Леся Українка

Мене весна при лузі породила,заквітчана у проліски. Водила вона мене за руку на лани,на луки дальні,до верби старої, розщепленої громом весняним. Водицею з криниці степової щоранку напувала…… Була я вільна і щаслива. Та якось вдень,коли спішилась злива,я на отаві дудочку знайшла обвітрену,стару,робітникову.
Заграла я й почула дивну мову-то мова муки людської була. Так, вперше я відчула муку пісні, яка співцеві сну не принесе, Яка його будитиме й вестиме і сіятиме слово молоде. Аж поки сам він хащами пустими пробуджених від сну не поведе. І я тепер на шлях ступати мушу. Я поспішаю………Я до них іду……..
( Під музику Бетховена « Місячна соната»).
Дівчинка:- Ти себе українкою звала,
І чи краще знайти імя
Тій,що радістю в муках сіяла
Як Вітчизна велика твоя!
Хлопчик: Тобі сьогодні калину і колос - рідна Україна принесла. - Ти все життя з недугою боролась - А творчістю ти смерть перемогла.
ВЕДУЧА: -Леся Українка-наша українська поетеса,наша Лілея. Лариса Петрівна Косач-повне ім я нашої славної Прометеєвої дочки. Життя її було піснею,піснею мужності і любові,натхненною думою про Україну.Співала чарівна сопілка і марево мрій карбувалось у геніальні рядки поезій: «…..Як я умру , на світі запалає, покинутий вогонь моїх пісень……»
ВІРШ ЛЕСІ УКРАЇНКИ « ДОСВІТНІ ВОГНІ «
Хлопчик: - Ти ,дівчино,в які світи мандруєш?
Леся: -Я до людей.
Хлопчик:- А як твоє імення?
Леся: - Леся.
Хлопчик:- А де зросла ти,дівчинко, вродлива?
Леся: (на фоні «Місячної сонати» Бетховена)
- Мене весна при лузі породила,заквітчана у проліски . Водила вона мене за руку на лани,на луки дальні,до верби старої, розщепленої громом весняним. Була я вільна і щаслива. Та якось вдень ,коли скінчилась злива,я на отаві дудочку знайшла, обвітрену,стару,робітникову. Заграла я й почула дивну мову- то мова муки людської була. Так, вперше я відчула муку пісні,яка співцеві сну не принесе, Яка його будитиме й вестиме і сіятиме слово молоде, Аж поки сам він хащами пустими пробуджених від сну не поведе. І я тепер на шлях ступати мушу. Я поспішаю… Я до них іду….
- ПІСНЯ « СТОЯЛА Я І СЛУХАЛА ВЕСНУ».
ВЕДУЧА: Народилася Леся Косач в гарному великому домі з величезним садом у Новоград-Волинському 25 лютого 1871 року.Щасливі дитячі спогади! В домі Косачів царювали діти,особливо,старший брат Лесі- Михайло. Дітей возили на возі кожного дня гуляти,брали ,навіть, на полювання на цілий день.Діти бігали по лісі,збирали ягоди,а Леся тим часом сиділа і плела віночки з квіток та жита і співала українські пісні.
ПІСНЯ : ХОР ВІРЬОВКИ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ПІСНЯ «ОЙ ПЛИВИ ВІНОК»
ВЕДУЧА: -Ніщо так сильно,як пісні,не нагадує нам про рідний край і не ворушить таким жалем по ньому нашу душу!
От так сидить маленька Леся,плете віночок з волошок і співає тихесеньким голосом.А навкруги чарівний літній український вечір.
Дівчинка: На шлях я вийшла ранньою весною. І І тихий спів несмілий заспівала. - А хто стрічався на шляху зо мною - того я щирим серденьком вітала.
ВЕДУЧА: Леся була дуже музикальною від природи,кохалася в пісні,розуміла добре музику. Голос у неї був не дуже сильний,але чистий і м який. Почуття музики було у неї таке,що часто вона сідала за рояль і імпровізувала музику до своїх віршів.Але любила Леся грати тільки в вузькому колі рідних або знайомих.
ВЕДУЧА: Маленька Леся була така,як і ви,Любила бігати по лісах,луках,співала пісні,заслуховувалась народними казками,переказами,гарно вишивала,у 4роки навчилася читати.
« Зовсім маленькою,либонь 5-літньою дитиною запам ятала Леся деякі волинські танкові пісні,то був невідомий початок її творчості…»-згадувала Лесина сестра Ольга. Залюбки танцювала гопачка з братом Михайлом,з яким була нерозлучна і за цю нерозлучність їх прозвали жартома – Мишолосія.
Вже дорослою Леся Українка видала в 1902 році в Києві книжечку під назвою «Дитячі ігри,пісні,казки» в якій змістила казки,танці,пісеньки,що їх вона запам я тала з дитинства.
Дівчинка: В дитячий любий вік,в далекім ріднім краї я чула казку.
Чула раз,а досі пам я таю! - Кохана стороно моя! Далекий рідний краю! - Що раз згадаю я тебе,то й казку пам я таю!
Ведуча: Свій перший вірш «Надія» Леся Українка написала,коли їй було 9 років .У ньому йдеться про лиху долю людську,про соціальну несправедливість .Цей вірш є ніби заспівом до майбутньої літературної діяльності поетеси. Вірш присвячений Лесиній тітці,яку царизм заслав у Сибір на довгі роки.
Дівчинка: Ні долі ,ні волі у мене нема,зосталася тільки надія одна. - Надія ще раз вернутись на Вкраїну. - Поглянуть іще раз на рідну країну. - Поглянуть іще раз на синій Дніпро
Там жити чи вмерти мені все одно…….
Ні долі,ні волі у мене нема,зосталася тільки надія одна.
ВЕДУЧА: Вже старшою свої спомини про рідну тітку Леся Українка виклала в словах:
Мені сім літ минало,а їй либонь минуло двадцять літ.
Вона не бавила мене і не учила,але я кидала і забавки й книжки
Щоб тільки з нею буть.
ВЕДУЧА: Лариса Петрівна Косач була дуже обдарована:писала вірші,добре грала на фортепіано,знала багато іноземних мов,хороше малювала Але ще з юнацьких літ вона відчула,що поезія її наймогутніша зброя,яка допоможе у їхній боротьбі проти експлуататорів.Поетеса залишила нам чимало томів своїх творів.
Писала також і для дітей.
«На зеленому горбочку»
На зеленому горбочку,
У вишневому садочку.
Притулилася хатинка,
Мов малелсенькак дитинка.
Стиха вийшла виглядати:
Чи не вийде її мати
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки
Вийшло сонце,засвітило,
І дитинку звеселилою
- Дуже любила Леся Українка дітей.Багато творів вона присвятила своїм маленьким друзям.Як ніжно поетеса заколисує дитину своєю колисковою,давайте і ми пригадаємо.
- « Колискова»Лесі Українки.
-
- (на фоні «Місячної сонати» Бетховена)
- Казки,перекази,повіря навіювали поетесі легенди про Велета,Ізольду Білоруку,Лелію І Мавку в зорянім вінку.
- Легенду чарівну про Мавку лісову Ти залишила нам,як серця щедрий дар (подивіться уривок з «Лісової пісні»).
- (Лукаш хоче надрізати ножем березу,щоб наточити соку.Мавка кидається і хапає його за руку).(Вривається «Місячна соната»).
- Мавка: - Не руш! Не руш! Не ріж! Не убивай!
Лукаш:- Та що ти дівчино!
Чи я розбійник?!
Я тільки хтів собі
Вточити соку з берези.
Мавка: - Не точи! Се кров її!
Не пий же крові
З_ сестроньки моєї.
Лукаш:- Березу ти с естрою називаєш?
Хто ж ти така?!
Мавка:- Я Мавка лісова.
Лукаш:-А,от ти хто!
Я від старих людей,
Про Мавок чув не раз.

А хто ж твій рід!
Чи ти його зовсім не маєш?
Мавка: ( на фоні « Місячної сонати»)
- - Маю. Є лісовик,я зву його дідусю,
- А він мене дитинко,або доню.
- Мені здається часом,що верба,ота стара,
- Сухенька, то матуся.
- Вона мене на зиму прийняла
- І порохном м’якеньким устелила для ложе
- ( виключається музика)
- Лукаш: - Як т и говориш
- Мавка:- Твоя сопілка має кращу мову,
- Заграй мені,а я поколишуся!
- (Лукаш грає на сопілці і з Мавкою виходять).
- Ведуча- Леся Українка, дуже любила і ліс,і квіти і закликала не нищити їх.У саду,навколо дому в Колодяжному,діти мали свої грядки,самі копали їх,засівали різними квітами. Найкращі квіти-весняні,та на жаль вони
не довго цвітуть,Як швидко осипаються їх пелюстки,так скоро минає і молодість.Так треба тішитись юними днями. Як необачно інколи люди топчуть оті дивосвіти- дарунки весни.
Л Українка « ПІСНЯ «.
Чи є кращі між квітками,
Та над веснянії?
Чи є в житті кращі літа
Та над молодії?
Двічі на рік пишні квіти,
Та не процвітають.
В житті літа найкращії
Двічі не бувають!
Ведуча:-Поетеса була людиною особливої мужності.Героїчно долала вона невиліковну хворобу,багато працювала.Не завжди в природі і в житті люди-ни є весела весна,але надходить і сльотлива осінь, з холодними вітрами і дощами.
ПІСНЯ «ГЕЙ,ВИ ДУМИ,ВИ ХМАРИ ОСІННІ».
Ведуча- Поезії Лесі Українки вчать нас перемагати всі труднощі,завжди залишатися вірними своїй Батьківщині,своїм мріям і своєму покликанню бути вірною дитиною своєї неньки України.
1 учень: -Хочу я, дубе, бути міцною,
Мріє,лишайся навіки зо мною.
Дай мені крила свої соколині,
Я Прометеєва донька віднині!
Дай його силу і сяйво мені-
Буду світить я досвітні вогні.
2 учень:- І задзвеніло в темряві ночі.
Лесине слово дзвінке і пророче!
Вставай,хто живий!
В кого думка повстала!
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли-
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла!
Вдуча:- І дзвенять слова Лариси Петрівни Косач, славної Лесі Українки у душах і серцях українського народу.Минають роки й десятиріччя і з кожним роком шириться гурт читачів і шанувальників генія Лесі Українки.Вона завжди в нашій сучасності.В щирій і відданій любові українського народу серед найкращих своїх синів і дочок називає безсмертну українку ніжним і рідним імям-ЛЕСЯ.
3 учень:- Як я умру на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень,
І стримуваний пломінь засіяє,
Вночі запалений,горітиме удень.
4 учень:- То не еолова арфа бриніла_-
Донька Вкраїни мужня й сміла,
Слово своє дарувала вікам,
Людям на щастя,на смерть ворогам.
Як же ти нам помогала в бою,
Піснею-зброєю,Лесю,тією!
Здійснивши мрію завітну твою,
Славить Вкраїна Дочку Прометея!
ВЕДУЧА:- Дорогі діти,сьогодні ми ще раз перейшлись з вами стежками рідної Лесі,знову зустрілись з великою Прометеєвою дочкою,відзначивши її славну дату.Все наше заняття було озвучене любимою мелодією Лесі Українки твором Людвіга ван Бетховена «Місячна соната», в яку заслуховувалась Леся.

Автор: 

Махіброда Марія Василівна, вчитель початкових класів, Волицька ЗШ І-ІІІ ст.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...