Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Свято Покрови

1

Мета: ознайомити учнів зі святом Покрови, пробуджувати пізнавальні інтереси до історії української культури; сприяти примноженню родинних і національних традицій. Виховувати любов та пошану до традицій українського народу.
Вступне слово учителя: Який же багатий український народ на звичаї і традиції, а ще більше – на свята. Всім українцям добре відоме свято Покрови, адже воно є дуже символічним, несе у собі багато традицій. Для кожного Покрова означає щось своє…Й справді, Покрова збирає та об’єднує все найкраще, бо навіть жнива закінчуються у цей день. Таким чином, Покрова збирає все найдорожче від природи і дарує людям – урожай.
1.Учень:
Золота красуня – осінь-чарівниця!
По землі ступає, золотом іскриться.
В жовте і червоне листячко фарбує,
І картини дивні, чарівні малює!
2.Учениця:
Небо синє-синє, листя кольорове,
А яке довкілля радісне, чудове!
А які в жоржини, наче сонце, квіти.
Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!
Звучить музика. Заходить осінь.
3.Осінь:
Добрий день, в добрий час!
Рада, рада бачить вас!
Я – Осінь щедра, золота прийшла до вас на свято
І всім , усім вам принесла даруночків багато!
Дарую вам калиноньку в намисті,
І квіти променисті.
4. Учень:
Яка ж красива ти - що й не сказати.
Чи можна із тобою поруч стати?
Торкнутись пальчиком твоїх прикрас?
Спасибі, Осінь, що прийшла до нас.
5. Учениця:
Шановна Осене!
Дуже тебе просимо:
Зроби перерву між ділами,
Побудь сьогодні тут із нами.
6.Осінь:
Кличуть нас ліси, поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте,
То землею ходить місяць жовтень.
7.Жовтень:
Здрастуйте, діти.
Я вересневі вдячний за старанність.
Врожай добротний зібрано без втрат.
І ось прийшов сьогодні на світанні
У гості жовтень – вересня я брат.
8.Осінь:
За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалося свято Покрова.
10.Ведучий
Люди здавна шукали посередників і заступників перед Богом. Саме таким і є в нашій уяві образ Пресвятої Богородиці, яка, ми віримо, якщо її дуже попросити, заступиться і допоможе в важкі хвилини життя. 14 жовтня одне з найбільших осінніх свят – свято Покрова. За народними уявленнями Покрова піклується про сім’ю, шлюб, здоров’я та благополуччя родини.
11.Учениця:
Матусенько Божа, люба та мила,
Як вечір надходить, усі ми в поклоні
До тебе підносим маленькі долоні.
І молимось щиро за маму і тата,
За діда, бабусю, сестричку і брата,
За всіх, кого любим, за всіх, хто нас любить,
Хто нам помагає і ніжно голубить.
12.Учень: Пресвятая Покрівонько,
Перед твоїм покривалом
Голови схиляєм.
Всі:
Прохаєм Покрівоньку од лиха укрити,
Здоров’ячко всім нам знов обновити!

Епізод І. Походження свята.
Виходить хлопчик в українському вбранні і розповідає легенду:

Хлопчик: Свято це вперше виникло в Греції 911 року. Коли на Константинополь напали вороги й узяли місто в облогу, мешканці зібралися в церкві, щоб вимолити Боже благословення. Опівночі над ними зненацька з’явилася Мати Божа і підняла над головами людей омофор – вишите церковне покривало. Це був своєрідний знак, який символізував перемогу. Звідси й пішла назва – Покрова. Саме ця біла Покрова і стала своєрідним оберегом України.
В Україні це велике свято, але з особливою повагою до нього ставилися запорізькі козаки. На честь Покрови будували церкви, перед походами молилися святій покровительці й захисниці, щоб вона допомагала їм у боях з ворогами. Вирушаючи човнами в море, козаки брали з собою ікону Матері Божої (а Покрова і є її прообразом), щоб вона оберігала їх у нелегкій дорозі...

Виходить 5 дівчаток
Епізод 2. Як же святкують.
І : А чи знаєте ви, як же святкують цей день? Проснувшись, ще в ліжку просили Покрову, щоб дала міцного здоров’я, без хвороб пережити зиму.

ІІ : В день свята жінки вставали до сходу сонця, протоплювали піч і закривали димохід. У такий спосіб “заганяли” тепло до хати на зимовий період.

ІІІ : Потім найстарша жінка в сім’ї знімала з ікони святого рушника і чіпляла його над вхідними дверима. Як тільки починали дзвонити в церкві, вся родина ставала під рушником. Найстарша при цьому говорила: Пресвятая Покрівонько,
Перед твоїм покривалом
Голови схиляєм.
Прохаєм Покрівоньку од лиха укрити,
Здоров’ячко всім нам знов обновити.

ІV : Після здійснення ритуалу брали з собою калачі для поминання померлих родичів і йшли до церкви. Вдома залишалась найстарша жінка. Вона повертала рушник на ікону і молилась Богородиці.

V: В день свята бідним роздавали милостиню і запрошували на обід до себе Всі страви та їжа для худоби готувались заздалегідь. На Покрову працювати -“великий гріх мати”. За станом погоди на Покрову передбачали, якою буде зима. А ви знаєте ці передбачення, тобто прикмети?

Епізод 3. Народні прикмети.
І : До свята треба було закінчити всі найважливіші городні роботи. За повір’ям, після Покрови земля повинна відпочивати. Копати, сіяти, вважалось за великий гріх.

ІІ : На того, хто, не встиг впоратись – дивились із осудом, як на грішника, який накликав недорід на всі поля.

ІІІ : В народі говорили: “Не сій по Покрові, бо на полі буде голо”, “Хто посіє по Покрові, той не матиме й корові”

ІV : “Як по Покрові, то по теплові”, - промовляли старші. І примічали, якою на цей день була погода - такої чекай і зими. Якщо вітер з півночі – чекай холоду або з заходу – помірною.

V : Якщо листя на березі та на вишні ще тримається на деревах – зима буде теплою, а коли вже опало – чекай суворої зими.

Епізод 4. Чудодійні якості Покрова.
І : Таємницю виготовлення чудодійного покрова здавна знали на наших землях.

ІІ : А що це за покров чудодійний і в чому його сила? (звертається до глядачів) Може хтось із присутніх щось знає? Ми розповімо вам таке.

ІІІ: Люди вірять, що виткане, виготовлене за одну ніч полотно має надприродні якості. Від нього чекають захисту, а в народних традиціях використовують як оберіг від усього лихого.

ІV: Робили це полотно так: із заходом сонця всі жінки збирались до однієї господи і брались до роботи. Льон тіпали, м’яли, снували, пряли. Через кожен процес мали пройти всі присутні.

V: Із першим промінням сонця полотно було готове. Його заносили до церкви і молились Богородиці, просили спасти, вберегти, помилувати. І, кажуть, таке полотно, покров, творило чудо. Чудодійним полотном оберігали дружини своїх чоловіків в роки війни. Кулі обходили їх стороною.

Епізод 5. “Покрова – берегиня роду”

(В залі – виставка вишитих рушників, сорочок, серветок, хусточок тощо. Дівчата вишивають і ведуть розмову)

І: А чи знаєте ви, дівчата, що Богородиця – швачка? Вона шиє ризи, зашиває рани, зупиняючи кров. Тому вишивку можна розглядати як схему закодованих знаків. Вона стає захистом, Богородичним покровом.

ІІ: Цим і пояснюється повір’я, що рушник, сорочка, хусточка, вишиті руками матері, дружини чи коханої, оберігають людину в дорозі від усіляких негараздів.

ІІІ: Звідси й звичай убирати вишитими рушниками ікони, портрети рідних. Ця традиція й досі живе в українських селах.

ІV: Чим гармонійніше й чим витонченіше поєднуються узори у вишивці, тим щасливішою, кажуть, буде доля людини.

V: Богородиця символізує образ матері – землі, Берегиню. Я читала, що прадавнім захисником українців були: вишивана сорочка, плахта, тканий пояс, рушник, лижник, килим, доріжка, писанка та різні орнаменти на глиняному посуді.

Сідають, вишивають і співають пісню
(До залу заходять хлопці)

1х.: Он де ви є! А ми їх шукаємо. А що це у вас, дівчатка, сьогодні так гарно. Вишитих речей так багато, аж очам від барв боляче!

І д.: Ми вирішили до свята Покрови оформити виставку рукоділля. Адже Богородиця теж була швачкою. Вона вишила Ісусу Христу ризи...

3д.: Перевіримо, як хлопці знають рідні обереги. Ну-мо, хто більше назве?

Відповіді хлопчиків: (колиска, мамина пісня, бабусина казка, татова саморобна іграшка, дідусева сопілка, піч, мамина вишня в саду, криниця, калина, наша оселя).

4д.: Молодці хлопці! За ваші знання отримуйте від дівчат вишивані хусточки. (Дівчата дарують їм).
Танець

Епізод 6. Сватання.

Осінь: Старі люди говорили ще й таке: “Свята Покрова в церкві стояла та хороших людей парувала.” Існує повір’я, що Покрова – заступниця молоді, сприяє щасливому одруженню. Від Покрови до осіннього посту – пора весіль. Тому часто саме на свято засилали старостів.
Дівчата завжди молились Богородиці, щоб посприяла знайти їм вірного друга в житті.

Оксана: Свята Покровонько,
Покрий мою головоньку
Оце осінню.
Хоч і драною хустиною,
Аби з хорошою дитиною,
Щоб із сторони,
Щоб свекорко, як батенько,
До мене були.
Свекрівонька, як матінка,
Мене прийняли.
Щоб діверки та зовиці,
Мов братики й сестриці,
До мене були.
Щоб ділечко поробила,
Чужій сім’ї догодила,
Всім мила була.
Не лаяна і не бита,
Нагодована і вкрита
Спатоньки лягла.
(Заглянуло у вікно).

А до нашої хати йдуть свати! Мамо, тато, зустрічайте гостей! (вибігає)
(На сцену виходить соліст і виконує українську народну пісню “Чи це ж тая криниченька”. Доповнюється оформлення сцени: піч, стіл, лави. Виходять виконавці ролей: Матері, Батька, Дочки. Чути стукіт (раз, два, третій) На авансцені Перший та Другий староста та Петро. Вони тримають хліб, загорнутий в рушник, пляшку.)

І : Добрий вечір!
Мати: Боже мій, це вже старости ідуть. Оксано, швидше на стіл хліб клади. (до чоловіка) А ти кожуха вивертай та клади на лавку. Сідаймо мерщій.

ІІ : Та пустіть же люди добрі в хату! Тут таке надворі робиться, а ви в хату не пускаєте. Побійтеся Бога!

Батько: Та хто вас знає, що ви за люди, чого вам треба? Ніч темна, хто його знає, що ви надумали – хороше чи погане?

І : За дверима не взнаєте. Хоч гроші візьміть, а до хати впустіть!

Мати: (до чоловіка) А іди-но, відчини. Може ж не лихі люди?

(Батько відчиняє, старости заходять)

ІІ : (молячись на образ) Дай же вам, Матінко Божа, добрий вечір! Допоможи вам відпочивати, а нам, те, що задумали, – взяти.

Мати: Отакої?! Спочатку попросилися до хати, а тепер хочете нас обібрати?

І : Кланяємося вам хлібом і сіллю!

Батько: Дякуємо вам за хліб та сіль. Проходьте та сідайте.

ІІ : Та нам не того, щоб сідати, а того, щоб пошукати.

Мати: А ви все своєї. Ми вас просимо сідати та розказати, хто ви, звідки і що шукаєте?

І : Ми люди німецькі, ідемо із землі турецької. Раз дома у нашій землі випала пороша. То й пішли ми з моїм товаришем (киває на другого свата) пошукать звіриного сліду. Ходили, ходили, нічого не знайшли. Аж дивимось, іде нам на зустріч князь, підніма угору плечі і говорить такі речі: “Ой, ви, хлопці, окажіть мені дружбу. Трапилась мені куниця, красная дівиця. Не їм, не п’ю і не сплю од того часу, та все думаю, як її дістати. Поможіть мені її спіймати”. От пішли ми по слідах, по городах, ніде куниці немає. А сьогодні вранці встали і на слід її напали. Видно, то звір наш, та пішов у двір ваш. А з двору у хату та й сів у кімнату. ут і мусимо його спіймать. Оце нашому слову кінець, а ви даєте ділу вінець: оддайте нашому князю куницю – красную дівицю. Кажіть же ділом, чи віддасте, чи нехай ще підросте?

Мати: (до Оксани) Колупай піч, колупай.

ІІ : Та тут уже нема чого тлумачить: оддайте за нашого Петра вашу Оксану А пройдись-но, Петре, по хаті: чи не кривий бува, чи не горбатий, не сліпий і не безбокий (бере Петра водить по хаті). Дивись, Оксано, це тобі не грушку з’їсти, доведеться вік вікувати.

Оксана: Та ну вас. Хіба я його не знаю?

І : Бачу сподобався наш парубок. А нашому парубку ваша дівка люба. То кажіть уже своє слово, що даремно в ступі воду товкти.

Батько: А що, доню?

Оксана: Як ви, тату, і ви, мамо, так і я.

Батько: Ось що ми зробимо: хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не порочили, що ми передержуємо куницю або красную дівицю, так ми вас пов’яжемо. Чи так, жінко?

Мати: Як скажеш, так і буде. Ти батько, ти усім нам голова.

Батько: Еге ж, дочко, годі піч колупати, давай чим оцих французів пов’язати.

Мати: Іди, іди, доню. Чуєш батько велить. Може нічого не придбала? Не вміла матері слухатися, не вчилася прясти, не підготувала рушники? Та їх же валом. Один одного кращий.
(Дівчина зібралась іти за рушниками та хусткою)

І : Підожди, підожди, голубонько. Коли не знаєш порядку, питай у бувалих Треба перше закон сповнить. Сідайте, батьку, і ви, мамко, на оцей кожух. А ти, доню, тричі кланяйся батькам, дякуй за хліб, сіль, за науку і проси благословєніє на добре діло.

(Оксана вклоняється батькам, як її благословляють, а потім на дерев’яній тарілці виносить рушники і хустку. Свати пов’язують один одного через праве плече під ліву руку рушником)
ІІ : Спасибі свату і свасі, і молодій княгині, що вона рано вставала і рушники пряла.
(З правого боку, за пояс дівчина вставляє хусточку. Молоді беруться за руки і підходять до батьків. Тричі вклоняються)
Батьки: Благословляємо вас щастям і здоров’ям, віком довгим і розумом добрим долею щасливою.
Учениця:

Дозвольте сьогодні усім побажати
Багато хороших і сонячних літ.
Так будьте ж здорові!
І будьте багаті!
Хай діти радіють у батьківській хаті!
Нехай розквітають лани і оселі
Так будьте ж щасливі і будьте веселі!

Автор: 

Голуб Софія Миколаївна
учитель української мови та літератури
Павлоградської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...