Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Мотивація навчальної діяльності в початкових класах

3

Татарбунарський НВК «Школа-гімназія»

Розкриття проблем на тему:

«Мотивація
Навчальної діяльності
В початкових класах»

Вчитель
Початкових класів
Самолова О.Л.

2013-2014р.

1. Мотивація навчальної діяльності в молодшому шкільному віку.
2. Мотивація навчальної діяльності в середньому шкільному віці.
3. Мотивація навчальної діяльності в старшому шкільному віці.
4. Методичні матеріали, спрямовані на визначення переважаючої мотивації для різних вікових періодів
5. Дослідження мотивації навчальної діяльності молодших школярів
6. Дослідження потреби в афіліації підлітків
7. Дослідження професійної спрямованості старших школярів8.
8. Висновки
9. Список використаної літератури

Вступ.
Навчальна діяльність є провідною діяльністю протягом періоду становлення та самовизначення особистості. Навчальна діяльність, як і будь- яка інша, активується, спрямовується та припиняється мотивацією, яка є її найважливішою складовою. Саме від мотивації залежить переважна частина успіхів в навчанні, саме її становлення з початком навчання обумовлює подальший розвиток особистості як частки суспільства. В навчанні відбувається процес перетворення, навіть спрямоване самоперетворення дитини в суспільно-корисну істоту. Але в процесі навчання відбувається формування і зміна особистості, в тому числі й її мотивації. Тому предметом цього теоретичного дослідження є Особливості мотивації навчальної діяльності школярів в різних вікових періодах, а об'єкт - мотивація навчальної діяльності.

Мотивація навчальної ДІЯЛЬНОСТІ В молодшому шкільному віці.
При згадуванні про молодший шкільний вік одразу стає необхідним з'ясувати одну з найактуальніших на сьогодні проблем сучасної системи ОСВІТИ - готовність дитини до школи, і, особливо її мотиваційний компонент. Кажучи про відсутність пізнавального компоненту мотивації навчальної діяльності (дитина хоче навчатися тільки з соціально-рольових мотивів) кажуть про неготовність дитини до школи. Про мотиваційну готовність до школи свідчить відношення до навчання як до соціально-значущої діяльності, потяг оволодівати новими знаннями та уміннями, бажанням виконувати вимоги дорослих, а не тільки бажання в філіації до дітей старшого віку. Це так звана суб'єктивна готовність до виконання навчальної діяльності, яка має якщо не більше, то й не менше значення, ніж об'єктивні фактори готовності (розвинутість психічних процесів, тощо).
В перші півроку відвідування дитиною школи формується особливе новоутворення цього віку - мотивація навчальної діяльності, і в цей період дуже важко, щоб вона була позитивною, спрямованою на досягнення, що здебільшого залежить від вчителя.
Але існує сукупність факторів, які можуть заважати утворенню стійкого позитивного інтересу до навчальної діяльності. Так, інтереси цього вікового періоду недостатньо стійкі та можуть вгасати без постійного підкріплення ззовні; недостатньо диференційовані, вони охоплюють один чи декілька предметів, які об'єднані загальними ознаками; здебільшого не можуть бути названими та усвідомленими через недостатню можливість оперувати абстрактними поняттями; спрямовані на зовнішній результат, а не на оволодінь* навчальними навичками. Так, роль оцінки в цьому віці достатньо важлива, але має особливий характер - молодші школярі сприймають її як оцінку своїх зусиль, а не якості виконаної праці. Оцінка в якості домінуючого мотиву спостерігається у більшої половини молодших школярів, у третини переважає мотив престижу, а пізнавальний інтерес згадується рідко.
Всі ці особливості обумовлюють поверхневий, у ряді випадків недостатній Інтерес до навчання, називаний іноді формальним і недбалим ставленням до школи.
Якщо простежити загальну динаміку мотивів навчання від І до III класу, то виявляється наступне. Спочатку в школярів переважає інтерес до зовнішньої сторони перебування в школі (сидіння за партою, носіння форми, й т.д.), потім виникає інтерес до перших результатів навчальної праці (до перших написаних букв і цифр, до перших оцінок учителя) і лише після цього до процесу, змісту навчання, а ще пізніше - до способів добування знань.
Пізнавальні мотиви змінюються в такий спосіб: молодші школярі від інтересу до окремих фактів переходять до інтересу до закономірностей, принципам, вже в середині молодшого шкільного віку може з'являтися інтерес до способів придбання знань. У молодшому шкільному віці

виникають і мотиви самоосвіти, але вони представлені найпростішою формою - інтересом до додаткових джерел знання, епізодичним читанням додаткових книг.
Соціальні мотиви розвиваються від загального недиференційованого розуміння соціальної значимості навчання, з яким дитина приходить до першого класу, до більш глибокого усвідомлення причин необхідності вчитися, до розуміння змісту навчання «для себе», що робить соціальні мотиви більш діючими.
Позиційні соціальні мотиви в цьому віці представлені бажанням дитини одержати головним чином схвалення вчителя. Відношення молодшого школяра до вчителя в цілому доброзичливе й довірливе, хоча його засмучує одержання поганих оцінок. Уже з'являється прагнення зайняти певне місце й у колективі однолітків, орієнтування на думку товаришів. Мотиви колективної роботи широко присутні в молодших школярів, але поки в самому загальному й наївному їхньому прояві.
Наприкінці молодшого шкільного віку починає з'являтися вибіркове, диференційоване ставлення до різних навчальних предметів, через що з'являється як позитивна, так і негативна мотивація навчальної діяльності, що носить ситуативний характер. Таким чином, мотиваційна сфера змінюється, збагачується її спектр. До того ж, наприкінці цього періоду загальна сила мотивації навчання зменшується. Справа в тому, що вгасає лише загальне позитивне відношення до школи, причому вгасає закономірно, тому що воно вже задоволено. Перебування в школі саме по собі втрачає для дитини безпосередню емоційну привабливість, він до цього звикає. Розуміння соціальної значимості навчання тепер (в ІІ-ЕП класах) повинне бути підкріплене інтересом до самого змісту навчання, до способів добування знань. Там, де вчителеві вдається це зробити, зниження мотивації навчання до кінця початкової школи не наступає.
Дослідження мотивації навчальної діяльності молодших школярів.

Для будь-якого педагога важливо в молодшому шкільному віці сформувати позитивну мотивацію навчальної діяльності на отримання знань, а для цього необхідно визначити як готовність мотиваційної сфери дитини до школи, так і домінуючі мотиви задля подальшого їх розвитку або корекції.
Методика дослідження мотивації навчання в першокласників (Методика розроблена в 1988р. М.Р. Гинзбург, експериментальні матеріали й система оцінок - в 1993р. И.Ю. Пахомовой і Р.В. Овчаровой.)
Форма проведення: індивідуальна.
Устаткування: стимульний матеріал до методики (Додаток 1).

Інструкція:
"Зараз-я прочитаю тобі розповідь".
№ 1, "Хлопчики (дівчинки) розмовляли про школу. Перший хлопчик сказав: "Я ходжу в школу тому, що мене мама змушує. Якби не мама, я б у
школу не ходи".
На стіл перед дитиною психолог викладає картку з малюнком № 1: жіноча фігура з жестом, що вказує, перед нею фігура дитини з портфелем у руках. (Зовнішній мотив.)
№2. Другий хлопчик (дівчинка) сказав: \\\"Я ходжу в школу тому, що мені подобається робити уроки. Навіть якби школи не було, я однаково б учився\".
Психолог викладає картку з малюнком № 2- фігура дитини, що сидить за партою. (Навчальний мотив.)
№3. Третій хлопчик сказав: "Я ходжу в школу тому, що там весело й багато хлопців, з якими можна пограти".
Психолог викладає картку з малюнком № 3: фігурки двох дітей граючим у м'яч. (Ігровий мотив.)
№4. Четвертий хлопчик сказав: "Я ходжу в школу тому, що хочу бути більшим.
Коли я в школі, я почуваю себе дорослим, а до школи я був
маленьким"
Психолог викладає картку з малюнком № 4: дві фігурки, зображені спиною друг до друга: у тієї, що вище, у руках портфель, у тієї, що нижче, іграшковий автомобіль. (Позиційний мотив.)
№5. П'ятий хлопчик (дівчинка) сказав: "Я ходжу в школу тому, що потрібно вчитися. Без навчання ніякої справи не зробиш, а вивчишся - і можеш стати, ким захочеш".
Психолог викладає картку з малюнком № 5: фігурка з портфелем у руках направляється до будинку. (Соціальний мотив.)
.N«6. Шостий хлопчик сказав: "Я ходжу в школу тому, що одержую там п'ятірки".
Психолог викладає картку з малюнком № 6. фігурка дитини, що тримає в руках розкритий зошит. (Оцінка.)

Після прочитання розповіді психолог задає питання:

* А як по-твоєму, хто з них прав? Чому? (Вибір І)

* 3 ким з них ти хотів би разом грати? Чому? (Вибір 2)

* 3 ким з них ти хотів би разом учитися? Чому? (Вибір 3)
Діти послідовно здійснюють три вибори. Якщо зміст недостатньо простежується у відповіді дитини, необхідно поставити контрольне запитання: "А що цей хлопчик сказав?", щоб бути впевненим у тім, що дитина зробила свій вибір, виходячи саме зі змісту розповіді, а не випадково вказав на одну із шести картинок.
Цілі, поставлені на початку цієї роботи виконанні, а саме:
1. Зроблено опис основних теорій мотивації в психоаналізі, біхевіоризмі, гуманістичній та когнітивній психології, а також стислий огляд ПОГЛЯДІЙ на мотиви в вітчизняній психології.
2. Зроблено висновок, що кавчання - це активна діяльність школярів по засвоєнню знань та засобів їх самостійного придбання, головною особливістю якої є той факт, що суб'єкт діяльності виконує одночасно і роль об'єкту.
3. Зроблено висновок, ЩО МОТИЬаЦІЯ навчальної діяльності є сукупністю всіх факторів, що обумовлюють прояви навчальної активності, та спрямованість учня на різні сторони навчальної діяльності.
4. Визначено, що мотиви навчальної діяльності можна класифікувати
наступним чином:
1.Пізнавальні
1. Широкі пізнавальні
2. Учбово-пізнавальні
3. Мотиви самоосвіти
2. Соціальні
1. Широкі соціальні
2. Вузьки соціальні

10. Я надав би перевагу самостійній роботі, а не колективній.
11. Зайва відвертість з друзями може зашкодити.
12. Коли я зустрічаю на вулиці знайомого, я скоріше намагаюсь перекинутися з ним хоча б парою слів, ніж пройти, просто привітавшись.
13. Я віддаю перевагу незалежності та свободі від прихильностей, а не міцним дружнім узам.
14. Я відвідую компанії та вечірки, тому що це добрий спосіб завести
друзів.
15. Якщо мені потрібно прийняти важливе рішення, то я скоріше пораджуся з друзями, ніж стану обмірковувати це один.
16. Я не довіряю занадто відкритому прояву дружніх почуттів.
17. У мене дуже багато близьких друзів.
18. Коли я знаходжуся у колі незнайомих людей, для мене зовсім неважливо, подобаюсь я їм чи ні.
19. Я віддаю переваг}' індивідуальним іграм та розвагам, а не
груповим. ,
20. Відкриті емоційні люди приваблюють мене більше, ніж серйозні, зосереджені.
21. Я скоріше прочитаю цікаву книгу або сходжу в кіно, ніж проведу
час на вечірці.
22. Подорожуючи, я більше люблю спілкуватися з людьми, ніж просто насолоджуватися краєвидами або самому відвідувати визначні
пам'ятки.
23. Мені легше розв'язати складну проблему, коли я обмірковую її один, ніж коли обговорюю її з іншими.
24. Я вважаю, що у важких життєвих ситуаціях слід скоріше розраховувати тільки на власні сили, ніж сподіватися на допомогу друзів.
25. Навіть у колективі мені важко повністю відволіктися від турбот та термінових справ.

26. Опинившись у новому місці, я швидко здобуваю широке коло
знайомих.
27. Вечір, проведений за улюбленою справою, приваблює мене більше, ніж багатолюдна вечірка.
28. Я уникаю занадто близьких стосунків з людьми, щоб потім не
втратити особистої свободи.
29. Коли в мене поганий настрій, я скоріше намагаюсь не показувати своїх почуттів, ніж ділитися ними з кимсь.
30. Я люблю товариство і завжди радий провести час у веселій
компанії. Тест опитувальника для шкали \"СВ"
1. Я соромлюся іти в малознайоме товариство.
2. Якщо вечірка мені не подобається, я все одно не йду з неї.
3. Мене б дуже зачепило, якби мій друг став суперечити мені при сторонніх людях.
4. Я намагаюсь менше спілкуватися з людьми критичного складу.
5. Зазвичай я легко спілкуюсь з незнайомими людьми.
6. Я не відмовлюсь піти в гості через те, що там будуть люди, які мене не люблять.
7. Коли два мої друга сперечаються, я надам перевагу тому, щоб не втручатися в їх суперечку, навіть якщо з кимсь із них не згоден.
8. Якщо я попрохаю когось піти зі мною і він мені відмовить, то я не наважусь попросити його знову.
9. Я обережний у висловлюванні своїх думок, якщо добре не знаю
людину.
10. Якщо під час розмови я чогось не зрозумів, то краще я це пропущу, ніж переб'ю говорючого та попрошу повторити.
Я відкрито критикую людей та очікую від них того ж самого.

1. Мені важко казати людям "ні".
2. Я все-таки можу отримати задоволення від вечірки, навіть якщо
бачу, що одягнений не з нагоди.
3. Я болісно сприймаю критику у свій бік.
4. Якщо я не подобаюсь комусь, то намагаюсь уникати цієї людини.
5. Я рідко соромлюсь звертатися до людей за допомогою.
6. Я рідко суперечу людям через страх зачепити їх.
7. Мені часто здається, що незнайомі люди дивляться на мене
критично.
8. Кожного разу, коли я йду в незнайоме товариство, я надаю
перевагу тому, щоб брати із собою друга.
9. Я часто кажу те, що думаю, навіть якщо це неприємно
співрозмовнику.
10. Я легко освоююсь у новому колективі.
11. Часом я впевнений, що нікому не потрібен.
12. Я довго переживаю, якщо стороння людина безсторонньо
висловилась у мій бік.
13. Я ніколи не почуваю себе самотнім у компанії.
14. Мене дуже легко зачепити, навіть якщо це з боку і не помітно.
15. Після зустрічі з новою людиною мене зазвичай мало хвилює, чи правильно я поводився.
16. Коли я маю звернутися за чимось до офіційної особи, я майже
завжди чекаю, що мені відмовлять.
17. Коли треба попросити продавця показати річ, яка мені сподобалась, я почуваю себе невпевнено.
18. Якщо я незадоволений тим, як веде себе мій знайомий, я зазвичай прямо вказую йому на це.

1. Якщо у транспорті я сиджу, мені здається, що люди дивляться на мене з докором,
2. Опинившись у незнайомій компанії, я скоріше активно включаюсь у бесіду, ніж тримаюсь осторонь.
3. Я соромлюсь попросити, щоб повернули мою книгу або якусь
іншу річ, зайняту в мене на деякий час.

Автор: 

Самойлова О.Л. вчитель початкових класів Татарбунарського НВК "Школа-гімназія"

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...