Факультативний курс «Українське народознавство в умовах полікультурного суспільства» 8-11 класи

Опубліковано: shunigka Пт, 2013-09-20 09:45

Народознавство - це наука про націю, людину у її зв'язках із природою, мовою, історією, побутом, обрядами та звичаями, усною творчістю. Це важливий і могутній чинник навчання і виховання, розвитку особистості й оздоровлення суспільства.

Найголовніше - це те, що діти збагачують душу і серце високими думками і глибокими почуттями - вірності батьківській хаті, маминій пісні, рідній землі. Батьківщині.

Основна мета факультативного курсу «Українське народознавство в умовах полікультурного суспільства» - формувати навчально-виховний процес так, щоб кожен учень добре знав свій народ, а в ньому пізнав себе.
Завдання курсу:
• дати ґрунтовні й систематичні знання про мову, історію, побут, обряди та звичаї, усну народну творчість як українців так і інших етносів;
• сформувати вміння й навички теоретичного й фактичного матеріалу;
• ознайомити з обрядами, звичаями, побутом, культурою тощо;
• створити правильні умови для відображення, розуміння й засвоєння учнями закономірностей навчального матеріалу;
• виховувати потребу вивчати українську мову, плекати повагу до неї, до історії, до пращурів, до інших національностей тощо.

Автор:

Костікова Олександра Миколаївна

Джерело:

Перелік використаної та рекомендованої навчально-методичної літератури :

1.С.П. Павлюк, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчів. Українське народознавство: Навч. посібник.- Львів, 1994;

2.Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2010. - № 06. – 55с.

3.О.В.Король. Методика викладання українського народознавства в школі. – Київ, 1998;

4.Дивослово. Українська мова й література в навчальних закладах. – 2010. - № 05. – 26с.

5.Конституція України. – К.: Хрінком, 1996;

6.Постанова ВРУ «Про Рекомендації парламентських слухань «Про функціонування української мови в Україні» від 22.05.2003р. № 886-1 // Відом. Верховна Рада України. – 2003. - №38;

7.Постанова КМУ «Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004-2010 роки» від 02.10.2003 №1546;

8.Б.Антоненко-Давидович. Як ми говоримо. – К.: Видавн. Дім КМ «АСАйЕМІА», 1994;

9.А.А.Бурячок. Орфографічний словник української мови. – К.: Наук. думка, 2000;

10.Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Просвіта», «Книга пам’яті України», 2000;

11.С.І. Головащук. Російсько-український словник сталих словосполучень. – К.: Наук. думка, 2001;

12.С.І. Головащук. Словник-довідник із українського літературного слововживання. – УНВЦ «Рідна мова», 2000;

13.Д.Принчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Герпак. Словник-довідник з культури української мови /Між нар. фонд «Відродження». – Л.: Фенікс, 1996;
14.О.Д. Пономарів. Культура слова і мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002;

15.Тлумачний словник української мови. У 3-х томах. – К.: Аконіт, 2002;

16.І.П. Ющук. Практичний довідник з української мови. – К.: Рід. мова, 1998;

17.Освітні сайти мережі Інтернет;

18.П.Р. Ігнатенко. Народознавство у школі.

19.М.К. Дмитренко, Г.К. Дмитренко. Уроки з народознавство. – К., 2001;

20.Л.Ф. Вудвуд, І.М. Вудвуд. Українське народознавство. З батьківської криниці. – Д., 2000;

21.Журнал «Українська мова і література в школі». – 2009. - № 25. – 5с.

22.В.І. Щербина, О.В. Волкова, О.В. Романенко. Інтерактивні технології на уроках української літератури. – Х., 2005;

23.В.Т. Скуратівський. Дідух. – К.,2006;

24.И.И. Довгопол, Т.А. Ивакова. Современные образовательные и педагогические технологии. – Симферополь, 2007.