Від партнерів


Останні публікації

2017-10-18 19:14
Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Стаття "Шляхи підвищення навченості та культури мислення учнів на уроках світової літератури"

0

Шляхи підвищення навченості та культури мислення
учнів на уроках світової літератури
Головною метою шкільної літературної освіти є підготовка грамотного вдумливого читача з урахуванням його вікових і психологічних особливостей, читача, який розуміє та цінує твори мистецтва, має розвинуте почуття прекрасного і здатен до повноцінного критичного сприйняття художнього твору як мистецтва слова. Вивчення світової літератури сприяє формуванню в учнів уявлень про єдність світового літературного, культурного й цивілізаційного процесу і, у той же час, про самобутність національних особливостей його конкретних складових, неповторність внеску до світової мистецької скарбниці людства кожної національної літератури, вивчення якої передбачено шкільними програмами.
Які ж завдання постають перед учителем світової літератури на шляху підвищення культури мислення учнів ? Вони полягають у:
- формуванні гуманістичного світогляду та гуманітарної свідомості юної особистості;
- плеканні вміння сприймати прекрасне, самореалізації особистості його засобами;
- формуванні стійкої мотивації до навчання літератури, відчутті краси та виразності художнього слова;
- вивченні найвизначніших взірців світової художньої літератури та мистецтва народів світу;
- розвитку вмінь сприймати літературний твір як явище мистецтва слова у єдності його змістових та художніх особливостей;
- формуванні читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного;
- розширенні культурно-пізнавальних інтересів та духовних запитів підростаючого покоління;
- вихованні в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій.

У формуванні культури мислення дітей шкільного віку можна стверджувати, що вчитель повинен по-новому розуміти свою професійну діяльність. Сьогодні вчитель у основному працює не з учнем, а з предметом, і як головне завдання все ще висуває завдання щодо кількісного та якісного засвоєння навчальних компетентностей з навчального предмета.
Учитель літератури повинен відкривати перед своїми учнями незвичайний світ краси, надихати їх, спілкуватися з ними, допомагати дітям читати, пізнавати світ, переживати красу. В основі специфіки педагогічної майстерності вчителя літератури є особливості самого навчального предмета "світова література", який передбачає вивчення літератури як мистецтва слова. Шкільна дисципліна „Світова література" органічно поєднує у собі закони науки і мистецтва.
Саме у процесі вивчення світової літератури можливо найповніше реалізувати завдання гуманітарного виховання молоді, залучення її до багатств світової духовної культури, духовного і морального зростання особистості, естетичного виховання, зокрема - підготовки до життя в конкретному історичному соціокультурному просторі. Світова література у школі - свідчення нашої відкритості інтеграційному світові.
Літературі не можна навчити, однак можна дати знання, що допоможуть учням відкрити її, осягнути, зрозуміти, відчути.
Специфіка вивчення світової літератури полягає у гармонійному поєднанні на уроці літературних знань і мистецтва, нормативних елементів і творчості.
Вивчення літератури у школі ґрунтується на дидактичних, літературознавчих та методичних принципах. Найважливішими є традиційні, яких дотримується вчитель-словесник (науковість, історизм, зв'язок навчання і виховання, доступність, посильність, спрямованість на розвиток учня, аналіз твору в єдності форми і змісту, взаємодія мистецтва і дійсності в естетичній свідомості учня, особистісний характер читацької та літературознавчої діяльності, зв'язок літератури із законами художнього мислення та ін.) і нові, які він повинен ще осмислити і реалізувати у власній діяльності.
Викладання світової літератури має спрямовували діяльність учнів на збагачення їх знаннями та уявленнями про світ і людину. Учитель у своїй роботі повинен орієнтуватися на естетично-гуманістичну сутність світової літератури, а також на розкриття втіленої у художньому творі концепції майстра слова.
Показником педагогічної майстерності вчителя вважаємо творчий характер його професійної діяльності. Аналіз педагогічної літератури дозволяє зробити висновок, що у творчій педагогічній праці виокремлено чотири напрями діяльності вчителя: дослідницький (аналізувати педагогічні явища; спостерігати за учнями; вивчати їхні інтереси; аналізувати літературознавчі проблеми, художні твори, результати своєї праці; узагальнювати досвід кращих учителів країни і ін.); конструкторський (розробляти систему викладання предмета: методів, шляхів аналізу, вивчення біографії письменників, уроків, позакласних заходів, тощо); організаторський (проводити особисту навчально-виховну роботу з класним колективом і окремими учнями, реалізовувати складні плани, тощо); комунікативний (спілкуватися з учнями, батьками, колегами; оптимізувати навчально-виховний процес; виразно читати і розповідати, використовуючи наочність і технічні засоби навчання та ін.).
Вивчати ж літературний твір як мистецтво слова без опори на літературознавство неможливо. Літературознавство – ключ до розуміння художнього твору.Саме вивчення теорії літератури дає змогу ознайомити учнів зі специфікою літератури, як мистецтва слова, з’ясувати з чого вона „будується”, розкрити складне сплетіння стилів, течій, напрямів.
Найскладніше питання у заняттях з теорії літератури – це питання про порядок формування понять. Необхідно, щоб ця робота не була позначена випадковістю. В основу послідовності у вивченні теоретико-літературних понять слід покласти добре відомий дидактичний принцип: поступовий перехід від відомого до невідомого.
Проте занадто захоплюватися на уроках зарубіжної літератури теорією не варто. Потрібна, так би мовити, „золота середина”. Не слід забувати, що література - це насамперед мистецтво слова. Акцентувати ж увагу учнів на тому, що література в основному наука, помилково. Бо, крім володіння читацькими навичками, випускник школи повинен мати ще й органічну потребу, внутрішнє бажання бути читачем. Залишаючи ж на узбіччі естетичну змістову сутність художнього твору, можна легко заблукати у нетрях термінології.
З іншого боку, література ні в якому разі не може слугувати простим матеріалом для моралізування, повчань щодо того, як поводитись у життєвих ситуаціях, подібних до тих, що описані у художніх творах. Це призведе до спрощеного сприйняття твору лише на подієвому рівні, до консервації примітивних художніх смаків та гальмування естетичного розвитку учнів.
Базовою ідеєю реформування нинішньої освіти проголошено компетентісний підхід. Головне завдання уроку світової літератури у межах цієї ідеї полягає в тому, щоб сформувати в кожного учня читацькі компетенції, які б надавали йому змогу самостійно орієнтуватись у мистецьких фактах і явищах, грамотно використовувати їх для задоволення своїх духовних потреб. Звичайно, зусиль доведеться докласти чимало, щоб організувати навчально-виховний процес на уроках літератури належним чином, зробити його по-справжньому цікавим та змістовним. Потрібно грунтовно знати методику предмета і вміло користуватися усією палітрою методів, прийомів, технологій навчання, як традиційними , так і новітніми. Велику увагу слід надавати і мотивації навчання, щоб допомогти учням поновити попередні знання, пробудити їхню цікавість і спонукати до постійного пошуку.
Основним у роботі вчителя світової літератури є вміння організовувати роботу з текстом художнього твору, його аналізом. Учитель має підійти до проблеми шкільного аналізу художнього тексту дуже виважено: якщо йому вдалося зацікавити учня проблематикою твору, пробудити в нього інтерес до його прочитання, то в жодному разі не можна всі зусилля зводити нанівець нецікавою, шаблонною, моралізаторською розмовою про цей твір у процесі його обговорення. Головне завдання вчителя – допомогти учневі максимально наблизитись у сприйнятті твору до авторського задуму. А потім, використовуючи всі структурні елементи уроку, розмаїття методичної палітри, основи герменевтичної діяльності, навчити його виходити за межі художнього світу письменника, робити власні висновки і формувати власні переконання та правила життя.
При цьому необхідно завжди враховувати і вікові особливості учнів, рівень їхнього літературного розвитку та типу сприйняття словесного мистецтва.
Під час вивчення світової літератури потрібно в усіх класах активніше використовувати сучасні педагогічні технології (комп’ютиризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи, можливості системи Інтернет, мультимедійні технології ).
Так, серед інтерактивних форм роботи на уроках світової літератури ефективною є навчальна взаємодія учнів у парах, мінігрупах, групах, що здебільшого застосовується під час пошуку та аналізу інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів тощо.
Великий навчальний потенціал мають та ефективно можуть використовуватися Інтернет-сайти, на яких розміщено найкращі твори зарубіжних майстрів слова як в україномовних перекладах, так і мовою оригіналу, біографічні відомості про письменників, згруповано відомості з певних літературних тем, епох або напрямів. Використання можливостей таких сайтів сприяє зміцненню літературної та загальногуманітарної підготовки школярів, дає їм змогу зекономити час у пошуку необхідної інформації, посилює зацікавлення вивченням предмета.
Навчання літератури – це специфічна галузь творчої педагогічної діяльності, яка вимагає від учителя творчого, нестандартного художньо-педагогічного мислення.
Немає книги, яка була б цікавішою за словесника, який відбувся як особистість, професійно... словесник не лише провідник знань, а й творець мистецтва.

Автор: 

Башуцька Зоряна Зіновіївна

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...