Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Український театр ляльок "Вертеп"

0

Актуализация проекта
Дети должны жить в мире красоты, игры,
сказки, музыки, рисунка, фантазии, творчества. В.А.Сухомлинский
Вопрос духовно-нравственного и эстетического воспитания детей является одной из ключевых проблем, стоящих перед каждым родителем, обществом и государством в целом. Детство всегда с надеждой обращено в будущее, как бы ни было беспощадно настоящее. И дети, как правило, ждут, чтобы взрослые показали им путь, который определит им жизнь. Из страны детства все мы уходим в большую жизнь, насыщенную радостью и страданием, минутами счастья и горя. Способность радоваться жизни и умение мужественно переносить трудности закладывается в раннем детстве. Дети чутки и восприимчивы ко всему, что их окружает, а постичь им нужно очень многое. Чтобы стать добрыми к людям, надо научиться понимать других, проявлять сочувствие, честно признавать свои ошибки, быть трудолюбивыми, удивляться красоте окружающей природы, бережно относиться к ней.
Именно в школе происходит становление личностного самосознания, формируется культура чувств, способность к общению, овладение собственным телом, голосом, пластической выразительностью движений, воспитывается чувство меры и вкус, необходимые человеку для успеха в любой сфере деятельности. Театрально-эстетическая деятельность, органично включенная в образовательный процесс, — универсальное средство развития личностных способностей человека. Поэтому коллектив творческих учителей Каширской СОШ выдвинул идею создания проекта «Школьный театр».
Средствами художественного творчества в любительском театре решаются задачи повышения общей культуры школьников, происходит знакомство их с литературой и драматургией, музыкой и изобразительным искусством, правилами этикета, обрядами и традициями. В современной педагогике театр все чаще привлекается для решения адаптационных и коммуникационных задач. Детский театральный коллектив рассматривается как развивающая среда, как средство образования, воспитания и психологической коррекции личности ребенка.
Главная идея проекта - обеспечить условия для самореализации творческих возможностей и потребностей ребенка, создать такую образовательную среду, которая способствовала бы самоутверждению личности в различных сферах творческой деятельности. Это достигается за счет вовлечения учащихся в театральную деятельность: постановка школьных праздников, спектаклей, изготовление для них костюмов и декораций.
Смысл участия в проекте заключается в том, чтобы учитель и учащийся не просто осваивал чьи-то продукты деятельности, а производил их самостоятельно. Такой подход активизирует образовательный процесс, придает ему творческий и исследовательский характер, передает учащемуся инициативу в организации своего процесса познания и творчества. В этой системе педагог занимает лидирующую, но не доминирующую позицию, а учебный процесс, строится как диалог с познаваемой реальностью и с другими людьми.
Театр - уникальная развивающая среда для юного человека в период становления личности. Подростки, увлекающиеся театром, общительнее других, они способны к более глубокому самоанализу, лучше понимают других людей, у них развита способность к сочувствию и сопереживанию. Кроме того, они чаще всего избавлены от комплекса непонимания, не чувствуют себя покинутыми и одинокими, а значит, в существенной степени защищены от влияния тоталитарных группировок и наркотиков. Приобщая юного человека к искусству, театр пробуждает в нем талант зрителя, сотворца театрального действия, без участия которого спектакль, как произведение искусства, не может состояться. Переживая судьбы героев, анализируя ситуации, события, действия и поступки действующих лиц, постигая язык и законы театра, ребенок от спонтанного соучастия в действии переходит к пониманию и осмыслению нравственных и этических ценностей
Театр открывает простор для самовыражения, а это одна из его главных потребностей ребенка. Работа на этом уровне пробуждает интерес, вызывает большую творческую активность
Отличительные особенности проекта «Школьный театр»:
Первая отличительная особенность состоит в деятельностном подходе к воспитанию, образованию и развитию обучающегося средствами театра. Каждый ребёнок становится вовлечённым в продуктивную творческую деятельность, где он выступает, с одной стороны, в качестве исполнителя, а с другой стороны – в качестве художника по костюмам, композитора, гримёра, художника-декоратора, звукорежиссёра, сценариста-драматурга.
Вторая отличительная особенность проекта состоит в том, что организация всего творческого процесса разделена на 2 этапа (модуля): постановка пьес, театрализованных представлений, праздников и создание театральных костюмов и декораций. Педагоги, задействованные в проекте, должны уметь преподавать основы таких театральных предметов как актёрское мастерство, сценическая речь, сценическое движение, танец, знать искусство грима, уметь изготавливать театральные костюмы и декорации.
Цель проекта:
создание условий для творческого развития личности, обеспечение оптимального уровня творческого потенциала, реализация творческих способностей в процессе создания исторических костюмов и проведение театрализованных праздников
Задачи проекта
Образовательные задачи:
–– обучить элементарным навыкам театрально-исполнительской деятельности и научить применять их на сцене;
– научить владеть голосом, речью, телом для отражения своего мировосприятия;
– познакомить с историей театра и театральными профессиями;
– изучить особенности исторического костюма;
- научить изготавливать театральные костюмы и декорации;
– познакомить с основами драматургии и режиссуры.
Развивающие задачи:
– развивать творческое воображение, наблюдательность, речевой слух, зрительную память;
– развивать образное мышление, умение создавать художественный образа;
– развивать самостоятельный подход к решению поставленной задачи;
– развивать умение свободно ориентироваться в сценическом пространстве;
– сделать «актёрство» ещё одним из способов выражения своих чувств, эмоций, для снятия стрессов;
– развивать художественный вкус и эстетическое чувство прекрасного;
– прививать уважение к литературе и чтению.
Воспитательные задачи:
– воспитывать уважительное отношение между членами коллектива;
– воспитывать умение критически оценивать как свою работу, так и работу своих товарищей;
– воспитывать внимательное и бережное отношение к природе;
– воспитывать любовь к литературе, к памятникам культуры, к истории своей страны – знать и чтить традиции своего народа;
– воспитывать дисциплинированность, собранность, настойчивость, работоспособность, смелость, волю;
– воспитывать эстетический вкус, основы зрительской культуры;
– создать сообщество единомышленников (педагог - школьники - родители).
Главная задача: воспитать творческую личность и, посредством приобщения к театральной культуре, построить новый уровень взаимоотношений между детьми, между педагогом и учащимся.
Кадровое обеспечение проекта
Ф.И.О. Место работы,
должность Должность
в проекте
Старцева
Светлана Васильевна МОУ Каширская СОШ, учитель техноло
руководитель
проекта

Богомолова
Наталья Ивановна МОУ Каширская СОШ, зам. директора по ВР, учитель русского языка и литературы
ответственный за сценические постановки (режиссер-постановщик)
Зюзина
Людмила Николаевна МОУ Каширская СОШ, учитель технологии ответственный за сценические костюмы и грим (художник по костюмам и гример)
Кураева
Нина Семеновна МОУ Каширская СОШ, учитель русского языка и литературы ответственный за подготовку сценария, преподаватель актерского мастерства
Ивакин
Николай Павлович
МОУ Каширская СОШ
учитель технологии ответственный за декорации, свет, звуковое оформление (звукорежиссер, осветитель, декоратор)
Ожидаемые результаты работы:
• повышение творческого потенциала личности школьников
• развитие коммуникативных и организаторских способностей
• повышение самооценки, избавление от комплексов
• улучшение психологического климата в ученическом коллективе
• овладение навыками изготовления костюмов для сцены
• овладение навыками постановки праздников
• овладеть навыками сценического искусства
• овладение навыками рукоделия (вышивки, вязания, бисероплетения, аппликации)
Условия реализации проекта.
Работа по выполнению проекта рассчитана
на 2008-2010гг.
Данный проект является логическим продолжением трехлетней работы по теме «Русский народный костюм». Проект реализуется на базе МОУ «Каширская СОШ».
Для проведения занятий необходимы:
1. Просторный кабинет для репетиций, возможность заниматься в актовом зале.
2. Подборка литературы для репертуара школьного театра.
3. Необходима возможность экскурсионной работы: посещение выставок, музеев, театральных постановок.
4. Просторный кабинет, оборудованный всем необходимым швейным оборудованием (швейные машины, оверлок, утюг, гладильная доска, набор инструментов и приспособлений для шитья, вышивки, бисероплетения)
5. Расходные материалы для изготовления костюмов: ткани, нитки, фурнитура, бисер, тесьма, кружево, мех и т.д.
6. Литература по истории костюма, наглядные иллюстрации, репродукции, журналы мод.
7. Необходим фонд поощрительных призов по итогам представлений, выставок и творческих конкурсов.
8. ПЛАН РЕАЛИЗАЦИИ ПРОЕКТА.

п/п Название мероприятия Сроки
выполнения Ответственный за выполнение
Организационные мероприятия
1. Организация репетиционной базы сентябрь 2008 Старцева С.В.
2. Организация мастерской по изготовлению костюмов и декораций.
Выдвижение инициативной группы учащихся, распределение обязянностей сентябрь 2008 Старцева С.В.,
Зюзина Л.Н.
3. Организация работы со спонсорами и администрацией по материальному обеспечению проекта апрель-май 2008 г. Старцева С.В., Зюзина Л.Н.,
Богомолова Н.И.
Теоретические мероприятия

1 Изучение основ сценического искусства.
Изучение основ актерского мастерства.
в течение всего срока реализации проекта
руководители кружков «Сценическое искусство», Театральный» Богомолова Н.И., Кураева Н.С.
2. Изучение исторических костюмов разных эпох.

в течение всего срока реализации проекта
руководители кружков «Мастерица», «Театральный костюм»
Старцева С.В.
Зюзина Л.Н.
3. Составление примерного репертуара на год.
ежегодно

Старцева С.В.
Богомолова Н.И.
4. Посещение театров и музеев Воронежской области.
в каникулярное время

Старцева С.В.

5. Изучение русских обрядовых праздников, русских народных промыслов. в течение всего срока реализации проекта
Зюзина Л.Н.
Старцева С.В.
Кураева Н.С.
6. Участие в областных и региональных творческих конкурсах и выставках по декоративно-прикладному творчеству. в течение всего срока реализации проекта Старцева С.В, Зюзина Л.Н.,
Ивакин Н.П., Богомолова Н.И.
Практические

1. Организация занятий в группах, выбор тематики работы сентябрь,
ежегодно все педагоги проекта
2. Подготовка и оформление актового зала для работы театра
(пошив занавеса, изготовление сценической коробки) сентябрь, октябрь 2008 Старцева С.В.,
Зюзина Л.Н.,
Богомолова Н.И., Ивакин Н.П.
3. Постановка мини-спектакля к Дню учителя сентябрь-октябрь Кураева Н.С.
4. Изготовление костюмов для
мини-спектакля, оформление сцены сентябрь-октябрь Старцева С.В,
Зюзина Л.Н.,

5. Постановка Новогодних представлений.
декабрь,
ежегодно Богомолова Н.И., Кураева Н.С.
6. Изготовление костюмов для
проведения Новогодних представлений.
ноябрь-декабрь,
ежегодно Старцева С.В,
Зюзина Л.Н.,

7. Изготовление декораций для Новогоднего представления ноябрь-декабрь 2008 г
Старцева С.В, Зюзина Л.Н.,
Ивакин Н.П.
8. Постановка традиционных школьных праздников 2008-2010 гг.
Богомолова Н.И., Кураева Н.С.
9. Возрождение русских обрядов. Постановка народных праздников «Широкая Масленица», «Святки», «Иван Купала» и др. ежегодно все педагоги проекта
10. Постановка сказок и мини-спектаклей для младших школьников январь – март
2009 г. Старцева С.В.,
Богомолова Н.И.
11. Изготовление костюмов животных и сказочных персонажей, изготовление декораций январь – март
2009 г. Старцева С.В,
Зюзина Л.Н.,
Ивакин Н.П.
12. Постановка пьес для старших и средних школьников январь-апрель
2009г. Богомолова Н.И., Кураева Н.С.
13. Изготовление костюмов и декораций январь-апрель
2009г. Старцева С.В, Зюзина Л.Н.,Ивакин Н.П.
14. Помощь в подготовке участников для районных конкурсов
«Сударушка», «Витязи» ежегодно все педагоги проекта
Финансовое обеспечение проекта
Для организации театра необходимы материальные средства, расходные материалы:

• ? ткани, мех для пошива костюмов
• ? фурнитура швейная
• ? нитки
• ? отделка: бисер, пайетки, бусы, тесьма, кружево
• ? маски сказочных и фантастических персонажей
• ? ткань для изготовления декораций (бязь)
• ? краски, гуашь для декораций
• ? бруски, картон для изготовления сценической коробки
• ? ткань для пошива занавеса
• ? бумага, краска для принтера (для изготовления афиш, программок)
• ? театральный грим для актеров

В феврале 2008 года инициативная группа педагогов обратилась с просьбой поддержать идею создания школьного театра к депутату областной Думы Пономареву А.И. Была составлена примерная смета расходов для нужд театра. Нашу просьбу Александр Иванович удовлетворил, на создание театра было выделено 15000 рублей. В апреле-мае 2008 года эти средства были израсходованы на приобретение тканей, фурнитуры и др. расходных материалов.
Приложение 1
Депутату Воронежской областной Думы
Пономареву Александру Ивановичу

Уважаемый Александр Иванович!
Просим Вас выделить денежные средства в размере 13500 рублей на развитие школьного театра в МОУ «Каширская СОШ» (пошив театральных костюмов и изготовление декораций). Примерная смета расходов прилагается. Заранее Вам благодарны.
Заместитель директора
по воспитательной работе:
Богомолова Н.И.
Учителя технологии:
Старцева С.В. Зюзина Л.Н.
Приложение 2

Примерная смета расходов на изготовление костюмов и декораций
для школьного театра

№ Наименование материалов Цена, руб Количество Стоимость, руб.
1. Ткань для декораций 25 40 м 1000
2. Краски гуашевые 50 20 1000
3. Бумага гофрированная креповая 20 20 400
4. Кисти для рисования 20 6 120
5. Клей ПВА 70 2 140
6. Мех искусственный 400 5 2000
7. Ткань атлас разных цветов 150 10 1500
8. Ткань габардин 90 10 900
9. Ткань креп 90 10 900
10. Ткань вуаль разных оттенков 100 10 1000
11. Ленты, тесьма 10 40 400
12. Бисер 40 10 400
13. Маски животных 50 6 300
14. Ткань ситец разных расцветок и цветов 15 20 300
15. Бумага самоклеящаяся 50 6 300
16. Нитки швейные 7 40 280
17. Ткань парча 200 5 1000
18. Ткань бархат 200 5 1000
19. Пайетки 15 20 300
20. Дублерин, флизелин 40 6 240
ИТОГО 13500 руб

БЮДЖЕТ ПРОЕКТУ

1 Бібліотека • література для репертуару шкільного театру
• література з історії костюма, наочні ілюстрації, репродукції, журнали мод
• рекламні послуги (реклама у СМІ, проспекти, афіші) Шкільний бібліотечний фонд літератури складає 45%.
Він складає 1050 грн
2 Медіатека • колекція мультимедійних видань
• аудіо книги, аудіоколекції, аудіоспектаклі
Медіатека на 40% укладена завдяки особовому фонду вчителів, координаторів.
Сума 300 грн буде направлена на її розвиток. Також поповнення медіа теки можна буде проводити шляхом обміну з іншими організаціями
3 Технічне оснащення • ноутбук з веб-камерою
• медіапроектор
• проекційний театр
• кольоровий принтер
• цифрова відеокамера
• фотоапарат
• швейна машина
• оверлок
• праска 5130
3400
900
520
2500
700
800
1200
150 У школі вже 2 комп'ютери і принтер. Створена Інтернет-мережа.
Школа забезпечена телевізором та DVD плеєром
4 Матеріально-господарське забезпечення • просторий кабінет для репетицій
• можливість екскурсійної роботи
• кабінет, обладнаний всім необхідним (прасувальна дошка, набір інструментів та пристроїв для шиття, вишивки, бісероплетіння)
• розхідні матеріали для виготовлення костюмів: тканина, нитки, фурнітура, бісер, стрічки, мережево, хутро
• матеріали для декорацій
• ляльки
• фонд призів за підсумками виступів, виставок та творчих конкурсів
• ширма для вистав

300

500

150
250
100

620

5 Комунікативні ресурси • відвідування виставок, музеїв, театральних вистав 1000
Разом 18220

Дитина повинна жити у світі краси, гри,
казки, музики, малюнка, фантазії, творчості.
В.О.Сухомлинський

ПЕРЕДМОВА

Сьогодні учителі дбають про те, як випустити учня із школи у велике життя. Прийшов час потурбуватися про інше: як повернути велике життя у школу та допомогти учневі стати Людиною. Між поколіннями «славних прадідів» та їх нащадків – духовна прірва. З'єднати розірваний ланцюг, заповнити духовну порожнечу здатна тільки цілеспрямована система заходів, впроваджена в усі ланки національного виховання.
Ми з вами належимо до давнього славного українського народу. Він має глибоке коріння, цікаву історію, багаті звичаї та традиції, чудові обряди та свята. Кожна освічена людина повинна знати свій родовід, ким були її діди та прадіди, чим вони займалися, як жили і працювали, як захищали свою землю від ворогів.
Немало склав наш народ чудових легенд, казок, пісень, з яких ми дізнаємося про його минуле. Нехай наші діти будуть учасниками життя, а не спостерігачами його, нехай намагаються стати кращими, нехай радіють своїй праці та пишаються нею – вважають себе корисними й потрібними людству. Хай будуть впевненими у своєму праві та здатності покращити життя! Нехай найбільш престижною кваліфікацією для підлітка буде кваліфікація Людини. Ентузіасти – вчителі можуть стати садівниками і творцями небаченого квітника розумних, радісних Душ Людських – справжніх дітей свободи, які житимуть могутнім духовним життям.
Запропонований проект спрямований на створення у нашій Школі – родині сприятливого середовища для молодших школярів, подолання сварок та непорозумінь, побудування правильних стосунків. На виховання творчої особистості, здатної до самореалізації, яка легко адаптується в умовах швидких змін суспільного життя, має систему особистісних загальнолюдських цінностей, коріння яких іде в минуле. Адже в кожній дитині природою закладений певний творчий потенціал. "Кожна дитина в потенціалі – це творець різних, у тому числі естетичних цінностей: будуючи будинки, вона виявляє свою архітектурну творчість, ліплячи і малюючи, вона - скульптор".
Скороспілих результатів в освіті не буває. На нас, шановні колеги, чекає довготривала наполеглива праця, помножена на чесність та віру в успіх.

Актуальність проекту
Питання духовного, морально – етичного та естетичного виховання дитини є однією з ключових проблем, яка постає перед батьками, суспільством та державою в цілому. Дитинство завжди з надією спрямоване у майбутнє, якою би нещадною не була сучасність. І діти, як правило, чекають, що дорослі зазначать їм туди шляхи. З країни дитинства всі ми йдемо у велике життя, насичене радістю і стражданням, хвилинами щастя і горя. Здатність радіти життю та мужньо переносити труднощі, закладається у ранньому дитинстві.
У початковій школі духовне виховання дітей має виразну особливість, зумовлену передусім віковими можливостями дітей і специфікою навчального змісту. Тонкий знавець дитячої души В.О.Сухомлинський відзначав, що діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про честь і безчестя, про людську гідність; у них навіть своє вимірювання часу; в роки дитинства день здається роком, а рік – вічністю.
Духовно – моральне виховання поліаспектне. Воно охоплює всі сфери життя дитини, виявляється у ставленні до рідних, інших людей, природи рідного краю, Батьківщини, рідного слова, праці. Найважливіше – забезпечити системний цілісний підхід, а саме: задіяти виховні можливості різних предметів, позаурочної роботи (гуртки, дитячий театр, бібліотека); зосередити увагу батьків на духовно – моральному вихованні дітей, через традиції свого славнозвісного народу.
Через зміст навчання, виховну роботу і співпрацю з сім'єю вчителі нашої Школи - родини прагнуть цілеспрямовано виховувати в дітей найкращі почуття: доброту, милосердя, совість, співчуття, турботливість, скромність, щирість, працелюбність, відповідальність. Здійснювати це стає дедалі складніше через відсутність належність підтримки з боку суспільства, ЗМІ, сім'ї.
Чи легко в гору возом підніматись?
Донизу сам покотиться твій віз.
Діла недобрі нас штовхають вниз,
Добро – угору: треба працювати. Марія Чумарна
У сучасному українському суспільстві відбувається різке розшарувння людей на багатих і бідних. Навіть молодші школярі помічають, що багатство, культ грошей, крадіжки, насилля дуже часто є темами розмов дорослих, телебачення, публікацій у газетах. Лише школа для багатьох маленьких громадян залишається оазою сприятливого середовища для морального виховання, зняття бар'єрів, які розділяють людей, утвердження оптимізму. Незамінним джерелом виховання духовності є залучення молодших учнів до естетичних переживань: милування світом природи, красою мистецтва, красою людських стосунків. Цей процес можна здійснити різноманітними способами. Привертаємо увагу до одного з них.
Театрально – естетична діяльність, органічно включена в освітній процес, ? універсальний засіб розвитку особистих здібностей людини. Тому колектив творчих вчителів Школи – родини №80 висунув ідею створювання проекту «Шкільний естетично-виховний центр «Вертеп».
Робота центру має за мету охопити своєю діяльністю не тільки дітей початкової школи, а й дітей дитячого садку № 165, мешканців селища Лідіївка, району. Творчість, працездатність, любов до свого народу та своєї країни – ось яких принципів повинні дотримуватися наші вихованці.

Обгрунтування проекту
Важливою умовою розвитку особистості є залучення її до діяльності. У творчій діяльності школяр набуває художньо-творчих здібностей: спостережливості, репродуктивної уяви, фантазії, уміння аналізувати, порівнювати Підготовка і показ лялькової вистави — це інтегроване заняття, воно синтезує різноманітні знання та вміння дітей, сприяє розвитку їхніх творчих здібностей. Діти, готуючись до лялькової вистави, випробовують себе як актори, художники, співаки, музиканти, дизайнери костюмів та декорацій. Їх діяльність — це нові відкриття для себе: розуміння авторського задуму, виявлення свого ставлення до зображуваного.
Учитель та учень не просто опановує чиїсь продукти діяльності, а створює їх самотужки. Такий підхід активізує освітній процес, додає йому творчий та дослідницький характер, передає дитині ініціативу в організації свого процесу пізнання та творчості.
В початкових класах ляльковий театр має переваги над інсценізацією, декламуванням. Саме тут мають змогу розкриватися здібності дітей, особливо сором'язливих, певною мірою закомплексованих. Звикаючи до участі у виставі за ширмою (де дитину не бачать), вона легко набуває впевненості у своїх силах, вільно виступає перед однолітками, стає активнішою на уроках, підвищується її громадська активність.
Відродження духовності через християнські традиції дасть змогу врятувати молодь з неповносправних сімей від деструктивного впливу, допомогти найуразливішим людям з особливими потребами – інвалідам, молоді з малозабезпечених, багатодітних родин, які перебувають у кризовому стані через хворобу, та ін.
Фольклор – важлива сфера духовної культури кожного народу. Розвиток духовності неможливий без усвідомлення себе часткою народу, його культури. В цьому розумінні фольклор – це школа спілкування, культури поведінки, культури побуту і одягу, праці і т.д. В основу роботи лялькового театру повинні входити постановки сценічних дій, де будуть задіяні всі жанри майстерні, тобто буде здійснюватися “синтез мистецтв”. Постановки мають відображати всі сторони життя народу, його календарно-обрядові звичаї, а також повсякденне життя школи.

Мета проекту: створення умов для розвитку творчих здібностей учнів, набуття соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, формування розвиненої духовності, моральної, духовно-естетичної та трудової культури.
Гіпотеза проекту: забезпечення ефективної допомоги учням, які бажають розвинути свої творчі здібності та набути досвіду свого народу у процесі створення народних костюмів для ляльок та при проведення театралізованих вистав.
Специфіка проекту:
• за домінуючою діяльністю: практично-орієнтований;
• за предметно-змістовною областю: інтегрований;
• за характером координації: відкритий;
• за характером контактів: шкільний, регіональний;
• за тривалістю: довгостроковий, системний;
• база реалізації проекту: Донецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступені № 80
Задачі проекту:
Освітні:
• навчити елементарним навичкам театрально – виконавчої діяльності та умінню застосовувати їх на сцені;

• навчити володіти голосом та мовою для відображення свого світосприймання;

• формувати позитивне ставлення до різних видів мистецтва, необхідність їх поєднання у роботі лялькового театру;

• ознайомити із специфікою лялькового театру, театральною лексикою, професіями людей, що працюють в театрі;

• вчити розуміти авторський задум п’єси;

• познайомити з художніми особливостями народного одягу його обереговим значенням;

• познайомити з культурною та духовною спадщиною нашого народу.
Розвивальні:
• розвивати вміння справедливо оцінювати свої і чужі вчинки;

• розширювати, поглиблювати, систематизувати знання дітей про моральні норми і правила культурної поведінки, охорону життя і здоров’я дітей;

• розвивати творчу уяву, спостережливість, мовний слух, зорову пам'ять;

• розвивати образне мислення, вміння створювати художній образ;

• розвивати художній смак та естетичне почуття прекрасного;

• зробити «акторство» ще одним із засобів вираження своїх почуттів, емоцій для знімання стресів;

• прививати почуття поваги до літератури та читання.

Виховні:
• виховувати любов до літератури, до пам'яток культури, до історії своєї країни – знати та шанувати традиції свого народу;
• виховувати повагу до родоводу;
• виховувати любов та пошану до хліба, до людей, які вирощують хліб;
• виховувати любов до української пісні і слова;
• виховувати шанобливі відносини між членами колективу;
• виховувати вміння критично оцінювати як свою роботу, так і роботу своїх товаришів;
• виховати почуття гордості за свій народ;
• виховувати дисциплінованість, зібраність, наполегливість, працездатність, сміливість;
• виховувати турботливе ставлення до оточуючих людей, до природи;
• виховувати впевненість у своїх можливостях;
• створити товариство однодумців (учитель – учень – батьки)

Очікувані результати:
• підвищення творчого потенціалу особистості школяра;
• розвиток комунікативних та організаторських здібностей;
• підвищення самооцінки, звільнення від комплексів;
• покращення психологічного клімату в учбовому колективі;
• оволодіння навичками виготовлення костюмів для ляльок;
• оволодіння навичками постановки вистав;
• оволодіння навичками сценічного мистецтва;
• оволодіння навиками рукоділля (вишивки, в’язання, бісероплетіння, аплікації);
• розкриття творчого потенціалу школярів і батьків через спільну діяльність;
• активна участь батьків у реалізації заходів даного проекту, зміна стосунків “учень-батько-учитель”, створення колективу однодумців.
• розкриття творчого потенціалу школярів і батьків через спільну діяльність;
• зростання інтересу до читання художньої й пізнавальної літератури, підвищення затребуваності шкільної бібліотеки як консультанта й інформаційного ресурсу інтелектуального розвитку;
• відкриття духовних островів у вирі сучасної бездуховності, звернувшись до тих вічних джерел, з яких черпав наснагу та мудрість наш народ.

Структура та зміст проекту

Передбачено роботу над проектом “Шкільний естетично-виховний центр «Вертеп»” починати з 1 класу.
Проект побудован за концентричним принципом, що дасть змогу не тільки зберегти наступність і послідовність у роботі, а й найповніше реалізувати основне завдання виховної роботи - розвиток творчого потенціалу учнів та виховання моральних принципів.
Проект структурован за такими загальними тематичними блоками-розділами:
Вступ.
І. Підготовка лялькової вистави.
ІІ. Підбір репертуару.
ІІІ. Вистави.
ІV. Наставництво.
Вступ має на меті розкрити зміст поняття “ляльковий театр”, ознайомити з театральною лексикою, спостерігати за роботою лялькового театру, ознайомити з видами театрів, групами ляльок, визначати способи руху ляльок за ширмою, способи передачі інформації, визначати завдання лялькового театру, ознайомити з традиціями українського народу, та визначити відмінності народних обрядів у східній та західній Україні.
І розділ має на меті підготувати лялькову виставу, всі необхідні атрибути для показу вистави.
ІІ розділ передбачає підбір репертуару, який би охопив всі напрямки виховної роботи. Мета казок та п’єс – розвивати національні традиції у сучасній культурно-побутовій сфері.
ІІІ розділ дає змогу підвести підсумки всієї роботи - показ вистави, визначення реалізації завдань, поставлених на початку всієї роботи, шляхи подолання труднощів, усунення недоліків.
ІV розділ - наставництво - передбачає парну роботу старших учнів з молодшими (четвертокласників з другокласниками) з метою передачі "досвіду старших" молодшим. Доцільно, щоб учні працювали над створенням однієї вистави (для молодших - полегшений варіант).Цей розділ передбачає спільну творчу роботу по створенню п’єси. Має на меті поставити завдання на наступний рік, враховуючи побажання членів колективу театру.
Особливості роботи лялькового театру.
В початкових класах ляльковий театр має переваги над інсценізацією, декламуванням. Саме тут мають змогу розкриватися здібності дітей, особливо сором'язливих, певною мірою закомплексованих. Звикаючи до участі у виставі за ширмою (де дитину не бачать), вона легко набуває впевненості у своїх силах, вільно виступає перед однолітками, стає активнішою на уроках, підвищується її громадська активність.
Оскільки у 2 класі у дітей ще недостатньо розвинене мовлення, дикція, чітка артикуляція, виразність, сила голосу, на кожному занятті гуртка роботі над п’єсою передує мовна розминка. Вона має на меті підготувати мовний апарат до роботи. Мовна розминка включає вправи на розвиток дихання, артикуляційні вправи, скоромовки.
В учнів початкових класів продовжує формуватися опорно-руховий апарат, слабо розвинені м’язи рук. Тому підбираючи п’єсу, керівник має передбачити, як довго дитина буде тримати ляльку, якою буде лялька (чи не заважка для дитини), чи зручно гуртківцю буде знаходитись за ширмою. З метою виховання моральних цінностей шкільний ляльковий театр відвідує дітей, які знаходяться на індивідуальній формі навчання. Враховуючи настрій цих дітей, розробляються міні-п'єси, які допомагають сприймати життя з позитивом.

ПАСПОРТ ПРОЕКТУ

Повна назва проекту Цільовий комплексний проект « Шкільний естетично-виховний центр «Вертеп»
Цільова група Учні початкової школи
Підстава для розробки проекту Авторська розробка в рамках реалізації концепції розвитку школи-родини
Автор проекту Попова Наталя Вікторівна, учитель початкових класів
Бухтіярова Наталя Вікторівна, вихователь ГПД
Куратор проекту Мамченко Наталя Іванівна, директор школи
Основні цілі й завдання проекту Мета проекту: створення умов для розвитку творчих здібностей учнів, набуття соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, формування розвиненої духовності, моральної, духовно-естетичної та трудової культури.
Гіпотеза проекту: забезпечення ефективної допомоги учням, які бажають розвинути свої творчі здібності та набути досвіду свого народу у процесі створення народних костюмів для ляльок та при проведення театралізованих вистав.
Специфіка проекту:
• за домінуючою діяльністю: практично-орієнтований;
• за предметно-змістовною областю: інтегрований;
• за характером координації: відкритий;
• за характером контактів: шкільний, регіональний;
• за тривалістю: довгостроковий, системний;
• база реалізації проекту: Донецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступені № 80
Задачі проекту:
Освітні:
• навчити елементарним навичкам театрально – виконавчої діяльності та умінню застосовувати їх на сцені;
• навчити володіти голосом та мовою для відображення свого світосприймання;
• формувати позитивне ставлення до різних видів мистецтва, необхідність їх поєднання у роботі лялькового театру;
• ознайомити із специфікою лялькового театру, театральною лексикою, професіями людей, що працюють в театрі;
• вчити розуміти авторський задум п’єси;
• познайомити з художніми особливостями народного одягу його обереговим значенням;
• познайомити з культурною та духовною спадщиною нашого народу.
Розвивальні:
• розвивати вміння справедливо оцінювати свої і чужі вчинки;
• розширювати, поглиблювати, систематизувати знання дітей про моральні норми і правила культурної поведінки, охорону життя і здоров’я дітей;
• розвивати творчу уяву, спостережливість, мовний слух, зорову пам'ять;
• розвивати образне мислення, вміння створювати художній образ;
• розвивати художній смак та естетичне почуття прекрасного;
• зробити «акторство» ще одним із засобів вираження своїх почуттів, емоцій для знімання стресів;
• прививати почуття поваги до літератури та читання.
Виховні:
• виховувати любов до літератури, до пам'яток культури, до історії своєї країни – знати та шанувати традиції свого народу;
• виховувати повагу до родоводу;
• виховувати любов та пошану до хліба, до людей, які вирощують хліб;
• виховувати любов до української пісні і слова;
• виховувати шанобливі відносини між членами колективу;
• виховувати вміння критично оцінювати як свою роботу, так і роботу своїх товаришів;
• виховати почуття гордості за свій народ;
• виховувати дисциплінованість, зібраність, наполегливість, працездатність, сміливість;
• виховувати турботливе ставлення до оточуючих людей, до природи;
• виховувати впевненість у своїх можливостях;
• створити товариство однодумців (учитель – учень – батьки)
Основні ресурси й джерела їх фінансування Основою для реалізації Проекту є добровільні внески учасників проекту, фінансова підтримка батьків, проектної групи, інші фінансові джерела не заборонені законодавством.
Очікувані результати • підвищення творчого потенціалу особистості школяра;
• розвиток комунікативних та організаторських здібностей;
• підвищення самооцінки, звільнення від комплексів;
• покращення психологічного клімату в учбовому колективі;
• оволодіння навичками виготовлення костюмів для ляльок;
• оволодіння навичками постановки вистав;
• оволодіння навичками сценічного мистецтва;
• оволодіння навиками рукоділля (вишивки, в’язання, бісероплетіння, аплікації);
• розкриття творчого потенціалу школярів і батьків через спільну діяльність;
• активна участь батьків у реалізації заходів даного проекту, зміна стосунків “учень-батько-учитель”, створення колективу однодумців.
• розкриття творчого потенціалу школярів і батьків через спільну діяльність;
• зростання інтересу до читання художньої й пізнавальної літератури, підвищення затребуваності шкільної бібліотеки як консультанта й інформаційного ресурсу інтелектуального розвитку;
• відкриття духовних островів у вирі сучасної бездуховності, звернувшись до тих вічних джерел, з яких черпав наснагу та мудрість наш народ.
Період і етапи реалізації проекту 2011-2014 роки
1 етап – Підготовчо-моделюючий – 2011-2012 рр.
2 етап – Практично-експериментальний – 2012-2013 рр.
3 етап – Аналітико-узагальнюючий – 2013-2014 рр.

ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ


п/п Найменування робіт і основні етапи його виконання Строки виконання
Відповідальні за виконання
Організаційні заходи
1. Організація репетиційної бази Вересень 2011 р. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
2. Організація майстерні по изготовлению костюмов та декорацій. Розподіл обов'язків між дітьми. Вересень 2011 р. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
3. Організація работи зі спонсорами та адміністрацієй з питання матеріального забеспечення проекту. Квітень-травень 2011 Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
Теоретичні заходи
1. Вивчення основ сценічного мистецтва.
Вивчення основ акторської майстерності.
Протягом реалізації проекту.
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
2. Вивчення досвіду роботи колег працюючих в інших шкільних лялькових театрах.
Протягом реалізації проекту.
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
3. Вивчення народних костюмів різних епох.

Протягом реалізації проекту.
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
4. Складання репертуару лялькового театру на рік.
Щорічно. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
5. Відвідування театрів та музеїв міста Донецьк.
Під час канікул. Всі вчителі.
6. Вивчення українських обрядових свят та українських народних промислів. Протягом реалізації проекту. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
7. Участь у районних творчих конкурсах та виставках по декоративно-прикладному мистецтву. Протягом реалізації проекту. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
8. Розробка проекту й презентація проекту на методичному об'єднанні вчителів початкових класів. Квітень 2012р. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
Практичні заходи
9. Організація занять у групах та вибір тематики вистав. Вересень,
Щорічно. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
10. Підготовка та оформлення зали для роботи лялькового театру.
Вересень, жовтень 2012 р. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
Батьки.
11. Виготовлення костюмів для
вистав. Вересень-листопад. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
Батьки.
12. Оформлення сцени. Вересень-листопад. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
13. Постановка вистав циклу «Обрядова осінь»
• свято Покрови
• день св.Дмитра (дідівський день) Вересень – листопад.
Жовтень 2013
Листопад 2014 Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
14. Виготовлення декорацій для вистав. Листопад-грудень
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
Батьки.
15. Оформлення сцени Листопад-грудень
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,

16. Постановка циклу «Обрядова зима»
• день Миколи Чудотворця
• Стрітення Господнє Грудень – лютий
Грудень 2013р.
Лютий 2014р. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,

17. Виготовлення декорацій для вистав. Березень-травень
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
батьки.
18. Оформлення сцени Березень-травень
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
19. Постановка циклу «Обрядова весна»
• Благовіщення
• Великодень Березень- травень
Квітень 2013
Квітень 2014 Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В
20. Виготовлення декорацій для вистав. Червень Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
батьки.
21. Оформлення сцени Червень Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
22. Постановка циклу «Обрядове літо»
• свято Трійці
• Онуфрія Великого Червень

Червень 2013р.
Червень 2014р. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В
23. Постановка традиційних шкільних свят. 2012-2014 рр.
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
24. Виготовлення костюмів тварин та казкових персонажів. 2012 – 2014рр. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
батьки.
25. Виготовлення декорацій. 2012 – 2014рр. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
батьки.

26. Постановка казок Щорічно. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
27. Постановка казок та міні-вистав для дітей з вадами здоров'я. 2012-2014 рр.
Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
28. Виготовлення костюмів та декорацій. Січень-квітень
2013 рр. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
Батьки.
29. Постановка вистав для батьків. Травень 2013 р. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.
30. Акція батьків «Лялька театру від родини». Щорічно. Батьки.
31. Виготовлення реквізиту до свята Березень-квітень Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
Батьки.
32. Родинне свято «Мамо, тато, я – театральна сім'я». Травень 2014 р.. Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
Батьки.
Аналітико-узагальнюючі заходи
33. Анкетування учасників проекту 2014р Журавель Т.І.
34. Діагностика 2014р Журавель Т.І.
35. Підготовка матеріалів з узагальнення та систематизації роботи 2014р Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.

36. Підсумки реалізації проекту 2014р Попова Н. В.,
Бухтіярова Н.В.,
Адміністрація
37. Нагородження учасників проекту 2014р Мамченко Н.І.

ДОДАТКИ ДО ПРОЕКТУ

• Додаток 1. Сценарії казок для показу з ляльками:
1. «Легкий хліб»
2. «Два брати»
3. «Чіви-чіви-чівичок»
4. «Дивовижна природа маленького їжачка»
5. «Лісове дерево»
6. «Три житні колоска»
7. «Про цапа та трьох вовків»
• Додаток 2. Сценарій народного свята «Стрітення».
• Додаток 3. Сценарій народного свята «Святий Миколай».
• Додаток 4. Теоретичний матеріал «Український рік».
• Додаток 5. Теоретичний матеріал «Український театр».
• Додаток 6. Фотозвіт.
• Додаток 7. Макет лялькового театру.

ЛІТЕРАТУРА

1. Наказ МОНУ від 07.11.2000р. № 522 «Про затвердження Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності»
2. В.О.Моляко «Концепція виховання творчої особистості»
3. О.В.Киричук «Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної України»
4. О.В.Сухомлинська «Цінності освіти і виховання»
5. В.О.Сухомлинський. Вибрані твори в 5-ти томах
6. Т.А.Гайворонська, В.А. Деркунська «Розвиток елпатії у молодших школярів у театральній діяльності»
7. А.Є. Антипіна «Театралізована діяльність»
8. О.Воропай «Звичаї нашого народу»
9. Концепція розвитку Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 80 на 2006-2016 роки «Школа-родина»
10. Н.Ф. Губанова Учбово-методичне видання «Театральна діяльність молодших школярів»
11. Е.В.Соколова, Н.Н. Нянковська «Гра-навчання» - кращі сценарії
12. О.ПВласенко «Ребенок в мире сказок», видавництво «Учитель»

Активність життєвої позиції
Попової Наталі Вікторівни
в педагогічній та суспільній діяльності

• секретар виборчої комісії від Партії регіонів на Президентських виборах 2004р.
• секретар виборчої комісії від Партії регіонів на парламентських виборах 2006р.
• агітатор від Партії регіонів на Президентських виборах 2010р.
• керівник шкільного методичного об’єднання вчителів початкових класів
• керівник шкільної фокусної групи «Ейдетика»
• член редколегії шкільної газети «12 балів»
• член суспільного комітету селища Лідіївка

Активність життєвої позиції
Бухтіярової Наталі Вікторівни
в педагогічній та суспільній діяльності

• член виборчої комісії від Партії регіонів на Президентських виборах 2004р.
• член виборчої комісії від Партії регіонів на парламентських виборах 2006р.
• агітатор від Партії регіонів на Президентських виборах 2010р.
• керівник театральної студії «Школа актора»
• член шкільного методичного об’єднання вчителів початкових класів
• член шкільної фокусної групи «Ейдетика»
• член редколегії шкільної газети «12 балів»

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ
участі у професійних конкурсах
ПОПОВОЇ НАТАЛІЇ ВІКТОРІВНИ
учителя початкових класів

Назва конкурсу рівень результат Рік

Конкурс «Кращий менеджер класу»
Шкільний Призер 2008-2009
Всеукраїнський конкурс електронних підручників «Життя та творчість Т.Г.Шевченка» Районний ІІ місце 2008-2009
Конкурс «Технопарк»
Шкільний Призер 2009-2010
Конкурс «Подарунок першокласнику» Районний

Міський ІІІ місце
І місце
ІІІ місце
ІІІ місце 2008-2009
2009-2010
2009-2010
2011-2012
Конкурс «Педагогічна олімпіада»
Шкільний Призер 2010-2011
Всеукраїнський конкурс «Учитель року» в номінації «Учитель початкових класів»
Районний ІІІ місце 2010-2011
Конкурс «Кращий керівник методичного об’єднання» Шкільний Участь 2011-2012

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ
участі у професійних конкурсах
БУХТІЯРОВОЇ НАТАЛІЇ ВІКТОРІВНИ
учителя початкових класів

Назва конкурсу рівень результат Рік

Конкурс «Технопарк»
Шкільний Участь 2009-2010
Конкурс «Подарунок першокласнику» Районний
Міський І місце
ІІІ місце
ІІІ місце 2009-2010
2009-2010
2011-2012
Конкурс «Педагогічна олімпіада»
Шкільний 2010-2011
Народні ремесла
Міський ІІІ місце 2010-2011
Конкурс «Зірочка» Районний І місце 2010-2011

«ГЕЙ, НА ІВАНА, ГЕЙ, НА КУПАЛА»
Одним із найпоетичніших і найдавніших свят наших пращурів е свято Івана Купала, яке випадає на час літнього сонцестояння — 7 липня (23 червня за старим стилем 20).
У цей день сонце набирає найвищої сили, природа розквітає, все радіє життю. Вода в річках стає теплою, в ній можна купатися Оскільки наші предки обожнювали природу, поклонялися її стихіям — воді та сонцю, то, очевидно, в давнину це й було свято поклоніння життєдайним силам природи.
Про це свідчать і залишки тих обрядів, які дійшли до нашого часу. — це очищення вогнем, обливання водою, ігри на березі річок та озер.
Після прийняття християнства це свято поєдналося зі святом Івана Христителя. Сама назва свята Іван Купало відбиває в собі християнські та давні вірування.
Отже, як бачимо, 23 червня надвечір збиралася молодь і
сплітала вінки з усяких трав Дівчата прибирали гілку з дерева — Купайлицю, в деякій місцевості Марену і водили навколо хороводи, при цьому співаючи:
Кругом Мариноньки
Ходили дівоньки,
Стороною дощик іде, стороною
Та й на мою роженьку червону.
Хлопці насміхалися над Мареною і жартували: «Чогось ваша Марена, як курка варена».
Дівчата захищали її від нападу хлопців і не підпускали близько, тому що ті намагалися поламати деревце.
Хлопці робили Купайла — солом'яне опудало, яке потім спалювали на вогні або топили у воді. Коли Марену розламували, кожен намагався захопити собі шматочки від гілки, щоб удома розкидати на городі (капуста та огірки будуть добре родити).
На Вінничині дівчата обплітали вербову гілку квітами, любистком та м'ятою, вплітали вишні та черешні. Прикрасивши так Купайло, виходили на вулицю і співали:
Наше Купайло з верби, з верби, А ти, Іванку, прийди, прийди. Наше Купайло із гілляки, А наші хлопці роззявляки.
Хлопці бігали за дівчатами, намагаючись відібрати Купайло, та відспівували дівчатам:
Ой летів шуляк через хату, Вхопив ту Ганю пелехату, Біжить той Іван, кричить: «Гай, гай! Мені тую Ганю віддай, віддай!»
Дівчата на залишалися в боргу а ще більше глузували над хлопцями:

Ой на городі під кущиком Накрились хлопці гладущиком. Бігли дівчата дивитися, Як хлопці будуть дуиштися.
Крім Купайла чи Марени дівчата виплітали ще віночки з квітів, які потім пускали на воду і ворожили на них.
Завданням хлопців було розпалити купальське вогнище. Для цього збиралися сухі гілки по всьому селу, особливо у дворах, де були дівчата на виданні. Вогонь треба було роздобути живий — тертям палиці об палицю або викресати кресалом.
Коли вогонь розгорявся, починалися ігри та забави навколо вогнища. Потім хлопці перестрибували через вогонь: хто вище скочить, не зачепивши вогнища, — щасливий буде, впаде — на нещастя. Кожен хлопець вибирав собі дівчину, і стрибали парами, взявшись за руки. Якщо не розімкнули рук — поберуться і житимуть щасливо, якщо роз'єднали руки — не будуть у парі.
Після такого очищення вогнем дівчата ворожили.
Одній з дівчат зав'язували очі і садили в яму, на дно якої клали віночки з маку, волошок, любистку, в деякі вплітали будяки та кропиву. Дівчина по—одному діставала вінки і подавала дівчатам. Якщо у вінку були гарні квіти — на щастя, якщо будяки та кропива — віщувало нещастя.
Потім дівчата йшли до води і пускали на воду віночки, які вони сплели раніше для себе і для судженого, іноді вставляли у віночки свічки. Якщо віночки пливли поруч — будуть у парі, якщо розійдуться — значить, не судилося бути разом.
В деякій місцевості пускали по одному віночку, а хлопці намагалися зловити чийсь вінок. По тому, хто зловив вінок визначали свою долю.
Потім ішли топити Купала та Марену. Подекуди опудало Купала спалювали.
Коли багаття догоріло, попіл від нього розвіювали і розкидали, щоб не скористалися ним відьми або упирі і не заподіяли нікому лиха
Ніч на Івана Купала — це чарівна ніч, доленосна. Колись молодь парувалася й одружувалася в цю ніч. А ще відважні парубки намагалися відшукати цвіт папороті, бо це була, за давнішніми повір'ями, чарівна квітка. Хто її віднайде, той здобуте силу перемлілій всяке зло і тому відкриються усі скарби.
Дівчата в цю ніч ворожили на травах:
— Збирали 12 різних трав, обов'язково серед них чортополох і папороть, клали їх під подушку на ніч, промовивши: «Суджений-вужений, приходь до мого саду-винограду». Хто прийде у сні — той і суджений.
— Клали під голову подорожник зі словами: «Трипутник-по-путник, живеш при дорозі, бачиш старого і малого, покажи мені судженого». Повинен прийти уві сні.
Вранці всі йшли, щоб покачатися по росі, тому що і роса в цей день мала найбільші лікувальні властивості. Хто скупався у росі на Купала, той буде здоровий цілий рік.
Отже, як бачимо, свято Івана Купала — це свого роду гімн життєдайним силам природи. І хоч ми втратили давні глибинні корені цього свята, проте сама форма, поезія купальських обрядів дійшла до наших часів, і ми повинні її берегти як перлину нашої культури.

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ
(СПАСА)
Третім після Різдва та Великодня святом в українців є свято Преображення Господнього або Спаса. Цю подію з життя Ісуса Христа описали три євангелісти: Матвій, Лука і Марко. Незадовго до своєї смерті Ісус взяв з собою трьох апостолів — Петра, Якова та Івана і йшов з ними на гору (одні вважають, що це була гора Фавор у Гамалії, інші — одна з вершин Гермону в Кесарії). І тут він преобразився перед ними: «Обличчя Його засяяло, наче сонце, і одежа побіліла, наче світло» (Єванг. від Матвія, 17:2). Біля Христа з'явилися пророки Мойсей і Ілля, які розмовляли з ним. Петро, захоплений блиском Христової слави, вигукнув: «Господи, добре нам тут бути!» І в цей час пролунав голос з неба: 24
«Це є Син Мій улюблений, в якому Моє благовоління; Його слухайте» (Мата., 17.5).
Святкування цього свята сягає VI століття. В цьому віці св. Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, збудувала храм на горі Фавор на честь Господнього Преображення. Та в XIII столітті він був знищений. У 1923 році там побудовано величну базиліку.
Свято Господнього Преображення припадає на той час, коли дозрівають усі земні плоди. З найдавніших часів у цей час церква благословляла первістки земних плодів. Цей звичай перейняла християнська церква від старозавітної, яка вимагала приносити перші плоди до Господнього храму.
У книзі «Вихід» сказано: «Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимем у дім Господа, Бога твого» (23:19).
Звичай благословити в церкві первоплоди вводять з кінця 3-го століття.
У східній церкві це були виноград і пшениця. На Україні прийнято благословити яблука, мед та іншу садовину. Вважали, що не можна їсти всього цього, доки не будуть освячені ці плоди у церкві.
Повернувшись із церкви, господар обходив зі свічкою пасіку, а потім уся родина сідала обідати. Спочатку їли яблука і мед, а потім страви із борошна та овочів і фруктів. Адже свято Спаса випадало посеред посту, який називався у народі Успенським або Спасівським. Він тривав два тижні від свята Маковея (14 серпня) до свята Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня).
Свято Маковея в народі ще називали першим Спасом, а день після свята Успіння (29 серпня) — третім Спасом. Проте ні перший, ш третій не мали такого значення, як Великий Спас.
Спас вважався у народі святом, яке завершувало літо. Тому народні прислів'я та приказки говорять про це: «Прийшов Спас
бери рукавиці про запас», «До Спаса та й рукавиці до паса».

14 вересня
СЕМЕНА, СИМЕОНА СТОВПНИКА

З прийняттям християнства в Київській Русі цей день вважався початком нового року.
З цього дня завершували свій відліт ластівки і починалося «старе» бабине літо (що тривало до 21 вересня). Як стверджує народне повір'я, на Семена начебто чорти «міряють міркою горобців: тих, що в мірці, лишають собі, а надлишок відпускають на волю». Тому, мовляв, так мало стає цих пташок біля людських осель. І дійсно, в середині вересня гороб'ячих гуртів помітно меншає, очевидно, це пов'язано з міграцією птахів.
Увечері на Семена по хатах запалювали посвіт — обрядовий вогонь, який мав горіти аж до Великодня. Традиційно цей обряд, особливо на Поліссі, проходив дуже урочисто і святково. Крім того, кожен майстер (швець, чоботар, бондар, коваль) намагався «засидіти вечір», тобто розпочати при посвіті роботу, щоб взимку добре працювалося.
На Семена влаштовували і досить цікавий обряд «пострижин». Коли хлопчику виповнювалося 5—6 років, його постригали. З цієї нагоди батьки готували святковий обід, на який запрошували родичів і сусідів. Перед тим як мали прийти гості, посеред хати ставили широкий стільчик, на який ставили діжу
і покривали її вивернутим назовні кожухом. Потім дідусь чи батько скроплював хлопчика юр'ївською водою, одрізав пасмо волосся, загортав його в хустинку і відносив у комору. Після цього хтось з умільців під обрядову пісню робив пострижини, які в народі називали «по-козацьки».

14 жовтня
ПОКРОВА

Традиційно Покрова в Україні належала до так званих дво-надесятих свят, тобто великих. У багатьох селах на її честь будували й освячували храми, оскільки Покрова вважалась не тільки народно-релігійним, а й національним святом.
Свято Покрова було останнім днем праці найманих робітників — «строкачів», яких найняли ще від весняного Миколи (22 травня). А тепер наставав час складати нову угоду на наступний рік. Тому на Покрову заробітчани влаштовували пишні колективні застілля.
У народі з Покрови молодь починала справляти вечорниці, що тривали до Великодня. Це була пора і шлюбів. Справляти весілля можна було до Пилипівського посту (27 листопада).
У Карпатах це був останній день повернення пастуших отер з полонини.

19 грудня
ЗИМОВИЙ МИКОЛАЙ
Під цю пору зима вже остаточно вступає у свої права. «Миколай бородою трусить,— каже відоме прислів'я,— дорогу стеле». Отже, для селянина це найщедріша пора — зібрано збіжжя, зроблено на зиму відповідні припаси. Хто ж не встиг або не зміг до цього дня віддати позички, то казали: «Коли ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».
Вважається, що цей святий — захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його люблять діти, для яких він є почесним охоронцем. Навіть існує легенда про те, що Миколай рятував дітей серед моря. Взагалі про Миколая складено дуже багато народних оповідок. Найпопулярніша з них — про мандрівку Миколая з Касяном. Як відомо, свято Касяна припадає раз на чотири роки, а саме на 29 лютого. А Миколая святкують два рази на рік — 22 травня та 19 грудня. Цей факт і обігрується в цій легенді. Ось як передає її В. Скуратівський.
«Якось Касян та Микола йшли в церковних справах, зодягнувши білі ризи. Дорогою вони зустріли бабусю, що загрузла в багнюці. Миколай і каже:
— Давай, Касяне, допоможемо старенькій!
— Я .не можу,— відповів попутник.— Мої білі ризи забрудняться...
Миколай допоміг немічній жінці вибратися з болота, але при цьому замастив одіж. Ідуть обоє мовчки, коли це їм назустріч вийшов Бог і питає:
— Чого це в тебе, Миколаю, брудні ризи?
— Там дорогою загрузла бабуся,— відповів Чудотворець,— то я рятував її. "': \
— А в тебе чому чисті? — звернувся до Касяна.
— А я не побажав бруднити.
— Гаразд,— промовив Бог,— якщо ти злегковажив святу заповідь — допомагати людям у біді,— то пам'ятати тебе будуть раз на чотири роки, а Миколая за його добрий вчинок відзначатимуть двічі на рік!»1
Традиційно в Україні, особливо у західних областях, до дня Миколая готували урочисті обрядові. Увечері хтось найповажніший із родини, частіше дідусь, перевдягався на вулиці в «доброго Миколая» і потім заходив до оселі з подарунками, які батьки готували дітям заздалегідь.
Вручаючи кожній дитині гостинець, святий Миколай згадував все добре, що вона зробила протягом року, і докоряв їй за нечемні вчинки. Діти свято вірили в існування цього мудрого дідуся і намагалися не гнівити «діда Миколая, який знає про все.
Крім того, в школах влаштовували Цікаві вистави, де головною дійовою особою був святий Миколай, якого супроводжували янголи. Поруч зі святим неодмінно крутився спритний чортик Антипко, який, намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними Але преамбула таких вистав закінчувалася тим, що «добрий Миколай» цього разу вибачає. Такі драматичні твори, позначені фольклорними сюжетами, писали найвідоміші письменники, зокрема Іван Франко.
На Миколая хлопці вже починали домовлятися про те, як підуть колядувати на Різдво.

7 січня
РІЗДВО
Це православне свято, звичайно, найурочистіше. Йому передують шість тижнів Пилипівського посту. У цей період люди пряли, ткали та готувалися до Різдва.
Шостого січня на Святий вечір варили кутю, готували різні пісні страви на вечерю, а скоромні на всі свята, тобто на три дні Різдва, адже готувати їжу у святкові дні не можна.
І от надвечір господар заносив у хату оберемок пшеничної соломи і встеляв нею підлогу в каплі. Потім під божницею на покуті (куток, де висять образи і горить лампадка) ставили великий сніп жита — «дідух». У чотирьох кутках стола клали по зубцю часнику — щоб «оберіг від усього зла». На стіл господиня ставила 12 пісних страв. Вечеряти сідали усією сім'єю, коли зійде перша зірка. За повір'ям, вона сповіщає про народження Ісуса. Першою їли кутю. Повечерявши, господиня відправляла дітей до бабок-повитух та хресних батьків.
На Чернігівщині, перед тим, як почати різдвяну трапезу, господар, взявши першу ложку куті в рот і не ковтаючи виходив на двір подивитися нічне небо: якщо воно зоряне, то наступного року добре вестиметься всяка птиця, а коли зірок мало — доведеться спробувати її. Кожен з присутніх, з'ївши три ложки куті, мав покуштувати всі страви, а завершити вечерю ще'раз кутею та узваром.
Ранком першого дня Різдва дідух спалювали, а частину його залишали, щоб підв'язати нею плодові дерева — на добрий врожай.
Удень ходили в гості до родичів. Жінкам в Різдво ходити до чужих було не можна.
Увечері 7 січня збиралися колядники і йшли по селу колядувати. На коляду їх ще ранком благословляв священик. Колядники брали із собою зірку, дзвоник і торбу на гостинці, скриньку на гроші. Гостинці призначалися самим колядникам, а гроші — церкві.
Наступного дня йшли колядувати тільки по тих хатах, де мешкають дівчата. Для дівчат співали окремі колядки.
Всі три дні Різдва в церкві йшла відправа, а після неї люди святкували та вітали одне одного з урочистою подією.

14 січня
ВАСИЛЯ
(Новий рік за старим стилем)
Святий Василь вважався покровителем землеробства. Саме
тому було необхідно в цей день засіяти оселі збіжжям. Здебільшого цю справу доручали дітям. . \
У тих селах, де була церква, засівали після ранкової відправи, а де не було — вдосвіта. Традиційно засівали тільки хлопчики, а дівчатка лише щедрували.
Рано-вранці батьки будили своїх синів. Зодягтись, дітлахи брали спеціально виплетену рукавицю, наповнювали її житнім чи пшеничним зерном і, ставши перед образами, засівали власну хату:
- На щастя, на здоров'я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові, з Новим роком та з Василем!
Батьки ощедровували хлопців грішми, і тоді вони, починаючи з крайньої хати села, оббігали всі сусідські оселі. Кожен намагався щонайпершим засіяти й отримати найкращий подарунок. Тим, хто спізнювався, давали лише млинці та пироги.
Крім індивідуальних, були й гуртові посівальники —- так звані «товариства». Вони обирали поміж себе старшого. На Чернігівщині головного посівальника садовили на лаву, приказуючи:
— Сядь же у нас на посидь, щоб усе добре садилось: кури, гуси, качки та рої!
Саме тому центральною фігурою посівальницького гурту був парубок, перевдягнутий у козу, з великими вухами та рогами, зробленими з соломи, обраний у вивернутий кожух.
Опівночі селяни виходили на подвір'я слухати, як новий рік проганяє старого. Вважалося, що найуважніші можуть почути лайку між ними: старий рік хоче забрати з собою все, а новий намагається віддати тільки «лихе». Послухавши, господар ПО вертався у хату і в'язав із соломи та сіна три в'язанки. Одну ніс до клуні, інші на подвір'я та в садок. Підпаливши їх, дим спрямовували так, щоб він обкурював фруктові дерева, «аби добре родили в новому році і не побив їх мороз».

19 січня
ВОДОХРЕЩІ

Це третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа. Відтак у всіх селах, де були церкви, святили воду. Зранку чоловіки йшли до річки чи ставка, вирубували з льоду хрест («йордана»), ставили його поруч з ополонкою і обливали червоним буряковим квасом. Під обід священик, виголосивши молитву, освячував воду, занурюючи в ополонку срібний хрест. Після цього селяни випускали в повітря кілька пар голубів.
Віддавна в народі водохрещенську воду вважали своєрідним спасінням од багатьох недуг. Дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі й вмивалися, аби щоки були рум'яними.
На Гуцульщині існував чудовий звичай, коли хлопці на Водохрещі водили своїх коханих дівчат до ополонки, «щоб ся умила і красна була», а в інших місцевостях по обіді юнки самі йшли до річки вмиватися.
На Лівобережній Україні парубки, після освячення води, розігрували «орден» — хрест з льоду. Між двома сусідніми селами або кутками одного села вчинялася жартівлива бійка навкулачки: який гурт перемагав, тому й залишався «йорданський хрест».
На всьому терені України на Водохрещі вже не колядували. Натомість священик обходив своїх парафіян, окроплював водою житла і малював хрести на дверях.

15 лютого
СТРІТЕННЯ
Зі Стрітенням пов'язували надії на весну. Вважалося, що в цей день зустрічається зима з літом. З цього приводу казали: «Прийшла Громниця — зимі половиця», оскільки в цей день «лютий до березня приїхав».
На честь Стрітення в церквах робили відправи, святили воду й свічки. Традиційно побутувало повір'я, що «громниці» (посвячені свічки) здатні вберегти від блискавки та пожежі. їх
несли запаленими додому, викурювали хрест на одвірку в хліві, де стоїть скотина, і в оселі. Стрітенську свічку зберігали і заливали під час грози, «щоб грім хати не підпалив».
На Стрітення після церковної відправи священик святив воду в одній із криниць села. Стрітенська свячена вода цілюща, і тому кожен старався мати таку воду у себе вдома.
На Стрітення в церкві святили солом'яні хрестики, які виготовляли в Пилипівку. Вони стояли на вікнах від Різдва до Стрітення. У разі захворювання когось із родини чи скотини хрестики спалювали і попіл з них давали хворому пити з водою.

МАСЛЯНА

В Україні останній тиждень м'ясниць (періоду після Різдвяного посту, коли дозволялося вживати скоромну їжу), носив кілька назв — Масляна, Сиропусний тиждень, Пущення, Загальниця, Колодій тощо. Структурно цей тиждень ділився на три основні частини: «зустрічний», або «переломний» понеділок, «широкий» четвер та «прощальна», чи «шуткова», неділя.
У перший день Сиропусного тижня — «зустрічний» понеділок — селяни робили із соломи опудало Масляної, надівали на нього старий жіночій одяг, садовили на кіл і з веселими піснями возили селом.
На «широкий» четвер припадала середина масляничних ігор та веселощів. Цього дня влаштовували яскраві народні вистави, концерти, гуляння, катання на ковзанах та кулачні бої.
«Прощальної» неділі було прийнято проводжати Масляну, що уособлювала собою зиму. Опудало Масляної вивозили II село й урочисто спалювали, вітаючи народження весни.

14 березня
ЄВДОКІЇ

За старим стилем це перший день весни, а отже має прокинутися байбак — вилізти з нірки, тричі просвистіти й знову лягти на другий бік. На Явдохи люди особливо пильнували, якою буде погода, щоб запрогнозувати весну і літо. Якщо бачили ластівку, то жбурляли в неї грудочку землі, приказуючи: «На тобі, ластівко, на гніздо!». Хлібороби прислухалися, чи не заспіває своєї улюбленої пісні вівсянка: «Діду, діду, сій ячмінь!».
І дійсно, весна вже кликала селянина в поле, бо «Одова Євдоха виходить із плугом». Ось чому так ретельно стежили за погодою.

22 березня
СОРОК СВЯТИХ

Вважається, що з цього дня має розпочатися справжня весна, а тому матері випікали з тіста по сорок «жайворонків» чи «голубів» і віддавали дітям, щоб вони, ходячи вулицями, закликали птахів із вирію. В інших місцях таке печиво, що нагадувало птахів, відносили сусідам, аби краще неслись гуси й висиджувалися яйця.
Діти ж, взявши в долоні обрядове печиво, вибігали за село й наспівували веснянки. Власне, з цього дня дозволялося починати веснянкові розваги. Хлопці, побачивши диких гусей, кидали їм услід соломинки з побажанням: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров'ячко, а нам на тепло!»
За звичаєм, на (Орок святих дівчата варили сорок вареників. Але найбільш символічним був обряд «топтати ряст». Вважалося, що той, хто напровесні потопче його, той здобуде собі здоров'я на весь рік. Тому всі виходили в поле і, притупцюючи ногами на зелених сходах, казали: «Топчу, топчу ряст. Дай Боже потоптати і того году діждати!»
Хоч цей день і вважався провісником весни, але люди вірили, що ще можуть бути 40 приморозків. «Сорок святих ще принесуть сорок морозів».

ВЕЛИКДЕНЬ

З першими сонячними променями священик сповіщає: «Христос воскрес!» Після урочистого обходу храму починали святити паски і крашанки. Потім люди розходилися по домівках, щоб сповістити про велику радість, вітаючи одне одного: «Христос воскрес!» їм відповідали: «Воістину воскрес!» — і тричі цілувалися.
Найпершими поспішали з всеношної дівчата. «Як за нами люди йдуть додому,-- казали вони одна одній,— так би за нами й свати йшли!» Вважалося, що та з дівчат, яка першою прийде додому, та цього року і вийде заміж першою. Умившись з крашанками, «щоб рум'яними щодня були щоки», дівчата сідали за великодній стіл.
За традицією, розпочинаючи урочистий сніданок, господар обрізав зі свяченої паски скибочки з трьох боків, приказуючи: «Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий». Ці окрайці тримали до закінчення свят і потім віддавали худобі.
Загалом Великдень — родинне свято, а тому в гості майже не ходили. Лише молодь по обіді збиралася в центрі села водити хороводи та ігри. Дівчата заздалегідь готували писанки й дарували тим хлопцям, до яких лежало серце.

Український театр ляльок

Першим ляльковим театром в Україні, традиції якого сягають у Пізнє Середньовіччя, можна вважати вертеп.
ВЕРТЕП, вертепна драма — старовинний український народний ляльковий театр, що виник у 2-й пол. 17 ст. у зв'язку з розвитком на Україні шкільної драми, зокрема інтермедій (в драматургії — невеличка п'єса переважно гумористично-комедійного характеру, яка супроводжується музикою і співом. Виконується між актами драматичного або оперного твору).
Найраніші дані про Вертеп належать до 1666, хоча скомороші "игры, глаголемыя куклы" побутували ще в Київ. Русі, а звичай "ходіння з куклами" відомий з 1573.
Вертеп являв собою поєднання релігійної [християнської] різдвяної драми й світської гри, елементів усної народно-поетичної творчості.
Найбільш розповсюджені були вони в другій половині 18 в. — особливо в добу занепаду Києво-Могилянської Академії. У цей час число вертепників поповнено вихованцями Академії, що, часто надхнені ідеями Г. Сковороди або своїх учителів, ішли популяризувати серед народу українську виставу в формі лялькового театру. Така форма була найзручніша з огляду на переслідування з боку російського уряду. На думку деяких дослідників (О. Кисіль), розповсюджували Вертеп перевеважно так звані мандровані дяки. Вертепні вистави були поширені по всій Україні, і варіянтів їх існувало багато.
Вертепна вистава виразно поділялася на дві частини: релігійну [християнську] і світську ? трагічну і комічну. В такому поділі слід вбачати зразок колективної академічної вистави, що складалася з поважної частини й інтермедій.
Ляльки першої частини групуються навколо різдвяної дії, ляльки світської, побутової частини мали національне забарвлення. Серед них заслуговує на особливу увагу постать Запорожця, ляльки, більшої від ін. і рухливішої, що яскраво вказує на історичні події — руйнування Січі.
"Вертепники", "ляльководи", "фокусники", ... . Виконавець лялькової вистави мав кілька назв, та найчастіше вживався вертепник.
Вертеп явище цілковито самобутнє, національне. Різко від нього відмінні польський "шопка" чи білоруський "бетлейка", не говорячи вже про наскрізь побутовий російський театр — "петрушку".
Вистави Вертепа відбувалися в спеціальній скриньці, яка зовнім виглядом схожа на макет двоповерхового будиночка, на своєрідну двоярусну сцену. Вертепник, пересуваючи на дротиках дерев'яні ляльки, змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу.
Вистави показували на ярмарках, міських площах, по хатах селян і міщан.
Починалося дійство на верхній сцені біблійними легендами, потім переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народнопобутові сцени з реального життя. В них гостро висміювалися лицеміри-попи, чванькуваті польські панки, багатії, урядовці тощо. Ця світська частина вистави була пройнята жартами, елементами сатири, яка мала вплив і на канонічну частину, що відбувалася на верхній сцені. Персонажі Вертепу — цікаві соціально-побутові типи — розмовляли соковитою народною мовою, були вдягнені в народний одяг. Найпопулярнішими серед них були: Запорожець, Москаль (тобто Солдат), Циган, Баба, Дяк, Шинкар та ін.
Відомо кілька варіантів української вертепної драми: Сокиринський, або Галаганівський (1771), Волинський (1788—91), Куп'янський (1823), Славутинський (1897), Батуринський і Хорольський (кін. 19 ст.). У 1924—25 існував Межигірський Вертеп, в якому йшли вистави на сучасну тематику.
На Україні був відомий ще, так званий, живий Вертеп, в якому ролі дійових осіб виконували не ляльки, а люди [вистава "Різдвяний вертеп" (1918) у "Молодому театрі"]. "Живий" вертеп: "машкарати" ? машкари купувалися в перукарнях. Виконавців вистав "живого" вертепу іменували машкаратами. Ця назва походить від слова машкара, що означає маска, личина. "З звіздами ходили діти й підлітки, а в машкарати приймалося лише парубків дорослих".
Світська частина вертепної драми — одне з джерел, з якого взяла початок реалістична українська комедія 19 ст.
Перший професійний ляльковий театр в Україні — в Києві (тепер Київський державний академічний театр ляльок) було засновано 27 жовтня 1927 року як філію Театру юного глядача за ініціативою народного артиста України О.І. Соломарського та Дєєвої І.С.. Перший театральний сезон було відкрито 2 виставами — «Старовинний петрушка» та «Музики» за Л. Етібовим у постановці П. Щербатипського.
Розвиток лялькарського мистецтва в містах України набував значної динаміки з утворенням державних закладів — театрів ляльок, у 1950-ті, 1970-ті і в 1990-ті (вже за незалежної України).
Нині в Україні функціонує близько тридцяти державних і комунальних лялькових театрів та декілька приватних, практично в кожному облцентрі та інших найбільших містах країни.
В Україні організується і проводиться низка популярних Міжнародних фестивалів лялькарів, зокрема «Інтерлялька» (м. Ужгород), «Подільська лялька» (м. Вінниця), «Золотий Телесик» (м. Львів), «Дивень» (м. Хмельницький) тощо.
Однією з тенденцій у деяких українських лялькових театрах є виготовлення ляльок за давніми українськими традиціями — їх використовують, зрозуміло, у виставах за адаптаціями українського фольклору.
Як і всюди, в Україні лялькові театри є найбільш відвідуваними під Новий Рік, коли не лише демонструються різдвяні спектаклі (в т.ч. і за біблійними історіями), й готуються спеціальні новорічні вечори та вистави.

Український рік
Зміст
Книга перша: Зимою — в білому поля...
1. Грудневі святки.
2. Січень-січень, дід Тарас та Василько.
3. Місяць кривих доріг.

Книга друга: Весною — вкрита світлим
1. Березнева каша.
2. Уквітчаю тебе квітнем.
3. Простелю тобі травень під ноги.

Книга третя: Літо — сонячна пшениця...
1. Зашарілася червнем земля.
2. Ви знаєте як липа шелестить?
3. Селянський місяць

Книга четверта: Осінь – яблуко в саду…рястом земля
1. Азбуки виріїв.
2. Малює листочками Жовтень.
3. Падолистовий розгардіяш
Вступна частина
Королівством – а воно саме так і називалося – Рік, - правив знаний по всіх усюдах МОРОЗ. Дід МОРОЗ. Величали його між собою не інакше, як дідом. Настільки був старий-старий, аж вічний.
Правив… розуміли, звичайно ж, розуміли, що правив-то королівством аж ніяк не МОРОЗ, - роки, роки!, - а його чотири доньки – ЗИМА, ВЕСНА, ЛІТО та ОСІНЬ.
Сварилися між собою?... Е-е, ні, не скажи, не треба тут мені город городити! Жили дружно. Владарювали по черзі, строго-строго, під мудрим отецьким оком, і ніхто, - та ти що?!, - ніхто цю чергу не порушував. Ніхто і ніколи!
Сам владика МОРОЗ жив із найстаршою – ЗИМОЮ. Клімат йому цей підходив, погода по-вашому. Не без того, правда, щоб інколи заглянути до ОСЕНІ, другої за віком: давав прочухана нерядивому ЛИСТОПАДУ чи усовіщав птахолюба ВЕРЕСНЯ: «В рокахуже, а мала дитина наче — за пташками бігає!»
Чи до найменшенької, мізинчика, - до неї частіше, любимиця, - ВЕСНИ. По-старечому, як уже міг, заспокоював плаксу БЕРЕЗНЯ та трохи пригальмував непосиду Квітня: «Та не поспішай ти так зі своїми квіточками — померзнуть, рано ще, встигнеш!»
Щодо третьої доньки – ЛІТА, то старий Мороз, котрого гаряче сонце завжди чомусь хилило на сон, рідко у неї гостював.
Рідко… та не забував, не забував… посилав, і не раз, посилав малих МОРОЗЕНКІВ до ЛІТА, але прилітали ті звідти такими-розтакими млявими, з такою-розтакою нежиттю, хоч у хату не впускай. Дивитися жалько; ледве-ледве виліковував їх старий.
Було в ЗИМИ три сини-управителі, три місяці – ГРУДЕНЬ, СІЧЕНЬ та ЛЮТИЙ.
ГРУДЕНЬ збирав землю в грудки, так вона, бідолашна, менше промерзала.
СІЧЕНЬ же покривав землю білою сніговою ковдрою.
ЛЮТИЙ – та що там твій пройдоха ЛЮТИЙ?! – бешкетував снігом з хурделицями та лютував, і оце все. На весь білий світ лютував. Та ну його!
Біло, як біло, все біло… Аж сліпить очі!.. Е-е ні, не все: ось – та ось же! – на розмальоване інеєм дерево непоспішаючи, по-господарськи, всідається снігур… другий… третій… Червонобокі: прямо тобі, спілі яблука. Так і тягнеться рука зірвати.
Ага, а біля ставка, глянь, скільки їх! Побігли… Стій же, стій!.. Не яблука то, і не снігурі – розпустила по вітру китиці свої калина. Листя ще з осені розгубила – розтринькала, а китиці… Китиці горять! А який смачний той вогонь – калина з морозу.
Ставок наш узимку бачили? Велетенський телевізор! Не по льоду – здається, по самісінькому дну ставка ходиш: гне водорості вода, подивися, як дерева вітер. Вліво, вправо, прямо, знову вправо, закручує…
О… а… та куди там, хлопці уже шайбу ганяють…
Ото була, скажу тобі, зима:
Ми на лежанці грілися?!
Нема,
Та й бути не могло…
Ми – на ставку!
А ключка в мене, бачили таку?
А наш, хоч раз наш бачили хокей?
О-кей!
Чи ось – на лижах залюбки…
Ех, дні які, які роки…
Сказать вам, дітки, хочеться мені:
- Шануйте дні!
О, а скільки натерпілася ВЕСНА од цього ЛЮТОГО?! Особливо діставалося її старшенькому – БЕРЕЗНЮ.
Той, хоч плакса із плакс, правда, не покорявся ЛЮТОМУ і, врешті-решт, перемагав-таки, перемагав розбійника.
Раділи, - а як же?!, - раділи: КВІТЕНЬ прихорошував, уквітчував усілякими, що тільки бувають у природі, барвами землю.
А земля, земля!.. Робилася такою прекрасною, такою чудесною, що навіть сам владика МОРОЗ милувався нею.
Милувався, та-а здалеку… Так, здалеку – мінливе травневе сонце уже вадило старому.
Несміло, наче випадково, мружиться на землю сонечко. Всі, хіба окрім холодного, аж білого, снігу, радіють його першим привітикам.
Сніг злиться: тане, зменшується, збігає безпечними каламутними струмочками і зникає.
Взамін із-під торішнього листя нетерпляче випурхнув перший живий підсніжничок… другий… третій… ой, та їх тут – море!
А ось, біля твого ж таки міського будинку, просвердлила мертву товщу асфальту тендітненька кульбаба.
Яка сила!!!
Відкриває своє сонцеподібне личко сонцю - мене грій! – живе.
Трохи пізніше усміхнеться синню неба невгамовний пролісок, різнобарвно заіскриться всюдисущий ряст, вигайнуть кокетки-фіалки…
Невтомна ткаля – весна – розпочне свій безмежний світло-зелений килим.
Світ наповниться – уже, наповняється! – голосами: цвірінькає, рохкає, стрекоче, гавкає-нявкає, кукурікає, тьохкає, мукає-мекає – весна.
Весна!..

Ото була, скажу тобі, весна:
Погода після лютого ясна,
Замайорить лиш сонечко вгорі,
Ми вже на тій;ні, аж на тій горі.
Підсніжники збираємо з-під снігу.
А скільки радості та сміху!
Чи до кислички підійдемо,
Минулорічних яблук наберемо;
Чи перейти рівчак, що річкою вже став,
І щоб у воду не попав; якщо ж попав –
Не простудитися-таки
Ех, дні які, які роки!
Сказать вам, дітки, хочеться мені:
- Шануйте дні!

Потім, коли МОРОЗ – не молодий же! – знову, як мала дитина, падав у спокійний-преспокійний сон, випускала третя його донька ЛІТО свого старшенького – ЧЕРВНЯ.
Ага, ЧЕРВНЯ…Рум’яніли, як присоромлена дівчина, вишні та черешні, розпускалися в усій своїй червоній з, - божечку ти мій!, - відтінками красі півонії, палахкотіли всюдисущі сунички…
На зміну сором’язливому ЧЕРВНЮ приходив стиляга ЛИПЕНЬ.
Ой, та скільки там тої роботи у нього – липовий мед. А хвалився, хвалився – пропах ним увесь.
Аж лише після ЛИПНЯ золотився хлібами селянин СЕРПЕНЬ. Оце, скажу я тобі, трудяга, працелюб – ні для не спочине! Хіба що на обжинках, у кінці свого владарювання, звеселить душу за важеленним столом, затремтить жайворонком. А що?! Заробив. Має право!
Не мінливе, як весною, а справжнє – гаряче – сонце. І легесенький-легесенький вітерець. По кілька разів на день бігаю до ставка:
- Ну, та коли вже нагріється та вода, щоби можна було купатися?!
- Скоро. Тиждень-півтора…
- Ого! Цілих сім днів… Рудоля, куди поперла!!! ? вибачте, це я на корову.
Та ну її! Хлопці на узлісся побігли – суниці, полуниці, перші гриби… Ех, якби не це пасовисько, до самісінького вечора з лісу не виходив би.
- А дядько Іван казав, що черешні на тій горі, поспіли.
- Приженемо худобу і – гайда!
- Та далеко ж …
- Не хочеш – не йди!
Ага, не йди! А ще дядько Іван обіцяв покатати мене на комбайні. У жнива. Тільки, самі розумієте, хлопцям про це ні гу-гу. Засміють, якщо не покатає. А то ще і самі – та запросто! – захочуть. А де там ми, усім кагалом, розмістимось, га?
Потім – при місяці та зірках – буду купатися з ним у ставку.
Вода тоді тепла-тепла, як молоко від нашої Рудолі…
- О, а де ж та зараза, моя корова, хлопці?!
- Отам, у шкоді! Біжи, поки діда Савки-сторожа немає.

Ото було, скажу тобі я, літо:
Ставок, де мокли до обіду,
І сонце – сходило в леваді —
Найвища радість!
А як у гості йшли малими
Ми до левадної малини,
Коли дід-сторож дибав на обід…
- Привіт!
- Привіт дитинства спасівки!
А дні які, які роки…
Сказать вам, дітки, хочеться мені:
- Шануйте дні…

А старшого ОСЕНІ – ВЕРЕСНЯ – король МОРОЗ, видно було неозброєним оком, недолюблював.
Недолюблював. І самій ОСЕНІ про це говорив. А толку?!
- Нарешті! Слухай: що там твій ВЕРЕСЕНЬ?! У роках же наче, а, гірше малої дитини, з пташечками грається…
- Каже: "Збираю їх у вирій”.
- А без нього вони не зберуться?!
- Та полетять, - каже, - полетять… А чи захочуть повертатися?! А як навесні без них, без птахів-то, га ?!
- Ой, та куди вони подінуться?!
- Каже…
- Менше його слухай та потакай! Ти зрозуміла?!

Гримне, бувало, МОРОЗ на ВЕРЕСНЯ снігом та завірюхами – куди там! Але поки все це та крізь ВЕСНУ, та крізь ЛІТО дійде до ВЕРЕСНЯ – легким теплим ніжним дощиком робиться.
Яблука, груші, сливки, огірки, помідори – осінь; зачекайте: виросту, навчуся і, обов’язково, буду сам їх вирощувати.
Ага! Уявляєте: яблука з мого саду, помідори з мого городу… Їжте на здоров’я, ласуйте! А звідусіль: "Спасибі, синку! Невже ти сам такі "снікерси” виростив, га?!”
А хто ж ?.. Ой, та ніколи мені тут з вами: робота, багато роботи – зима підганяє.
Ось, бачите, пташки у вирій збираються; дерева листя уже фарбують, як модниці волосся; а воно, листя-то, падає-падає…
Інколи, вранці, уже і прохолодний подих зими чується – не терпиться білій, ой, не терпиться…
Та й сонечко не те, вже не те: натомилося за літо, відпочиває…

Ото була, скажу тобі я, осінь;
Лиш з’явиться на небі просинь
Опісля вересневого дощу:
- Підпеньки на горі, підемо, чув? -
Сумки беремо, -
майже, як самі, -
Підпеньків там, дивися, не на дні,
У лісі… Скажете , ми в лісі,
Неначе горобці у стрісі.
В леваді ж – помідори, огірки…
Ех, дні які, які роки…
Сказать вам, дітки, хочеться мені:
- Шануйте дні!

А другий син ОСЕНІ – ЖОВТЕНЬ? А що ЖОВТЕНЬ, ой, що ЖОВТЕНЬ?! Знай одне – розмальовує траву та дерева, як самому хочеться, і все. Ні, як придивитися, красиво навіть. Але неживе якесь… Та й то до… ЛИСТОПАДА.
Такого безалаберного, як цей ЛИСТОПАД, світ не бачив. Нічого, ну, нічогісінького не робить, ні за холодну воду не береться, але як розійдеться, як розійдеться все перемішувати та розкидати…
На що, здавалось би, ГРУДЕНЬ – і то ледве-ледве зупиняє його.
І не без допомоги самого МОРОЗА – підіймає старого з ліжка.
А кому це, скажи, сподобається, га?! Кому?!

Автор: 

Бухтіярова Наталя Вікторівна, вчитель початкових класів, ДЗШ №80
Попова Наталя Вікторівна, вчитель початкових класів, ДЗШ №80

Отримати сертифікат

Користувацький вхід