Доба козаччини в творах Т.Г. Шевченка

Номінація « Література»
Творча робота
за темою
« Доба козацької слави в творах Т.Г.Шевченка»

«Багатостраждальна Україна... Скільки сумних і веселих спогадів зри¬нає у моїй уяві при одному цьому слові. Так бо, тут де не ступни, усюди натяк на славне минуле наших предків. Скільки ж то було тут великих і славних героїв! Скільки лунали в повітрі волання і стогони переможених та пісні і вигуки переможців! А скільки разів землю поливала кров християнська, засівали кістки людські! І це було вже на світанку її історичного існування, за того часу, що називають дотатарський. Великий морок обліг тоді нашу Україну. Та після довгих років страждання у її народах зародилась і виросла могутня сила. Міцне тілом, могутнє духом ни¬зове лицарство, мов буря, носилося степами, морськими хвилями і всією просторою Україною, всюди залишаючи кривавий слід і всюди страшною помстою віддячуючи ворогам дідівської віри та свого народу, - татарам, тур¬кам та полякам. І гриміла слава козацька по далеких країнах і надихала на¬родних співців славних подвигів козацьких, які донині зберігають пам'ять про них у своїх думках та піснях». (Д. Яворницький)
Тарас Шевченко — геній української літератури. Його твори різноманітні та художньо довершені, їх тематика охоплює усі сторони життя нашого народу. У своїх віршах, баладах, поемах Великий Кобзар оповідає про історію козацтва, розмірковує над сенсом буття людини, над долею Батьківщини, зображує романтичні чарівні події та реальні історичні, розповідає про долю простих людей та долі цілих держав.
Є у творчості Шевченка образи, що зустрічаються в багатьох творах, вони мають глибоке змістове навантаження. Таким є образ співця, сліпого кобзаря. Він проходить червоною ниткою крізь твори поета. Змальовано народного співця і у поемі «Тарасова ніч», яка розповідає про героїчну боротьбу українців із польськими поневолювачами.
Ознайомившись із образом народного співця, я дуже добре уявила його. Це літня людина, яка багато чого бачила в цьому житті. Сліпий Кобзар людяний, набожний та мудрий, він пам'ятає історію своєї Батьківщини, пишається героями-козаками, яких недаремно називали запорозькими лицарями... Граючи на кобзі, народний співець оповідає про історичні події, про славу та мужність козаків, про козацьких ватажків, які воювали за волю та добробут своєї рідної України, сміливо йдучи на бій із ворогами Батьківщини. Таким є народний співець у поемі Т. Шевченка «Тарасова ніч».
Історичні події, зображені у поемі «Тарасова ніч», передаються не від особи автора, а від особи кобзаря, який співає про козацьку славу так щиро, що слухачі — молоді хлопці та дівчата — плачуть, слухаючи його розповідь, хоча й не бачили трагічних та визначних подій на власні очі. Через образ сліпого кобзаря Шевченко передає власне ставлення до козацтва. Ми не тільки уявляємо самого кобзаря та картини битви, але й відчуваємо захоплення та гордість. Ми пишаємося героїзмом козаків, справжніх лицарів, мужніх, чесних та завзятих, які ладні були життя віддати за волю України. Сьогодні в Україні намагаються відродити козацтво, ретельно вивчають життя козаків, їх звичаї, традиції, створюють сучасні козацькі загони. Справді, часи козацтва — частина героїчного минулого українського народу. Так в чому ж полягає такий жвавий інтерес до козаків? Чому ж ми, українці, пишається ними на весь світ?
Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що у козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Кожен в Україні чув про козаків. Козак в нашій уяві — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею. Захисник Вітчизни, оборонець прав і віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України. Про них написано багато наукових книжок, цікавих романів, знято фільмів. Про наш козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави — гімні України. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистити слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. І у це слово вкладають розуміння найбільших чеснот нашого народу.
Мені було цікаво читати поему «Тарасова ніч» , а також поему « Іван Підкова», бо я дуже цікавлюся історією моєї Батьківщини. Я впевнена, що більшість учнів захоплюється добою козаччини. Прикро, що я не маю змоги побачити козаків, їхній побут тощо. Але я маю змогу дізнатися про героїчну Історію України з літератури, зокрема з поем Тараса Григоровича Шевченка.
У ранній період творчості (1838-1843 р.) Т.Г.Шевченко багато уваги приділяв історичній тематиці. Однією з головних його тем є боротьба українського народу проти поневолення польською шляхтою. Уже в “Кобзарі” 1840 р. була надрукована поема “Тарасова ніч” (1838). В основу твору покладено події травня 1630 р., коли відбувся бій козаків проти військ польського гетьмана С. Конецпольського під Переяславом. На чолі боротьби стояв Тарас Трясило( Федорович).
У березні 1630 року Федорович став на чолі селянсько-козацького повстання проти Польщі і звернувся з універсалом до населення України:
«До всіх, хто був колись козаком чи хоче ним стати – до Війська прибувати, віру благочестиву від замислів лядських боронити, вольностей козацьких здобувати».
10 тисяч запорожців під командуванням Федоровича вирушили із Січі і оволоділи Черкасами. 4 квітня військо Трясила захопило Корсунь.
У травні повстанці переправилися через Дніпро і вибили польську залогу з Переяслава. Упродовж трьох тижнів дванадцятитисячне польське військо на чолі зі Станіславом Конєцпольським безуспішно штурмувало місто.
У ніч на 20 травня невеликий козацький загін проник до ворожого табору. Штаб Конецпольського охороняла так звана «Золота рота» (назва походить від золотого кола на її прапорі) чисельністю близько 150 знатних шляхтичів, які були повністю знищені. Ці події яскраво відобразив Т. Шевченко:

Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поляки панують.
Грай же, море, мовчіть, гори,
Гуляй, буйний, полем —
Плачте, діти козацькії,
Така ваша доля!»
Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятовати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обізвався пан Трясило:
«А годі журиться!
А ходім лиш, пани-брати,
З поляками биться!»

Вирішальний бій стався під Переяславом 22 травня 1630 р., після трьох тижнів запеклої боротьби козаки розбили армію Конецпольського.
Приваблювала Т.Г.Шевченка і тема боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників. Вперше вона порушена у поемі “Іван Підкова” (1838), також опублікованій у “Кобзарі” 1840 р.
Іван Підкова - сміливий отаман, що не раз очолював походи супроти Туреччини. У поемі, що названа його іменем, цей козарлюга змальований мужнім, справедливим, за що побратими його дуже шанують. Сміливість притаманна кожному із запорожців - розбурхана стихія лише звеселяє їхні серця, піднімає козацький дух. Оспівуючи славні перемоги козаків, Шевченко використовує рефрен «було колись»:

• Було колись - в Україні
• Ревіли гармати;
• Було колись - запорожці
• Вміли панувати.
• Панували, добувши і славу, і волю;
• Минулося: осталися
• Могили по полю.
Могили ті - і свідки гучної слави, і нагадування сучасникам, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Іван Підкова, і зараз, напевне, є, бо дух народу не знищений. Шевченко дуже сумує за звитяжною славою предків, але сподівається на краще. Твори Шевченка свідчать, що треба вчитися у козаків волелюбності, громадської мужності та людської гідності. У поемах показано лицарську звитягу українців XVІІІ століття. Автор зробив висновок, що народ повинен берегти й шанувати пам’ять про козацьку славу. Шевченко пишався героїчним минулим свого народу. І ми повинні назавжди запам’ятати роки козацької слави.
Поема композиційно складається з двох частин. У першій розповідається про минулі часи, які протиставляються сучасному Шевченкові становищу України. Туга за минулим, помітна деяка ідеалізація минулого.

Було колись - в Україні
Ревіли гармати;
Було колись - запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю...
Було колись добре жити На тій Україні...

У другій частині безпосередньо відтворюється морський похід. Яскраво виділяється образ сміливого отамана - керівника походу. Він наділений надприродною силою:
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Походжає вздовж байдака.
Підняв шапку - човни стали.
“Нехай ворог гине!...
...у Царг рад, до султана
Поїдемо в гості!
- Надів шапку і знову закипіло море.
Ця гіперболізація бере свій початок з фольклору.
Так малював народ героїв у легендах, піснях, думах, таким бачив своїх героїв-предків.
Гіперболізований і образ Івана Підкови у Шевченка. Поема підносить гордість народу за героїчну боротьбу в минулому, будить патріотичні почуття. Т.Г.Шевченко відтворює героїчне минуле нашого народу стилістичними засобами мови: і фонетичними, і лексичними, і морфологічними, і синтаксичними. Влучно сказане, образно складене швидше переконує.
У творчості раннього періоду Т.Г.Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу. Увагу поета привернули ті моменти минулого, у яких виявилась боротьба народу проти загарбників та пригноблювачів за свою волю й незалежність. Мотив визвольної боротьби є основним у поезіях “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”. У ліричному творі “Тарасова ніч” відтворено моменти визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти.Ліричний твір “Іван Підкова” змальовує героїчні морські походи запорізького козацтва проти турецьких загарбників.
Ці твори є, як зазначив І.Я.Франко, “немов дзвінким погуком козацького геройства та відваги й енергії”.Образи своїх героїв автор замальовує в піднесеному героїчному плані, гіперболічними рисами, твори мають виразно романтичний характер, використано в них ряд народних пісень, в дусі народних дум зображено і козаків.
Немає з нами великого Кобзаря, та слова його актуальні й нині. Вірші, написані багато років тому, і сьогодні важливі, бо звернені до нашої історії. Тарас Шевченко завжди з любов’ю згадував про Батьківщину. Все своє життя він мрі¬яв, щоб український народ пам’ятав про свою минулу славу — козаччину. Цей мотив звучить у його поемах «Іван Підкова», «Тарасова ніч».Його твори — це спогади про минуле України, коли козаки «панували, добу¬вали і славу, і волю». Походи козаків були досить частими. Треба було визволяти з неволі братів, попереджати напади ворога на рідний край.Читаючи його твори, ми переконуємось, що Шевченко вболіває за долю сво¬го народу, який забув минулу козацьку славу й боротьбу предків за волю. Мрі¬ялося поетові, що Україна стане вільною, щасливою. Палко хотілося, щоб нень¬ка Україна пригорнула до себе своїх дітей.Отож, він і закликає нас боротися за волю завжди!

Предмети: Українська література

Класи: 9 клас