Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Група А. Погляди гуцулів на навколишній світ через призму календарної обрядовості

0
Група А

Погляди гуцулів на навколишній світ через призму календарної обрядовості.

Повість «Тіні забутих предків» містить надзвичайно цінний матеріал про життя й світогляд жителів Карпат.Тут люди ніби зрослися з природою,з якої черпали все нову й нову енергію.Але над ними постійно панував забобонний страх перед незнаними силами природи,і цим позначені міфічні оповідання гуцулів.Населення Карпат є досить своєрідним,бо особливості гірського краю наклали певний відбиток на психологію,побут,звичаї та обряди. Систематизація та створення певної космічної ієрархії гуцульським народом найповніше проявляється в календарному циклі обрядів.

Приклади календарної обрядовості,відтворені Михайлом
Коцюбинським у повісті «Тіні забутих предків»
1. Підпорядкування особистого життя природним циклам(обряди,пов`язані із зимовим та літнім сонцестоянням,весняним та осіннім рівноденням).
2.Забезпечення добробуту й щастя родини (обряди Святого вечора).
3.Відведення й захист від усякого зла (кроплення водою на Йордань).
4.Гарний урожай та плодючість худоби (Юр`їв день,Дмитра).

Опорні запитання,відповіді на які має знайти група,посилаючись на зміст повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»
1.Із чим пов`язане таке календарне свято,як Різдво? Яка роль у творі
відводиться опису Святого вечора?
2.Назвіть основні обряди Свят-вечора і, по можливості, прокоментуйте їх.
3.Що властивого для свята Юрія?Які основні сили природи вшановувалися на Юр`їв день?Що це давало гуцулам?

1.Календарні обряди підпорядковані кругообертові сонця та зміні пір року. Останні у жителів українських Карпат асоціювалися з певними святими: у гуцулів весна – з Юрієм, літо – з Петром, осінь – з Дмитрієм, зима – з Миколою. За народним календарем, зима починалася „на Михайла” (21 листопада – „Михайло на білому коні приїхав”). Узимку не звиклий до відпочинку селянин ворожив на увесь наступний рік: на добробут, багатий урожай, удій і приплід худоби. Перші прогнозування здійснювали на свято Введення. За народним віруванням, успішність наступного року залежала від першого гостя в хаті у цей день. У народі його називали полазником. Найкращий полазник – це молодий заможний чоловік; стара, убога жінка була найбільш небажаною. У Карпатах роль полазника часто виконувала домашня тварина (ягня, теля, віл), яку ненадовго заводили до хати, добре годували – аби велася худоба.
2.Приготування до Різдва на Гуцульщині починається заздалегідь. За давньою традицією із обжинкових снопів виплітають деревце — «Дідуха», в якому за повір'ям замешкували душі дідів-прадідів, опікунів дому. Господині вранці 6 січня запалюють «живий вогонь» в печі з дванадцяти полін і готують дванадцять ритуальних пісних страв.
Серед страв Святої Вечері на першому місці стоїть кутя — варена пшениця з медом, маком та горіхами. Деякі дослідники народних звичаїв вважають, що кутя — це відголосок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні поховання мучеників за Христову віру. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — це символ вічного щастя праведників у небі.
На Різдво, 7 січня, розпочинаються справжні різдвяні коляди. Гуцули відвідують своїх родичів та друзів, ходять з вертепами від села до села. Більшість людей цими днями їздять на санах з кіньми та дзвониками. Через 7 днів після Різдва, 14 січня, святкують Старий Новий Рік, 18 січня постять цілий день, 19 січня святкують Водохреща або «Йордан». Вечеряють тоді, коли з'явиться перша зірка на небі
Досліджуючи календарну обрядовість у повісті «Тіні забутих предків»,що увібрала в себе магічні вірування й досвід,естетичні традиції й пережиткові звичаї,ми наблизимось до архаїчного мислення гуцулів,якому відводиться одне з найвагоміших місць у тексті.Коцюбинського захоплювала проблема релігійних вірувань жителів Карпат.У своєму листі до М.Горького він писав: «Христианством гуцул воспользовался только для тго,чтобы украсить языческий культ».У кожному обряді,описаному Коцюбинським,читач спостерігає тісне переплетіння християнства та язичництва.Святкуючи Різдво,Іван «клав Палагні живий вогонь для вечері»,стелив сіно на стіл та «рикав при тім,як корова,блеяв вівцею та ржав конем,аби велася худобв…»
Чи не найвагомішим у календарній обрядовості горян є цикл січневих свят,що починаються Різдвом,якому передує Свят-вечір.Обминути ці події було б рівнозначним утраті цілого шару гуцульської культури,тому на сторінках своєї повісті М.Коцюбинський так детально відтворює процес підготовки й саму Святу вечерю.
На Святий вечір навіть найбідніший господар готувався до трапези якнайкраще,не забуваючи при цьому все живе,тому й нарекли люди оточуючий тваринний світ диханням.Із давніх-давен гуцули вірили в магічність Святого вечора,який вирізняється з-поміж інших урочистих днів. «На Святий вечір,-пише М.Коцюбинський,-Іван був завжди в дивнім настрої.Наче переповнений чимсь таємничим і священним,він усе робив поважно,наче службу божу служив».

3. Традиційним як для гуцулів,так і для більшості українців були такі обряди:настилання в кімнаті сіна,приготування дванадцяти культових страв,поминання душ померлих,різдвяна молитва.Хочемо звернути увагу на деякі з них,що згадуються у повісті:
-обкурювання хати( «…обкурював ладаном хату й кошари,щоб одігнати звіра й відьом»);
-ритуальне годування худоби( «…перш ніж сісти за стіл,ніс тайну вечерю худобі»);
-закликання на Тайну вечерю нечистої сили( «…кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників,мольфарів,планетників всяких,вовків лісових та ведмедів»);
-запобігання перед стихіями природи( «…кликав бурю,щоб була ласкава прийти до нього на ситі страви,на палені горілки,на вечерю святу»).

4. Нашарування християнських пластів на язичницькі яскраво простежує-
ться при відтворенні М.Коцюбинським свята Юрія.
Іван та Палагна з трепетом очікували цього дня: «Завтра велике свято.Теплий Юрій одбира од холодного Дмитра ключі світові,щоб править землею».Всесвіт для гуцулів мав двояке забарвлення,що проявлялося на рівні опозицій:верх-низ,добро-зло,день-ніч,тепло-холод.Саме з останньою моделлю пов`язувалися свята Дмитра Солунського,легендарного євангельського святого(26 жовтня за ст..ст.)
та Теплого Юрія(24 квітня за ст..ст.). Яскравим прикладом весняної календарної обрядовості є Юріївська обрядовість, оскільки в українських Карпатах день Юрія вважався знаменним у народному календарі; його „відбували святочно”. Особливість юріївської обрядовості полягала в її спрямуванні на тваринництво, зосередженості на охороні худоби від відьом, на позбавленні останніх активності й агресивності. Увесь день аж до ночі був сповнений обрядодійствами. Так, збирали гльодовий хворост, палили на городі або на воротях, приказуючи „Господи, дай тілько багато маржини, кілько будет попелу з цеє ватри”.
Особливе – очисне – значення у Юріївській обрядовості мав вогонь. Його запалювали навіть на вершинах гір. На Гуцульщині та Бойківщині існував звичай запалювати старі дерев’яні колеса та обручі і пускати їх з гір – це мало очистити від злих духів пасовища і сіножаті. У такий спосіб „смалили чарівницю”. На Юрія вперше виганяли з хлівів худобу, тому здійснювали багато магічних дій: щоб була повна, щоб трималася купи, щоб лихе не мало над нею сили. Охороняти худобу від відьом і „злих очей” повинні були спеціально виплетені вінки, окремі замовляння, табуйовані речі й дії, а також втрачені на сьогодні пастуші ладканки. Юріївський звичай передбачає вшанування пастухів грошима та обрядовим печивом – „мандриками”, сиром, хлібом.
У гуцулів згадане свято асоціюється з повнокровним пробудженням природи,адже «води,на яких плава земля,піднесуть її вище до сонця,Юрій закосичить ліси та царинки…»
Найбільшою магічною силою наділяли першу росу,тому господар за давнім звичаєм мав викачатися в ній на своєму полі.Росу навіть збирали у спеціальний посуд.
Якщо вода й земля давніх гуцулів утілювали жіноче начало,то вогонь і повітря-чоловіче. Саме тому земля й вода полинуть догори,а сам Юр`їв
день стане днем радості та сонця.
Прообразом сонця на землі був вогонь,який гуцули охрестили ватрою. Цікавим є й те,що вогонь у гуцулів на матеріальному рівні проявляється як полум`я,жар,дим і попіл. «А коли сонце знизилось,одцвіли ватри і дими одлетіли в небо,радісним риком обізвалася худоба,перегнана через жар,аби була остра у літі,як тота ватра,аби множилася так,як намноживсь од вогню попіл».

Висновок

У календарній обрядовості найповніше виявляється унікальне сприйняття світу карпатцями.Органічно поєднавши архаїчні вірування,язичницьке розуміння природних ритмів та християнську обрядовість (Юрія,Петра,Дмитрія,Миколая,Різдво),гуцули створили цілісний самобутній світ,який так тонко відчув і втілив на сторінках повісті Михайло Коцюбинський.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...