Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Що сховано в чашцi кави?

0

Тема: Що сховано в чашці кави?

(Зустрiч в iнтелектуальнiй кав’ярнi)
М.I.Собiщанська, студентка МДПУ

Мета: Розвиток знань про видову різноманітність вічнозелених дерев або кущів родини маренових на прикладi кавових дерев, їх практичне значення та вмiнь синтезувати й узагальнювати отриманi знання, логiчне мислення, спостережливiсть, комунiкативнi навички, iнтерес до змiсту iнтегрованих заходiв, загальнолюдських цінностей: повагу до думки товариша, вміння слухати тощо.
Виховувати гуманістичне відношення до оточуючого середовища, культуру медичних знань.

Обладнання i матерiали: фізична карта світу з відміченням коричневими прапорцями країн-виробників і експортерів кави на світовий ринок, малюнок кавової гілочки з квітами і плодами, кавова гілочка з квітами, мультимедiйна дошка, проектор, презентацiя у формi PowtrPoint. На столах кавові сервізи, кава, солодощі, фрукти. Рецепти приготування кави, хімічні формули: кофеїну, кавової, нікотинової, хінної і хлорогенової кислоти.

Хiд зустрiчi
Пити каву – думати про життя...
Східна мудрість
І. Оголошення теми і мети зустрiчi.
1. Вступне слово вчителя.
Перші кав’ярні були чоловічими клубами. В кав’ярнях збиралися політики, письменники, мистецтвознавці, вчені. Обговорювали політичні та літературні питання. На нашу зустріч прийшли: ботанік, історик, літературознавець, скульптор, географ, квiтникар, кулінари, хіміки, аналітики, економіст, селекціонер. Доречі, до перших європейських кав’ярень було заборонено заходити жінкам.

2. Ботанік. Ка?вове де?рево (лат. Coffea) —представник невеликих вічнозелених дерев або кущів родини маренових з ряду тирлечецвіті висотою до 12 м.

Листки цілісні, шкірясті, темно-зелені, білі духмяні квіти правильні двостатеві з довгою трубочкою і п’ятироздільним віночком, зібрані по 3-7 в пазухах листків. Цвітіння кави – це особлива красива пора. Квітки кави зовні і ароматом нагадують квітки жасмину. Вони з'являються у вигляді великих білих ароматних пучків в обрамленні хвилястих листів і відкриваються всі одночасно. Період цвітіння триває тільки 3 днi в році. Коли кава цвіте можна подумати, що в горах на деревах лежить сніг. Після цвітіння відбувається дозрівання кавової ягоди. На гілках з'являються дрібні зелені ягоди. Вони дозрівають не одночасно, і на одній гілці можна знайти як зелені, так і абсолютно зрілі плоди яскраво-червоного кольору.

Плоди кістянкоподібні. Зрілий плід кави є червоною ягодою, на вигляд чимось нагадує вишню. А під м'якоттю розташовані боби (з наукової точки зору назва неправильна), колір яких до обробки або жовтувато-сірий, або синьо-зелений. Зазвичай кавовий плід містить два боби.
Цвісти і плодоносити кавове дерево починає з четвертого або п’ятого року. Одне дерево за рік дає близько 1 кг насіння. Найбільше значення має кава аравійська, напій з якої почав вживатися найраніше. В 16-17 ст. Аравія була єдиною країною, яка вирощувала каву.
Родина маренових об’єднує до 500 видів, серед них кавових – 50. На планеті нараховується понад 6 млрд. кавових дерев, а зайнята ними площа становить 4,5 млн. га.
Існує більше 80 різновидів кавового дерева. Але далеко не всі з них здатні давати ті самі зерна, з яких готується відомий напій кава. У цьому сенсі представляють інтерес лише два види: аравійське і конголезьке кавові дерева, з плодів яких відповідно виходять сорти арабіка і робуста. Зерна арабіки більші, та і самe дерево вище.
Переважна більшість дерев належить до виду кава аравійська. Висота їх 4-5 метрів. Спеціально культивують невисокі дерева, щоб полегшити догляд за ними і збирання врожаю. Квіти, що приємно пахнуть, нагадують квіти жасміну. Розкривши плід, можна побачити одягнуті в рогову оболонку дві плескато-опуклі насіннини, покриті сріблястою шкіркою. Насіння – так звані кавові зерна, прилягають одна до одної плескатими боками. Вони оточені їстівним оплоднем. Кавовий плід за своєю структурою – кістянка.
Вигляд кавового дерева й плодів залежить від сорту, кліматичних умов, ґрунту, способу розведення. Краще за все кавові дерева ростуть у теплому кліматі зі сталими температурами та потребують до 3 000 мл. опадів на рік, що взагалі характерно лише для екваторіальної і тропічної зон. При температурі нижче 8?С кавові дерева можуть загинути. Ось чому в природних умовах в Європі не зустрічаються. У цих країнах можна вирощувати каву тільки в оранжереях ботанічних садів.
Для кавових дерев згубні прямі сонячні промені. Тому вони прагнуть рости у затінку інших вищих дерев. На плантаціях з цією метою використовують високі і стрункі дерева – еритрини. Найчастіше перед висаджуванням у ґрунт насіння кавового дерева обчищають від м’якоті. Паростки насіння або живців на другому році життя пересаджують на плантацію. Через два роки після висадки з’являються перші плоди, а в 5-7 років дерева досягають зрілості. Цвітіння дерев і достигання плодів відбувається цілорічно. Урожай коливається з періодом у 3 роки. Одне дерево дає до 3 кг вогких кавових зерен на рік. Любителі домашніх рослин знають, що каву можна виростити з садженців. На третьому році рослина зацвітає, плодоносить. Від дорослої рослини можна одержати до 0,5 кг зерна на рік.
Селекціонер. Найбільш поширені сорти кави: робуста, матарі, хеймі, яфорей, шарі, ходейда та ін. Якість ходейди дуже висока, і цю каву у невеликих кількостях додають до менш цінних сортів. Славляться сорти кави, що вирощують у Колумбії і Гватемалі. Кава цих країн відзначається смаком і тонким ароматом. Основний постачальник кави – Бразилія. Близько половини Бразильської кави має назву сантос – від назви порту Сантос, звідки ця кава надходить у всі країни світу. У великій кількість у Бразилії виробляють також сорти мінас і парана. Обидві назви походять від назви штатів Бразилії. Кліматичні умови дозволяють вирощувати каву в Індії (штат Майсур). Під такою назвою кава постачається у багато країн світу. Для казкових плантацій Індонезії характерною є робуста. Народилася ця кава в Африці, але у кліматичних та ґрунтових умовах Індонезії набула нових специфічних рис, яких немає в африканської робусти. Робуста з Індонезії широко використовується в різних сумішах. У Республіці В’єтнам вирощують сорти кави – ексцельсія, шарі.
Кава аравійська почала свій шлях з Каффи – провінції Ефіопії. З ефіопських сортів кави найвідоміші харрар, діма. Фахівці дуже цінують сорт кави, яка вирощується в Йемені. Саме звідси походить кава мокко. Мокко виробляється в такій кількості, що на ринок практично не надходить. Проте з Йемену вивозять чудову каву під спільною назвою ходейда. Вона являє собою суміш кращих сортів йєменської кави.
Вже в нашому столітті було виявлено вид кави – робуста. Кращі сорти робуста вирощують на Мадагаскарі та Гвінеї. У цього виду є короткі круглясті зерна, які при обжарюванні дуже темніють. Напій із робусти має гострий і різкий смак і містить багато кофеїну. Напій зварений із аравійської кави м’який і ароматний. Зерна робусти надають каві красивого кольору і міцності, а зерна кави аравійської – аромату і приємного тонкого смаку. Кава, що поступає в продаж – являє собою суміш різних сортів.
Квiтникар. Догляд за кавовим деревом.
Місце розташування: кава – світлолюбива рослина. Ідеально підходить для неї добре освітлене місце, але не під прямими сонячними променями, за винятком ранкових і вечірніх годин і зимових місяців.
Для того щоб рослини не перегрівалися і не пересихали, горщики або діжки краще встановити подалі від батарей центрального опалення. Але при цьому слід мати на увазі, що в похмурі дні взимку рослині може не вистачати світла. Тому у вечірній час бажане штучне освітлення кави, але при цьому не слід значно подовжувати світловий день.
Температура: оптимальна температура у весняно-літній період 18-24°C, більш висока температура (вище 30°C) у закритому приміщенні викликає надмірне опадання цвіту і листків рослини. Влітку кавове дерево найкраще тримати на свіжому повітрі, оберігаючи від сонячних променів, восени рослину забирають у будинок.
На зиму температуру повітря знижують до 16-18°C, але не нижче 14°C. Кава не витримує навіть короткочасного зниження температури нижче 14°C і може сильно постраждати від зимових протягів.
Полив: у період активного росту ( весна-літо) кавове дерево потребує рясного і регулярного поливу, відразу після легкого підсихання верхнього шару ґрунту. Взимку полив зменшують, обмежуючись підтримкою ґрунту в злегка вологому стані. Тому що кава не переносить вапна, вода повинна бути вистояною і ледве вище (на 2-3°C) кімнатної температури.
Вологість повітря: корисно періодичне обприскування рослини водою. Для підтримки певного рівня вологості повітря насипають у піддон мокру гальку. Влітку корисно рослину обмивати під теплим душем – це стимулює ріст дерева.
Підгодівля: із травня по вересень корисні мінеральні підгодівлі, насамперед солями азоту і калію. Розчин складають із розрахунку 3 г калійної солі і 5 г аміачної селітри на 1 л води. Кожна доросла рослина повинна одержувати до 1 л такого розчину. Полив розчином мінеральних солей бажано чергувати з добривом гнойовою рідотою. Добриво вносять два рази на місяць. До осені підгодівлі скорочують, взимку не підживлюють взагалі.
Пересадження: каву пересаджують навесні в посуд, заповнений щільною, дуже живильною землесумішшю з pН 6,8-7,0, що складається з волокнистої дерново-дерновій-глинясто-дернової і листяної земель, перегною і піску (4:2:1:1). На дно посуду кладуть гарний дренаж. При пересадці необхідно ретельно оберігати ламке коріння від ушкоджень. Після пересадження рослини на 2 тижні поміщають у півтінь і дуже часто обприскують водою. Молоді рослини пересаджують 1 раз в 1-2 року, старі рослини набагато рідше. Якщо розміри контейнера дуже великі, можна обмежуватись заміною поверхневого шару ґрунту.
Особливої турботи про формування крони проявляти немає необхідності. Вирізують тільки занадто довгі або сухі пагони.
Розмноження: каву найчастіше розмножують посівом свіжих (не смажених насінь), рідше черешками. Перед посадкою насіння очищають від м'якоті і промивають у слабкому рожевому розчині марганцівки. Насіння для посіву завжди повинно бути свіжими, тому що вони швидко втрачає свою схожість. Готують пухкий водопроникний субстрат нейтральної реакції (pН 7,0). Для цього змішують легку дернову і листову землю, додаючи промитий річковий пісок. Потім насіння плоскою стороною закопують у ґрунт на 1 см. Їх добре поливають теплою водою і накривають склом або поліетиленовою плівкою. Посіви утримують у притінку при температурі 22-25°C. Два рази в тиждень на кілька годин стекло знімають, щоб ґрунт провітрювався, а насіння не загнили. Сходи з'являються через 30-40 днів, з ймовірністю 95-98%. Після проростання рівень освітленості підвищують, а температуру і вологість знижують. Після того як сформуються декільра пар справжніх листків, сіянці розсаджують в 7-сантиметрові горщики і потім пересаджують ще 2-3 рази за сезон у міру сплетення грудки ґрунту корінням. Вирослі з насіння рослини починають цвісти і плодоносити через 3-4 роки.
Кавове дерево можна розмножувати і черешками, але вони мають погану здатність утворювати коріння. Для цього з торішніх пагонів зрізують черешок із двома-трьома вузлами і на кілька годин опускають у розчин гетероауксину. Приготовлений субстрат поливають слабким рожевим розчином марганцівки. При посадці черешок закопують на 2-3 см. При вегетативному розмноженні так само необхідно дотримувати режиму підвищеної вологості і високої температури, як і при посіві насіння. Коли з верхньої бруньки з'явиться пара нових листочків, черешки розсаджують. Кава, розмножена вегетативним способом, починають плодоносити на наступний рік, у них краще зберігаються ознаки материнської рослини, але розвиваються вони повільніше.
Шкідники: кавове дерево може при недостатньому догляді ушкоджуватися щитівкою. На пагонах і верхній стороні листів уздовж жилок з'являються коричневі щитки, під ними і ховається шкідник. У результаті їх діяльності на листках утворюються жовті плями, при сильному зараженні листя обпадає. Від них позбуваються, видаляючи їх ватяним тампоном, змоченим у спирту або мильному розчині. При сильному зараженні рослину обробляють актеліком або карбофосом (15-20 крапель на 1 л води).
При низькій вологості повітря кавове дерево може ушкоджуватися червоним павутинним кліщем. Він ледве помітний неозброєним оком. Уважно огляньте нижню сторону листків і проміжки між черешками листів і стеблом, саме тут кліщ плете свою павутину. Ушкоджені листки жовтіють, звиваються і обпадають. На рослині з'являється липка медвяна роса, на якій поселяється сажистий гриб. Уражені листки знищують, а саму рослину обробляють інсектицидним милом або актеліком.
Гарним методом боротьби проти щитівок і павутинного кліща є настої цибулі, червоного пекучого перцю, часнику, бадилля картоплі і ін. Обробку повторюють через 7-10 днів до повного зникнення паразитів.
Можливі труднощі при вирощуванні кавового дерева:
Пекучі прямі сонячні промені можуть викликати опік рослини – коричневі або бурі сухі плями, що з'являються на краях і кінчиках листків.
Сухе кімнатне повітря (нижче 50%) веде до скручування листків і сприяє ураженню паразитами.
При надлишку вологи в ґрунті починають загнивати коріння.
Виробник. Плоди зривають з дерева, розсипають на землі і просушують на гарячому сонці. Після цього їх завантажують у лущильні машини, де висушену м’якоть відокремлюють від насіння. У деяких країнах вважають за краще вимочувати плоди кавових дерев у воді поки м’якоть не розмокне і не почне бродити. В обертових барабанах, в спеціальних машинах під струменем води розмокла м’якоть змивається із зерен. Після просушування зерен на сонці з них злущують рогову оболонку та сріблясту шкірку. Завершується первинна обробка кави на великих фабриках і оптових складах, де здійснюється сортування, полірування, зміщування різних сортів зерна для одержання необхідного стандарту. Нарешті кавові зерна упаковують у мішки 70 млн. мішків вагою 60 кг кожний щороку виходить на світовий ринок.
Зелені зерна кави можуть зберігатися більше чи менш тривалий час. Однак при довгому зберіганні губляться смакові та ароматичні властивості кави, зерна знебарвлюються, стають білястими.
Особливо згубно на кавові зерна діє світло і волога. Вважають, що зелені зерна кави можна зберігати протягом двох років. А в деяких сортів бразильської кави при зберіганні від 3-5 років поліпшуються якості.
Історик. Існує багато легенд і версій відкриття людьми кави як напою, але майже всі вони називають батьківщиною кави Ефіопію. Ще до 1 ст. РХ мешканці провінції Каффа знали про властивості ягід кавового дерева надавати сил і бадьорості. Щоправда, у той час кавові боби не заварювали, а споживали загорнутими у тваринний жир. Такі енергетичні «палички» були чи не єдиним джерелом харчування під час довгих та виснажливих походів у пустелі.
Близько 1 ст. РХ араби через Ємен привезли кавове дерево і почали його вирощувати на своїх землях. Саме араби почали заварювати кавові зерна у окропі і пити цей напій (за іншими версіями це почали робити турки). З арабських країн і прийшло до нас слово кава, арабською qahwa, буквально «те, що позбавляє сну».
У єгипетських кав'ярнях розповідали арабську легенду про те, як в Ефіопії один пастух помітив, що кози, які поїли ягід з кавового куща, не сплять, а всю ніч граються, стрибають. Він розповів про це муллі, який вирішив на собі випробувати дію цих ягід, щоб не засипати в мечеті. Дослід вдався.
Споживання кави швидко поширилось у арабів. Проте певний час воно було заборонене: у Мецці в 1511, Каїрі в 1532, але через величезну популярність напою, заборона була анульована. Близько 1450 р. кава з'явилася у Туреччині, де у Стамбулі відкрилися перші кав'ярні (різні джерела надають різні дати між 1450 та 1560 роками).
До Європи кава потрапила у XV ст., але вживалася лише як лікувальний засіб і коштувала дуже дорого. Одного разу французький король Людовик XIV отримав в подарунок з Амстердаму в горщику одне квітуче деревце кави. Воно було передано в Паризький ботанічний сад, де в теплиці через дев'ять років з важкістю і з великими пересторогами виростили з насіння від єдиного деревця тільки один сіянець (рослина потрапила туди теж з пригодами). На островах Батавії і Яві росли цілі плантації цих дерев, зірко охоронювані голландцями. Згодом, в 1723 році, капітан де Кліе віз з Парижу цю ж рослинку на острів Мартініку. Через два роки дерево зацвіло білими, такими ж, як у жасмину, але більшими квітками й дало ягоди, спочатку зелені, потім почервонілі, а потім стали ліловими. З куща було отримано з кілограм кавових зерен. У кожній ягідці, завбільшки з вишню, було два зернятка кави.
Через кілька років від цього дерева відбулися цілі плантації не тільки на Мартиніці, а й на Гваделупі і Сан-Домінго.
В Південну Африку на плантації кавові дерева були привезені з Ефіопії.
Капітана де Кліє призначили губернатором Гваделупи, а після смерті поставили йому пам'ятник у подяку за розведення кави, яка збагатила французькі острови.
З капітана де Кліе взяли приклад інші французи. Їм вдалося, незважаючи на загрозу смертної кари, вивезти потай від голландців із Суринаму зерна кави і посіяти їх в Кайенні, а одне дерево перевезти в Гвіану.
Про каву в Європі вперше дізналися від італійського лікаря Просперо Альпіні, який супроводжував венеціанське посольство в Єгипет і привіз звідти в 1591 році розповіді про каву. Він же дав перший опис кави як медичного засобу: "В одному з єгипетських садів бачив я дерево, що приносить насіння, усім тут відоме і вельми поширене: з нього араби і єгиптяни готують улюблений свій напій, який всі п'ють замість вина і в готелях продають так само, як у нас вино, а називають його «Кофа». Насіння його привозять із щасливої Аравії. Деревце схоже на бересклет, але тільки листки товщі, жорсткіші і вічно зелені. Настій п'ють для зміцнення шлунку, для збудження травлення, від завалів і пухлин печінки та селезінки ".
Спочатку лікарі повстали проти «турецького напою», проти «жахливої пристрасті, тиранічної звички» пити каву. Вони стверджували, що кава скорочує життя. Вони наводили приклади, що французький міністр Коблер нібито спалив собі шлунок, вживаючи каву при нічній роботі, що одна принцеса померла від кави, яка викликала у шлунку сто наривів, що у фламандського губернатора від кави утворився рак на руці тощо.
Перша в Європі кав'ярня відкрилась в Італії у 1645 році, у Франції в 1657.
Першу кав'ярню у Лондоні в 1652 році відкрив один грек. Ця кав'ярня під назвою «Віргонія» збереглася досі. Англійцям дуже сподобалась кава, і в 1715 у Лондоні нараховувалось більше 3000 кав'ярень. Кав'ярні стали свого роду громадськими установами. Чоловіки різних професій або політичних партій відвідували певні кав'ярні. Наприклад, партія вігів мала свій клуб в кондитерській Кит-Кет (Крістофера Кета). Люди, які шукали якусь людину, питали не адресу цієї людини, а яку він відвідує кав'ярню: «Віль», «Баттон», «Байта» або «Грецьку», особливо відомі в кінці XVII століття. У кав'ярнях дізнавалися останні новини (тоді газет не було), обговорювали питання політики, літератури, мистецтва. Там давали поради лікарі, адвокати, укладалися торговельні угоди. Жінки в кав'ярні не ходили.
Широке поширення кави як популярного в Європі напою почалось у Відні з 1683 і пов'язане з ім'ям українського шляхтича та козака Юрія-Франца Кульчицького. Під час облоги турками Відня у 1683 він, перевдягнувшись у турецький одяг, проніс листа про допомогу місту, за що був щиро нагороджений віденцями, у тому числі 300 мішками кави з турецького обозу. Перебуваючи в Туреччині, Юрій ознайомився із технологією приготування напою, яку вміло пристосував до смаків європейців — почав додавати до кави цукор. Так з'явилася знаменита кава по-віденськи. Згодом Юрій Кульчицький відкрив у подарованому йому будинку кав'ярню, де продавав порцію кави по крейцеру за філіжанку. За деякий час напій набув великої популярності серед віденців. Згодом, за сприяння підприємливого українця, в багатьох куточках міста почали діяти схожі заклади, а Ю. Кульчицький очолив цех продавців кави.
У XVIII ст. прусський король Фрідріх II, прагнучи збільшити казну на нові війни, обклав споживання модного кавового напою високим митом. Але кава надходила з-за кордону в невеликих кількостях і давала надто малий дохід. Втоді Фрідріх найсуворіше наказав вченим віднайти натуральній каві замінник (ерзац). 1790 року з'явилась кава з цикорію, а перед тим — напої з жолудів, ячменю, жита та інших рослин (з смажених коренів кульбаби). Спершу ці рослини застосовували для фальсифікації напою з натуральної кави, потім їх почали рекомендувати особам, котрим «натуральна кава протипоказана за станом здоров'я».
Кращу каву з усієї Аравії звозили в порт Мокка, звідки її розвозили на кораблях по всьому світу.
Згодом, відомий композитор Йоганн Себастьян Бах (1685–1750) написав «Кавову кантату».
Станом на 1964 рік Бразилія — найбільший виробник кави на світовому ринку. Щоб затримати падіння цін на каву, нерідко знищують до 65 відсотків урожаю кави. Кавовий напій відомий людині здавна. Про це свідчать оповідання і легенди. Часто можна почути легенду про пастуха кіз, який звернув увагу на незвичайну жвавість тварин, котрі об’їдали листя і плоди з кущів, що росли на схилах гір. Спостереження пастуха стали в пригоді монахам місцевого монастиря. Відвар з цих плодів і листя допомагав їм витримувати довгі нічні моління. Чудові властивості кави належно оцінені. Назва гірської місцевості на південному заході Ефіопії – Каффа – мабуть дала назву деревам, що приносять ці плоди. З Африки кавові дерева потрапили до Йемену, де за свідченням рукописних джерел кава була відома вже в 875р. Досить швидко кава на Близькому Сході стає улюбленим напоєм.
У Туреччині кава дуже швидко поширилась, мала велику популярність. В середині 16 століття в Стамбулі і Константинополі відчиняються численні кав’ярні. Шанувальників виявилось так багато, що її успіх був настільки великий – духовенство забило на сполох. Кава людей відвертала від молитов. І за наказом османського уряду кав’ярні були заборонені. При султанові Магаметі ІV шанувальників кави зашивали у лантух з-під кавових зерен і викидали в море. Але кав’ярні діяли підпільно. І султан Сулейман ІІ змушений був зняти заборону. Турки стали пропагувати каву в інших країнах. Європа познайомилась з кавою в 17 ст.
В 1652р. колишня рабиня-гречанка потрапивши з Терції до Англії відкрила першу кав’ярню в Лондоні. Майже в той самий час кава з’явилась і при дворі Французьких королів.
Кава в Україні.
В Україні знали і пили каву принаймні у XVII—сторіччях. Із записок генерального підскарбія Андрія Марковича пізнаємо кухню козацької старшини: «На столі в час бенкету не знати, чого було більше — свого чи чужостороннього. Домашнє господарство доставляло м'ясо, ковбаси, гусей, качок і всяку дробину, сир, сметану, рибу, дичину, сушені яблука, дулі та сливки, повидло, горіхи приливані й смажені, варення всяке й напої. Все те приготовляли вдома. Але не менше смаковинок привозили купці з різних сторін: цукор у головах, цукор льодовий, помаранчову шкірку, цитрини, мигдаль, родзинки, імбир, гвоздику, чай, каву, кав'яр, лососі, осетрину, сьомгу й усяку іншу рибу, вина, чужосторонні горілки та наливки».
Є однак всі підстави вважати, що з огляду на давні стосунки України і Туреччини, козаки мали куштувати каву майже одночасно з турками.
Перша кав'ярня в Україні, як вважається, відкрилася у Львові 1871 року. У цьому ж місті відбувається щорічне свято — «На каву до Львова». Окрім великого кавового ярмарку відбувається нагородження кав'ярень у різних номінаціях та визначення «Найкращої кав'ярні Львова». У 2012 році найкращою вже втретє стала кав'ярня «Світ Кави». Цьогоріч свято «На каву до Львова» відвідало понад 100 тисяч осіб і подія потрапила у ТОП-100 найкращих подій України 2012 року.
Літературознавець. У статті Романа Головіна “Юрій Кульчинський – національний герой” читаємо: “Йшов 1683 рік, турки обложили Відень. Купець Юрій Кульчинський (уродженець з-під Львова, син шляхетської сім’ї, що народився в 1640р. довгий час перебував у турецькій неволі, де і вивчив їх мову та звичаї) в цей час знаходився у Відні. Він вирішує перейти через турецький табір, щоб зв’язатися з австрійськими військами. Цісарський радник граф Копріях забезпечив Кульчицького необхідними документами і дав листки, які треба було вручити князеві Карлу. Юрій переодягся в турецький одяг і пішов. Був сильний вітер і якийсь турецький ага прийняв Тульчинського у себе в шатрі, почастувавши чашечкою кави. Ага прийняв Тульчинського і його друга за купців винограду. Юрій виконав роль розвідника. Прийшла допомога від князя Лотаринського і Собеського. 12 вересня Відень було звільнено. Вдячні віденці не забули свого рятівника. Граф Штаренберг покликав лицаря, щоб віддячити за подвиг. Юрій замість золота просив подарувати йому кілька мішків кави – трофею з ворожого табору. Йому віддали весь трофей – 300 мішків. Крім того отримав в нагороду будинок по вулиці Гайдбаса, і йому дозволили у Відні відкрити кав’ярню”.
З початку 18 ст. по всій Європі почали відкриватися кав’ярні. Вони стали своєрідними клубами-читальнями, в них збиралися політики, літератори, вчені.
Скульптор. У 1885 р. у Відні відкритий пам’ятник Кульчинському. Скульптор Еманціл Пендаль. Кульчинський зображений на цілий ріст. У лівій руці тримає підніс з чашечками, у правій кофейник, перехилений над чашками. Обличчя привітне, благородне. Козацькі вуса звисають униз. На ногах сандалі. На другому плані до висот колін з лівого боку видно турецькі бойові хоругви та бонгуки з півмісяцями і крива турецька шабля. Справа – щит, булава, топір та інші трофеї. Серед них і лаврові листки, що прикрашають мішок з кавою. Подвиг Тульчинського увійшов в історію Відня.
У Росії кава з’явилася пізніше ніж у Європі і використовували просто як лікарський засіб. Пропагував каву Петро І.
На Україні кава була поширена з 1685р., ймовірно, що її привіз Кульчицький.
Географ. Кава поширена в тропіках, головним чином в Аравії, Африці, Мадагаскарі та Маскаренських островах. Деякі види кави широко культивуються в тропічних країнах Африки, Азії і Америки, особливо в Бразилії і Колумбії. Найбільше значення в культурі мають кава аравійська, напій якої почав вживатися найраніше і кава лідерська. В 16-17 ст. Аравія була єдиною країною, яка вирощувала каву. У 18 ст. кавове дерево перевезено до Америки.
Зараз більшiсть світової продукції кави дає Бразилія (яку називають кавовою країною), крім неї експортують Колумбія, Уганда, Гватемала, Сальвадор, Мексика, Індонезія, Ефіопія, Коста-Ріка, Камерун, Перу, Кенія, Конго, Нікарагуа, Еквадор, Гондурас, Гаїті, Венесуела, Йемен.
Кулінари. Напевно, багатьом буде цікаво знати, як готують каву на батьківщині цієї рослини в Ефіопії. В оповіданні Г.Устинова “Каффа – батьківщина кави” читаємо: “… Проїджаючи вулицями, помічаєш, що кавові дерева ростуть скрізь – вздовж доріг і вулиць, на подвір’ях будинків шкіл і лікарень. І ясна річ, будь-якому гостеві тут обов’язково пропонують чашечку кави. Давши згоду відвідати цей дивний напій, я став свідком цілої церемонії його приготування”: Хлопчик посильний збігав в гостинний сад і приніс свіжої трави. Частину її він розсипав навколо мого столу, а решту відніс на кухню. Через декілька хвилин 2 офіціанти винесли звідти низенький столик-піднос, посипаний травою і уставлений десятком крихітних чашечок. В центрі столика стояли жаровня на вуглях, чорний глиняний кув шин, каструлька з водою, блюдці з зернами кави і дерев’яна ступка з товкачкою. З’явилися дві дівчини в білих національних сукнях з накидками. Одна із них запалила в спеціальних кадильницях декілька шариків благовонній. Друга показала мені, що зерна кави свіжі тобто зеленого кольору. Їх чисто вимили, посипали на сковорідку і стали, безперервно помішуючи, піджарювати на вугіллі. Туди ж були кинуті декілька зерен імбиру і гвоздики. Хвилин через 7 зерна стали золотисто-коричневого кольору.
Дівчата старанно розтерли їх у ступці, висипали у кушинчик “джбану” і, заливши сирою водою, поставили на жаровню. Пройшло ще небагато часу, і над вузьким горлишком “джбани” з’явився голубуватий пар, а потім і пінка. Після того, як кава відстоялася, її урочисто налили в чашечку і поставили переді мною на блюдці, прикрашеному гілочкою м’яти. Напій був настільки духмяним, чудово гіркуватим і освіжаючим, а сама атмосфера церемонії така неповторна, що ясна річ, однією чашечкою ніяк не можна було обмежитися.
А ось як готують каву в країнах Близького Сходу. Про це йде мова в творі Н.С.Тихонова “Зельзеля”: “В Сірії і Лівані нема життя без кави. З ранку до вечора тут п’ють каву. Нема будинку де б вам не запропонували чашечку кави… яз задоволенням п’ю її маленькими ковтками і не можу не розповісти… яку незвичайну каву я покуштував на днях у поважної мусульманської духовної особи. Слуга, весь в білому приніс на підносі малесенькі кавові чашечки, я заглянув збоку в свою іграшкову чашечку – вона, здавалось, була порожня … побачив: на самому дні є якийсь ободок… треба було спробувати. Я злизнув його змаху і відчув в роті нечувану гіркоту ніби то я проковтнув добру порцію чимось здобреної хіни. Гіркість наповнила мій рот, але швидко зникла, а через якийсь короткий проміжок часу зі мною стало відбуватись щось незвичайне. Я несподівано відчув себе свіжим, бадьорим і легким. Навіть дихалось по іншому. Я відчував надзвичайний приплив енергії, нібито провів відпустку в горах чи біля моря і повернувся абсолютно посвіжівши. Без сумніву, це зробив темно-коричневий ободок…
Я не стримався, щоб при прощанні не спитати, що за каву ми зараз пили. Це була краща (Геджас (Хиджаз) – область на південному заході саудівської Аравії розміщена вздовж узбережжя червоного моря) кава, з гордістю відповіли мені.
А чому її було так мало, чому її не наливають повну чашку? Тут, той хто відповідає, серйозно подивився на мене і сказав, ледь посміхнувшись: “Як би Ви випили цієї кави цілу чашку, Ви б померли!” Ось виявляється, які бувають сорти кави.”
Аналітики. Щоб зрозуміти, які речовини надають каві неповторний смак і аромат, яку дію вона спричиняє на організм людини, необхідно знати її хімічний склад. Хімія кавового зерна дуже складна і до кінця ще не вивчена. Досліджуючи попіл вчені встановили, що в каві містяться елементи, які входять до складу складних органічних сполук: білків, кофеїну, хлорогеневої, нікотинової, хінної, оцтової, яблучної, лимонної кислот і полісахаридів.
Хімік. При обжарюванні кавових зерен відбуваються складні хімічні перетворення. Спочатку випаровується Н2О і частково розпадаються органічні речовини. Сахариди в карамель і насіння набувають коричневого кольору. Нерозчинні полісахариди розпадаються на більш прості розчинні вуглеводи. Розпадається тригонеллін, утворюється нікотинова кислота, продукти розпаду хлорогенової кислоти, а також більше 70 ароматичних речовин надають каві характерний смак і неповторний букет ароматів. В процесі обжарювання кавові зерна набухають, так як в них утворюється СО2, він виконує функцію концентр анта аромату.
Із всіх речовин найбільше детально вивчений кофеїн. 1821р. німецький хімік Ф.Рунге виділив із кавового екстракту безколірні кристали речовини слабо гіркого смаку. Водний розчин цієї речовини по своїй збуджуючій дії в багато разів перевищує кавовий відвар. Розшифрувати склад і структуру формулу сполуки, названої кофеїном, вдалося в 1897р. Іншому німецькому вченому Е.Фішеру. Він отримав кофеїн синтетичним шляхом. Це і підтвердило вірність його суджень.
Кофеїн (1, 3, 7- триметилксантин) С8Н10О2N4 – алколоїд, що міститься в зернах кавового дерева, листках чаю, горіхах, похідна пурину.
Демонстрація дослідів:
- виділення кофеїну;
На годинникове скло поміщають розтерті листки чаю і накривши його другим склом, обережно нагрівають. На верхньому годинниковому склі осідає кофеїн у вигляді довгих злегка зафарбованих голок. Кофеїн – стимулює діяльність на центральну нервову систему, полегшує сприйняття, покращує функції органів чуття, підвищує рухову активність розумову і фізичну працездатність і сонливість. Ця сполука інгібтрує фермент фосфодиестерезу і тим самим підвищує в клітинах рівень у АМФ, який стимулює вихід іонів Са?+. Із саркоплазматичного ретикулума, що супроводжується підвищенням збуджуваності клітин. Кофеїн стимулює судинно-руховий центр і має судиннозвужувальну дію.
- Якісна реакція на кофеїн.
На фарфорову пластину поміщають 0,1 г кофеїну, добавляють 2-3 краплі НNO3 конц. Суміш обережно випарюєм. В результаті окислення кофеїну утворюється амалоинова кислота (тетраетил-аллоксантин) оранжевого кольору. При реакції з конц. р-нем NН3 ця речовина перетворюється в пурпурат амонію.
Кофеїн С8Н10N4О2 – алкалоїд, що міститься в насіння кави, листі чаю, бобах какао тощо, його одержують також синтетично. В медицині застосовують як чистий кофеїн, так ф його сполуки – кофеїн бензоат натрію, кофеїн – саліцилати натрію і метил кофеїн. Кофеїн стимулює центральну нервову систему, підсилює процеси збудження в корі головного мозку, підвищує працездатність, збуджує дихальний і судиноруховий центри, тонізує серцевий м’яз.
Показання: пригнічення дихання, в суміші з бромідом кофеїн вживається при неврозах.
Препарати призначаються внутрiшньо (в порошках і таблетках) та у вигляді ін’єкцій.
Соціальний аспект споживання кави.
Споживання кави відіграє дуже важливу роль у спілкуванні між людьми. Ритуал приготування і пиття кави у багатьох народів є часткою національної культури. При цьому чашка кави міцно асоціюється з моментом спокою між напруженими частинами дня або з пробудженням вранці, коли людина або залишається наодинці зі своїми думками, або неспішно розмовляє з друзями чи рідними. Саме ці соціальні моменти дали поштовх великій популярності кав'ярень, або кафе.
Кава і здоров'я
Наукові дослідження вивчали зв'язок між споживанням кави та різноманітними захворюваннями. Висновки були суперечливі в тому, чи має кава які-небудь конкретні переваги для здоров'я, та чи є потенційно шкідливі наслідки споживання кави. Наприклад:
У каві вміст кофеїну становить до 1500 мг/л. Пуринові алкалоїди (кофеїн, теобромін і теофілін) при систематичному вживанні їх на рівні 1000 мг на день викликають у людини постійну потребу в них, що нагадує алкогольну залежність.
Кава має сильну діуретичну (сечогінну) дію. При вживанні кави бажано компенсувати втрату рідини.
Кава може викликати підвищення артеріального тиску приблизно на 10 мм рт. ст., у людей, які вживають її нечасто.
Хронічне вживання кави у більшості людей не підвищує артеріальний тиск, але є дані, що у деяких людей кава може викликати невелике, але стійке підвищення артеріального тиску.
Більшість досліджень не показали зв'язку коронарної хвороби серця з вживанням кави.
Нефільтрована кава може викликати підвищення загального холестерину в плазмі крові.
Кава впливає на функціонування ЦНС, причому можна чітко розділити гостру і хронічну фазу дії.
Кава короткочасно покращує увагу, продуктивність праці, пам'ять та настрій.
Кофеїн ефективний при головних болях мігренозного характеру, здатний знизити ризик розвитку хвороби Паркінсона та Альцгеймера.
Хронічне вживання кави здатне поліпшити чутливість до інсуліну, і знизити ризик розвитку цукрового діабету 2 типу.
Вживання кави трохи знижує частоту закрепів.
Кава суттєво знижує ризик розвитку цирозу печінки.
Споживання кави може призвести до залізодефіцитної анемії у матері і дитини. Кава також перешкоджає засвоєнню додаткового заліза. Втручання в абсорбцію заліза пов'язане з поліфенолами, присутніми в каві.
Запах кави можна відновити апетит та відновити нюхові рецептори.
Існують дані про те, що кава може знизити ризик розвитку раку грудей у жінок.
Література, що стосується раку простати і вживання кави, не дозволяє зробити висновки про ризик або користь пов'язану з вживанням кави.
Вживання кави може зменшити щільність кісток у жінок зрілого віку і збільшити ризик розвитку переломів.
Вживання кави збільшує ризик кислотного рефлюксу і пов'язаних з ним захворювань.
Багато досліджень показали, що помірне вживання кави знижує загальну смертність.
У результаті ряду дослідів британські учені дійшли компромісного висновку. Виявляється, кофеїн діє як стимулятор лише на ледачих від природи людей. Для справжніх трудоголіків він не те щоб шкідливий, але може справити зворотний ефект, себто відчутно знизити працездатність.
Друга частина уроку; саме час зняти напруження, стомлення, випивши чашечку кави і обмінятися цікавими фактами.
Калейдоскоп цікавих фактів
1) Каву як лікувальний засіб використовували в класичній арабській медицині в 900 – 1000р.р. нашої ери. Друге її народження відбулося після відкриття кофеїну.
2) Роком появлення кави в Росії вважається 1665р. коли придворний лікар прописав царю Олексію Михайловичу рецепт «Варена кава персіянами і турками знана, є ліки проти насморків і головоболений».
3) В результаті багатовікової селекції араби створили один із кращих сортів кави «Моко».
4) Там де ростуть і квітніть кавові дерева, бджолиний мед має чорний колір, для нас зовсім не звичний.
5) Бразильська кава із штатів Ріє і Вікторія мають характерний лікарський запах і смак із-за йодистих сполук, що містяться в грунті.
6) Щоб відновити аромат кави – «оживити зерна», треба промити їх у холодній воді і просушити в гарячій духовці до потріскування.
7) Вперше спосіб приготування розчинної кави був запропонований в 1901р. японським хіміком, але в той час до цього відкриття віднеслись байдуже.
8) У павуків під впливом кофеїну виникає щось подібне до нервозу: міняється закономірність плетіння павутини і отримується безладний візерунок.
9) Ескіз ілюстрації башти Колар Люксембурзького замку, яка стала відомою за книгами Віктора Гюго, належить руці самого автора, він намалював її сірником на кавовій гущі, коли снідав в одному із паризьких бістро.
10) Не лише малюнки на кавовій гущі, а й гадання на кавовій гущі відомі на Україні.
11) Кавові зерна ростуть на кавових деревах. Ця рослина являє собою кущ чи невеличке деревце заввишки у 3–4 метри (хоч може доростати й до 10 метрів), яке може плодоносити десятиріччями.

Частування кавою та вручення кожному присутньому на згадку рецептів приготування кави.

Висновки.

Підсумок.

Автор: 

Собищанская Мирослава Игоревна, студентка МГПУ

Отримати сертифікат

Користувацький вхід