RSS-матеріал


Підписатись на E-mail:

Користувацький вхід

Тема уроку: Епізод з великої епопеї життя цілого народу.

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


0

Тема уроку: Епізод з великої епопеї життя цілого народу.

Мета уроку: розширити знання учнів про славне минуле українського народу, про козаччину;
розвивати вміння працювати з додатковою літературою;
робити висновки;
сприяти вихованню інтересу до історичного минулого свого народу, почуття національної самосвідомості і гордості за свій народ;
викликати бажання глибше пізнавати історію, повторити думи, пісні, легенди, перекази про козаччину.
Обладнання: презентація, мультимедійна дошка та проектор, записи козацьких пісень «Запорозькі козаки»(сл. В.Крищенка, муз. Г.Татарченка), «Запорожці» ( сл. А. Матвійчука, муз. М.Павлова), пісня «Марш запорозьких козаків» ( муз. Є.Адамцевича), книжкова виставка, чеканки із зображенням козаків, іграшки-обереги, речі побуту козаків, копія оригіналу листа запорожців турецькому султану, геральдика м. Черкас, мікрофон.
Завдання уроку:
• ознайомитися з життям козаків;
• довести, що козак нічого не боїться;
• ознайомитися з книгами, де розповідається, як козаки здобували «і славу, і волю»;
• згадати легенди, прислів’я, приказки, перекази, думи, твори про козаків.
Випереджувальні завдання: урок проводять вчитель української мови і літератури та вчитель зарубіжної літератури; допомагають учень-мовознавець, -географ, - історик. Клас поділений на «козацькі курені». Кожен «курінь» отримав завдання: записати пісні, думи, прислів’я про козаків і козацьке життя.
Словникова робота.
Поповнити словник новими словами.
Атрибут – те, що вирізняє з-поміж інших.
Бунчук – булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою-китицею з кінського волосу.
Дніпрові пороги – виходи порід кристалічного фундаменту, насипи кристалічних порід.
Запоро́зька Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася у першій половині 16 ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця.
Козак — вільна, незалежна людина, шукач пригод, мандрівник
Кошови́й отама́н (кошовий) — виборна службова особа в Запорозькій Січі (16-18 ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолював Кіш Запорізької Січі.
Курінь- велика довгаста будівля, в якій жили козаки на Запорізькій Січі.
Хоругва – прапор.
Частокіл – огорожа, паркан з кілків, жердин, які вбиті у землю.
Шаблі – холодна зброя із зігнутим сталевим лезом і гострим кінцем.

А ми заспіваємо,
Забути не даймо,
А ми запам’ятаймо
І дітям нагадаймо,
Що слава козацька жива!
Д.Павличко
Хід уроку
І. Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Оголошення теми та епіграфу уроку.

ІІІ. Презентація уроку.
Учитель зарубіжної літератури.
Щоб добре орієнтуватися в житті, бути освіченою людиною, треба добре знати минуле, його історію. В минулому була легендарна Запорізька Січ.
Український народ у своїх піснях, переказах зображує козака взагалі, а запорожця, людиною високоідейною, безкорисливою, відважним борцем за правду, за волю.
В українських піснях прославляють козаків за те, що вони рятували людей, жертвуючи власним життям.
Діти, для того щоб ми могли перегорнути сторінки творчості М.Гоголя, вивчити повість «Тарас Бульба», перегорнемо сторінки історії – козаччину.
Повернемось у ХV ст.. Проведемо мандрівку у минуле України, на Січ.
Учитель української літератури.
Ви прослухали «Марш запорозьких козаків». Він допомагає відчути і уявити славну сторінку історії України – козаччину, її сильний, волелюбний дух, боротьбу за незалежність, бо нічого ріднішого у людини немає, крім батька, матері, тієї землі, яка допомагала нам рости. І кожен з нас повинен берегти пам'ять про минуле, про звитяжців, які боролись за вільну Україну.

ІV. Домашнє завдання.
Написати твір-роздум «Якби я потрапив(потрапила) на Запорозьку Січ».

V. Закріплення матеріалу.
Учитель української літератури.
З давніх-давен людям відомо: «Дерево життя – символ минулого, сучасного та майбутнього».
Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчить про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв'язок «трьох листочків».
(Учитель розповідає про виставку, підготовлену до уроку).

Виходить учень в козацькому вбранні, при шаблі, вклоняється.
Моє перше вітання літнім людям, бо у нас на Січі з панотцями, з дідами січовими, як з батьками рідними вітаються.
А які парубки сидять! Хоч бери та до куреня записуй! А дівчата! А молодиці! Так і палахкотять вродою. Та що ж це я? У нас на Січі з цим звичаї суворі. В гречку скочив – то від київ не відхрестишся – товариство дасть такої березової каші скуштувати, що на довго знатимеш ту науку – шанувати жіноцтво! Ой, ну й базікало я! І забув про себе сказати. Зовусь я козаком Забавою. Чому таке прізвисько? Там, де я вигулькну – сміх та галас. Бо вдача така. Сум проганяю, лихом об землю б’ю. Годі про мене. А що я у вас оце спитаю, панове? Чи не чув хто бува з вас про своїх пращурів – козаків? Га? Ні!!! Тоді слухайте і мотайте на вус…
Козаки – це вільні люди,
Козаки – безстрашні люди,
Козаки – борці за волю,
за народну кращу долю!
(пісня «Запорозькі козаки»)
Розповідь учня-мовознавця.
Козак – це оборонець рідної землі, лицар, взірець волелюбства, честі, гідності. Про це розповідається в пісні «Ой Морозе, Морозенку»- це одна з пісень, присвячених боротьбі проти панської Польщі. Тут розповідається про трагічну загибель героя в нерівному бою з ворогами.

Саме поняття з’явилося в XI ст. в лексиконі половецької мови, далі – турецькому як ознака свободної, незалежної людини, вільного вояка. Ця назва стосувалася вільних здобичників. Вимагала мужності. Термін «козаки» з’явився в кінці XV ст. Є письмові свідчення про козаків зарубіжних авторів.
Вольтер захоплювався їхнім героїзмом і намагався знайти паралелі у світовій історії.
Герцен твердив, що Запорозька Січ – це явище витязів, лицарів-мужиків, а запорозькі козаки прирекли себе на захист усіх дорогих інтересів своєї Батьківщини.
«Захисниками і героями України» називав козаків М. Чернишевський.
І. Рєпін, творець картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» захоплено висловився: «Ніхто на всім світі не відчував так глибоко волі, рівності і братерства».
Я хочу розповісти про картину І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Працював художник над картиною 12 років. Палко любив народ, культуру, захоплювався минулим України і написав картину на сюжет знаменитого листа. Народні перекази донесли до нас епізод у такому вигляді: розгніваний на козаків за винищення ними 15-тисячного війська султан Магомед IV надіслав їм грізний лист, наказуючи добровільно здатися та пригрожуючи із випадку відмови поголовним знищенням; запорожці відповіли султану насмішкуватим листом, кидаючи йому відкритий виклик. Це лягло в основу картини.

Розповідь учня¬-географа.

На острові збиралися, вчилися, жили козаки. Там готувалися до походів. Січ– то простора площа на острові Хортиця. Недарма М.Гоголь писав з гордістю: «Так ось вона, Січ? Ось це гніздо, звідки вилітають усі ті горді й міцні, як леви, ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну».

Легенда
Се давня давнина… Якийсь-то був руський цар, що стояв під страхом у чужоземця. Так от наш цар тому неприятелеві і платив подать людьми. Було займе отару овець, то й жене… От раз вийшли вони в степ, посовітувались і кажуть: чого ми підем до проклятого калмика-Мухаммеда? На заріз? Є між нами ковалі, шевці, гончарі, знахарі… давайте тут жить. Подалися вони в ліси, в пущі, повикопували землянки і давай жити…Багато років минуло, поперемінялись і царі в землях, а люди все намножаються в дикім степу. Став неприятель докучать їм набігами… Скільки не пошле війська, вони все і перерубають. Стала ходить чутка, що живуть десь запорожці – таке військо, що і не приступиш, керує ними кошовий.
У іншому переказі пояснюється: «тебе давлять пани, над тобою знущаються там власті, біжи до Запорожжя. Бери землю, луги бери, розводь собі товар, живи там скільки хоч і як хоч… Там води по поводи, сіна по коліна. Ми тут веселі, бо над нами немає панської стелі,» - казали усім запорожці.
Розповідь учня-історика.

Історія запорозького козацтва пов’язана з історією восьми Січей. Слово «Січ» завдячує дієслову «сікти», «робити засіки», тобто дерев’яні укріплення козаків.
Перша Січ була заснована в середині XVI ст. князем Дмитром Вишневецьким, відомим ще під легендарним іменем Байди, що з гідністю помер, підвішений на залізні гаки за наказом султана.
Вишневецький організував козаків для відсічі від нападів ворогів на острові Мала Хортиця.
З усіх боків острів оточувала вода, був викопаний рів, паркан. Стояла козацька сторожа. Будь-кому дістатися до Січі не можна було. Довкола площі побудовані хати «коші» або «курені», в яких жило по 40 чоловік, а всього куренів на території було 38. На Січі займалися військовою підготовкою, рибальством, мисливством, торгівлею. Посередині був майдан, де обирали гетьманів, скликали січовиків на раду.

Козацька матір-фортеця мала свій устрій, свою політику, збройні сили, торгівлю, власне обличчя, на яке з повагою спостерігала Європа. Посередині стояла церква святої Покрови, знадвору скромна, а всередині повна золота і срібла, бо козаки люди набожні. Частину своєї здобичі призначали на церкву і купували щороку кращі хоругви та ікони.
Віра запорожців.
Запорожці боронили рідну землю. Воля й дух були загартовані в боях з ворогом, але душа прагнула єдності з Господом. Перед кожним походом гетьмани кликали козаків на бій за віру православну, за Україну, а після – більшу частину здобичі віддавали на церкву. Де б не були, обов’язково зводили храм своєї заступниці Богоматері. Щиро молились Ісусу Христу. На схилі літ думали про спасіння душі, могли піти до монастиря або завершити свій земний шлях у зверненні до Бога. В думі «Іван Богун» розповідається про ставлення козаків до віри християнської.

Учитель зарубіжної літератури.
(Бесіда з учнями).
- Як одягалися козаки?

(Одягалися в грубу сорочку, в кирею – довгий плащ через плече торбинка з харчами, до пояса на ремінець прив’язували порохівницю з порохом. Голови голили. Та ще й довгу чуприну носили, що на вухо доховували. Мали чорні вуса, їх змащували смальцем, а бороди голили. Носили широкі шаровари, як Чорне море, казали вони. Шаровари були шовкові, суконні або шерстяні, різного кольору. Під шаровари одягали сап’янові чоботи. Як іде козак, то немов вітрило випускає, а ширина така, що козаки навіть жартували: «Сховав козак в свої шаровари кусень сала, торбу з пшоном, діжку з вином, шість гарбузів, сто кавунів, два вози разом з волами, велику ложку , що їсть потрошку, ще й ковбаси кілець зо три, люльку – бурульку, гребінець, тютюнець, ото який молодець!» – ось які були справжні шаровари.)
- Чим харчувалися?
(Їли сушену рибу, печене м'ясо, риб’ячу юшку, куліш, галушки, кашу, вареники з сиром, а ще соломаху – затірка заправлена салом або олією.)

Учитель української літератури.
Козацька старшина.
У ватажках шанували не походження, а здібності. На керівні посади обирали сміливих, мужніх у бою, розумних, кмітливих, чесних.
Уряд називали Кошем. На чолі був кошовий отаман. Не випадково січовики казали «До булави треба голови».

Учитель української літератури.
Військова дисципліна
Дисципліна на Січі була заснована на принципах людської гідності. Найбільше козак боявся осуду своїх товаришів за порушення дисципліни. Дуже важливим було побратимство, сумлінне ставлення до своїх обов’язків.
Найпоширенішим засобом покарання були киї (кий – це нетовста дубова палка). Злочинця приковували до ганебного стовпа, що був у фортеці. Це було ганьбою для козаків, де честь була дорожча за життя. Біля стовпа клали в’язанку київ, ставили їжу, напої і годували злочинця. Кожен козак, проходячи біля стовпа, повинен був взяти кия і вдарити, приказуючи: «От тобі, вражий сину, щоб ти не крав і не роздавав, ми за тебе цілим куренем платили!»

Учитель зарубіжної літератури.
Козацька Берегиня
До Січі заборонялося приводити жінок . Крім того запорожці вважали не бажаним одружуватися. В основі цих звичаїв була, по-перше, необхідність мати військо, по-друге, у козака було небезпечне життя. На одному з прапорів був зображений козак на коні, а під ним напис : «Козак куди хоче, туди й скаче, ніхто за ним не заплаче.» Але козаки помилялись, бо у кожного з них була мати, кохані, сестри, були й одружені. Жінки чекали, плакали, вели без чоловіків господарство, ростили дітей. Про це складено багато народних пісень. Серед популярних «Гомін по діброві», «Їхав козак за Дунай», «Засвіт встали козаченьки». (Звучить українська народна пісня «Їхав козак за Дунай»).

Козак, повертаючись додому, де порядкувала його дружина, радився з нею, приставав на її рішення. Шануючи гідність жінки, козацтво поширювало її інтереси, підносило їх до інтересу народу й Батьківщини. Освічені та добре виховані жінки вміли гідно приймати послів і спілкуватися з ними. Сюди можемо відвести Ганну Гойську, яка заснувала Почаївський монастир. Врятувала від пожежі школу й бібліотеку київська меценатка Лисавета Галушка-Лозка. Пошана до матері, до бабусі, до сестри переростала в пошану до дівчини , до майбутньої дружини. Отже, заборона появи жінки на Січі була викликана не зневагою, а шаною до неї, та відповідальністю козака за свої вчинки. Сильні духом люди ніколи не образять жінку, не виявлять зневаги. Там, де лицарство, – там мужність і ніжність ідуть поруч. Особливо ганебним злочином вважалася зрада коханню. Отже, у літописах, хроніках, документах, піснях та думах закарбувалася одна з найтрагічніших сторінок історії – Запорізька Січ, козацьке військо, демократична держава. Ми любимо свою вітчизну за її степ, за зорі, за Чумацький Шлях, яким мандрували наші предки, але найбільше за те, що відклалося в душі народу й передається з покоління в покоління. Таким надбанням є пам'ять про відважних лицарів. Тож, на мою думку, треба боротися за відродження культури, мови, проникатись в таємниці історії.

Учитель зарубіжної літератури.
-Як козацьке життя відображено в літописах?
Сучасники про Січ.
Особливо цінні відомості дають архівні документи. Січ мала активні дипломатичні відносини з урядами багатьох країн, здійснювала управління внутрішнім життям. У запорізькій військовій канцелярії служили високоосвічені, відомі на той час люди. З їхнього середовища вийшли історики-літописці, які достовірно висвітлили українську історію у таких літописах як: «Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки», «Літопис Самійла Величка», «Літопис Самовидця». (К., 1991).
(Представляються літописи)
У першій половині XVII ст. запорізьке козацтво піднялося до рівня кращих європейських армій, перевершило феодальні армії Європи. Є свідчення, що запорожці використовували в походах проти Туреччини підводні човни набагато раніше, ніж це було в Західній Європі. Запорожці кмітливі, дотепні, винахідливі і щирі, люблять свободу. Багатогранним було духовне життя запорожців. В Січі існували загальноосвітні школи і школи співу, де готували співаків, музик, дипломатів, фахівців військової справи. Козацькі школи виховували дух глибокої народності, любові до рідної мови, культури і звичаїв. Вивчали старослов’янську мову, письмо, рахунок, Закон Божий, риторику, географію, військову справу. Виховували гарний естетичний смак, бо на Січі бандуру цінували на рівні з шаблею і добрим конем. Серед козаків було багато таких, що здобували освіту в Києво-Могилянській академії. Тут був і «вертепний театр». Створені козаками думи та пісні і сьогодні викликають захоплення. Вони, за словами М.Гоголя, є найкращим свідченням тієї епохи.

Учитель української літератури.
-Пригадайте жанрові особливості пісні та думи?
( Дума – віршований твір, що не має строфічної будови, виконується речитативом у супроводі кобзи чи бандури. Про козацьку звитягу , лицарство й патріотизм написано багато творів.)
Розповіді учнів
Учень.
Кілька століть картина «Козак Мамай» висіла майже в кожній хаті. ЇЇ автор невідомий. Веселий образ Козака Мамая живе в народі вже не одну сотню літ. Козак Мамай – мандрівний запорожець, вояка і гультяй, жартун і філософ, бандурист і співак, простодушний і мудрий чаклун.
Учень.
Я хочу згадати оповідання А.Кащенка «Над Кодацьким порогом». Тут створено образи славних лицарів запорозького козацтва. Коли читаєш оповідання, то проймаєшся великою любов’ю до рідної землі, хочеш бути відважним, сильним, як наші пращури.
Учениця.
Я прочитала козацьку пісню «Розлилися круті бережечки».
Це ліричний твір, де описані почуття й думки не окремої особистості, але цілого соціального прошарку, що спричинені певними подіями історії. У пісні возвеличується дух самовідданості справі національного визволення.

Учитель української літератури.
-Давайте згадаємо наш край.
Черкащина – колиска козацтва, глибокі яри, могутні ліси, блакитні озера і розлив Дніпра, – все зійшлося на щедрій Черкаській землі. У річках чимало риби, на ставках і озерах – водоплавної дичини, у лісах – звіру, а в степах – родючих ґрунтів.
Отже, цей край сприятливий і для полювання, і рибальства, і землеробства, тому тут будували житла, з глини, на яку багата Черкащина, ліпили посуд. Це були перші слов’янські племена. У степах гасали дикі коні, мешкали кочові племена, які здійснювали набіги на мирних жителів.
Отже, наші предки мусили боронитися. За порогами Дніпра сформувався осередок потужної сили – Запорізька Січ. Героями безлічі літературних і мистецьких творів ставали звитяжні запорожці. Хочу зупинитися на «Пісні про Байду».
В кінці XVI ст. український народ вів боротьбу з нападниками. Події, відображені в творі відбуваються у самій столиці Туреччини – Царгороді (теперішній Стамбул). Байда – вождь козаків, мужній, відважний. Під його проводом відбулося багато морських та сухопутних походів запорожців. Під час одного з походів він потрапив у полон і був у кайданах відісланий до Туреччини. На честь його названа вулиця нашого міста.

Учитель української літератури.

Про козаків складено багато прислів’їв та приказок.
- На козаку нема знаку.
- Де козак, там і слава.
- Козак – це той, хто за освіту, хто любить пісню із блакиту.
- Козак вкраїнську любить мову, додержить завжди свого слова.
- Козак – усім народам друг, міцний, лицарський в нього дух.
- Козак не боїться ні тучі, ні грому.
- Козак – слабому захисник, цінити побратимство звик.

VI. Ігрові моменти на уроці.

Учитель зарубіжної літератури.
Вправа на розширення кута зору.

Учитель зарубіжної літератури.
Вправи на увагу. «Слово заховалось».

Прикуті, спрямовують, брязкіт, поглинає, чайки, товариства, рідної, сонце.

Учитель зарубіжної літератури.

Гра «Що означає козацьке слово?»
1. Булава … (дерев’яна палиця з кулею угорі, яка може бути оздоблена коштовним металом та камінням, ознака влади).
2. Писар … (перший помічник кошового, перекладач).
3. Жупан … (верхній одяг козаків).
4. Китайка… (різновид тканини).
5. Оселедець… (пасмо волосся на голові у козака).
6. Курінь… (приміщення, де жили козаки, військова одиниця).

VII. Висновки.

Учитель української літератури.
Що ж нам залишилося у спадщину від козаків
(Я думаю, що прізвище. Раніше це були прізвиська, і давалися вони за різними характерними ознаками хлопців, що приходили на Січ.
За одягом: Кучма, Бриль, Шило, Швець.
За зовнішністю: Чуб, Оселедець, Зуб, Головатий, Вус .
За стравами, які любили козаки: Борщ, Часник, Куліш, Сало, Галушка.
За характером: Скупий, М’який, Наливайко. )

Відповіді учнів.
Вивчаючи думи, я дізналася про боротьбу українського народу проти турків і татар, про винахідливих козацьких ватажків Самійла Кішку, Морозенка. Найбільше мені сподобалась «Дума про козака Голоту». Козак Голота бідний, на ньому «три семирязі лихії: одна недобра, друга негожа, а третя й на хлів не схожа». На ногах постоли в’язові, на голові – «шапка-бирка, зверху дірка». Та, незважаючи на свою бідність, козак дбав про зброю, про коня, щоб гідно битися з ворогами. Це чесна, смілива, справедлива людина «не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота». В цьому образі втілена непереможна сила народу.
- Готуючись до уроку мені запам’ятались пригоди на суходолі і на морі. Далеко в походи ходили наші козаки. Вони побували аж у самому Парижі. Про це і зараз є згадка: аеропорт біля французької столиці називається «Орлі», на честь славного гетьмана Пилипа Орлика.
- А мені сподобалися човни, які називали красивим ім’ям – чайки. Майстри перебудовували чайки, влаштовували підводне дно, робили в ньому стулки, зверху закривали, а отвори на веслах затягували шкірою. На дно насипали пісок. Під тягарем піску човен ховався під водою, а коли стулки відкривали, пісок висипався у воду, човен ставав легший і випливав на поверхню. Козаки на човнах добиралися до турецьких берегів, а коли їх бачили турки, то було вже пізно.
- Мене зацікавила розповідь про козацькі бордюги. Це землянки, розкидані по степу. У викопаній ямі ставили 4 стіни із плетеного хмизу. Навколо нагортали землю, зверху робили дах. Обмазували глиною. У стінах залишали отвори для вікон. Всередині не було печі, її замінювала мечеть, на якій пекли хліб. У бурдюгах були лави, образи, килими, зброя. Ніколи не замикали їх. Заходив сюди подорожній, робив маленький хрестик з дерева. Це означало: тут була мандрівна людина, яка вдячна за привітність.
VIIІ. Підсумок.
Метод «Мікрофон».
(Діти висловлюють власні враження щодо уроку).

Чому після закріплення і дом.завдання урок продовжується і тривають ще довго розповіді, ігрові моменти ?!

Голосування

Чи відчуваєте Ви професійне (емоційне) вигорання у вашій роботі вчителя?:

Останні коментарі