Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Казка в гості завітала

1

Наталівський навчально- виховний комплекс

Казка в гості завітала

1 клас
Вчитель : Алексєєва О.О.

2011-2012н.р.

- Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні у нас незвичайне свято. Його немає в календарі, але воно є в серці й душі тих людей, які люблять казки.
(пісня Свято казки)

Існує книг багато на землі.
Вони цікаві, мудрі, гарні.
Та кожен з нас, дорослий чи малий,
Всяк казочку читати полюбляє.

Казка – це світ чарівний та незвичний,
Казка – це диво, сповнене краси.
Поринуть в казку, це ж бо так цікаво,
Це справді свято, радість для душі.

У казці звірі мову мають,
Дерева розмовляють, мов живі.
Добро і правда завжди зло долають,
Тому і люблять казку діти всі.

Мудра казко, казко-чарівнице,
Ти даруєш ласку, вчиш ростить пшеницю.
Поведи нас за собою
В світ прекрасний і чудовий.

Казочко, казочко, ти приходь до нас,
Завітай любесенько у наш 1 клас.

В країну казок підемо я і ти,
У казці всім цікаво побувати.
Там вірних друзів можемо знайти,
І з ними хочемо потанцювати.

Доброго дня !Ми дуже раді,
Що зібралось вас так багато.
Тож всідайтесь зручненько, будь ласка,
Вас вітає Королева Казка.

Сьогодні ми казку сюди запросили,
Щоб бачити казочку, слухать гуртом,
А казка в завії десь там заблудила.
Давайте її погукаєм разом!
- Казко, казко, приходь до нас!
Казка
Вітаю вас, дорослі і малі,
Від всіх казок низенький вам уклін.
Я – казка мудра. Хочу вам сказати,
Що кожен з вас мене повинен знати,
Бо, кажуть, казка вчить на світі жити
Та правду й волю завжди боронити.

Нелегко відкривається у казку брама.
Вона у нас за сімома замками.
Дивуєтесь, як відчиняється вона?
Про це співає фея чарівна.
(пісня В мире много сказок)

- Дякую, що ви запросили мене на свято. Я прийшла до вас не сама, а із своїми друзями казковими героями. Ми підготували для вас виставу. Щоб потрапити на неї, ви повинні доказати, що любите і знаєте казки.
- Я читатиму уривки з казок, а ви будете відгадувати назву казки. Готові?

Вікторина «З якої казки?»
1. «Баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку…»( «Ріпка»)
2. «А мишка бігла, хвостиком зачепила, яєчко покотилося, впало та й розбилося.» («Курочка Ряба»)
3. «Уліз ведмідь – семеро стало…» («Рукавичка»)
4. «Призволяйся, Журавлику, призволяйся, лебедику…» («Лисичка та Журавель»)
5. «Котику-братику, несе мене Лиска
По каменю-мосту на своєму хвосту,
Порятуй мене!» («Казка про Котика і Півника»)
Підробив він голосок,
Став тонко співати.
Здогадались козенята:
«Вовк не наша мати».(вовк та семеро козенят)
Я не їла і не пила , бігла через місточок-
Вхопила кленовий листочок,-
Бігла через гребельку-
Вхопила водиці крапельку. (коза-дереза)
Я дуже люблю свою бабусю
І вовка сірого не боюся,
Часто йду через ліс і моріжок, несу бабусі пиріжок.
В мене червоне все:
І желе тик , і спідничка, і тапочки,
І звуть мене …(червона шапочка)
Він веселий і не злобний,
Цей хороший дивачок.
З ним господар хлопчик Робін,
І товариш –П’ятачок.
До прогулянки він ласий,
Є на мед чутливий нюх.
Зветься плюшевий ведмедик
Всім відомо…(Вінні-Пух)
Розкажу вам діти казку
Я про кішку , про собачку,
Я про діда і про бабу,
І про мишку сіроманку,
Що зробила «шусть у шпарку».
Я кажу а ви згадайте,
нову казку відгадайте(ріпка)
казки ви відгадали всі
тому ви справжні молодці.

За лісами , за морями
Відкриває сонце брами.
А за брамами я знаю,
Диво казка походжає.

Там зникають біль і горе,
Щастя повняться простори.
А жар-птиці – чарівниці
З квітів п’ють нектар водицю.

Там Телесика гусятко
Мчить додому на крилятках,
А хитренькая лисичка
Всім дарує небелички.

Там маленька мишка сіра
Ріпку витягти зуміла.
А веселий колобок
Розсмішив усіх діток.

Бо утік від діда-баби,
Не попав лисиці в лапи.
Диво-диво –дивина
Ця казкова сторона.
Баба-Яга
- Я Баба-Яга, кістяна нога, я ногами тупу-тупу! А ось і я!
- Оце літала-літала по світу і з висоти побачила, що тут щось діється. Коли підлетіла ближче, почула, що у вас свято казки. Я також не хочу залишатися в стороні, бо дуже-дуже люблю казки, особливо казочку про отого кругленького, рум’яненького, смачненького…та ж про того, хто від баби утік… Як же його звуть?
- От і гарно, от і чудово! Я ж думала, що ви нічого не знаєте…А читати вмієте? А писати? А малювати?
- Якщо так, то проведемо маленький конкурс «Намалюй Колобка». Для цього мені потрібно вибрати трьох учасників.
- Раз, два, три, Колобка малюєш ти!
(Учасники із заплющеними очима малюють Колобка. Перед цим їх тричі повертають навколо себе. Баба-Яга забирає малюнки і летить далі.)
Казка
Не відкрилась іще брама.
Тож попробуймо ми з вами.
Сонце,світи,вітри,дуйте,
А ви, друзі, аплодуйте!
Сховайся вітре за горбок,
А ви дивіться казку «Колобок».
Інсценізація казки «Колобок»
Ведучий. Жили-були собі дід та баба.
Дід. Бабо, мені так хочеться чогось смачного! Спечи мені ко лобок, або навари вареників.
Баба. То з чого ж я тобі варитиму, муки ж немає!
Дід. А ти по засіках помети, по закутках пошкреби, та й на береться трошки, хоч на колобок вистачить.
Дід і баба співають на мелодію «А мій милий вареничків хоче»
Баба А мій милий вареничків хоче, А мій милий колобочка хоче.
Навари, милая, Чи спечи, милая. Навари чи спечи, Моя чорнобривая.
Баба.

Муки назмітаю, Милий мій, миленький, Колобка спечу я, Голубе сизенький.
ДІД-

Назмітай, милая, заміси, милая,
І спечи колобка, моя чорнобривая.
Звучить програш, баба ліпить колобка. Дід (куняє на пеньку). Ой, задрімав я. Вже й сонечко сідає. Щось довгенько баби з тим колобочком немає.
Баба.
Я не варила, я не палила.
Я у печі колобка ой гарненько спекла.
Полежи, колобочку, під віконечком,
Остудися вітриком та й запахни сонечком.
Ведучий.
Недовго колобок лежав під віконечком, Недовго грівся сонечком. Росичкою вмився — і покотився.
Колобок (співає на мелодію «А я все дивлюся, де моя Маруся» ).
Я такий гарнесенький,
Хоч і невеличкий.
Щічки рум'янесенькі,
Ще й біляве личко.
Приспів:
А я все дивлюся, Куди покочуся.
А я все дивлюся, Куди я покочуся.
Виходить зайчик

Зайчик (співає на мелодію «Ой за гаєм, гаєм»).
Ой за гаєм, гаєм,
Я собі стрибаю,
Вушками і лапками
Вміло чеберяю.

Вийду із лісочка,
А за ним-хатинка Може,мор квочку знайду
Або капустинку.
— Ти хто такий?
(До Колобка).
Колобок.
Я — Колобок!
А ти чому, зайчику, не пішов на урок?
Зайчик.
Ой урок — велика мука,
А писать — так болять руки.
Школа так мене лякає,
Краще я вже пострибаю.
Ведучий.
Колобок наш покотився,
І перед вовком опинився.
Колобок співає приспів «А я все дивлюся»; лякається.
Вовк (співає на мелодію «Ой Марічко, чечери»).
Я собі по лісу йду,
Гуляю, гуляю.
Пісеньку веселую
Співаю, співаю.
Ніхто не співає,
Коли голодні шлунки.
їстоньки так хочеться,
Аж котяться слинки.
До Колобка.
Колобок, колобок,
Такий запах від тебе йде,
І мій шлунок тебе жде.
Гладить живіт.
Колобок.
Не їж мене, вовчику,
Я тебе не знаю.
Якщо хочеш, я для тебе
Пісню заспіваю.
Вовк.
Ой-ой-ой!
Вай-вай-вай!
Ну давай, уже співай!
Колобок (співає).
З дому я утік давно,
Вовчику сіренький,
І від тебе утечу,
Голубе сизенький.
А я все дивлюся,
Куди покочуся,
А я все дивлюся,
Куди покочуся.
— А ти, вовчику-соколе,
— Це чому не йдеш до школи?
Вовк.
В школу йти?
Ну що ти, друже,
Вчитись не люблю я дуже.
Краще цигарки курити,
Лисицям голови крутити,

Лапнуть зайчика за вухо
Щоби утікав щодуху.
Колобок.
Нема чого чекати,
Треба утікати.
Ведучий.
Колобок дав драпака,
Як від вовка утікав,
Захекався, зупинився,
Перед ведмедем опинився.
Ведмідь (співає на мелодію «Ой під вишнею..
. Я ведмедик волохатий,
Люблю ягідки й медок.
Ой, а що ж це так запахло?
Смачний, мабуть, колобок?!
До колобка. Колобок, колобок, Ти смачніший за медок.
Колобок.
Не їж мене, ведмедику,
Ти добрий, я тебе знаю.
А хочеш — пісеньку заспіваю?
Ведмідь.
Ти співаєш? Ой гай, гай.
Давай, колобку, починай.
Колобок.
З дому я утік давно, Мишку волохатий,
І від тебе утечу
Знову в ліс гуляти.
А я все дивлюся,
Куди покочуся.
А я все дивлюся,
Куди я покочуся.
Ведмідь.
Колобочку, постривай,
Мені сумно, не тікай.
Одинокий я гуляю,
Друзів щирих я не маю.
Колобок.
То йди, друже, до школи.
Ведмедик.
Що ти кажеш? Я! Ніколи!
Колобок.
Ти чому злякавсь, мій друже?
Ведмідь.
Школа — це страшне щось дуже.
Кажуть нам тихо сидіти,
Не шуміти, не гудіти,
І не їсти навіть меду,
Хіба одну тільки крейду.
А ще кажуть рахувати: 1, 2, 3, 4, 5.
А як більше, як я зможу
Ногу свою піднімать?
Краще я буду ведмедем І баста!
Доволі! Я дуже не хочу бути
Останнім пнем у школі!
Колобок.
Що ж, ведмедю, прощавай,
Не хочеш вчитися, то гуляй.
Ведучий.
Далі колобок рушає,
Лиску-модницю стрічає.
Колобок.
Хто це хвостиком махає,
І з уроків утікає?
Лисиця (співає на мелодію пісні «Гандзя»).
Чи є в світі молодиця,
Краща за мене лисиця,
Подивіться на мій носик
І на гарний пишний хвостик.
І рум'яне в мене личко.
Правда, гарна я лисичка?
Приспів:
Люблю курку, люблю гуску,
Можу з'їсти трясогузку.
Люблю рибку, люблю птичку,
Бо я хитрая лисичка.
До колобка.
Колобку, давай дружити!
Колобок.
А не з'їси мене?
Лисиця.
Ні-ні!
Давайте всі заспіваєм, діти!

(пісня Вместе весело шагать)

Заходить Червона Шапочка з кошиком в руках. Співає.
Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,
Якщо довго по стежинці бігти, тупати й стрибать,
То напевне, то напевне, то звичайно, то звичайно,
Безперечно таким чином можна в школу завітать.
А-а - там навчаються читати,
А-а - і писати й рахувати,
А-а – там цікаво всім завжди.
- Привіт усім! Я дуже рада, що мені вдалося потрапити до вас на свято.
Крім вітання, я приготувала для вас вікторину «Чарівний кошик».
- У моєму кошику знаходяться речі з казок. Я буду по черзі діставати якусь річ, а ви говоритимете, в якій казці вона зустрічається.(яйце, ключ, тарілка, солома, пір’я, черевичок, рукавиця, глечик, сопілка.) Молодці, казки знаєте. А тепер всідайтесь зручненько і слухайте гарненько.
Казка Червона шапочка.
Червона Шапочка.
Бабусенька рідненька зі святом привітала,
Таку чудову шапочку мені подарувала.
Я в ній дуже гарненька — очей не відвести.
От бабця відгадала, що слід мені принести.
Ходжу я в цій шапочці з ранку до ночі.
І, коли йду спати, знімати не хочу.
Дорослі і малята здалеку впізнавали,
Тому Червона Шапочка усі мене назвали.
Мати.
Донечко, доню, де граєшся ти?
Тебе я шукаю, мерщій йди сюди!
Бабуся старенька у нас захворіла,
Лежить бідна в ліжку і встати несила.
Пиріг, масло, мед їй ти віддай,
Про здоров'я бабусю ти запитай.
По дорозі, моя люба, квітів не збирай,
З незнайомими у лісі розмов не починай.
Червона Шапочка.
До побачення, матусю, все буде гаразд!
До бабусі побіжу я в цей ранковий час.
Вовк.
Я — великий сірий вовк. В лісі я блукаю,
Бігаю голодний, злий, сніданок шукаю.
Чую кроки. Це, мабуть, скоро їжа буде тут.
(Вовк підходить до Червоної Шапочки, наспівує).
Добрий ранок, дівчинко, куди йдеш?
Чи не скажеш, милая, що несеш?
Червона Шапочка.
До бабусеньки у гості я іду,
Бо вона нездужає, мед я їй несу.
Вовк.
От хороша дівчинка, розумниця яка!
Про стареньких піклуєшся, добра ти така!
Ну, а де ж твоя бабуся? Де вона живе?
Червона Шапочка.
Там за лісом, біля річки
Є хатинка невеличка.
Якщо стежкою цією довго-довго йти,
До бабусиної хатки зможеш підійти.
Вовк
Що ж прощавай, Шапочко, побіжу.
Може ще зустрінемось, не скажу. (Вовк зникає, потім з 'являється біля бабусиного будинк_ Вовк.
Стук-стук-стук, бабусенько, відчиняй,
Свою онучку милую зустрічай!
Бабуся.
То ж заходь, голубонько, рада я тобі.
Смикни за мотузочку, двері відчини. (Вовк заходить в хатинку, бабуся кричить).
Бабуся.
Ой, рятуйте, людоньки, допоможіть!
Вовка цього злющого заберіть! (Виходить вовк з бабусиного будинку). Вовк.
От поснідав гарно я, а тепер посплю
І Червону Шапочку підожду. (Ховається в будинку, з 'являється Червона Шапочка). Червона Шапочка.
Стук-стук-стук, бабусенько, відчиняй,
Свою внучку милую зустрічай!
Вовк.
То ж заходь, голубонько, рада я тобі.
Смикни за мотузочку, двері відчини.
Ти запиши кошичок на столі.
Поки несла, натомила рученьки малі.
Та до мене, моя люба, ближче підійди.
Чому стоїш? Я чекаю! Та вже йди, іди!
Червона Шапочка.
Ой, бабусю, що з тобою? Зовсім хвора ти!
Голос твій я не впізнала, думала не ти.
Що я бачу? Ти змінилась: вушка он які!
Вовк
Це щоб краще було чути всі слова твої.
Червона Шапочка.
А чому у тебе очі великі та злі?
Вовк.
Це щоб краще було видно гостинці твої!
Червона Шапочка.
Ну, а зуби? От так зуби! Гострі та страшні!
Вовк.
Це щоб швидше тебе з'їсти! То ж мерщій сюди!
Червона Шапочка.
Ой, рятуйте, людоньки, допоможіть!
Вовка цього злющого заберіть!
Мисливець.
Біг, ледь не зламав я ногу —
Кличе ж хтось на допомогу!
А це ти, вовчисько сірий,
Хазяйнуєш по хатах!
Наробив багато лиха,
То й отримай за це! Бах!!!
Червона Шапочка.
Дуже вдячна вам, мисливцю,
Врятували ви мене!
Нам з бабусею у вовка
Було дуже-дуже зле.
Мисливець.
До побачення, дитинко,
Здоровенька будь завжди!
Слухайся свою матусю
І уникнеш ти біди.

Чи чудова в мене казка?
Ну скажіть мені будь ласка.
Якщо так плещіть в долоні,
а ні гупайте як коні.
(танок Червоної шапочки)

Є у мене чимало героїв чарівних,
Тож ви послухайте про них.
Всі вони у нас без маски.
Ви вгадайте з якої казки.
(звучить музика з казок , а діти вгадують)

(пісня урожай)
Прийшла, нарешті, довгождана мить:
Герої казки нас усіх вітають.
Чарівна музика тихесенько звучить,
І казка перед нами оживає.
Казка «Ріпка»
Ведучий:
Не часто в нашій Україні
Бува, щоб ріпку хтось садив...
Але було... В одній хатині
Дідусь Панас з сім”єю жив.
Раз навесні, коли берізки
Пухкі сережки одягли,
Коли дрібні зелені бризки
Так рясно на гілля лягли,
Дід порався в своїм садочку,
Доріжки чистив, тин ладнав,
Скопав землицю на горбочку,
Що посадити тут – не знав.
І раптом вибігла Ганнуся,
Набрати думала води...
Підбігла, лащиться:”Дідусю,
Ти мені ріпку посади!”
І посадив...
Ходив щоранку поливати,
Глядів, щоб півник не стоптав.
Бур’ян зривав, щоб їй зростати,
Ретельно ріпку доглядав.
А українські землі – диво!
За труд відплачують як слід.
І ріпка виросла красива,
„Хороша ріпка!” – каже дід.
Блищить на сонці чепурненька,
Як мед, не скласти їй ціни,
Тугенька, жовта, величенька.
А висоти!
А ширини!
Танок сонячних промінчиків: „гріють ріпку”
Дід довго нею милувався,
І знав, що він досяг мети.
Хоч шкодував, і хоч вагався,
Та все ж сказав:”Пора тягти!”
На другий день зібрався зранку,
Неначе десь на свято йшов,
Надів сорочку-вишиванку,
До ріпки стиха підійшов.
До неї чемно привітався,
Примірявся і так, і сяк.
Але ж... як тільки не старався,
А витягти не міг ніяк.
Дід:Гей, жінко, нумо вийди з хати,
Покинь всі справи хоч на мить.
Біжи мені допомагати,
Бо ріпка глибоко сидить.
Баба:Ти кликав, діду?
Я хутенько,
Усе покинула й біжу.
Ця ріпка й справді величенька,
Давай тобі допоможу.
Ведучий:
Бабця - за діда, дід – за ріпку,
Разом щосили потягли...
Вона ж сидить в землиці кріпко –
Так витягти і не змогли.
Баба:Онучко, чуєшь? Йди скоренько!
Де ти там граєшься? Давай!
Засіла ріпка глибоченько,
Її тягти допомагай!
Ведучий:
Дівча – за бабцю,
Та – за діда,
А дід – за ріпку,
Й потягли...
Не подає красуня й виду.
Так витягти і не змогли.
Онучка:Сірко!
Біжи сюди, собачко!
Чіпляйсь за мене,
В ряд ставай!
Разом і витягнем, побачиш.
Ти тільки нам допомагай.
Ведучий:
Сірко – за внучку,
Та – за бабу,
Бабуня діда обійма,
Той тягне...
Та виходить слабо,
І успіху ніяк нема.
Сірко:Гей, кицько, глянь, усі при ділі.
Не гай часу, сюди біжи!
Що розляглася в тому зіллі?
Ти краще нам допоможи.
Ведучий:
Киця - за собачку,
Той за онучку зачепивсь,
Вона – за бабу, та – за діда,
А дід за ріпку ухопивсь.
Дід тягне обома руками,
Командує:”Тягніть! Тягніть!”
Сам сперся обома ногами...
А ріпка смирненько сидить!
Лоби в усіх уже намокли,
Сміється сонечко згори,
А мишеня блиснуло оком
І хвацько вилізло з нори.
Миша:Без мене тут не буде діла,
Це знає навіть дід Панас.
Буває, що великій силі
Бракує трішечки підчас.
Кіт:Ти краще, мишко, не хвалися.
Підходь хутчіш, за хвіст бери,
Гарненько ніжками зіприся,
Повітря в груди набери...
Ведучий:
І тянуть всі:
Мишка – за кицю,
Кицюня – хвостик у Сірка,
Сірко – онуччину спідницю,
А та – бабуні фартуха.
Бабуня держить чоловіка,
Піт виступає на чолі,
Дід тягне ріпку, цупить, смика...
І.... ріпку витягли з землі!
Коріннячко у жовтій глині,
Така блискуча і гладка...
Всі впали і лежать на спині,
Проте ніхто не наріка.
Сусіди вибігли із хати,
Ото вже галасу було!...
Дідусь усіх став пригощати,
Наїлося усе село!

Казка
Чи сподобались мої казкові герої?
Тож побажаємо їм доброї долі.
Фея
Всі виходьте до мене
Хай не буде тісно.
Ми вам на прощання
Подаруємо пісню.
(пісня з казкою дружити)

Вже закінчується зустріч
Із героями казок.
Осінь посилає барвиста
Вам прощальний свій листок.
(танок листочків)

Сонце браму зачиняє,
Казочку туди ховає
Та, як хочете ви знати,
Книжку треба відкривати.

Дружіть з книгою , друзі,
Казку поважайте.
У хвилини дозвілля
Багато читайте.

Бо книга віконце у світ,
Любіть її друзі, любіть.
Будете багато читати, будете все в світі знати.

Ось і закінчилась зустріч із казкою,
Сховались герої за маскою.
Сонце сідає, і вечір в погоні.
Як подобається плещіть в долоні.

Казка
От і настав час повертатись мені в своє королівство, а ввечері, коли будете лягати спати, ми знову зуcтрінемось. До зустрічі!

- Давайте, діти, попрощаємось дружно з Казкою і переглянемо ілюстрації до казок, які ви підготували.

Автор: 

Алексєєва Ольга Олександрівна
вчитель початкових класів

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...