Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Вода найсмачніша у рідному краї…

0

Виховний захід

Вода найсмачніша у рідному краї…

Мета. Ознайомити учнів із символами українського народу. Виховувати повагу до оберегів народної пам’яті. Формувати уявлення про те , як шанобливо ставилися наші предки до природних багатств України. Виховувати бережне ставлення до природи та почуття дбайливості до оточуючого світу.
Ведуча. Я все люблю, що створене з любов'ю
Блакитне небо, що іде у синю даль,
Зелене поле і ласкавий промінь,
струмка дзюрчання і пташиний гомін
Так серцю любий цей природній рай.
Дорогі діти! Ви –є майбутнє нашого народу. Я хочу, щоб ви зрозуміли, що людина є частинкою природи, не її господарем. Наша країна-це справжній скарб. Будь, який скарб треба берегти
З давніх – давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, джерел ,криниць. Берегли їх , бо вода вжитті людей, тварин ,рослин відіграє величезну роль. З водою починається життя.
А вода це справжнє диво!
Як прожити без води?
З нею ми завжди щасливі,
З нею в нас нема біди.

Є вода — ростуть рослини:
Ліс, сади, рясні поля.
Це чудово для людини
І радіє вся Земля.

Плавають в водичці діти,
Риби у воді живуть.
Розцвітають в лузі квіти.
І рясні дощі ідуть.

Кругообіг повсякчасно
На Землі вода веде.
Тож з водою всім прекрасно
І біди нема ніде!
Надія Красоткіна
- Але були такі місця, де вода проходила глибоко під землею.
- Як же наші предки шукали воду у таких випадках? Хто знає?
- Діти, у наш також є місця де є проблем из водопостапостачанням і люди дуже бідкаються з цією проблемою. Може хтось знає, як шукали раніше воду?
Учень. Я розповім вам , як шукали воду. Майже у кожному селі був чоловік , який знав цю справу. Він брав два прутики і обстежував ті місця , де ріс най густіший спориш. Якщо листочки на прутиках тягнулись вниз, то можна на цьому місці копати криницю.
Ведуча. Інколи допомагали копати криницю родичі , односельці.
Про це писав Т.Г. Шевченко.
Учень.
Та й викопав при долині
Глибоку криницю.
(Не сам – один: толокою
Йому помагати
Добрі люди приходили
Криницю копати ).
Ведуча. А що означає слово «криниця»?
Учень. У тлумачному словнику я довідалася , що криниця – глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі; колодязь.
Криниця – символ Батьківщини, сили, багатства, родючості, святості, чистоти, краси, вірності, безсмертя народного духу, розлуки, туги, високої духовності.
Ведуча. Яка ж будова криниці? Як називається нижня частина?
Учень. Нижня частина називається цямринням. Його будували з гладенького каменю.
Ведуча. А верхню з чого робили?
Учень. Верхню частину робили з колод .
Ведуча. А з чого робили «журавля» (жердину з важелем)?
Учень. А «журавля» робили з дуба, щоб міцним був.
Біля нашої криниці
Проживає диво – птиця.
Довгонога, довгошия,
У криниці дзьоба миє.
Набира відром водицю,
Ставить її на криницю.
Ведуча. А хто знає легенди про криниці?
Учень. Я знаю легенду про криницю.
Легенда «Калинова криниця»
Жив у селі дідусь. Якось заблукав він у полі, збираючи різні трави. Спрага і втома забирали сили. Хотілось напитись джерельної водиці. Глянув – аж під лісом росте кущ калини, на якому висіли розкішні кетяги. Біля калини помітив дідусь невелике джерельце. Хотів напитися, але не вистачило сил нахилитися до нього. Низько опустила свої віти калинонька. З'явилася молода в чарівному одязі дівчина. Вона напоїла дідуся цілющою водою, а потім зникла. Кущ калини зашелестів листям. Набравшись сили, дідусь вирушив додому.

Ведуча. А може ще хтось знає легенди про криниці?
Учень. Я знаю легенду про криницю.
В селі Горбачах є місцевість, яка називається Криниця. Якщо йти лісом, то можна побачити поляну, на якій б’є криштальне джерело з цілющою водою. Про криницю існує легенда.Колись давно, перед монголо-татарською навалою, було село з високою дерев’яною церквою. Люди дуже любили цю церкву, прикрашали її квітами, вишитими рушниками, іконами. Церкву вважали помічною. Коли на це село напали татари, люди сховалися в церкві. Вороги хотіли їх запалити, але сталося диво — церква пішла під землю. На її місці забило кришталеве джерело, як знак того, що Бог забрав до себе мучеників.
Ведуча. Дуже гарні легенди ми сьогодні почули. Дякуємо, дітям , які їх підготували. А, хто підготував загадки ?
Учень. Я знаю загадки. Можна загадати?
- У проваллі глибоко виблискує око. (Криниця)
- Качка в морі , а хвіст надворі. (Відро з криниці)
- Без рук, без ніг, а цілий світ пройде. (Вода)
- Що тече не зупиняється? (Вода)
- Що шумить без вітра? (Вода)
Ведуча. Біля криниці збиралися на гуляння. Звідси, напившись води та напоївши коней, щоб кринична вода додала сили, вирушали в похід козаки, тут їх зустрічали дівчата.
1- й учень.
Ой, у полі криниченька
На чотири зводи,
Там козаки напували
Все рижії коні.
2 –й учень.
Там дівчина воду брала,
Руту поливала,
Вона собі козаченька
В гості зазивала.
(Українська народна пісня «Розпрягайте, хлопці ,коней»).
Розпрягайте , хлопці , коней,
Та й лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений ,
В сад криниченьку копать.
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду,
Чи не вийде дівчинонька
Рано – вранці по воду.
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Ведуча. З криницями народ пов’язував багато повір’їв. До криниці не допускали нехрещеного, щоб на худобу не напала хвороба ; не можна було підходити в брудному одязі або з брудним відром , бо кара Божа ляже.
- А яке ви повір’я знаєте?
Учень.
Не каламуть , дівчино, воду –
Скаламутиш щастя й воду.
Учень.
Воду бережи, козаче,
І вона тобі віддячить.
Ведуча. А хто пив воду з криниці – відновлював сили.
Учні.
Край стежки у полі ,
В дзвінку косовицю,
Я викопав людям
Глибоку криницю.

Вода в ній прозора,
Як небо, ясна,
Ще й квітами , травами
Пахне вона.

В ній райдуга стрічки
Свої умивала
І навіть , повірте,
Гарнішою стала.

Сюди прилітали,
Що й диво – жар – птиці,
Пили, смакували
Водицю з криниці.

Несли косарі
На луги її вранці,
Пили комбайнери,
Спітнілі у праці.

Скликає людей
Студениця – криниця
У сонячну днину
Водиці напитись.

Всі хвалять цілющу,
В баклаги беруть.
І далі, забувши про втому,-
У путь!

В людей веселіють,
Світлішають лиця,
Їм силу бадьору
Вернула криниця!
Ведуча. А ще ставали дужими і красивими.
Учні.
За селом у нас криничка,
Неглибока, невеличка.
Клен шумить над нею листом,
В ній вода холодна , чиста.
Йдуть із поля трудівниці –
Звертаються до криниці.
Із відерцем ходить мати
Чисту воду з неї брати.
Знають люди : як нап’єшся,
Наче сили наберешся.
І говорять : то криниця,
У якій жива водиця.
( М.Сингаївськиий)
Ведуча. А хто знає, як зараз вирішують проблеми з водою у місцях, де немає води?
Учень: копають також криниці та водні резервуари. На селі і у наші часи є майстри цієї старовинної справи копання криниць, а ще люди навчилися створювати резервуари для питної води використовуючи спеціальні будівельні матеріали.
Ведуча. Дуже цікаво було б запитати самого майстра, як це робиться. А давайте запросимо нашого гостя Олександра Петровича, який нам розповість про свою роботу.
(Розповідь Олександра Петровича про свою роботу).
Ведуча:
Ми сьогодні з вами діти
Недаремно працювали.
Пригадали про минуле
й про сучасне ми дізнались.
Хочу, щоб ви пам’ятали
треба так на світі жити,
щоб і вашим колись дітям залишилось,
що любити!

Автор: 

Марчук Марина Олександрівна, вчитель початкових класів

Отримати сертифікат

Користувацький вхід