Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Родинне свято 11 клас "Рід,а від нього родина"

Родинне свято 11 клас
«Рід,а від нього родина»

1 ведучий. "Рiд", а вiд нього - "Родина"! "Родина", а від неї "народ"! А "народ" – це, безперечно, Украïна i всi ми - ïï дiти. Старi, молодi, зовсiм юнi й тi, хто тiльки спинається на ноги - всi!
2 ведучий. I коли ми говоримо: "Мiй рiд, моя родина", то у кожного в душi народжується щось таке тепле, нiжне, таке рiдне i близьке. Бо ж це найрiднiшi люди: тато, мама, бабуся і дiдусь, брати та сестри.
1 ведучий. Це - рiдна домiвка: просторий двiр, квітучий сад, криниця з чистою джерелицею. Це - тихi пiсеннi вечори i сонячнi росянi ранки. Це - вишиванки, це - казки i легенди, мудре народне слово.
2 ведучий. З усього цього зiткане наше життя, ми - галузка, гiлочка великого родового дерева.
Учитель.
У сім’ї закладається коріння, з якого потім виростають і гілки, і квіти, і плоди.
1. Сім'я – святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, любові, вірності та піклування.
2. Це невсипуща хранителька національних звичаїв і традицій, пам'яті предків, плекальниця найвищої цінності людства – дітей, майбутнього народу.
3. Великий дар природи – продовжити себе і повторити в дітях. Людина є смертною. Але рід, родина, народ –безсмертні.
4. Саме через відчуття роду і завдяки йому кожна людина приходить до світлого образу України, до щирих і глибоких почуттів.
5. У нашого народу живе добра і благородна традиція – підтримувати теплі родинні взаємини, долати спільно родинні незгоди. І все це робиться заради дітей, щоб виховати в них родинні почуття.
6. Саме батьки навчають дітей звичаїв, обрядів, традицій своєї сім’ї, свого роду, що передаються з покоління в покоління.

Вед. Дорога,наша родина, сьогодні ми стоїмо на порозі нового життя.
Вед . Позаду майже 17 прожитих років, 11 шкільних…
Вед. Попереду незвідане майбуття під назвою-життя….

Пісня «Детство»

1 ведучий.
Я знову повертаюсь до тебе в думках –
Чарівне і вічне життя загадкове.
Шукаю коріння у твоїх літах,
Дитинство моє веселкове.

2 ведучий.
Батьки і діти – серця одні,
Батьки і діти – душі пісні,
Батьки і діти – страждань політ,
Батьки і діти – родини цвіт.

1 ведучий.
Усі відчуваємо тяжіння життя,
Яких би не були ми націй і роду,
Та є найперша основа буття,
Що роду нема переводу.

Учитель. Родина – це святе, це твоя сила, це твій захист та надії, це твоя віра й прагнення, це твоя фортеця. Це ті люди, що будуть з тобою впродовж твого життя, йтимуть поряд, триматимуть за руку, підставлятимуть плече.
1 учень: В українській сім’ї головою родини, за традицією, був батько. Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана, врівноважена.
2 учень Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Батьків приклад, батькове слово завжди було законом.
3 учень Батько має в сім’ї безперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник.

4 учень Кожен маленький хлопчик прагне бути схожим на свого татка — сильного, розумного, люблячого, дбайливого господаря сім’ї.
5 учень А кожна маленька дівчинка мріє вийти заміж за чоловіка з татовими рисами характеру…
6 учень А поки Ти насолоджуєшся чудовим смаком дитинства, присвяти своєму тату прекрасні слова про батька з найсвітлішими та найдобрішими побажаннями. Впевнена, йому буде дуже радісно вкотре почути від Тебе гарні слова на свою адресу.
Відео-фрагмент «Мій батько….»

Які вони - чоловіки? Мабуть, одна з найбільших загадок природи, розгадати яку під силу тільки жінці. Читай захоплюючі, мудрі та прикольні цитати про чоловіків - можливо, тобі також прочиниться завіса цієї незбагненної таємниці?
(гумор)
1 ведучий. Любов до рідних починається з ніжної колискової пісні, у якій вмістився увесь світ, виспіваний лагідними материнськими устами. Світ, у якому панують радість, щастя, щирість і справедливість, життєдайна надія та невмируща віра у перемогу добра і краси!
2 ведучий. Мама... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, все від неї, від рідної неньки. Кожне наше грубе слово, образа, боляче ранять материнське серце, викликають сльози, збільшують кількість зморшок на її обличчі, засніжують голову сивиною.
1 ведучий. Мамо! Ніжна, щира, добра, сувора. З радістю і болем завжди линемо до тебе із найдальших країв, із найсолодших обіймів, із найгіркіших розчарувань!
2 ведучий. Виростають діти-соколята, вилітають з родинного гнізда, та на все життя пам’ятають колискову пісню, лагідну усмішку, ніжний погляд і теплі материнські руки.
Пісня

"Спят ли мамы?" - я не знала
На такой вопрос ответ.
Лишь когда я мамой стала,
Поняла: наверно, нет!

У кровати, колыбели
Первые года без сна.
У моей. Твоей постели
Проводила ночь она.

Вот, уже мы подрастаем,
Можно маме и поспать...
Мама ждет когда мы встанем:
Надо в школу нас собрать.

Мы с тобой уже подростки:
Тут уж маме не до сна.
Где мы? Кто к нам ходит в гости?
Первая любовь! Весна!

Институт. Опять тревоги:
Как там? Что там? Не звонит.
Мамочка, тебе поспать бы!
Только сердце всё болит.

Свадьба. Кольца. Мама в зале
Тихо плачет в уголке.
- Мама, меня замуж взяли!!!
- Я от счастья... Как и все...

Накануне ночью мама
Подшивала платье мне,
Не спала и колдовала,
Ворожила счастье мне.

Вот роддом. Мамуля, мама!
Этой ночью ты со мной.
Я сегодня МАМОЙ стала:
Спи ребёнок мой родной.

Мы ж сейчас с твое бабулей
В эту ночь не будем спать...
Столько лет здесь промелькнуло -
Есть о чем потолковать.

"Спит ли мама?" - я не знала
На такой вопрос ответ.
Лишь когда я мамой стала
Поняла: наверно, нет!

Песня «Мам..»

Де э тато деє мама ,там є діти і брати та сестри,дяді ,тьоті.
Родинні традиції,наслідування професії.
Учитель. (звертається до учнів) . А кого з вас, друзі, названо
на честь родичів? Підніміть руки. (Розпитує учнів, на честь кого із
родини їм надано ім’я.)
У деяких родинах існує звичай називати,
наприклад, хлопчика на честь дідуся, а дівчинку — на честь ба-бусі. Існує багато інших чудових родинних традицій: як прово-дити вільний час та відпустку, як відзначати свята, піклуватися про найстарших і наймолодших у сім’ї, як розподілити обов’язки
між усіма членами родини тощо.
Учні класу розповідають про свої родини.
Ведуча. Наша родина – це не тільки мама й тато. Що то за родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів! Бабуся – берегиня роду, невгамовна трудівниця, її руки не знають спочину ніде і ніколи.
Моя бабуся люба, гарна й мила,
Вона найкраща від усіх людей.
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас - дітей.

2 учень. Наші бабусі ,матусі наших мам і тат. Зустрічаючи нас, своїх онучат, бабуся випромінює радість. На її вустах завжди посмішка щастя.
3 учень Пригадуються її мудрі оповіді про цікаве й складне життя.
4учень Наші бабусі невтомні працівниці (професії)
5учень Працьовита і весела,
Завжди гарний настрій має,
І її порада мудра
Нам усім допомагає.
Матусю, бабусю, найкраща. єдина,
Щоб Ти не хилилась ніколи в журбі.
І сонце, і зорі, і даль журавлину
Ми діти й онуки даруєм Тобі.
Гордимось Тобою, шануєм і любим,
Низький уклін від усіх нас прийми.
Здоров'я міцного Тобі ми бажаєм
І просим одне лиш - ще довго живи!

Привітання для бабусі.
Дідусь …Його мудрі поради допомагають у житті. Він любить порядок та не дасть собі «сісти на голову».

Дідусь вміє робити все! У нього золоті руки.

Журавлиним ключем відлітають літа,
Сивина посріблила вже скроні.
Тільки в серці у Вас та ж струна золота,
Те ж тепло незгасиме в долонях .
Хай калиновий кущ зацвіте у дворі,
Солов'ї защебечуть грайливо,
Хай ще довго Вам сяє сонце вгорі,
А життя буде щедро щасливим!

3 блок.
Кл. кер.:
Першого вересня року... Маленькі діти за руку з мамою чи татом вийшли на урочисту лінійку – свято першого дзвоника. Їм присвоїли відповідальне звання “учень, учениця, школярик”. І з цього пам’ятного дня у наших сьогоднішніх випускників почався важливий етап їхнього життя, особливого життя, яке зветься шкільним. Життя, про яке складають жарти (значить життя веселе), життя зі своїми традиціями (значить стабільне), життя, яке постійно вирує (значить рухається вперед), життя, де ти сам стаєш його режисером, вносиш зміни і доповнення, яке збагачує тебе і ти збагачуєш його (тобто життя багатогранне).

. Кл. кер.: Ваше дитинство лишається з вами у фотографіях, старих зошитах, альбомах, аплікаціях, речах, десь там далеко у шафі, у ваших спогадах. І не тільки. Воно живе у серці вашої першої вчительки, яка вас знає і пам’ятає, її пам’ять зберігає навіть більше ніж ви думаєте.

Переступили ви наступну сходинку і потрапили у “велику школу” з великою кількістю класів і кабінетів. Як легко можна було б загубитись у цьому шумливому шкільному морі, якби вас не підтримали директор, завуч, класний керівник, учителі. А тепер із цього моря ви віллєтеся у бурхливий океан дорослого життя. Цей океан людей і їх стосунків не дозволить нікому розслабитися. То ж будьте пильними, уважними, корегуйте свої дії із життєвою погодою і живими та здоровими повертайтеся у свою гавань, якою для вас є і буде рідний дім та рідна школа. Вони дійсно рідні, бо вони у наших серцях, розумі, душі…

Випускник:
Не стане в списках і журналах нас
Тривога випаде в житті чи свято.
І в пам’яті спливе і школа й клас.
Приємно нам про це буде згадати.
Хтось із нас садитиме гаї,
Хліб, як золото, хтось сіяти буде.
Хай всі розкриють таланти свої.
Та школи ніхто і ніяк не забуде.

1 вересня 2015 року ви із свідоцтвами за основну школи, прийшли в 10 клас. Справжні старшокласники: серйозні, цілеспрямовані, дорослі, та все ж діти… Учителі йшли до вас на уроки, де не тільки навчали вас, а дечому вчилися самі.
… За роки шкільні вам чимало вдалося пізнати:
Кохання і дружбу, і радість, і відчаю тиск.
Гадаю, хоч трохи навчилися ви відрізняти,
Де щирість і вірність, а де тільки зовнішній блиск.

В школі солідними старожилами стали.
Так відчували себе поміж всіх.
Хоча в основному старанно навчались,
Та десь дозволяли собі суперечки і сміх.

Випускник: Час на семестри краявся звично,
Часом із перцем він був, часом з маслом.
Кожен урок вріс у нас генетично,
Тут зрозуміли, хто такий однокласник.

Уроки, свята, заліки й бали
І дискотека у залі гучна.
Учнів ми ролі свої вже зіграли,
Тепер новий сценарій нам доля дала.

Було насправді, чи наснилося
В ці дні наприкінці весни?
І в тому, що усе скінчилося,
Немає вашої вини.
Дорослі учні по дитячому
У пам’яті моїй стоять…
Додати ніби то нема чого,
Та все ж ще раз хочу сказать.

Я хочу вам подякувати за те, що саме ви були моїми учнями, моїм класом. Знаєте з нами, вчителями, відбувається цікава річ, дещо зворотня по відношенню до вас. Коли ви прийшли до нас у 5 клас: малі, рухливі, безпосередні, я відчувала себе достатньо дорослою, старшою, вашою мамою. Та ви росли, мужніли, ставали самі старшими, хлопці майже всі вже вищі мене: статні, красиві юнаки, дівчата: могли б виграти будь-який конкурс краси, але вони в мене скромні і поки що на таке не зазіхають. Так от, пройшло 7 років нашого спільного життя у школі, і тепер я відчуваю себе вже не вашою мамою, яка набагато старша вас, а вашим другом, правда трохи старшим. Виходить парадокс: замість того, щоб постарішати – я з вами помолодшала, проте я добре розумію, що це лише в душі, а шкода… Сьогодні я не зможу дібрати слів, щоб повністю сказати, які ви в мене є .

(Виступ батьків до класного керівника)

.

Кл. кер.:Закінчуючи школу, мені хотілося б згадати тих, хто стояв за вашими спинами, підтримуючи у важку хвилину, розв’язував за вас задачі, писав твори... повторно вивчав шкільну програму. Це – ваші батьки. Ваші батьки, разом з учителями готували вас до дорослого життя і вивели на цей поріг – шкільний, останній поріг у доросле життя. На ньому і закінчиться ваше навчання у школі.

Випускник:
Ми всі сюди прийшли сім’єю.
Батьки з сльозами нахиляються.
Вони страдають думкою однією:
Скінчилося, чи може починається?

У дні сумні та в дні на щастя щедрі
Батьки хай будуть у житті моїм.
Отож живімо, друзі, щиро й чемно,
І як наші батьки добро творім.

Дорогі випускники! Сьогодні ми запалимо вогонь материнської та батьківської свічки. Прийміть її і передайте один одному. (спочатку всі батьки, а потім учні)
Материнську свічку прошу запалити ___________, батьківську ________
Хай її полум’я завжди освітлює вашу життєву дорогу, як символічний факел життя. І де б ви не були, пам’ятайте, що в її полум’ї – вогонь любові материнського серця і батьківського благословення. Знайте, доки живі ваші батьки – доти цей благословенний вогонь супроводжуватиме і оберігатиме вас по житті. Живіть, любіть, даруйте добро і тепло іншим.

Кл. кер.: Ось і перегорнули ми сторінки нашого шкільного життя довжиною в 11 років. Результатом вашої копіткої праці стануть екзамени і атестат зрілості. Що порадити, які слова-дороговказ дати вам в майбуття? Благословляючи вас в щасливу путь, я хочу, щоб ви пам’ятали : що ви принесете у цей світ, таким він і буде. Тож принесіть в нього ЩАСТЯ, ДОБРО, МУДРІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ. І знайте, що щастя – це не гроші, не влада, це – стан душі, шукати його треба в собі. Добро – це вміння нести у світ свої прагнення і не нав’язувати нікому того, що не бажаєш сам. Мудрість – це не вказівки комусь, яким треба бути, а здатність змінюватись самому. Справедливість – це уміння не оцінювати інших за своїми мірками.

Обнимайте детей сейчас
Без какой-то особой причины,
Просто, что они есть у вас.
Обнимайте и дочку, и сына.
И не важно, сколько им лет,
Кризис возраста — всё отговорки.
Если времени вечно нет,
Всё равно обнимайте ребенка.
Не откладывайте на потом,
Не берите на это отсрочку,
Перед тем, как сесть за столом,
Обнимайте и сына, и дочку.
Этой истине тысячи лет,
Но не можем никак научиться:
Дети — наш негасимый свет,
Смысл жизни, души частица.
И не ждите какой-то знак:
Ни пятерок, ни тестов, ни балов.
Обнимайте детей просто так,
Ведь на это и жизни мало.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...