Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Конспект інтегрованого заняття для дітей старшого дошкільного віку з елементами художньо-естетичного виховання.

1

Конспект інтегрованого заняття для дітей старшого дошкільного віку з елементами художньо-естетичного виховання.

Тема: «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі».

Програмовий зміст: продовжувати розширювати та збагачувати знання дітей про особливості національного одягу українського народу, зокрема, вишитої сорочки, її значення, особливості колориту та символіки; навчити дітей передавати побачене у процесі малювання та ігор, бачити спільне та відмінне в національному одязі хлопчиків та дівчаток; відповідати на запитання вихователя повними реченнями, будувати їх послідовно та зв’язно; формувати уявлення про те, що вишиванка – це сімейний оберіг, який передавався з покоління в покоління віками; розвивати пізнавальні психічні процеси, інтерес до завдань художньо – естетичного характеру, кмітливість, творчу фантазію; виховувати шанобливе ставлення до традицій українського народу, зокрема, вишиванки, як невід’ємного елементу національного вбрання.

Обладнання: українські національні костюми за кількістю дітей, вишита сорочка та її зображення, матеріали для образотворчої діяльності, д/ігри: «Одягни дівчинку – українку, одягни хлопчика – українця», «Світлофор».

Попередня робота: ознайомлення дітей з вишивкою, як одним із найдавніших та найбільш поширених видів народної творчості українців, кольоровою гаммою вишитих візерунків та символами, що їх відображали у вишиванні; розгляд вишитих скатертин, рушників, сорочок, серветок; ознайомлення з особливостями вишивки Дніпропетровського регіону (червоно – чорна кольорова гама).

Хід заняття:

І. Комунікативна діяльність.

1. Привітання вихователя з дітьми:

– Доброго ранку, рідний наш дім! Доброго ранку, діткам усім! Доброго ранку, сонечко ясне! Доброго ранку, садочку прекрасний! Вправо – вліво поверніться, Одне одному всміхніться.

Вступне слово вихователя:

– Діти, сьогодні я пропоную вам здійснити незвичайну подорож до історичного минулого нашого народу. Там ми познайомимося з річчю, що несе для українців найвищу культурну цінність – найдорожчий скарб, що є не лише пам’яттю, а й часткою нашої історії, а для того, щоб дізнатися про що піде мова, я пропоную вам послухати уривок з вірша:

«З вечора пригожого аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну і червону нитки брала…»

Отже, діти, ви вже здогадалися, сьогодні ми будемо говорити про вишиванку, яка є національним символом нашого народу, але спочатку давайте пригадаємо, що ж ми знаємо про вишивання, як одне з найдавніших видів ремесла українського народу.

2. Активізація раніше сформованих опорних знань дітей на основі попереднього досвіду за такими запитаннями:

- Як називається один із найдавніших та найбільш поширених видів народної творчості українців?(Вишивка)
- Які символи використовувалися у вишиванні?(Геометричні фігури, рослини, тварини)
- На чому вишивали наші предки?(На рушниках, скатертинах, сорочках, серветках)
- У чому полягає особливість дніпропетровської вишивки?(Міні – розповіді дітей):

1. Вишиванка – символ Батьківщини, унікальний код твого краю. Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишиванка – це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу та більше того, у вишивці зашифровано нашу історію.

2. В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки. Тож давайте розглянемо у чому ж полягає особливість вишивки нашого регіону.

3. Дніпропетровська вишивка – вишивка у червоно – чорному стилі. Це один із найскладніших, найгарніших видів вишивання. Цей стиль виник дуже давно.

4. Стародавніми класичними техніками на Дніпропетровщині було вишиття низзю та ажурними мережками. Вишивки хрестиком здебільшого геометричні, а також рослинні, що набули геометричного характеру.

5. Дослідники, які розглядали найстаріші колекції вишивок Дніпропетровського краю, говорили: «Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в інші – важко собі уявити.»

ІІ. Пізнавальна діяльність.

(По завершенню міні – розповідей вихователь звертає увагу дітей на мольберт на якому прикріплено зображення вишиванок.)

Розповідь вихователя:

– «Вишиванка – це вишита біла сорочка. Один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Вишиванку називають оберегом, тому що з давніх часів вважалося, що вишиті на них символи можуть відганяти злих духів, захищати від нечистої сили. Вишиванка була невід’ємним елементом національного вбрання українців. В кожній хаті обов’язково була вишиванка, вона є символом чогось вічного. Український народ глибоко шанував вишиванки, їх зберігали і передавали, як реліквії дітям, внукам, правнукам з покоління в покоління».

1. Бесіда з дітьми за змістом прослуханого:

- Що таке вишиванка?
- Як її називають?
- Що несуть собою вишиті символи?
- Де використовувалися вишиванки?
- Як вони дійшли до наших часів?

2. Детальний розгляд та аналіз вишиванки:

(Вихователь демонструє справжню вишиту сорочку. Розгляд та аналіз.)

- Що це?(Вишита сорочка.)
- Якого кольору сорочка?(Сорочка білого кольору.)
- Чим прикрашена сорочка?(Сорочка прикрашена вишивкою.)
- Де саме розміщена вишивка на сорочці?(Вишивка розміщена біля коміра,на рукавах,манжетах.)
- Якого кольору нитки на вишиванці?(На вишиванці нитки червоного та чорного кольорів.)
- Пригадайте, що означають ці кольори?(Червоний - це колір калини, яку здавна шанували та любили на Україні, а чорний - це символ нашої землі – годувальниці.)

ІІІ. Перетворювальна діяльність.

1.Образотворча діяльність.

(Вихователь пропонує дітям створити свої власні вишиванки, використовуючи пензлик та фарби.)

Тема: «Декорування сорочки, створення вишиванки.»

Мета: вчити дітей розміщувати візерунок на сорочці, використовувати мотиви української вишивки, закріпити вміння малювати ламані та хвилясті лінії, квітку – зірочку, подвійні мазки; формувати навички впевнено та легко проводити кінцем пензлика лінії різного характеру, тримати пензлик прямо та похило; розвивати естетичне сприймання, самостійність, творчу ініціативу, трудові навички та організаційні здібності; виховувати повагу до національного вбрання, зокрема, сорочки, патріотичні почуття.

Обладнання:
вирізані силуети білих сорочок, фарби «гуаш» червоного та чорного кольорів, пензлики, тичок, серветки, підкладки, підставки для пензликів, склянки – нерозливайки з водою.

Хід роботи:

Вихователь демонструє дітям силуети сорочок, які не прикрашені вишивкою, пропонує створити власні вишиванки. Практична діяльність дітей. (Під час роботи вихователь допомагає дітям, частково показуючи на окремому аркуші, тим самим нагадуючи їм, прийоми малювання.)


1. Виставка «Лялька в національному одязі».

– Діти, ми з вами познайомилися з вишиванками, їх символікою та навіть створили власні. Також зазначили, що вишиванка була і є невід’ємним елементом національного вбрання українців, а щоб переконатися в цьому я пропоную вам відвідати виставку «Лялька в національному одязі».

(Вихователь разом з дітьми розглядають виставку, вихователь називає частини одягу ляльок, а діти уважно їх розглядають, запам’ятовують назви. Увага дітей акцентується на тому, що верхнім одягом кожної ляльки є вишиванка. Після виставки вихователь пропонує дітям передати те, що вони на ній побачили.)

2. Дидактична гра: «Одягни дівчинку – українку, одягни хлопчика – українця».

Мета: перевірити та закріпити знання дітей про особливості національного одягу українського народу; розвивати наполегливість, уважність, вміння співставляти побачене із відповідними зображеннями; виховувати повагу та інтерес до національних традицій.

Обладнання:
дві ляльки (хлопчик і дівчинка), зображення національного та сучасного одягу.

Хід гри:

Вихователь демонструє дітям ляльок і пропонує одягти їх в національний одяг, такий, який ми всі бачили на виставці.

Варіант 1. Діти по черзі підходять до ляльок, обирають частину одягу, називають її та одягають на ляльку.

Варіант 2. Діти розподіляються на дві команди – хлопчиків та дівчаток і по черзі підходять до ляльок відповідної статі, обирають одяг, називають його та одягають на ту чи іншу ляльку.

Примітка: хлопчики одягають хлопчика, дівчатка – дівчинку.

ІV. Оцінно-контрольна діяльність.

Перевірка засвоєних дітьми знань проводиться у формі гри.

1. Дидактична гра: «Світлофор».

Мета: перевірити засвоєні дітьми знання про особливості національного одягу українського народу, зокрема, вишитої сорочки, особливостей її оздоблення та символіки, цінності для українців; розвивати мовлення, мислення, пам’ять, увагу та уяву; виховувати стриманість, посидючість, вміння поступатися іншому.

Обладнання: вирізані з картону кружечки на «ніжці» (позначки світлофора) зеленого та червоного кольору на кожну дитину, фішки на позначення балів.

Хід гри:

Діти розподіляються на команди за столами, в залежності від того, хто за яким столом сидить.(Один стіл – одна команда. У руках кожен тримає позначки кольорів світлофора. Вихователь промовляє речення, діти уважно слухають, якщо це речення правильне, то піднімають зелений колір, а якщо неправильне – червоний. Бал отримує та команда, усі учасники якої швидше за інших піднімуть позначки відповідного кольору. Переможе та команда, яка отримає найбільшу кількість балів.

Ускладнення: Якщо відповідь неправильна, то учасникам тієї команди, що першими підняли червону позначку пропонується виправити речення вихователя і сказати правильну відповідь. У разі помилки бал не зараховується, відповісти пропонується тій команді, яка наступною зробила правильний вибір.

Орієнтовний перелік правильних тверджень:

1. Вишиванка – це біла вишита сорочка.
2. Вишиванку називають оберегом.
3. На вишиванках частіше за все зображували геометричні фігури, рослинні форми та тварин.
4. Вважалося, що вишиті на сорочках символи можуть відганяти злих духів, захищати від нечистої сили.
5. Дніпропетровський регіон славиться найскладнішим та найгарнішим видом вишивки у червоно – чорному стилі.
6. Вишиванка була невід’ємним елементом національного вбрання українців.
7. Вишиванки зберігали і передавали, як реліквії дітям, внукам, правнукам.

– Так,діти, вишиванки передавалися з покоління в покоління і от зараз, саме сьогодні до нас в гості завітали ваші мами, для того, щоб передати вам цю пам’ять.

(Заходять мами дітей, тримаючи в руках вишиванки, промовляючи слова вірша – передають вишиванки своїм дітям.)

1.Сорочку білу полотняну, «Морями» густо вишивану, Що від бабусі в спадок маю, Із скрині бережно виймаю.

2.Візьму в руки, придивлюся, Щокою ніжно притулюся, Яка тут вишивка чудова, Оця бабусина обнова.

3.Сама бабуся вишивала, Узор з любов’ю вибирала, Хотіла і сама вдягати І своїй онучці передати.

4.Летіти хочу та співати, Ту пісню доні передати, Разом із сорочкою бабусі, То їй привіт прапрабабусі!

5.Шануй сорочку, моя доню, І бережи, як свою долю, У ній пісні твого народу, Любов і труд усього роду.

(Після завершення процесу передачі сорочок мами виходять із групової кімнати. На цьому етапі заняття завершується.)

Автор: 

Нагірна Катерина Петрівна, вихователь, ДНЗ (ясла-сад) "Малятко", м.Апостолове, Дніпропетровська обл.

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...