Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


СВЯТО «РІДНЕ СЛОВО - ДИВО КАЛИНОВЕ» (ДО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ)

0

Мета: формувати в учнів розуміння того, що українська мова — наш скарб, без якого не може існувати ані народ, ані Україна як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови; ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями; про¬буджувати почуття національної гідності; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Обладнання: аудіозаписи пісень; костюм Королеви Абетки.
ХІД ЗАХОДУ
Учитель. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», — говорить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати народ та його куль¬тура. Підкреслюючи значення слова в людському житті, народна мудрість ста¬вить його поряд із хлібом.
Наша мова — одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Відомий український поет Дмитро Білоус так опоетизував українську мову:
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово!
Мова є одним з найдивовижніших скарбів, які людина створила за свою історію.
Століттями мова народу була тією повноводною рікою, яку ми назива-ємо поезією. Поетична грань жила в слові, і слово було немислиме без неї, як ріка немислима без води. Наші діди й прадіди були поетами; слухаючи до¬вгими осінніми і зимовими вечорами їхню казку про Солом’яного Бичка і Бабу Ягу — Костяну Ногу, Івасика-Телесика й Трьох Братів, ми ніби були присутні на уроці, якому ціни нема... Словом своїм діди й прадіди передавали нам свої заповіти, свою любов до рідної мови.
?? Конкурс «Кращий виконавець віршів про мову»
СЛОВО
А Вкраїни ж мова —
Мов те сонце дзвінкотюче,
Мов те золото блискуче,
Вся і давність і обнова —
Українська мова...
Розквітай же, слово,
І в родині, і у школі,
И на заводі, і у полі
Пречудесно, пречудово —
Розцвітай же, слово!
Хай ізнов калина
Червоніє, достигає.
Всьому світу заявляє;
Я — країна Україна —
На горі калина!
П. Тичина .
Найдзвінкіше слово
Наче з поля чи з лугівки,
У розповні літа,
Чую голос перепілки
З чебреців чи жита.
То говорить поле хлібне,
Луг, трава шовкова...
Найдзвінкіше слово рідне,
Найрідніша мова.
М. Сингаївський
РІДНЕ СЛОВО
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово,
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
В небесну синь пташиним граєм.
І, спинивши там від сонця жару,
Зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
Прозоре диво калинове,
Хай квітне, пламенить червоно
В сім’ї великій, вольній, новій.
Д. Білоус
Мову рідну, слово рідне
Має, дітки, кожний в світі.
З деревом говорить вітер,
З квіткою говорить квітка,
З пташкою щебече пташка,
Тиха річечка — з озерцем.
Коли хоче того серце.
В. Каменчук
Учитель. Ви — діти великого українського народу, коріння якого сягає глибини віків. Давньою і водночас вічно молодою є й наша мова: барвиста, ми¬лозвучна, чарівна, солов’їна, калинова. Для нас вона рідна, і ми зобов’язані бе¬регти її, як зіницю ока.
?? Продовження конкурсу
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій,
І в Вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?

Краще нам німими стати,
Легше гори нам знести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
«В рідній школі — рідна мова!»
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета
Рідна мова в рідній школі.
О. Олесь
РІДНА МОВА
Мова кожного народу
Неповторна і — своя.
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен-клен у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колосисту — на віки —
Українську нашу мову
В дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, —
Бо єдина — так, як мати,—
Мова в кожного із нас!
О. Забужко
Учитель. Нашу мову ганьбили, нищили, забороняли, зневажали, її вва¬жали мужицькою, але через усі ці терни вона йшла мужньо і нескорено, бо вона — мова великого народу, бо вона дарована йому самим Богом.
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить.
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми...
Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг:
Наче світла музика святкова,
Як весняна річечка жива,
Пробудилась українська мова,
Відродились батьківські слова.
Учитель. Відзначаючи День української писемності та мови, ми маємо знати, як народилися наші літери, адже мовознавці твердять, що наша мова — давня.
Понад тисячу років тому це зробив болгарський священик, учений і просвітитель Кирило разом зі своїм братом Мефодієм. Для створення букв скористалися візантійським алфавітом, а своє письмо назвали глаголицею. Разом вони створили два письма. У першому, глаголиці, позна¬чки були дивно закручені, нагадували ієрогліфи, писати ними було нелегко. Довелося придумувати інші значки. У новій абетці позначки прості та зручні й пишуться швидко. Назвали кирилицею. Вона складалася із сорока трьох букв. В її основі лежав грецький алфавіт. Кирилиця точно передавала на письмі звуки мови. Глаголиця мала 38 букв. У X столітті кирилиця і глаголиця існу¬вали одночасно. Пізніше почали користуватися лише кирилицею. Так виникла писемність, якою ми зараз користуємося. Тож, коли ви будете читати свої улю¬блені книги, згадуйте про те, скільки пригод і змін довелося зазнати літерам, перш ніж вони стали такими, як зараз.
Учень
Кожну літеру ціни,
Бо немає їм ціни.
Ось відома в давнину
Дудочка-сопілка,
Виймеш літеру одну —
І вже буде спілка.
Сварка йде така, що й ну! —
Перепалка (бійка),
Зміниш літеру одну —
Мирна перепілка.
Зміниш літеру одну
У словечку бійка —
І вже — леле — на сосну
Мчить звірятко білка.
Більше прикладів не дам,
Помізкуй — придумай сам.
Д. Білоус
?? «Мозковий штурм»
— Назвіть слова за завданням вірша. (Сіно — сіло, село — сало, кіт — кит, мило — Міла).
?? Конкурс «Шанувальники мови»
1. Які алфавіти складаються з шести літер?
Відповідь. Абетка, азбука.
2. У якому вигуку є сто однакових звуків?
Відповідь. Стоп.
3. За який приголосний звук треба «заховати» інший приголосний, щоб ви¬стрелили разом кілька гармат?
Відповідь. Залп.
4. Від яких букв (двох) стає жарко, гаряче?
Відповідь. Пече.
5. Який синонім прислівника «тепер» не змінює свого значення, якщо його прочитати справа наліво?
Відповідь. Зараз.
6. Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши перше слово справа наліво?
Відповідь. Сир — рис.
7. Що знаходиться всередині школи?
Відповідь. Літера О. і.
8. Що стоїть між підлогою і стелею?
Відповідь. Літера І.
9. Чим закінчується зима і весна?
Відповідь. Літерою А.
10. Як написати слово «робота» п’ятьма (чотирма) літерами?
Відповідь. Праця, труд,
11. Що треба зробити, щоб майка злетіла?
Відповідь. Чайка.
12. Які два слова, написані поруч, псують дороги?
Відповідь. Ями.
КОНКУРС : «Оформи літеру» (Декоративно розписати заголовну букву)

Конкурс: «Каліграфічно записати речення»

Конкурс «БУКВОГРАД» Із літер слова «каліграфія» утворити слова і записати каліграфічно.
Учитель. Мова — Берегиня нашого роду і народу. Хвилююче звучать
рядки «Молитви до мови» відомої української письменниці Катерини Мотрич: «Мово! Пресвята Богородице мого народу!
3 чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі воле¬любності, слави і гордого духу. Мово! Велична молитво наша!»
Учень
Коли ти плекаєш слово,
Мов струна, воно бринить.
Калиново, барвінково
Рідна мова пломенить.
Коли мовиш, як належить —
Слово чисте, як роса...
І від тебе теж залежить
Мови рідної краса.
Учитель. «Як парость виноградної лози, плекайте мову», - благав нас, заповідав і наказував нам незабутній Максим Рильський.
Ми повинні гідно виконувати цей заповіт, бо, як писав відомий мовозна-вець, перекладач, священик, професор Іван Огієнко, «мовне каліцтво є по¬чатком каліцтва душі». Плекаймо кожне слово рідної мови, полімо бур’яни у власному мовленні, делікатно підправляймо мовлення інших. Не даймо вмерти рідному слову, не забуваймо його за жодних обставин!
КОЛИ ЗАБУВ ТИ РІДНУ МОВУ
Коли забув ти рідну мову,
Біднієш духом ти щодня,
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе до пня.
Коли в дорогу ти збирався,
Казала мати, як прощавсь,
Щоб і чужого научався,
Й свого ніколи не цуравсь.
Ти ж повернувсь, підступник сущий,
Прийшов під рідний небозвід,
Немов Іван Непом’ятущий,
Хто твій народ і де твій рід?
Не раді родичі обновам,
Чи ти об’ївся блекоти,
Що не своїм, не рідним словом
Із матір’ю говориш ти?
Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе дотла,
Бо ти зневажив рідну мову,
Ту, що земля тобі дала.
Ту, що не вбили царські трони,
Ту, що пройшла крізь бурі всі,
Крізь глузи й дикі заборони,
Й постала нам у всій красі.
Сяйних вершин тобі не шкода,
Адже, набувши вищих прав,
Те, що дала сама природа,
Ти добровільно занедбав.
Д. Білоус
Учитель. Наша рідна мова — цілюще джерело, з якого черпають живо¬дайну силу наші пісні, думи, легенди, наші літературні надбання. Цураючись мови материнської, ми цураємось свого роду, Бога, який дав нам цей вічний і неоціненний дар, невмирущий скарб.
Слухання пісні «Не цурайся пісні» (сл. М. Федунця, муз. В. Кравчука).
Не цурайся пісні, яку чув од мами,
Не згуби — то мова прадідів твоїх,
Бо зректися пісні, що цвіла віками, —
Мов забуть народ свій, даль його доріг.
У народу й пісні є святі спільноти —
Є земля єдина, доля віща є,
А народ свій втратиш —
Хто ти й що ти є?
Мов пора смеркальна, день тоді стає.
У яких фарбах би небо не світилось,
Збережи кровинку рідного тепла,
Тільки б вічні зорі в криниці дивились,
Тільки б наша пісня нас пережила!
?? Підсумок конкурсу читців. Нагородження переможців

Автор: 

Марикіна Ніна Степанівнв

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...