Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Зустріч з поетесою Г. Чубач. Презентація книги Ганни Танасівни Чубач „Веселі Хтосики"

0

Тема. Зустріч з українською поетесою Ганною Танасівною Чубач.
Презентація книги Ганни Чубач „Веселі Хтосики".
Мета. Познайомити дітей з творчістю Г.Т.Чубач, вчити розуміти красу
поетичного слова, виразно декламувати вірші, висловлювати свої
думки. Виховувати у дітей почуття прекрасного, доброту, щирість,
чуйність, любов до рідної мови.

ХІД УРОКУ
(Сцена святково оформлена малюнками із збірки „Веселі Хтосики")

(Звучить пісня на слова Г.Чубач „Київська весна", до залу заходить поетеса Ганна Чубач).
Учитель. Ми сьогодні дуже раді вітати в нашій школі заслуженого діяча мистецтв України, члена Національної Спілки письменників України, кавалера ордена „За заслуги" III ступеня українську поетесу Ганну Танасівну Чубач.

- Діти, а що ви знаєте про Ганну Чубач?

Діти. 1 . Народилася Ганна Танасівна Чубач 6 січня 1941 року в хлібороб¬ській сім"ї.

2. У 1968 році закінчила Поліграфічний інститут імені Івана Федорова.

3. У 1971 році стала членом Спілки письменників.

4. У 1973 році закінчила з відзнакою Вищі літературні курси Літе- ратурного інституту імені Максима Горького в Москві.

5. Працювала в газеті „Літературна Україна", в журналі „Дніпро".

6. Сьогодні веде авторську радіопередачу „Дзвінка ріка” на каналі
„Культура”.

7. Творчість Ганни Танасівни високо оцінили мільйони читачів. За значні творчі здобутки вона нагороджена преміями: імені Павла Усенка, Марусі Чурай, С.Гулака-Артемовського, Євгена Гуцала, міжнародною премією „Дружба".
Учитель. У творчому доробку Ганни Танасівни близько 60 книжок для дорослих і дітей, понад 300 ліричних пісень, музична абетка „Алфавітні усмішки” (композитор Олександр Білаш), музична казка „Пані Киця” та багато популярних абеток.
Учитель. Особливу увагу привертають вірші Ганни Чубач, присвячені ді-тям: веселі, дотепні, повчальні, жартівливі - вони дарують доб¬рий настрій, вчать мислити і любити рідне слово. Кращі з них увійшли до книжки „Веселі Хтосики".

Колись Ганна Чубач сказала:
В мені багато є любові.
Багато! Більше, ніж мене!
Хоч маю сумніви, та вірю:
Вона даремно не мине.
- Тож до цієї книжки увійшли вірші, зігріті сонячним промін¬ням її великої любові до дітей.
І сьогодні ми з великою радістю презентуємо книжку Ганни Танасівни Чубач „Веселі Хтосики".

Діти. 1. У містах і в тихих селах -
Всюди Хтосики веселі
Вчаться, граються, співають.
Як грибочки підростають.

2. Той, що більший, - не малий. А малий - вже більший За маленького, який Ще не ходить пішки, А у ліжечку сидить, Плескає руками І уміє говорить тільки слово „Мама".

3. Всі веселі, всі смішні,
Всі такі розумні,
Й захотілося мені
Вірші їм придумать.

4. Ті, що більші, у дворі Менше хай гуляють І навчальні Букварі За столом читають.

5. А для того, що сидить
Й плескає руками, Щоб навчився говорить,
Хай читає мама.

Учитель. Маленькі діти - великі фантазери. Вони дуже допитливі, спостережливі і часто люблять перебільшувати дійсність. Тому дорослим приходиться іноді вдаватися до цікавих вигадок.
Перший розділ книжки „Побрехеньки для маленьких”.

Діти. 1. Що в цім віршику не так?
Там, де річка, там де став
Дощ сухенький накрапав.
І холодне сонце гріло
На ріллю, що дуже біла.
Зайця витягнув рибак.
Що в цім віршику не так?

2. Жук рогатий і корова
Вихвалялася корова:
- Подивіться, я - здорова!
Вихвалявся жук рогатий:
- Я умію вже літати!
І корова відказала:
- Я колись також літала!
- Як?
- В корови жук питає.
- Таж у тебе крил немає!
- Нащо крила ті мені? Я літаю уві сні!
Жук закінчив так розмову:
- Уві сні і я - корова!

3. Наша киця
Наша киця довго спала.
А прокинулась, сказала:
- Хочу сала!
Але сала я не мав,
То цукерку киці дав.
Киця вусом позіхнула.
Киця носиком зітхнула.
І сказала тихо: - Няв!
Ти про мене набрехав!
- Я збрехав? Не може бути!
Я лиш дещо трохи сплутав.
Не навмисно. Не на зло
Щоби смішно всім було!

4. Дурна робота
Ой, яка дурна робота:
В річці мити бегемота
Але ми його зловили.
Вуха чухали і мили.
Бегемот штовхався
Мити не давався:
- Коли хочете дружити,
То не треба мене мити!
Але ми сказали дружно:
- Із брудними ми не дружим!
У брудних мікробів гори!
І за них нам просто сором!
Бегемот лише зітхнув,
Ліг під берег і заснув.
І ми його не будили,
А тихенько мили, мили.
Дивувались береги:
- Молодці, що так змогли!
З-під корча свистіли раки:
- Мийте жирного пузяку!
Щука хвостиком махала
І нас дуже вихваляла.
А сороки на вербі
Пір"я чистили й собі.
Жабки лиш під лопухами
Насміхалися над нами.
Та на сміх ми не зважали,
Жабкам тим таке сказали:
- Як помиєм бегемота,
Буде в нас нова робота:
Станем вас ловити і у річці мити!
Щойно жабки це почули,
Як усі десь дременули.
Позалазили в болото
- Дуже митись неохота!

Учитель. Діти, а ви загадки любите? Послухайте й мою!
Загадка
Вийшла звідкись гарна дівка,
На ній стрічка – семицвітка.
А де з річки воду брала,
Там коромисло зламала. ( Веселка)

- Тож наступний розділ книжки „Весела веселка”

Діти. 1. Весела веселка
А веселка веселилась,
Поки в річці не втопилась.
А втопилась - не пропала,
Лиш на вид темніша стала.
Бо вона чомусь забула,
Що у річці повно мулу.
Плакав вітер в очереті:
- Я її не попередив!
I жулились береги:
- Ми її не вберегли!
А маленький добрий хлопчик
У холодну воду скочив,
У кулак трави вхопив
І веселку довго мив.

2. Золота Оленка
У Оленки очки сині,
Біле личко - в ластовинні.
І кричать всі горобці:
- В неї плями на лиці!
Тихо шепчуться синички:
- Ой, рябе в Оленки личко!
Песик гавкнув: - Темнота!
Ця Оленка - золота!
І Оленка не журилась
- Ластовиннячком хвалилась:
- Це у мене на лиці
Поцілунки промінців!

3. Зубки в зайчика болять
Зубки в зайчика болять
-Треба його лікувать.
Принесіть для нього
Побільше смачного!
Яблучко і капустинку,
І солодкі дві морквинки.
Буде він жувати,
Буде смакувати,
Буде їхнім смаком
Зубки лікувати.
Як попросить тістечок,
То скажіть: „Немає!"
Від солодких ласощів
Зубки випадають.
А наш зайчик гарний,
А наш зайчик милий
-Треба, щоб у нього зубки не боліли.

Учитель. Діти, а хто може зайчику полікувати зубки? (Лікар).
А які ще професії ви знаєте? (Називають різні професії). А ким ви мрієте стати, ми дізнаємося з розділу „Мрійники''.

Діти. 1. Учителька
Буду я навчати
Всіх дітей читати.
Навіть курочку рябу
Я навчу: „А-бу, а-бу!"
Насміхається Славко:
- Ти навчи її „Ко-ко!"
Я Славка не розумію:
Це вона давно уміє!

2. Льотчик
Щоб мені злетіти в небо,
Довго вчитися не треба.
Щоб до простору звикати,
Я почав з стільця стрибати.
Наче крила, руки - вбік...
Чом не льотчик-штурмович?
За спиною вітер свище.
От би стільчик трохи вищий!

3. Продавець
Дуже рано я встаю.
Все, що бачу, продаю.
Капці татові - за сто,
Мамині - за двісті...
А моє старе авто
Хай іще поїздить.
Торбу гривень наторгую -
Сама в себе все купую.

4. Пожежник
Що горить? Де горить?
Я пожежний рятівник!
До червоної машини
Прив"яжу мерщій драбину.
Шланг, наповнений водою,
Вже лежить переді мною.
У бляшанку калатаю,
Бо пожежа - не чекає!

5. Перукар
Я на стільчику сиджу,
Що побачу, те й стрижу:
Ляльці - чубчик, киці - хвіст,
Бо до цього маю хист.
Мама весело сміється
Але стригтись не дається.
А із татка я сміюсь:
Бо коротший один вус.

6. Будівельник
Будівельник тато в мене.
Він працює цілоденне.
Він кладе міцні цеглини,
Щоб тримались добре стіни
Я також, як мій татусь,
Будівельником назвусь.
А як вивчу весь Буквар,
Дім збудую аж до хмар!

7. Водій
Зранку до обіду на машинах їду.
Вантажівки й крази я складаю в пазли.
Потім на тойоті їду на роботу.
Потім їду спати, годі працювати!

8. Бібліотекар
Не „Крамниця", не „Аптека",
А сама „Бібліотека"
Є на вулиці у нас!
І відкрита повсякчас.
Кожен з нас там має право
Взяти книжечку цікаву.
Не „торговець", не „аптекар",
Буду я - „бібліотекар"!

Учитель. А, що таке бібліотека? (Дім для книжок). Для чого людям бібліотека? Які книжки ви любите читати? (Відповідають,називають казки).
Отже, наступний розділ книжки „Казочки”.

Діти. Жук малий і волохатий
Жук малий і волохатий
Все життя прожив без хати.
Вдень од холоду тремтів,
А вночі од страху млів.
І набридло йому жити
Під дощами і під вітром.
Жук малий і волохатий
Захотів своєї хати.
І казав собі завзято:
- Починаю будувати!
Ухопив суху .травинку
І стеблинку-бадилинку
- Поскладав їх на листок,
Поволік аж під місток.
Із глибокої криниці
Наносив крилом водиці.
Цілий день не спочивав
- Будував та будував...
А під вечір, ніби диво,
Хатка вийшла, ой, красива!
Навіть вітер, впертий вітер,
В травах хатку запримітив
І старій вербі шептав:
- Жук хатину збудував!
Але жук цього не чув
- Він втомився і заснув.
Спав і бачив уві сні
Власну хатку в бур"яні.
Бачив небо. Бачив поле.
Був щасливий, як ніколи!

Учитель. Діти, а в чому ви бачите щастя?
(Від того, що вчимося читати і писати та ін.)
А яка книжка допомогла вам в цьому? (Буквар).
А, що є таке в букварі, що ми повинні обов`язково знати перед тим, як навчимося читати? (Абетка)
Отже, наступний розділ книжки „Абетки”.

Учитель. АБВ, АБВ, хто в цій книжечці живе?

Діти. 1 . Акула зубата,
2. Білочка хвостата,
3. Вівця кудлата,
4. Гуска гугнява,
5. Гава-роззява,
6. Дятел строкатий,
7. Ему цибатий,
8. Єхидна вреднюща,
9. Жаба зеленюща,
10. Зайчик-вуханчик,
1 1 . Ич павич,
12. Індик- диндик,
13. Їжачок- дивачок,
14. Йоржик-моржик,
15. Кіт шкодливий,
16. Лис лінивий,
1 7. Мишка Тишка,
18. Носоріг-одноріг,
19. Оленя красиве,
20.Песеня грайливе,
21. Слоненя вухасте,
22. Тигреня смугасте,
23. Удав повзучий,
24. Фазан летючий,
25. Ховрах пузатий,
26. Цап рогатий,
27. Чапля дзьобаста,
28. Шиншила пухнаста,
29. Щука-злюка,
30. Юрок - пташечка метка,
31. Ящірка швидка, швидка.

Всі: Ось компанія яка!
Щоб когось спіймати,
Треба вміть читати: -А, Б, В... А, Б, В...

Учитель. Скільки букв у нашій абетці? (33).
- Добре навчилися рахувати!
Адже наступний розділ книжки „Лічилки-навчилки”.

1. Киця одиниця
У кутку сиділа киця
І дивилася на Гриця.
Гриць учився рахувати –
Додавати, віднімати:
- От прийшла б одна ще киця,
Мав би дві я одиниці!
А як цю з кутка забрати,
Жодної не буду мати!
І розгнівалася Киця,
І сказала тихо:
- Грицю, будеш довго рахувати,
Я втечу собі гуляти!

2. Дві жабуні
На старенькому причалі
Дві жабуні зустрічались.
Животики роздували
І мовчали, і мовчали.
Потім вони із причалу
В воду весело стрибали.
До берега підпливали
І кричали, і кричали:
- Ква, ква, ква!
Ква, ква, ква!
Це не річка, а моква!
Діти слухали й раділи,
Що до двох лічити вміли.

3. Гноми
Ми будуєм гарний дім!
Будем жити не у нім.
Бо у цьому домі
Будуть жити Гноми.
Три кімнати – перший поверх,
Три кімнати – другий поверх.
Ну, а поверх той, що вище, -
Вже не поверх, а горище.
Скільки в цьому домі буде жити Гномів,
Якшо будуть мати по одній кімнаті?

(Діти будують дім для Гномів, танцюють танець Гномів).

Учитель. Діти, хочете позмагатися у турнірі скоромовок?
- То давайте це зробимо у розділі „Скоромовки-ловкі”.
1. Скоромовки
Запитав Василь у Вовки:
- А ти любиш скоромовки?
Відказав маленький Вовка:
- Тільки ті, що не про вовка!

2. Курка-квочка
У кошику у куточку
Квокче й квокче
Курка-квочка.
Квокче, квокче – не втихає,
Цяпунчиків вигріває.

3. Мурмурка
- Мур, мур, мур! – муркоче,
Коли спати хоче.
А засне, то серед ночі
Мур-муркоче, мур-муркоче.

4. Ворони
- Кар! Кар! Сир не крав! –
Ворон ворону кричав.
Поки ворони кричали,
То сороки сир украли.

5. Ати – бати!
Ати-бати! Коло хати
Зранку бігали солдати:
Більний, менший і малий,
З ними песик, що не злий.
Всі веселі, галасливі,
Всі від бігання щасливі.
Навперейми без доріжки –
Тупу-тупу, босі ніжки!

Учитель. Друзі, ми сьогодні вже чули загадки. Тепер до вашої уваги
останній розділ книжки „Загадки-відгадки”.

(До кожної загадки діти демонструють малюнки).

Діти. 1. Хоч не ловить рибу,
Та майструє сітку.
Що була міцнішою,
На гіллячку вішає. (Павук)

2. Має ніс, не має рота.
Кип’ятить його робота.
Як гостей до столу просять,
То його по кухні носять. (Чайник)

3. А у нашої Марусі
Довгий хвіст, тоненькі вуса.
Лапкою вмивається.
З нами не вітається. (Кицька)

4. Покривлюсь – перекривляє.
Зажмурюсь – мене немає.
Хоч воно для всіх нас зряче,
А само себе не бачить. (Дзеркало)

5. Народився під дубком
І накрив себе листком.
Щоб його тобі знайти,
Треба довго лісом йти. (Гриб)

6. Із колючками клубок
Закотився під дубок.
І тихесенько притих.
Тільки й чути: „Чмих!” та „Чмих! (Їжак)

7. Хоч нема у нього рук,
Та він дзьобом: „Стук! Стук! Стук!”
Він комашок-короїдів
Добуває для обіду. (Дятел)

8. Не чіпайте хлопців,
Що сидять в коробці.
Бо вони, як граються,
То вогнем займаються. (Сірники)

Учитель. Діти, яку ж гарну книжку для нас написала Ганна Чубач!
- А який вірш запам’ятався вам найбільше? (Виступи дітей)
- Чи хотіли б ви писати такі вірші?
- А що для цього треба робити? (Міркування дітей)
- Тож давайте запитаємо у Ганни Танасівни як Вам вдається писати такі вірші?

(Виступ поетеси Ганни Чубач)

Учитель. Діти, у кого є запитання до Ганни Танасівни?

Діти. 1. У скільки років ви почали писати вірші?

2. Про що ви мріяли у дитинстві?

3. Яку рису характеру найбільше цінуєте в людях?

4. Що Вас надихає на поезію?

5. Чому Вам подобається писати вірші для дітей?
Учитель. Діти, можливо, хтось із вам хоче висловити своє побажання
Ганні Чубач? (Діти дякують, висловлюють побажання, вручають
квіти та подарунки).

Автор: 

Клокун Світлана Миколаївна, учитель початкових класів

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...