Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Соціально - педагогічна реабілітація.

0

Стефанов Юрій Анатолійович
Клочкова Марина Володимирівна
Соціально - педагогічна реабілітація.
Соціально-педагогічна реабілітація складається з багатьох напрямків. Суттєвими складовими цього процесу, серед інших, є й музикотерапія та працетерапія, які використовуються в комплексній праці дефектологів по соціально-педагогічній реабілітації дітей з особливими потребами.

Музикотерапія.
Музикотерапія – це психологічна дія, направлена на допомогу в дозволі емоційних, поведінкових і міжособових проблем. На відміну від звичних музичних занять, музикотерапія сприяє формуванню комунікативного досвіду дитини. Метод використовується при роботі дітей з порушенням спілкування – ДЦП, дитячий аутизм, розумова відсталість, затримки психо-мовного розвитку. Музикотерапія може з успіхом застосовуватися в роботі з маленькими дітьми, коли інші форми психологічної корекції ще недоступні. Основною метою занять є підготовка дитини до роботи в групі, розвиток комунікативної сфери.
Музикотерапія існує в двох основних формах: активна і пасивна. Активна музикотерапія - це терапевтично направлена, активна музична діяльність, а саме відтворення, фантазування, імпровізація за допомогою людського голосу або вибраних музичних інструментів. Пасивна або рецептивна музикотерапія передбачає процес сприйняття музики з терапевтичною метою.
До активної музикотерапії належить звукова гімнастика, яка діє за принципом вібраційного масажу. Вона полягає у вимовлянні звуків під час активного видиху з особливим акцентом на голосні звуки. Для підвищення ефективності звукова гімнастика з'єднується з вокало-терапією.
Рецептивна музикотерапія застосовується не як ізольований лікувальний метод, а переважно, у вигляді доповнення музичним супроводом інших корекційних прийомів.
Програми музикотерапії враховують психоемоційні особливості конкретної дитини і мають на меті створити позитивне підтримуюче середовище, в якому дитина може бути активним учасником відповідно до свого рівня розвитку. Це допомагає формуванню позитивної самооцінки у дитини, мотивує її до активного залучення в реабілітаційний процес і сприяє виконанню поставлених цілей.
Працетерапія.
В процесі відновного лікування хворих ДЦП використовується - трудова терапія, фізичні вправи у воді, навчання ходьбі, тренування побутових навичок та ін.
Метою трудової терапії при ДЦП є:
1. Поліпшення координації рухів;
2. Нормалізація розподілу тонусу в м'язових групах верхніх кінцівок;
3. Поліпшення функції ослаблених м'язів;
4. Вироблення стереотипу правильнішого ортостатичного положення тіла;
5. Продавлення патологічних рефлексів (гіперкінези, синкінези);
6. Розвиток доцільних компенсаторних навичок;
7. Зменшення контрактур.
Перераховані задачі можуть бути реалізовані в ході застосування трудової терапії при точному дотриманні ряду загальний методичних правил.
Важливою особливістю терапії працею є перш за все відпрацьовування у хворого правильної робочої пози, сприяючої розслабленню спастично напружених м'язів. До подібних поз відносяться положення стоячи з опорою рук на поверхні столу; положення стоячи з опорою рук, тулуба і ніг; положення сидячи з опорою голови і тулуба на високу спинку стільця і з опорою рук на стіл; положення сидячи з фіксацією стоп (при гіперкінезах та ін.).
Необхідне ретельне навчання хворого техніці трудової навички: показ способу виконання трудової операції (розчленовані на окремі прості елементи), пояснення трудового завдання з наочною демонстрацією добре ілюстрованих схем, пасивне відтворення основних робочих рухів і ін.
Увага хворого повинна бути зосереджене на виконанні трудового завдання, що досягається організацією певної робочої обстановки, яка виключає додаткові зовнішні подразники (тиша, спокійне, не дуже яскраве освітлення, оптимальна температура повітря і ін.). Разом з тим бажано, щоб окремі деталі виробу з метою залучення уваги хворого до роботи були яскравішого забарвлення. Для даної групи хворих більш підходить проста робота з елементарним характером трудових операцій.
На початку використовується робота, що вимагає однакової простої роботи обома руками (розгладження, складання бавовняного матеріалу, паперу), потім робота з поліпшенням координації рухів; хворим пропонують трудові операції, що вимагають виконання різних дій лівої і правої руки (наприклад, притримування і просування матеріалу лівою рукою при одночасному обертанні правою рукою рукоятки швейної машини).
Окрім спрощення технології виготовлення виробів, для полегшення трудового завдання необхідно збільшити час, відведений на його виготовлення. Для придушення насильницьких рухів (гіперкінези) можуть бути використані деякі спеціальні пристосування, а саме:
1) крісло з широкими підлокотниками, високою спинкою, голово-тримачем, нотною підставкою з фіксуючими ременями для спини;
2) пристосування, що фіксують руку хворого до інструменту;
3) інструменти, що обважнюють (важча основа для намотування ниток, рубанок, пристосування для шліфування виробів і ін.).
Вид призначеної хворому трудової операції визначається психологічними особливостями дитячого віку, необхідністю збереження при роботі певної пози, іншими методичними особливостями трудової терапії і клінічними ознаками хвороби.
Основними видами вживаних робіт є:
1) виготовлення плаття для ляльок з паперу;
2) надягання взуття і одягу на ляльок;
3) розфарбовування простих малюнків;
4) зображення простих фігур і простих за композицією малюнків (наприклад: ягоди, плоди);
5) плетіння килимків з кольорового паперу;
6) склеювання коробок, конвертів;
7) сортування металевих виробів за розміром і формою (гайки, болти, гвинти, цвяхи);
8) проста столярна робота (стругання, свердління, шліфування);
9) ліплення з пластиліну і глини, простих за формою предметів;
10) підготовча робота до шиття (наприклад, намотування ниток на основу, котушку) і ручна швейна робота.
При малюванні і ліпленні потрібно ґрунтувати зображення елементарних фігур і предметів: трикутника, прямокутника, кола при малюванні; циліндра, кулі, куба при ліпленні. Для полегшення виробництва хворим використовують для столярних робіт ремінні фіксатори і насадки на рукоятки інструментів, відповідні об'єму пальцевого захвату.
Для посилення функцій ослаблених м'язів і більш рівномірного розподілу м'язового тонусу необхідний певний підбір трудових процесів. Зміцненню м'язів відводячих руку і супініруючих передпліччя, сприяє розгладженню паперу тильною поверхнею кисті. В ході поліровки дерев'яних поверхонь (при здійсненні кругових рухів рукою за годинниковою стрілкою) поліпшується функція розгиначів ліктьового суглоба.
При охвачуванні пальцями великого клубка ниток в процесі намотування їх, при роботі інструментами з великою рукояткою - насадкою (рубанок, молоток та ін.) постійно виробляється розгинання в суглобах пальців і відведення великого пальця.
Застосування цих напрямків реабілітаційної програми сприяє більш продуктивному перебігу процесу соціально-педагогічної реабілітації. Позитивною рисою цих напрямків реабілітації, серед багатьох інших, є ще й їхня загальнодоступність. Для організації занять з музико- та працетерапії можна обмежитись невеликими витратами і це не вплине на якість реабілітаційного процесу. І це є суттєвою перевагою цих методів над іншими, більш затратними.

Література.

Любан-Плоцца Б., Побережная Г., Белов О. Музыка и психика. — К., 2002.
Paul Nordoff, Clive Robbins. Terapia muzyk? w pracy z dzie?mi niepe?nosprawnymi. Historia, metoda i praktyka, Oficyna Wydawnicza IMPULS, Krak?w 2008.
Петрушин В. И. Музыкальная психотерапия. Теория и практика. — М., 1999.
Шабутін С., Хміль С., Шабутіна І. Зцілення музикою. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008.
Бадя Л., Холостова Е. Новая специализация «Трудотерапия и реабилитология» // Социальная работа. 2002. №2.

Автор: 

Стефанов Юрій Анатолійович
Клочкова Марина Володимирівна

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...