Від партнерів


Зареєструйтесь, щоб мати можливість переглядати усі сторінки та файли, публікувати власні матеріали


Розвага для дітей старшого дошкільного віку "БАБУСИНА КРИНИЦЯ"

2

БАБУСИНА КРИНИЦЯ

Освітні завдання: продовжувати знайомити дітей із символами українського народу; формувати уявлення про те, як шанобливо та бережливо ставились наші предки до криничних джерел; виховувати шанобливе ставлення до природи, її багатств, патріотичні почуття на основі формування любові до рідної природи, гордості за її красу; розвивати мовлення, мислення, музикальний слух, основні м’язи, спритність.
Обладнання: стилізована криниця, біля неї журавель, який нахиляється до криниці, на стіні площинне зображення української хати; тин, лава, глиняний кухоль, глечики, малі відра.
ХІД РОЗВАГИ
Діти в українських костюмах заходять до зали, їх зустрічає Бабуся.
Бабуся. Заходьте, мої любі онучки, я давно вже на вас чекаю.
А ви з дороги, мабуть, наморились? Присядьте на лаву біля моєї хати й попийте водички. (Пригощає дітей водою; діти п’ють за бажанням.)
Смачна водичка в мене? А набираю я її зі своєї криниці. Бачите, яка вона в мене гарна. Усім відомо, що людина без води прожити довго не може. Ковток прозорої джерельної води зцілює мандрівників, поновлює сили хліборобам, дарує радість пастухам.
У народі кажуть: яка криниця — такий і господар. Майже в кожному селі, на людних дорогах або посеред поля копали люди криниці та дбайливо оздоблювали їх. Над криницями завжди ставили накриття, щоб вода лишалася чистою та прозорою. А ще біля криниць завжди садили дерева — верби і робили лавку, щоб подорожній міг відпочити.
А чи знаєте ви вірші про криницю та водицю?
Діти читають вірші відповідної тематики на вибір вихователя.
Водичка
Наберу з криниці
Свіжої водиці,
Буду умивати,
Буду промовляти:
— Водичко, водичко,
Умий Олі личко.
Рожеве та біле,
Як яблучко спіле!
(Г. Демченко)
Криничка-чарівничка
По стежині до кринички
я з відеречком прийшла,
а з кринички-чарівнички
чути пісню джерела.
І така та пісня мила —
слухала б її всі дні;
прибуває в тіло сила,
веселішає мені.
Що за диво — ці кринички:
тут — глибінь, а тут — блакить.
Зачерпнула я водички,
а відеречко дзвенить.
(Н. Поклад)
Криниця
Хай кожному нині присниться
Прозора, немов льодок,
Це слово співуче — криниця,
Дзвінкої води холодок.
В бджолинім настоянім гулі,
Де радість, а зовсім не зло,
Пив спрагло у липні минулім,
Отам біля верб,
За селом.
Схилялась верба гостролиста,
Світились очима братки,
Й дитинство згадав я —
Колись-то,
Читав я ті добрі казки,
Опеньки в беретах казкових,
Птахів заплелися сліди…
Поїдьте ж бо обов’язково,
Скуштуйте з криниці
Води!
Скуштуйте — і знову поманить,
До себе вона позове:
Хто пив її, той таки, мабуть,
Сто літ молодим
Проживе!
(Й. Курлат)
Криниця
Де стали в ряд стрункі ялиці,
Гойдають зелень молоду,
Там й досі батькова криниця
Хлюпоче в рідному саду.
Було колись, як спрага брала,
Ми — невгамовні дітлахи —
До неї низько припадали,
Немов знесилені птахи.
Прийти б до неї знов, напитись
Її прозорої снаги
І низько-низько їй вклонитись
За всі несплачені борги.
(П. Грецький)
Діти виконують пісню на вибір музичного керівника.
Бабуся. Тепер присядьте, відпочиньте, а я вам розповім легенду про криницю.
Колись дуже-дуже давно в одному селі жило непосидюче хлоп’я. Одного дня пішло воно до лісу і заблукало. Довго-довго блукав хлопчик чагарниками і так захотів пити, що терпіти вже
не було сил.
Раптом побачив він лісову криницю, проте вода в ній була дуже глибоко — так, що маленький хлопчик не міг її дістати.
Аж раптом у небі з’явився журавель. Пожалів він хлоп’я і спустився до нього. Птах підійшов до криниці, нахилив свою довгу шию і дістав із криниці води. Хлопчик напився та подякував доброму птахові. Малюк відпочив і незабаром знайшов стежинку додому. Удома він розповів про доброго птаха.
У пам’ять про цю подію люди почали ставити біля криниць дерев’яних журавлів, за допомогою яких опускали цеберко в криницю та діставали воду.
А зараз наші хлопчаки перетворяться на журавлів і затанцюють для нас.
(Хлопчики виконують танок журавлів на вибір музичного керівника.)
А ще вода має цілющі властивості. Чиста вода додає життєвих сил, омолоджує людину. Тож треба берегти водицю, не засмічувати її.
(Дитина читає уривок із вірша Т. Г. Шевченка ?Тече вода з-під явора?.)
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
(Т. Шевченко)
Бабуся. Щось я вас заговорила. А мені ще треба води
наносити…
Діти. А ми вам, бабусю, допоможемо!
Рухлива гра «Наносимо водиці»
Мета: вправляти дітей у передаванні одне одному відеречка з водою; розвивати організованість; виховувати обережність рухів; викликати позитивні почуття.
Обладнання: 4 великих відра (2 з водою, 2 порожні); по 1 відру для кожної команди.
Діти діляться на дві команди. По черзі кожен гравець набирає води з повного відра, прибігає до порожнього, виливає воду і передає відро наступній дитині. Виграє або та команда, яка швидше наповнить відро, або та, яка перенесла більше води після 1–2 кіл гри.
Бабуся. Дуже вдячна вам, діти, за допомогу, за турботу. Присядьте, відпочиньте.
Наші пращури багато приказок і прислів’їв склали про воду, криницю. А ви знаєте такі приказки та прислів’я?
Прислів’я про воду і криницю
Не брудни криницю, бо схочеться водиці.
Не плюй у криницю — знадобиться води напиться.
В криницю воду лити — тільки людей смішити.
Без води й борщу не звариш.
Де доглянута криниця, там смачненька водиця.
Хто хоче чистої води, скоріше до криниці йди.
Вода греблю рве.
Бабуся. Які ви молодці! А може, ви ще й заспіваєте?
Діти виконують українську народну пісню на вибір музичного керівника.
Бабуся. Подивіться ще на мою криницю. Які дерева ростуть біля неї? (Верби.) Верба — один із народних символів України.
Верба та водиця завжди поруч. У народі кажуть: ?Де вода, там і верба?. А які ще схожі прислів’я ви знаєте?
Прислів’я про воду і вербу
Де росте верба, там джерельна вода.
Де срібна вербиця — там здорова водиця.
Дівчата виконують танок із гілочками верби.
Проводиться народна гра ?Подоляночка?.
Бабуся. А зараз я пропоную вам зайти до мене до хати та попити цілющого чаю на криничній воді.
Діти чаюють, дякують Бабусі та повертаються до групи.

Автор: 

Матчишин Анастасія Іванівна, вихователь

Отримати сертифікат

Користувацький вхід


загрузка...